Постанова № 14406934, 03.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2011 року Справа № 2а-7643/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Пляшкової К.О.,

Суддів:Тріфанової С.С.,

Чернявської Т.І.,

при секретарі:Бурихіні О.С.,

за участю представників

позивача:Аваляна Є.В. (довіреність б/н від 15.12.2010),

першого відповідача:Слєпічева О.В. (довіреність № 7/9/10 від 04.01.2011),

другого відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, Державної податкової адміністрації України, про оскарження акта індивідуальної дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, у якому позивач просив суд:

- визнати дії ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську такими, що порушують права ТОВ «Алан Плюс»;

- визнати нечинним та скасувати рішення ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську № 914 від 07.09.2010 про анулювання реєстрації ТОВ «Алан Плюс» як платника податку на додану вартість;

- зобовязати ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську поновити ТОВ «Алан Плюс» у Реєстрі платників податку на додану вартість з 07.09.2010 за індивідуальним податковим номером 343862012334, відповідно до свідоцтва № 17049406, виданого 21.06.2006 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 21.06.2006 позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість, про що йому було видано відповідне свідоцтво № 17049406 та надано індивідуальний податковий номер 343862012334.

07.09.2010 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську затверджено акт № 914 про анулювання реєстрації ТОВ «Алан Плюс» як платника податку на додану вартість.

З прийнятим рішення позивач не згоден, у звязку з тим, що Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000, не передбачено таких підстав для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, як наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Крім того, позивач вважає, що відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням не відповідають дійсності та були внесені державним реєстратором на підставі звернення податкового органу без встановлення зазначеного факту у визначеному законом порядку.

За таких обставин, позивач вважає, що у ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську не було достатніх правових підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації ТОВ «Алан Плюс» як платника податку на додану вартість.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 зупинено провадження у справі № 2а-7643/10/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про оскарження акту індивідуальної дії до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-9425/10/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» до державного реєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради про визнання протиправними дій щодо внесення інформації про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (а.с.71-72).

У звязку з тим, що підстави для зупинення провадження у справі № 2а-7643/10/1270 відпали, ухвалою суду від 07.02.2011 поновлено провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про оскарження акту індивідуальної дії та справу призначено до розгляду у судове засідання (а.с.78).

Ухвалою суду від 17.02.2011 у справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про оскарження акту індивідуальної дії другим відповідачем залучено Державну податкову адміністрацію України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Крім того, повідомив суду, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.01.2011 дії державного реєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність ТОВ «Алан Плюс» його місцезнаходженням, - визнано протиправними.

З урахуванням того, що акт № 914 від 07.09.2010 складено на підставі даних, які безпідставно вказано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на думку представника позивача, акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість підлягає скасуванню.

Представник першого відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення проти позовної заяви (а.с.34-36), у яких зазначив, що ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість - ТОВ «Алан Плюс» - на підставі п.п.«е» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями).

Так, відповідно до п.п.«е» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) реєстрація діє до дати анулювання, яка відбувається у випадках, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у п.п.«б»-«е» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у п.п.«а»-«б» цього пункту, та зобовязаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у п.п.«в»-«е» цього пункту.

Таким чином, представник першого відповідача вважає, що ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську приймаючи акт про анулювання реєстрації платника ПДВ, діяла відповідно до чинного законодавства, а саме - Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями).

Також, представник першого відповідача зазначив, що відповідно до запису № 10 довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.10.2010, 06.09.2010 за № 1382143 0011 008455 внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Саме на підставі цього запису, 07.09.2010 було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, викладене в акті № 914 від 07.09.2010.

У звязку з викладеним, представник першого відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Другий відповідач - Державна податкова адміністрація України, явку свого повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить корінець поштового відправлення на адресу ДПА України із відміткою поштового відділення про вручення - 22.02.2011 (а.с.94).

З урахуванням положень ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності належним чином повідомленого представника другого відповідача субєкта владних повноважень.

Заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 04.05.2006 за № 1382102 0000 008455 (а.с.37-40).

Позивач перебуває на обліку у державній податковій інспекції в Артемівському районі у м. Луганську як платник податків, про що свідчить довідка від 05.05.2006 № 4570 про взяття на облік платника податків (а.с.12).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 343862012334, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21 червня 2006 року № 17049406 (а.с.11).

Актом державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 07.09.2010 за № 914 анульовано реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» платником податку на додану вартість (код за ЄДРПОУ 34386201, індивідуальний податковий номер 343862012334).

Оглядом акта № 914 від 07.09.2010 (а.с.8, 9) встановлено, що підставою для анулювання реєстрації платника є п.п.«е» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), яким передбачено можливість анулювання реєстрації якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), який втратив чинність 01.01.2011 у звязку із набранням чинності Податковим кодексом України.

Порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість та її анулювання до набрання чинності Податковим кодексом України було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість».

Платником податку в розумінні ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті; та будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Відповідно до п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Як зазначено у п.п.«е» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»-«е» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах «а»-«б» цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в»-«е» цього пункту.

Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 квітня 2000 року за № 208/4429, затверджено Положення «Про реєстрацію платників податку на додану вартість», яке визначає порядок реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість; присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.5.2 п.5 розд.5 цього Положення податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Податкові органи зобовязані самостійно прийняти рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у п.п.«в»-«е» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» (п.п.5.1 п.5 розд.5 Положення «Про реєстрацію платників податку на додану вартість»).

Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу з підстав, визначених п.п.«е» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є: повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи - підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) (п.п.5.3.17 п.5.5 ст.5 Положення «Про реєстрацію платників податку на додану вартість»).

Оглядом довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.10.2010 (а.с.37-40) встановлено, що державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради внесено запис № 10 від 06.09.2010 за № 1382143 0010 008455 внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Не погодившись з діями державного реєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради товариство з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради про визнання дій незаконними.

За цим адміністративним позовом відкрито провадження у справі № 2а- 9425/10/1270.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.01.2011 у справі № 2а-9425/10/1270 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» задоволені повністю (а.с.75-77).

Визнано протиправними дії державного реєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису № 1382143 0010 008455 від 06.09.2010 стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.01.2011 у справі № 2а-9425/10/1270, яка набрала чинності, встановлено, що державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради протиправно внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис щодо відсутності ТОВ «Алан Плюс» за його місцезнаходженням, суд вважає ці обставини звільненими від доказування.

Також, оглядом довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.10.2010 (а.с.37-40) встановлено, що 16.09.2010 державним реєстратором виконавчого комітету внесено запис 11 номер реєстраційної дії 1382106 0011 008455 щодо підтвердження відомостей про юридичну особу.

Врахувавши вищевикладене, а також те, що дії державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність ТОВ «Алан Плюс» за місцезнаходженням, що стало підставою для анулювання реєстрації ТОВ «Алан Плюс» платником податку на додану вартість, у судовому порядку визнано протиправними, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо скасування акта ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 07 вересня 2010 року № 914 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» (код ЄДРПОУ 34386201, індивідуальний податковий номер 343862012334) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно із п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

З викладеного вбачається, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість тягне за собою певні негативні наслідки саме з моменту втрати статусу платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.17 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 квітня 2000 року за № 208/4429, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин, формування та ведення Реєстру здійснює Державна податкова адміністрація України.

Відповідно до п.18 цього ж Положення з числа обов'язків з ведення Реєстру Державна податкова адміністрація України виконує автоматизоване ведення бази Реєстру, виконання функцій адміністратора бази даних, присвоєння платникам податку індивідуального податкового номеру.

Підпунктом 25.4 пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість передбачено, що підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Оскільки фактичне виконання рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Алан Плюс» полягало у анулюванні 07.09.2010 реєстрації такого підприємства як платника податку на додану вартість та виключенні з числа платників податку на додану вартість, а протиправне рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається протиправним з моменту його прийняття, суд вважає за необхідне зобовязати Державну податкову адміністрацію України внести зміни до Реєстру платників податку на додану вартість, поновивши ТОВ «Алан Плюс» в Реєстрі платників податку на додану вартість з дати скасування реєстрації, тобто з 07 вересня 2010 року.

Щодо вимог позивача про визнання дій державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську такими, що порушують права ТОВ «Алан Плюс», суд зазначає про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

По-перше, на час прийняття рішення про анулювання реєстрації ТОВ «Алан Плюс» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був наявний запис щодо відсутності ТОВ «Алан Плюс» за його місцезнаходженням.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Частиною 1 статті 16 цього Закону визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З викладеного суд робить висновок, що відповідач при прийнятті рішення про анулювання реєстрації ТОВ «Алан Плюс» використовував відомості з Єдиного державного реєстру, тобто відомості, які були достовірними станом на 07.09.2010.

По-друге, вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії акт від 07.09.2010 № 914 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, саме він має вплив на його права та обовязки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав чи інтересів. З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає обєкту порушеного права.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права за позовними вимогами про визнання нечинним акта державної податкової інспекції в Артемівському районі у районі у м. Луганську від 07.09.2010 № 914 по анулюванню реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс», суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені ст.ст.105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що предметом оскарження у даній справі є правовий акт індивідуальної дії субєкта владних повноважень, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати акт державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 07 вересня 2010 року № 914 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс».

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 03 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, Державної податкової адміністрації України, про оскарження акта індивідуальної дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати акт державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 07 вересня 2010 року № 914 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» (код ЄДРПОУ 34386201, індивідуальний податковий номер 343862012334).

Зобовязати Державну податкову адміністрацію України внести зміни до Реєстру платників податку на додану вартість, поновивши товариство з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» (код ЄДРПОУ 34386201, індивідуальний податковий номер 343862012334) в Реєстрі платників податку на додану вартість з 07 вересня 2010 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алан Плюс» (код ЄДРПОУ 34386201, місцезнаходження: 91484, Луганська область, м. Луганськ, м. Олександрівськ, вул. Союзна, 11) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 01,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі та підписано 09 березня 2011 року.

Головуючий суддяК.О. Пляшкова

суддя

суддяС.С. Тріфанова Т.І. Чернявська