Постанова № 14406983, 16.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2011 року Справа № 2а-9316/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді Качуріної Л.С.

при секретарі Єретикової К.В.,

в присутності сторін:

від позивача: Лукін І.А., довіреність №250 від 22.12.10; Борисова Н.В.,

довіреність №5 від 05.01.11;

від відповідача: Білаш Л.І., довіреність №4 від 04.01.11.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» до Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000112344/1 та від 20.10.2010 року №0000112344/0, -

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000112344/1 та від 20.10.2010 року №0000112344/0.

У позовній заяві позивач просив суд: 1) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Свердловську в частині винесення податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000112344/1 щодо визначення Приватному акціонерному товариству «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» загальної суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість 268161 грн., у тому числі за основним платежем 178744 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89378 грн.; 2) скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000112344/1 щодо визначення Приватному акціонерному товариству «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» загальної суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість 268161 грн., у тому числі за основним платежем 178744 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89378 грн.; 3) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Свердловську в частині винесення податкового повідомлення-рішення від 20.10.2010 року №0000112344/0 щодо визначення Приватному акціонерному товариству «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» загальної суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість 268161 грн., у тому числі за основним платежем 178744 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89378 грн.; 4) скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2010 року №0000112344/0 щодо визначення Приватному акціонерному товариству «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» загальної суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість 268161 грн., у тому числі за основним платежем 178744 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89378 грн.; 5) стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати у сумі 3,40 грн.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначив, що на підставі акту №1183/23/19074691 від 12.10.2010 року податковим повідомлення-рішенням від 12.11.2010 року №0000112344/1 Приватному акціонерному товариству «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» неправлмірно визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість 268161 грн., у тому числі за основним платежем 178744 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89378 грн., визнавши нікчемними договорів з ПП «Готти» на підставі ч.2 ст.228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, викладене в акті №1183/23/19074691 від 12.10.2010 року з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Готти» є обґрунтованими та такими, що не суперечать чинному законодавству.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач субєкт господарювання юридична особа Приватне акціонерне товариство «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» (далі ПАТ «Свердловський завод ГШО»), зареєстроване Виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області від 21.10.2004 року за адресою: 94800, вул. Інтернаціональна, буд. 96, м. Свердловськ Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 19074691, діє на підставі нової редакції статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів 20.09.2010 року, узято на податковий облік до Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганській області.

Згідно п.1.1 нової редакції статуту ПАТ «Свердловський завод ГШО» перейменоване відповідно рішенню загальних зборів акціонерів від 20.09.2010 року (протокол №1 від 20.0з9.2010 року) та раніше мало найменування Відкрите акціонерне товариство «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання».

ПАТ «Свердловський завод ГШО» у відповідності з Довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України здійснює види діяльності: ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва; інші види оптової торгівлі; діяльність їдалень, будівництво будівель.

Суд установив, що в період з 11.10.2010 року по 12.10.2010 року старшим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Свердловську Кравцовою Н.О. та співробітником цього ж відділу Ситник К.Ю. відповідно до ч.1 п.1 ст.11 Закону України від 14.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» була проведена невиїзна документальна перевірка ПАТ «Свердловський завод ГШО» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Готті», код за ЄДРПОУ 32865110, за період з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року та з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року, за результатами якої складений акт №1183/23/19074691 від 12.10.2010 року (т.№1 а.с.44-53).

У пункті 2.12. акту №1183/23/19074691 від 12.10.2010 року зазначено, що в ході проведення планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Свердловський завод ГШО» за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року (акт перевірки від 25.03.2010 року №349/23/19074691) було направлено запит від 19.02.2010 року №2423/23-10 на проведення зустрічної перевірки з ПП «Готти» код за ЄДРПОУ 32865110, за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року. Від ДПІ у Артемівському районі м. Луганська отримано довідку зустрічної перевірки від 14.06.2010 року №292/2300/32865110, згідно якої взаємовідносини між ПП «Готти» та ПАТ «Свердловський завод ГШО» підтверджені. ПП «Готти» є посередником, постачальниками реалізованих ТМЦ за жовтень 2008 року, липень 2009 року є ПП «Еоліс Стар» (код за ЄДРПОУ 36006096), ПП «Фірма «Анталема Плюс» (код за ЄДРПОУ 35301307). До перевірки підприємством не надано підтверджуючі документи щодо транспортування ТМЦ.

Згідно висновків акту №1183/23/19074691 від 12.10.2010 року невиїзною документальною перевіркою встановлено:

1) порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року 3168/97-ВР, в результаті чого ПАТ «Свердловський завод ГШО» занижено податок на додану вартість на суму 178774 грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2008 року 18350 грн.; за липень 2009 року 160424 грн.;

2) договори від 01.01.2009 року №3/01-09, від 03.01.2008 року №1 та додаткової угоди від 03.01.2009 року до нього, укладені між ПАТ «Свердловський завод ГШО» та ПП «Готті» суперечать інтересам держави в суспільства, а отже, відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203, ст.228 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

ПАТ «Свердловський завод ГШО» вважаючи, що податковим органом безпідставно покладена відповідальність за можливі порушення контрагента, 15.10.2010 року надали заперечення до акту перевірки №1183/23/19074691 від 12.10.2010 року (т.№1 а.с.54-55).

Згідно відповіді від 19.10.2010 року №16046/23-30 на заперечення до акту №1183/23/19074691 від 12.10.2010 року ДПІ у м. Свердловську вважає наявним порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок нікчемності правочинів від 01.01.2009 року №3/01-09, від 03.01.2008 року №1 та додаткової угоди від 03.01.2009 року до нього, укладених між ПАТ «Свердловський завод ГШО» та ПП «Готті».

20.10.2010 року ДПІ у м. Свердловську прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112344/0, яким ПАТ «Свердловський завод ГШО» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 268161 грн., у тому числі за основним платежем 178744 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89378 грн. (т.№1 а.с.59).

Згідно рішення ДПІ у м. Свердловську від 12.1.2010 року №17220/23-20 про результати розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення №0000112344/0 від 20.10.2010 року, оскаржене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (Т.№1 а.с.60-64).

У звязку з цим, 12.11.2010 року ДПІ у м. Свердловську прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112344/1, яким ПАТ «Свердловський завод ГШО» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 268161 грн., у тому числі за основним платежем 178744 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89378 грн. (т.№1 а.с.65).

ДПІ у м. Свердловську обґрунтовує свою правову позицію тим, що перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся, ПП «Готти» було задіяне в ланцюгу операцій, які відбувались без мети настання реальних правових наслідків, на підставі перевірки ПП «Фірма «Анталема Плюс» (код за ЄДРПОУ 35301307, акт невиїзної документальної перевірки №709/23/35301307 від 12.05.2010 року Краснодонської ОДПІ) та ПП «Фірма «Еоліс Стар» (код за ЄДРПОУ 36006096, акт невиїзної документальної перевірки №65/23/36006096 від 29.01.2010 року Ленінської МДПІ у м. Луганську).

За результатами перевірок ПП «Фірма «Анталема Плюс» (акт №709/23/35301307 від 12.05.2010 року) та ПП «Фірма «Еоліс Стар» (акт №65/23/36006096 від 29.01.2010 року) згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України встановлено нікчемність правочинів між ПП «Фірма «Анталема Плюс», ПП «Фірма «Еоліс Стар» та їх контрагентами, у тому числі ПП «Готти».

Таким чином, ДПІ у м. Свердловську робить висновок, враховуючи те, що ПП «Фірма «Анталема Плюс» (код за ЄДРПОУ 35301307, стан 14), ПП «Фірма «Еоліс Стар» (код за ЄДРПОУ 36006096, стан 11) не поставили товар на адресу ПП «Готти», відповідно ПП «Готти» не мало реальної можливості поставити цей товар на адресу контрагентів-покупців, в даному випадку, на адресу ПАТ «Свердловський завод ГШО», що свідчить, на думку податкового органу, про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

Тому ДПІ у м. Свердловську договір від 03.01.2009 року №3/01-09, договір від 03.01.2008 року №1, додаткову угоду від 03.01.2009 року укладені між ПП «Готти» на подальшу реалізацію товару з покупцем ПАТ «Свердловський завод ГШО» вважає такими, що укладені з порушенням ч1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.ст.662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ч.5 ст.203 ЦК України). Таким чином, в силу закону, а саме ст.215 ЦК України податковий орган вважає вказані правочини недійсними (нікчемний правочин).

Податковий орган на підтвердження свого висновку посилається на позицію, викладену в довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість», якою зазначено, що якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим змістом, який відображений в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Цей висновок податковий орган основує на правилах формування податкового кредиту, визначених п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Податковий орган вважає, що з аналізу п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської операції господарської діяльності такої особи платника податку.

При цьому слід враховувати, що якщо наведені в договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося, відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою використання у господарській діяльності.

Виходячи зі змісту п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

В межах проведення планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Свердловський завод ГШО» за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, оформленої актом від 25.03.2010 року №349/23/19074691, в межах зустрічної перевірки між ПАТ «Свердловський завод ГШО» та ПП «Готти» за запитом №947/7/2300 від 20.05.2010 року, та на запит ДПІ у м. Свердловську від 21.09.2010 року №14619 ПАТ «Свердловський завод ГШО» не було надано документів, підтверджуючих транспортування ТМЦ від ПП «Готти».

В межах проведення виїзної планової документальної перевірки ПП «Готти» за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року ДПІ у Артемівському районі м. Луганська, оформленої актом від 02.06.2010 року №268/23-00/32865110, в межах проведення зустрічної перевірки ПП «Готти» по взаємовідносинам з ВАТ «Свердловський завод ГШО» ДПІ у Артемівському районі м. Луганська, оформленої довідкою від 14.06.2010 року №292/2300/32865110, підприємством ПП «Готти» не надано документів, підтверджуючих транспортування ТМЦ до ПАТ «Свердловський завод ГШО».

Податковий орган наполягає, що первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року №488/346, зі змінами та доповненнями, і введено в дію з 1 січня 1996 року. Відповідно до п.2 зазначеного наказу, ведення указаних форм первинного обліку всіма субєктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обовязковим.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх субєктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обовязковим і яка містить інформацію щодо кожного перевезення та підтверджує факт отримання ТМЦ та автотранспортних послуг та зв'язок із господарською діяльністю підприємства.

Також, в обґрунтування своєї правової позиції податковим органом зазначено, що до перевірки не надано сертифікатів якості товару. Відповідно до ст.13 «Обовязки виробників та постачальників продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності законодавчо регульованій сфері» Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 року №2406-ІІІ, постачальник зобовязаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визначення відповідності та/або декларації про відповідність, якщо не встановлено технічним паспортом на відповідний вид продукції; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Здійснення будь-якої господарської операції фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік. В свою чергу, згідно ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто, первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

При відсутності фактичних поставок продукції підприємство не має права на формування податкового кредиту, оскільки наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Податковий орган зазначає, що в ході проведення перевірки зясовано, що операції із придбання та реалізації мали не реальній характер, товар не перевозився. Згідно з наявними на час проведення перевірки документами немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Тому висновок про порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, викладений в акті документальної невиїзної перевірки від 12.10.2010 року №1183/23/19074691 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Готти» за період з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року, з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року, податковий орган вважає обґрунтованим та таким, що не суперечить чинному законодавству.

Проте, з огляду на встановлені у судовому засіданні обставини суд погоджується з позивачем, що дії відповідача з визначення податкового зобовязання не відповідають нормам діючого законодавства України.

Втім суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню та кола фактів, які необхідно доказати з урахуванням вимог частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що цивільне законодавство України ґрунтується на визнанні за субєктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від укладення договору) та визначати їх зміст за власним розсудом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості, тобто свобода договору, яка закріплена у п.3 ст.3 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Це означає, що: по-перше свобода договору передбачає свободу в укладанні договору, недопустимість примушення відносно вступу у договірні відносини; по-друге свобода договору передбачає можливість свобідного вибору особою, що бажає заключити договір, майбутнього контрагента; по-третє свобода договору включає можливість сторін свободо визначати характер (вид, тип) договору, який вони уклали.

Дослідивши у судовому засіданні договори №1 від 03.01.2008 року, №3/01-09 від 03.01.2009 року та додаткову угоду від 03.01.2009 року до договору №1 від 03.01.2008 року (т.№3 а.с.84, 85, 86) суд установив, що за своїм змістом договір №1 від 03.01.2008 року передбачає виконання сторонами обовязків, а саме: між ПП «Готти» (Продавець) в особі директора Гупан Ю.Н. з одної сторони та ПАТ «Свердловський завод ГШО» (Покупець) в особі директора по економіці Лапшиной Т.Н. з іншої сторони укладений договір, предметом якого згідно п.1.1. є передача Продавцем обладнання (в подальшому товар), у власність Покупця, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити на умовах цього договору товар, ціна, кількісні і якісні характеристики якого викладені у заявках Покупця, погоджених обома сторонами.

Згідно п.2.2 договору відвантаження товару здійснюється шляхом само вивозу, згідно п.3.2 визначено, що форма розрахунків за товар 100% попередня оплата, а згідно п.3.3. договору передбачено, що розрахунки проводяться грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок покупця.

Договір №3/01-09 від 03.01.2009 року (т.№3 а.с.85) за своїм змістом передбачає виконання сторонами обовязків, а саме: між ПП «Готти» (Продавець) в особі директора Гупан Ю.Н. з одної сторони та ПАТ «Свердловський завод ГШО» (Покупець) в особі директора Слесарева А.Г. з іншої сторони укладений договір, предметом якого згідно п.1.1. є передача Продавцем обладнання (в подальшому товар), у власність Покупця, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити на умовах цього договору товар, ціна, кількісні і якісні характеристики якого викладені у заявках Покупця, погоджених обома сторонами.

Згідно п.2.2 договору відвантаження товару здійснюється шляхом само вивозу, згідно п.3.2 визначено, що форма розрахунків за товар по факту поставки, а згідно п.3.3. договору передбачено, що розрахунки проводяться грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок покупця.

Додаткова угода від 03.01.2009 року до договору №1 від 03.01.2008 року (т.№3 а.с.86) передбачає, що договір №1 від 03.09.2009 року є продовженням договору №1 від 03.01.2008 року по фінансовим зобовязанням та діє до повного виконання Сторонами своїх обовязків.

Тобто, зміст зазначених договорів становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обовязковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам ст.628 ЦК України.

Суд вважає, що загальні положення про купівлю-продаж, які визначені ч.2 ст.689 ЦК України і встановлюють для покупця обовязок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться і необхідні з його боку для забезпечення передавання та одержання товару, цілком виконані, що підтверджується письмовими доказами, наданими позивачем у суд, а саме:

-платіжними дорученнями, якими на виконання договорів перераховані грошові кошти в оплату товару, що придбавається (т.№3 а.с.65-79), а саме: №390 від 03.07.2008 року, №400 від 07.07.2008 року, №406 від 11.07.2008 року, №950 від 15.07.2008 року, №418 від 18.07.2008 року, №426 від 18.07.2008 року, №432 від 22.07.2008 року, №456 від 30.07.2007 року, №486 від 11.08.2008 року, №501 від 12.08.2008 року, №511 від 18.08.2008 року, №536 від 27.08.2008 року, №560 від 29.08.2008 року, №561 від 29.08.2008 року, №598 від 03.10.2008 року, №601 від 07.10.2008 року, №1 від 10.10.2008 року, №17 від 21.10.2008 року, №79 від 30.01.2009 року, №83 від 30.01.2009 року, №97 від 04.02.2009 року, №100 від 05.02.2009 року, №131 від 18.02.2009 року, №164 від 26.02.2009 року, 3213 від 01.04.2009 року, №339 від 01.06.2009 року, №402 від 30.06.2009 року, №403 від 30.06.2009 року;

-податковою накладною №63 від 06.10.2008 року (т.№1 а.с.66), видатковою накладною №РН0000055 від 06.10.2008 року(т.№1 а.с.67), приходним ордером від 06.10.2008 року(т.№1 а.с.68);

-податковою накладною №84 від 22.10.2008 року(т.№2 а.с.236), видатковою накладною №РН0000056 від 22.10.2008 року(т.№2 а.с.236), приходним ордером від 22.10.2008 року(т.№2 а.с.237), подорожнім листом 067871 від 22.10.2008 року(т.№2 а.с.238), товарно-транспортною накладною від 22.10.2008 року(т.№2 а.с.239);

-податковою накладною №85 від 29.10.2008 року(т.№2 а.с.240), видатковою накладною №РН0000058 від 29.10.2008 року(т.№2 а.с.240), приходним ордером від 29.10.2008 року(т.№2 а.с.241);

-податковою накладною №87 від 30.10.2008 року(т.№2 а.с.242), видатковою накладною №РН0000059 від 30.10.2008 року(т.№2 а.с.242), приходними ордерами від 30.10.2008 року(т.№2 а.с.243-244), подорожнім листом 067880 від 30.10.2008 року(т.№2 а.с.245), товарно-транспортною накладною від 30.10.2008 року(т.№2 а.с.246);

-сертифікатами якості продукції (т.№3 а.с.27-64).

Вищезазначені податкові накладні зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у 2008 році за номерами 1216, 1218, 1232, 1233(т.№2 а.с.246-247), а подорожній лист і товарно-транспортна накладна засвідчують транспортування товару Покупцю.

Суд установив, що надходження товару від ПП «Готти» до ПАТ «Свердловський завод ГШО» відображено в головній книзі підприємства за 2008 рік по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», а також у відомості 3.3 аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками ( до рахунку 63) за жовтень 2008 року(т.№3 а.с.1-2). Отримані матеріали були витрачені у виробництві та ремонті гірничо-шахтного обладнання, що підтверджується відповідними актами списання за жовтень 2008 року. Відповідні операції відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року з розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів(т.№1 а.с.239-241).

Також суд установив, факт отримання в липні 2009 року ПАТ «Свердловський завод ГШО» ПП «Готти» товарів згідно договору підтверджується:

-податковою накладною №43 від 24.07.2009 року(т.№2 а.с.196), видатковою накладною №РН0000104 від 24.07.2009 року(т.№2 а.с.196), приходним ордером від 24.07.2009 року (т.№2 а.с.197), товарно-транспортними накладними від 24.07.2009 року(т.№2 а.с.198-220);

-податковою накладною №44 від 27.07.2009 року(т.№2 а.с.201), видатковою накладною №РН0000105 від 24.07.2009 року(т.№2 а.с.201), приходним ордером від 24.07.2009 року(т.№2 а.с.202-203).

-податковою накладною №45 від 28.07.2009 року(т.№2 а.с.204), видатковою накладною №РН0000106 від28.07.2009 року(т.№2 а.с.204), приходним ордером від 28.07.2009 року(т.№2 а.с.205), паспортами станків (горизонтально-розточного станку 2620, який враховується на підприємстві інвентарною карткою №213 обліку основних засобів та присвоєно інвентарний номер №8818) (т.№2 а.с.206)та товарно-транспортною накладною від 28.07.2009 року(т.№2 а.с.208);

-податковою накладною №46 від 29.07.2009 року (т.№2 а.с.209), видатковою накладною №РН0000107 від 29.07.2009 року(т.№2 а.с.209), приходним ордером від 29.07.2009 року (т.№2 а.с.210), паспортами станків: напівавтомата профиленакатного двуроликового зусилля 6,3 т.с. А9518, який враховується на підприємстві за інвентарною карткою №215 обліку основних засобів та присвоєно інвентарний номер №8819, зубофрезерного станку 5312, який враховується на підприємстві за інвентарною карткою №216 основних засобів та йому присвоєно інвентарний номер 8820(т.№2 а.с.211-212), товарно-транспортною накладною від 29.07.2009 року (т.№2 а.с.213);

-податковою накладною №47 від 30.07.2009 року (т.№2 а.с.214), видатковою накладною №РН0000108 від 30.07.2009 року(т.№2 а.с.214), приходним ордером від 30.07.2009 року(т.№2 а.с.215), паспортами станків (поперечно-стругального станку з гідравлічним приводом 7Д36, який враховується за підприємстві за інвентарною карткою №217 обліку основних засобів та йому присвоєно інвентарний номер 5639; поперечно-стругального станку 7М37, який враховується на підприємстві за інвентарною карткою №218 обліку основних засобів та йому присвоєно інвентарний номер 2033(т.№2 а.с.216-217), товарно-транспортною накладною від 30.07.2009 року(т.№2 а.с.218).

Вищезазначені податкові накладні зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у 2009 році за номерами 365, 366, 392, 393, 391(т.№2 а.с.219-222), а подорожній лист та товарно-транспортна накладна засвідчує транспортування товару Покупцю.

Суд установив, що надходження товару від ПП «Готти» до ПАТ «Свердловський завод ГШО» відображено в головній книзі підприємства за 2009 рік по рахунку 10 «Основні засоби», по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», по рахунку 152 «Придбання основних засобів», а також у відомості 3.3 аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками (до рахунку 63) за липень 2009 року. Отримані матеріали були витрачені у виробництві та ремонті гірничо-шахтного обладнання, що підтверджується відповідними актами списання у зшиві №8 документи за липень 2009 року. Відповідні операції відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року з розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів(т.№2 а.с.193-196).

Факт отримання позивачем товарів (матеріалів) від постачальника ПП «Готти» підтверджується актами списання матеріалів на виробництво продукції (т.№3 а.с.3-11), а також актом перевірки наявності, стану та вартості майна від 21.01.2011 року (т№3а.с.12-26).

Відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності договорів №1 від 03.01.2008 року, №3/01-09 від 03.01.2009 року та додаткової угоди від 03.01.2009 року до договору №1 від 03.01.2008 року ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та протирічить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

Але, відповідач у судовому засіданні не навів доказів на підтвердження своєї правової позиції і відповідного висновку, у чому саме полягає протиправний характер договорів №1 від 03.01.2008 року, №3/01-09 від 03.01.2009 року та додаткової угоди від 03.01.2009 року до договору №1 від 03.01.2008 року, та порушення інтересів держави і суспільства, та чим саме порушено публічний порядок.

Враховуючи досліджені у судовому засіданні докази суд вважає, що відповідач безпідставно посилається на те, що перевіркою ПАТ «Свердловський завод ГШО» встановлено відсутність поставок товарів від ПП «Готти» за період з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року та з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року, що свідчить, на думку відповідача, про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Такий висновок відповідач фактично робить на тому, що за результатами перевірки начебто встановлено, що у перевіряємому періоді ПП «Готти» було задіяне в ланцюгу операцій, які відбувались без мети реального настання правових наслідків, на підставі перевірки ПП «Фірма «Анталема Плюс», код за ЄДРПОУ 35301307, згідно акту невиїзної документальної перевірки №709/23/35301307 від 12.05.2010 року Краснодонської ОДПІ, та перевірки ПП «Фірма «Еоліс Стар», код за ЄДРПОУ 36006096, згідно акту невиїзної документальної перевірки №65/23/36006096 від 29.01.2010 року Ленінської МДПІ у м. Луганську.

Причому, суд установив, що цей висновок відповідач зробив на підставі документальної невиїзної перевірки, під час якої використані були лише податкові декларації позивача та АРМ «Облік податків та платежів», АРМ «Аудит», АРМ «Бест-Звіт», АРМ «Облік платників податків», АІС «Реєстр платників податків», Дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, База «ФСПД», яка була на дату перевірки. Тобто первинні бухгалтерські та податкові документи, що засвідчують виконання договорів, укладених платником податку взагалі не досліджувались.

Відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» у редакції, що діяла на час перевірки позивача, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).

Тобто, дана правова норма встановлює, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові перевірки, які є виключно виїзними.

Згідно ж акту від 12.10.2010 року №1183/23/19074691 проведена документальна невиїзна перевірка ПАТ «Свердловський завод ГШО» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Готти» за період з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року та з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року у такому обсязі та на підставах таких документів, що зазначені в акті, які фактично не дозволяють зробити висновок про нікчемність правочинів, а тому акт від 12.10.2010 року №1183/23/19074691 є протиправним і не може бути допустимим доказом обставин, на які посилається відповідач. Згідно ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідач не обґрунтував належність акту, як конкретного доказу, для підтвердження обставин нікчемності правочинів, на які посилається.

Тому, відповідач необґрунтовано посилається на ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої визнання судом недійсним правочину, який учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не вимагається, оскільки позивачем не проаналізовано положення ст.203 ЦК України, згідно якої підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. І тільки вказана суперечність відповідно до ст.215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідачем же не доведено, яку саме вимогу закону було порушено при укладанні зазначеного договору збоку відповідачів.

Причиною цього є помилкове трактування відповідачем ч.2 ст.215 ЦК України, яка передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і що у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а отже саме за таких обставин податковий орган має право визнати правочин недійсним.

За приписами ж ст.215 ЦК України нікчемність правочину дозволяє сторонам, які уклали договір, без звернення до суду відмовитися від виконання правочину, а також без жодного доведення його недійсності вимагати від суду примусового вживання правових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони.

Відповідачем не враховано також те, що за загальним правилом ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між яким полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 ЦК України.

Господарський кодекс України зазначеного поділу не передбачає, а фактично розглядає як оспорювані (ч.1 ст.207 ГКУ) всі ті зобовязання, які виникають з правочинів, які за приписами Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тлумачення такої категорії як «суперечність інтересам держави і суспільства» міститься у Розясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними», зі змінами, згідно з яким до угод, що підпадають під ознаки угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, належать, зокрема угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її набрами, іншими природними ресурсами (ст.ст. 14, 15 Конституції України, розділ ІІ Закону України «Про власність»), на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу субєкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільтсва, правам, свободі і гідності громадян.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обствин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

З огляду на викладене відповідач не довів у судовому засіданні на чому грунтується його висновок щодо протиправності договорів №1 від 03.01.2008 року, №3/01-09 від 03.01.2009 року та додаткової угоди від 03.01.2009 року до договору №1 від 03.01.2008 року укладених ПАТ «Свердловський завод ГШО» з ПП «Готти».

Визнаючи правочин нікчемним, відповідач посилається на ст.228 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зніщення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Але відповідач не довів у судовому засіданні, чим саме укладені правочини порушують публічний порядок, яким чином вони були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зніщення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.

Основним аргументом відповідача є посилання на те, що укладені правочини між ПП «Готти» та ПП «Фірма «Еоліс Стар», між ПП «Готти» та ПП «Фірма «Анталема Плюс» є нікчемними, проте актів перевірок, на які послався відповідач, суду не надав.

Але, суд вважає, що можливі порушення у веденні податкового та бухгалтерського обліку контрагентами у ланцюгу постачання товару: ПП «Готти», ПП «Фірма «Еоліс Стар», ПП «Фірма «Анталема Плюс» не є підставою юридичної відповідальності ПАТ «Свердловський завод ГШО» і не можуть впливати на законність правочинів між ПП «Готті» та ПАТ «Свердловський завод ГШО» за наявності обставин і доказів, що встановлені у судовому засіданні при розгляді даного позову.

Відповідачем не даведено, що цивільна правоздатність та дієздатність ПП «Готти» на час укладання договорів №1 від 03.01.2008 року, №3/01-09 від 03.01.2009 року та додаткової угоди від 03.01.2009 року до договору №1 від 03.01.2008 року була обмежена рішенням будь-якого суду, чи підприємство не було зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку. Позивачем в порядку, передбаченому чинним законодавством не надано суду судових рішень про визнання недійсними установчих документів цього постачальника на час укладання зазначеного договору, чи будь-якого іншого рішення суду або іншого органу, до компетенції якого віднесено встановлення таких фактів.

Відповідачем не доведено, що перевіркою ПАТ «Свердловський завод ГШО» встановлено відсутність поставок товарів від ПП «Готти», а за таких підстав висновок відповідача про укладення платником податків вищезазначених договорі без мети настання реальних наслідків є неправомірним.

Посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості та відповідності на поставлений товар та обладнання у судовому розгляді справи взагілі не знайшло свого підтвердження. Суд установив, що ПАТ «Свердловський завод ГШО» мало сертифікати якості та відповідності на поставлений товар і обладнання (т.№3 а.с.27-64), паспорта на обладнання та станки (т.№1 а.с.87-90).

Ствердження відповідача про відсутність документів стосовно транспортування придбаного товару також нічим не обгрунтовані, а з огляду на те, що подорожні листи та товарно-транспортні накладні, прибуткові та інші первинні документи бухгалтерського і податкового обліку були надані позивачем у суд, не може бути для суду підтвердженням факту відсутності поставок ПП «Готти» на адресу позивача обладнання та іншого устаткування, а отже ніяким чином не підтверджує висновки відповідача щодо нікчемності правочинів.

Наявність обладнання, поставленого ПП «Готти» ПАТ «Свердловський завод ГШО», засвідчується також його знаходженням у заставі Філіала «Відділення Промінвестбанку в місті Свердловськ Луганської області» згідно договору застави №2-04-7 від 30.11.2008 року, та актом перевірки заставного майна представниками банку від 05.08.2010 року.

Отже, з огляду на викладене можна дійти висновку, що відповідачем неправомірно застосовані до позивача вимоги закону по нікчемність правочину.

Цей висновок суду ґрунтується, зокрема, на приписах норми п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якої валові витрати розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, тобто при визначенні права на податковий кредит застосовуються ознаки господарської операції, які відповідають вимогам останнього закону. Суд виходить з того, що у відповідності до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат зокрема включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5).

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

-або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3) Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ (п.7.1 ст.7). Суми податків, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних актівів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту (п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7). Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення з першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно з абзацом 2 загальних положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за номером №893/4186, План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат не включаються витрати на:

-виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст.9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати анулювання.

Згідно з п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про заствердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», затвердженого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за номером №233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Відповідно до п.2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У пункті 18 цього Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Суд установив, що ПП «Готті» на час укладання договорів №1 від 03.01.2008 року, №3/01-09 від 03.01.2009 року та додаткової угоди від 03.01.2009 року до договору №1 від 03.01.2008 року було зареєстровано платником податку на додану вартість в Державній податковій інспекції Артемівського району м. Луганська, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість на момент складання податкових накладних, виданих на виконання зобовязань за зазначеними договорами у період з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року та з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року, що не заперечується й відповідачем, та певні господарські операції фактично відбулися за тим змістом, який відображений в укладених позивачем договорах і відображені первинних бухгалтерських і податкових документах, а також аналітичних документах бухгалтерії позивача.

За таких підстав, суд вважає, що всі витрати ПАТ «Свердловський завод ГШО», повязані з виконанням умов договорів з ПП «Готти» №1 від 03.01.2008 року, №3/01-09 від 03.01.2009 року та додаткової угоди від 03.01.2009 року до договору №1 від 03.01.2008 року, документально підтверджені, а значить висновки відповідача щодо завищення суми валових витрат та завищення суми податкового кредиту за дослідженими взаєморозрахунками ПАТ «Свердловський завод ГШО» і ПП «Готти» є необґрунтованими, оскільки суд свій висновок ґрунтує на тому, що важливим принципом виконання договірних зобовязань є принцип їх реального виконання, а також на тому, що господарський кодекс передбачає спеціальні наслідки для зобовязань, які визнано недійсними як такі, що вчинені з метою, яка свідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до абзацу 3 п.1.2 наказу ДПА України №327 від 10.08.2005 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за номером №925/11205, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Вочевидь, що використання відповідачем при проведенні документальної невиїзної перевірки, оформленої актом №1183/23/19074691 від 12.10.2010 року, лише податкової звітності позивача та АРМ «Облік податків та платежів», АРМ «Аудит», АРМ «Бест-Звіт», АРМ «Облік платників податків», АІС «Реєстр платників податків», Даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, Бази «ФСПД», а предметом таких перевірок згідно чинному законодавству може бути тільки наявність арифметичних помилок у наданій звітності, та внаслідок не дослідження первинної бухгалтерської та податкового документації ПАТ «Свердловський завод ГШО» призвело до неправомірного висновку про порушення підприємством п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та неправомірному виданню податкових повідомлень-рішень №0000112344/0 від 20.10.2010 року та №0000112344/1 від 12.11.2010 року.

Отже, суд не найшов доказів у доводах відповідача, що господарські зобовязання між ПАТ «Свердловський завод ГШО» та ПП «Готти» здійснювалися з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому є нікчемними, а з огляду на наявність факту недодержання відповідачем порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок з питань дотримання податкового законодавства, надає підстави для визнання дій неправомірними та скасувати податкові спірні повідомлення-рішення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку, визначеному законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання дій відповідача неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 року №0000112344/1 та від 20.10.2010 року №0000112344/0, відповідають чинному законодавству України, документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно платіжного доручення №547 від 24.11.2010 року ПАТ «Свердловський завод ГШО» сплатило державне мито за надання адміністративного позову до ДПІ у м. Свердловську в сумі 3 грн. 40 коп. Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» до Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000112344/1 та від 20.10.2010 року №0000112344/0, задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Свердловську в частині винесення податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000112344/1 щодо визначення Приватному акціонерному товариству "Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання" загальної суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість 268161 грн., у тому числі за основним платежем 178744 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89378 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000112344/1 щодо визначення Приватному акціонерному товариству "Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання" загальної суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість 268161 грн., у тому числі за основним платежем 178744 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89378 грн.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Свердловську в частині винесення податкового повідомлення-рішення від 20.10.2010 року №0000112344/0 щодо визначення Приватному акціонерному товариству «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» загальної суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість 268161 грн., у тому числі за основним платежем 178744 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89378 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2010 року №0000112344/0 щодо визначення Приватному акціонерному товариству «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» загальної суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість 268161 грн., у тому числі за основним платежем 178744 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89378 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Свердловський завод ГШО» судові витрати у сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 01 березня 2011 року.

СуддяЛ.С. Качуріна