Постанова № 14407044, 10.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"10" березня 2011 р. № 2а- 8833/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Чмутової К.А.,

за участі представника позивача Бондаренко Д.І. (довіреність № 01 від 20.12.2010р.);

за участі представника прокурора - Овчарова А.О. (посвідчення № 145 від 15.09.2010р.),

за участі представника відповідача - Пивоваров О.М. (довіреність № 9889/10/10-018 від 25.11.2009р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Спільної Українсько-Російської фірми "ІНЕК" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, за участю Прокурора Ленінського району м. Харкова ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати нечинними податкові повідомлення - рішення №0001022330/0 та № 0001032330/0 від 20.07.2009 року.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що вважає висновки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо нібито допущених позивачем порушень вимог чинного податкового законодавства України та визначені у зв»язку з цим суми податкових зобов»язань необгрунтованими з наступних підстав. В частині нібито невідповідності вимогам законодавства повноти визначення податку на прибуток, ДПІ у Ленінському районі м.Харкова

посилається на те, що в порущення вищезазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем не було включено до складу валових доходів кредиторську заборгованість за 2007 рік в сумі 32521730,71 грн., в т. Ч. : в сумі 20581597,45 грн. за 2007 рік по ТОВ «Гаммастрой ГТК»та по ТОВ «Алекринс»в сумі 11940133,26 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 38 552191,00 грн., в т.ч.: по ТОВ «Стальконструкція»на суму 16064435,35 грн., ТОВ «Металопоставка»на суму 18678706,12 грн., ЗАТ «Подрядспецторг»на суму 3809049,34 грн. як безповоротну фінансову допомогу. Цей висновок ДПІ у Ленінському районі м. Харкова є, на погляд позивача, хибним, оскільки строк погашення кредиторської заборгованості перед зазначеними підприємствами-контрагентами СУРФ «Інек»ТОВ, а сааме, строк погашення виданих їм векселів на час перевірки ще не наступив або ж не сплив строк позовної давності для стягнення боргу у судовому порядку. В частині нібито невідповідності вимогам законодавства повноти нарахування податку на додану вартість, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова посилається на те, що в порушення вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість»СУРФ «Інек»ТОВ у зв»язку із неотриманням від ЗАТ «НТЦ Мінімакс»(попередня назва ЗАТ «Виробничо-експлуатаційна компанія») попередньо передплачених товарів (послуг) повинно було раніше відображений податковий кредит зменшити. Однак, при цьому відповідач не врахував, що договірні відносини між СУРФ «Інек»ТОВ та ЗАТ «НТЦ Мінімакс»на час перевірки не припинилися, і тим більше не сплив строк позовної давності для стягнення передплачених ЗАТ «НТЦ Мінімакс»грошових коштів. Окрім того, акт № 1280/23-304/19353340 від 03.07.2009 року містить суперечливі висновки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо повноти нарахування позивачем податку на додану вартість. Так, в п. 3.2 акту «Податку на додану вартість»зазначено, що «Перевіркою повноти визначення податкових зобов»язань за період з 01.01.07р. по 01.04.09 р. Не встановлено їх заниження або завищення». З іншого боку в акті зазначено, що «Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.01.20007р. по 01.04.2009 р. встановлено його заниження в сумі 2414557,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача та прокурора проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у письмовому запереченні, а також повідомив, що винесені податкові повідомлення-рішення №0001022330/0 та № 0001032330/0 від 20.07.2009 року законні та обгрунтовані, а тому скасуванню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Спільне українсько-російська фірма «ІНЕК»у формі товариства з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Харкові.

На підставі направлення № 281 від 11.06.2009 року та наказу № 341 від 11.06.2009 року фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведено перевірку Спільної Українсько-Російської фірми «ІНЕК»у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 91.01.2007 року по 01.04.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року, про що складено акт № 1280/23-304/19353340 від 03.07.2009 року.

Відповідно до висновку акту встановлені наступні порушення: п.п. 1.22.1, п.1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст..5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20786672,00 грн.; п.п.3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.п. 7.4.1 п.7.1 ст. 7 Закону України від 03.041997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено заниження податку на загальну суму 2414557,00 грн.

В акті попередньої перевірки від 21.05.2007 року № 1368/40-018/19353340 позивач за період з01.07.2004 року по 31.12.2006 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відображено, що в період з 01.07.2004 по 31.12.2006 року позивач здійснював погашення кредиторської заборгованості за рахунок власних простих іменних векселів переданих фірмам нерезидентам ТОВ «Гаммастрой ГТК»(Росія) та ТОВ «Алекринс»(Росія). Термін погашення векселів 2014 рік.

Відповідно до Порядку обміну інформацією по спеціальним запитам, затвердженим Наказом ДПА України від 18.06.1997 року № 185, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.07.1997 року за № 185, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.07.1997 року за № 271/2075, а також на підставі «Угоди між Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна та упередження уникнення подвійного оподаткування доходів та майна та упередження уникнення від сплати податків»від 08.02.1995 року, «Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво та взаємодопомогу з питань дотримання податкового законодавства»від 28.05.1999 року, «угоди між Урідом Бєлорусії, Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про співробітництво та обмін інформації, в області боротьби з порушеннями податкового законодавства»від 19.10.1999 року, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова надіслало до компетентних органів Російської Федерації лист № 8067/8/50-115 від 21.05.2007 року з проханням посприяти в отриманні інформації, відносно кредиторської заборгованості СУРФ «ІНЕК»у формі ТОВ перед ТОВ «Гаммастрой-ГТК»та ТОВ «Алекринс», яка виникла в результаті вексельної форми розрахунків за імпортну продукцію. Листом від 22.08.2007 року Управлінням Федеральної податкової служби № 1 м. Москви надана відповідь, що на обліку в інспекції ФПС РФ № 1 знаходиться ТОВ «Гаммастрой ГТК», інн.7701237709. Підприємство не надає бухгалтерську та податкову звітність з дати взяття на облік, підприємство відсутнє за юридичною адресою. Також перевіркою встановлено, що на дату укладання договорів та на дату видачі векселів ТОВ «Гаммастрой ГТК»не звітувало до Управління федеральної податкової служби у м. Москві. Листом Управління Федеральної податкової служби № 23 м. Москви від 14.08.2007 року надана відповідь, що ТОВ «Алекринс»не можливо у зв»язку з ліквідацією підприємства 30.03.2007 року.

Відповідно до п.п.1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України»Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат відносяться доходи з інших джерел: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до вищезазначеної статті, то вона дозволяє здійснити розширене тлумачення видів доходів «з інших джерел», оскільки фраза «в тому числі, але не виключно»означає, що приведений перелік випадків не є вичерпним.

Станом на 31.12.2007 року у підприємства обліковується на рахунку 622 «векселя видані в іноземній валюті» виданих ТОВ «Гаммастрой ГТК»на суму 20581597, 45 грн. та виданих ТОВ «Алекринс»в сумі 11940133,26, станом на 31.12.2008 року по ТОВ «Стальконструкція»на суму 16064435,35 грн., ТОВ «Металопоставка»на суму 18678706,12 грн. ЗАТ «Подрядспецторг»на суму 3809049,34 грн.

Відповідно до абзацу третього пункту 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, для цілей оподаткування векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобовязання з цього податку, крім податкових векселів. Отже, видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобовязань платника податку.

Таким чином, фахівцями ДПІ достовірно встановлено, що підприємством не було включено до складу валових доходів кредиторську заборгованість за 2007 рік в сумі 32521730,71.

Також, по даним бухгалтерського обліку позивача рахується передплата сплачена в сумі 9454325,00 грн.. В вересні 2004 року СУРФ «ІНЕК»була перерахована передплата в сумі 11344325,34 грн. ЗАТ «Виробнично-експлуатаційна компанія», виконані роботи були в сумі 1890000,00 грн.. Станомна 31.03.2009 року обліковується дебіторська заборгованість в сумі 9454325,34 грн. по підприємству ЗАТ «НТЦ Мінімакс»(змінено назву підприємства).

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача (орендаря).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент спірних правовідносин, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Передплату було здійснено, але товари не було отримано. Після закінчення строку позовної давності така заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою, наданою продавцю. Безповоротня фінансова допомога не є об»єктом для обкладення ПДВ. Це означає, що після закінчення строку позовної давності зникає об»єкт обкладення ПДВ, яким згідно п.п. 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість»є операції з поставки товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»право на податковий кредит виникає щодо сплаченої суми податку у зв»язку з придбанням товарів (робіт, послуг, об»єктів основних фондів). Після закінчення строку позовної давності товари (роботи, послуги) так і не було отримано покупцем, відповідно такі витрати не пов»язані з господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, суд вважає, що винесені ДПІ у Ленінському районі м. Харкова повідомлення - рішення є правомірними та законними, а адміністративний позов необгрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 71, 86, 94, п.1 ст. 158, 159, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Спільної Українсько-Російської фірми "ІНЕК" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, за участю Прокурора Ленінського району м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 15 березня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.