Постанова № 14406973, 22.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.15

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2011 року Справа № 2а-9411/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - Федоров С.В. (довіреність від 30.11.2010 № 530

від І відповідача - головний державний податковий інспектор

юридичного відділу

Лиманюк М.А. (довіреність від 08.02.2011 № 2628/10-028)

від ІІ відповідача -головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу

Чередніченко О.М. (довіреність від 26.11.2010 № 14-12/1-82)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна»

до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області,

Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2010 року в сумі 19529,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення до адміністративного позову від 21.12.2010 б/н. просить визнати протиправними дії державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про ненадання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за лютий 2010 року у розмірі 160465,00 грн., та стягнути з бюджету надлишково сплачений податок на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 160465,00 грн. (арк. справи 25-26).

Ухвалою суду від 22 лютого 2011 року прийнято та приєднано до справи заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» від 21 лютого 2011 року б/н про зміну позовних вимог (арк. справи 97, 114). З урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 21 лютого 2011 року б/н та усних пояснень у судовому засіданні, позивач просить визнати протиправною бездіяльність державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про ненадання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за лютий 2010 року у розмірі 19529,08 грн., та стягнути з бюджету надлишково сплачений податок на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 19529,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивачем на виконання вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, що зареєстрована у I-го відповідача 22.03.2010 за № 7671. Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 22.03.2010, розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 160465,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Позивач вважає, що державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області до 22 травня 2010 року мала зробити остаточний висновок про правомірність заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість або перевищення цієї суми та у пятиденний термін після закінчення перевірки, тобто до 27 травня 2010 року надати відділу Державного казначейства у м. Сєвєродонецьку Луганської області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Діючим законодавством не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматись від виконання зазначених дій.

І-им відповідачем не надано відділу Державного казначейства у м. Сєвєродонецьку Луганської області передбаченого законом висновку про відшкодування сум податку на додану вартість за лютий 2010 року та не відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування (не надіслано податкове повідомлення).

Станом на 22 лютого 2011 року І-им відповідачем частково перераховано позивачу бюджетне відшкодування за лютий 2010 року у розмірі 140935,92 грн., тобто залишок несплаченого податку на додану вартість за лютий 2010 року становить 19529,08 грн.

У судовому засіданні представник позивача заяву про зміну позовних вимог підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві.

Державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 19 січня 2011 року № 877/10-006 (арк. справи 40). В запереченнях проти позову I-ий відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю. Заперечуючи проти позову, І-ий відповідач зазначив, що за декларацією з податку на додану вартість за лютий 2010 року позивачу не відшкодовано лише 19529,08 грн. Зазначену суму неможливо підтвердити у звязку з неотриманням відповідей на запити про надання відомостей щодо постачальників товариства з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна», а саме АТЗТ «Системи реального часу - Україна» з іноземними інвестиціями (ідентифікаційний код 24608189), ТОВ «Компаніс АС» (ідентифікаційний код 33785136), ТОВ ПМТЗ «Інженерний центр «Реагент» (ідентифікаційний код 24608189). Також у запереченнях І-ий відповідач зазначив, що право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету передбачає обовязкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету. Вказаний висновок І-ий відповідач обґрунтовує визначенням понять «платник податку» та «бюджетне відшкодування», оскільки суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються. Адже, за умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку, коли сума бюджетних надходжень від податку відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовується доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України. При проведенні перевірки державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області встановлена відсутність надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Посилання позивача на те, що відшкодування податку на додану вартість не може ставитись в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок, що позивач не може нести відповідальність за дії інших осіб по несплаті цього податку до бюджету, І-ий відповідач вважає безпідставними, оскільки відшкодування податку на додану вартість є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету, а в ланцюгових поставках (де постачальники є, як правило, посередниками), сплачений наступним постачальником попередньому в ціні придбаної продукції податку на додану вартість переходить в податкове зобовязання кожного з попередніх постачальників, а отже податок на додану вартість має вноситись до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку не встановлено надходження податку на додану вартість до бюджету, що, на думку І-го відповідача, свідчить про порушення вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в частині порядку відшкодування податку на додану вартість. І-ий відповідач вважає, що при проведенні перевірки фактичної сплати сум податку на додану вартість в складі ціни товару та надходження відповідних сум податку до Державного бюджету України, він діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органам державної податкової служби України повноважень.

У судовому засіданні представник I-го відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Головне управління Державного казначейства України у Луганській області позов не визнало, про що подало суду заперечення проти позову від 19 січня 2011 року № 14-07/680 (арк. справи 41). В запереченнях проти позову II-ий відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки відповідно до пункту 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21 травня 2001 року № 200/86) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 червня 2001 року за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області висновок по товариству з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

У судовому засіданні представник ІI-го відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

На момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності- зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин):

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» (ідентифікаційний код 31337612) проведена виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 12 лютого 2001 року (арк. справи 7).

Як платник податків позивач знаходиться на обліку у державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 18 серпня 2009 року за № 158 (арк. справи 98).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» товариство з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» (ідентифікаційний код 31337612) зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 313376112141, про що свідчить свідоцтво серії НБ № 025320 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25 грудня 2008 року № 100155983 (арк. справи 8).

На виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом), товариством з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області була подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року, що зареєстрована у I-го відповідача 22 березня 2010 року за № 7671 (арк. справи 10-11). Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 22 березня 2010 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 160465,00 грн. (арк. справи 10-11, 14).

До вищезазначеної податкової декларації з податку на додану вартість товариство з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» додало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. справи 15).

Таким чином, позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

На виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» (ідентифікаційний номер 31337612) з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, лютий 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01 грудня 2009 року по 31 січня 2010 року, за результатами якої складена довідка від 13 квітня 2010 року № 822/23-31337612 (арк. справи 46-77).

У довідці державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13 квітня 2010 року № 822/23-31337612 за результатами позапланової виїзної перевірки з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, лютий 2010 року зазначено (арк. справи 60), що:

- перевіркою правильності визначення податкового кредиту у лютому 2010 року суми, віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, відповідають реєстру отриманих податкових накладних, даним реєстрам бухгалтерського і складського обліку;

- перевіркою відображених показників декларації за лютий 2010 року на підставі таких документів: податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних, прибуткові, товарно-транспортні накладні, виписки банку, журнали ордера по рахунках 631, 281, 311 не встановлено заниження або завищення задекларованих субєктом господарювання показників по рядках 10-17 декларації;

- перевіркою правильності визначення відємного (позитивного) значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2010 року не встановлено порушення правильності визначення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту у лютому 2010 року в сумі 164178,00 грн.;

- перевіркою показників довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за лютий 2010 року) порушень не встановлено;

- порушень при розрахунку сум бюджетного відшкодування не встановлено.

Перевіркою також підтверджена фактична сплата позивачем отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), що беруть участь у розрахунку бюджетного відшкодування за лютий 2010 року (арк. справи 76).

За результатами позапланової виїзної перевірки з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, лютий 2010 року державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області підтверджено відображене товариством з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» у декларації за лютий 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 139935,92 грн. та зазначено, що висновок щодо правомірності заявленого бюджетного відшкодування за лютий 2010 року в сумі 20529,08 грн. буде зроблено після отримання інформації про взаємовідносини з контрагентом-постачальником: АТЗТ «Системи реального часу - Україна», ТОВ «Нодест», по яким сформовано податковий кредит за січень 2010 року (арк. справи 61).

Відповідно до приписів підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.

Порушення Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Матеріалами справи (податковими накладними від 11.01.2010 № 1, від 28.01.2010 № 33 та банківськими виписками за 28.01.2010) підтверджено фактичну сплату позивачем отримувачем товарів сум податку на додану вартість в ціні товару постачальникам таких товарів акціонерному товариству закритого типу «Системи реального часу - Україна» та товариству з обмеженою відповідальністю «Нодест», у загальному розмірі 53700,07 грн., які включені до складу податкового кредиту у лютому 2010 року (арк. справи 109, 110, 112, 113).

Державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області під час судового розгляду справи не посилалась в обґрунтування своїх заперечень проти позову та не доводила суду, що угоди, укладені позивачем з акціонерним товариством закритого типу «Системи реального часу - Україна» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Нодест», мають фіктивний характер та є безтоварними і що метою платника податку було протиправне одержання доходу за рахунок відшкодування податку на додану вартість, що, в свою чергу, виключало би можливість бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Згідно із статтею 48 Бюджетного кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом) в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів, у зв'язку з чим Головне управління Державного казначейства України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача.

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 19529,08 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Податкові органи, як субєкти владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, відповідно до Конституції України мають діяти у спосіб, передбачений Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». В даному випадку, з урахуванням того, що позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області повинна була надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Тобто, утримуючись від надання висновку, I-ий відповідач припустився бездіяльності (бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи) та порушив вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, що є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування ПДВ на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 28 лютого 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо ненадання висновку про відшкодування податку на додану вартість товариству з обмеженою відповідальністю "Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна" по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 19529,08 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень вісім копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна" (ідентифікаційний код 31337612, місцезнаходження: 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5-ИЗ/1) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 19529,08 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень вісім копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Ук

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 28 лютого 2011 року.

СуддяТ.І. Чернявська