Постанова № 14406876, 09.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 березня 2011 року Справа № 2а-1226/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді Смішливої Т.В.

при секретарі судового засідання Любімовій Г.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Черевань В.І. директор

Шейченко Т.С., дов. № 6 від 21.02.2011

від відповідача: Жадан О.О., дов. № 17232/10 від 31.12.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гласс Машинері Тюнінг” до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

3 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Гласс Машинері Тюнінг” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області, в якому зазначило, що позивач є платником податку на прибуток та своєчасно подавав до податкового органу податкові декларації за даним видом податку. Самостійно визначені у податкових деклараціях суми податку на прибуток сплачені платіжними дорученнями № 43 від 27.08.2009 на суму 500,00 грн. за ІІІ квартал 2009 року, № 140 від 19.11.2009 на суму 1205,00 грн. за ІІІ квартал 2009 року, № 32 від 19.02.2010 на суму 1346,00 грн. за 2009 рік, № 76 від 23.03.2010 на суму 500,00 грн. за І квартал 2010 року, № 111 від 17.05.2010 на суму 678,00 грн. за І квартал 2010 року та № 188 від 19.08.2010 на суму 4127,00 грн. за ІІ квартал 2010 року.

Субєкт владних повноважень ДПІ в м. Лисичанську Луганської області у порушення діючого законодавства, самостійно за власним розсудом, не повідомивши керівництво ТОВ “Гласс Машинері Тюнінг”здійснило зарахування сплаченого податку на додану вартість за термін після березня 2009 року у рахунок боргу по повідомленням рішенням від 31.03.2009 № 0000242301/0, № 0000242301/1, № 0000242301/2, № 0000242301/3.

Позивач вважає, що сума, зазначена у податковому повідомленні рішенні, є неузгодженою, оскільки одразу після отримання негативного висновку по скарзі до ДПА України, позивачем було предявлено позов до Луганського окружного адміністративного суду і за період з дати закінчення оскарження до ухвалення рішення Донецьким апеляційним адміністративним судом не повинна була нараховуватися пеня, проте пеня нараховувалася. Відповідачем була нарахована пеня по податку на прибуток за період з грудня 2009 року по жовтень 2010 року, і продовжує нараховуватися на суми податку, які сплачено своєчасно. У звязку з неправомірними діями відповідача, в позивача утворилася заборгованість по податку на прибуток за періоди, за які податкові зобовязання сплачені згідно зазначених платіжних доручень.

Також позивач зазначив, що право визначати призначення платежу відповідно до діючого законодавства України належить виключно платнику податків. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням п.п.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на оплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати протиправними дії субєкта владних повноважень ДПІ у м. Лисичанську та визнати відсутність компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень по зміні призначення платежів по податку на прибуток ТОВ “Гласс Машинері Тюнінг” та зобовязати відповідача утриматися від вчинення певних дій по начисленню пені на своєчасно перераховані платежі по податку та зобовязати відповідача провести дії по скасуванню начислення пені на суми податків, які своєчасно перераховані згідно цього позову.

На виконання ухвали суду від 04.02.2011 позивачем надано доповнення до адміністративного позову, у якому позивачем зазначено, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо 21.12.2010 під час розгляду справи № 2а 9111/10/1270, у звязку з чим ТОВ “Гласс Машинері Тюнінг” вважало, що ним не пропущено строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 15.02.2011 відкрито провадження у даній адміністративній справі.

У судовому засіданні 09.03.2011 ТОВ “Гласс Машинері Тюнінг” подано доповнення та уточнення адміністративного позову, у якому позивач просив суд визнати протиправними дії субєкта владних повноважень ДПІ у м. Лисичанську та визнати відсутність компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень по зміні призначення платежів по податку на прибуток ТОВ “Гласс Машинері Тюнінг”по платіжним дорученням № 43 від 27.08.2009, № 140 від 19.11.2009, № 32 від 19.02.2010, № 76 від 23.03.2010, № 111 від 17.05.2010, № 188 від 19.08.2010, та зобовязати відповідача зарахувати суми податку на прибуток згідно призначення платежу, вказаному в платіжних дорученнях, а саме по платіжному дорученню № 43 від 27.08.2009 на суму 500,00 грн. за ІІІ квартал 2009 року, № 140 від 19.11.2009 на суму 1205,00 грн. за ІІІ квартал 2009 року, № 32 від 19.02.2010 на суму 1346,00 грн. за 2009 рік, № 76 від 23.03.2010 на суму 500,00 грн. за І квартал 2010 року, № 111 від 17.05.2010 на суму 678,00 грн. за І квартал 2010 року та № 188 від 19.08.2010 на суму 4127,00 грн. за ІІ квартал 2010 року. (а.с. 60-61)

У звязку з поданням доповнення та уточнення позову представники позивача у судовому засіданні просили суд не розглядати позовні вимоги, визначені у первинному позові. Уточненні позовні вимоги представники позивача підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення та поясним, що відповідно до ст.7.7 Закону № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях. Тому зарахування ДПІ у м. Лисичанську сплачених платником податків ТОВ “Гласс Машинері Тюнінг”ПДВ у рахунок податкового боргу по податковому повідомленню-рішенню від 31.03.2009 № 0000242301/0 здійснено відповідно до вимог діючого законодавства, у звязку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про

Товариство з обмеженою відповідальністю “Гласс Машинері Тюнінг” зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 01 квітня 2004 року за номером 13811200000000137, ідентифікаційниї код 32792561 (а.с. 6-12).

ТОВ “Гласс Машинері Тюнінг” знаходиться на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції в м. Лисичанську Луганської області з 06.04.2004 за № 293, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків. (а.с. 53)

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Гласс Машинері Тюнінг” своєчасно подавались до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області податкові декларації з податку на прибуток підприємств, у яких платник податку самостійно визначав податкове зобовязання з податку на прибуток, зокрема, у податковій декларації за ІІІ квартал 2009 року позивачем самостійно визначено суму податку до сплати у розмірі 1705,00 грн., за 2009 рік 1346,00 грн., за І квартал 2010 року 1178,00 грн., за І півріччя 2010 року 4127,00 грн. (а.с. 42-52)

Самостійно визначені податкові зобовязання сплачено позивачем платіжними дорученнями № 43 від 27.08.2009 на суму 500,00 грн., у якому призначення платежу визначено як податок на прибуток за ІІІ квартал 2009 року, № 140 від 19.11.2009 на суму 1205,00 грн. - податок на прибуток за ІІІ квартал 2009 року, № 32 від 19.02.2010 на суму 1346,00 грн. - податок на прибуток за 2009 рік, № 76 від 23.03.2010 на суму 500,00 грн. - податок на прибуток за І квартал 2010 року, № 111 від 17.05.2010 на суму 678,00 грн. - податок на прибуток за І квартал 2010 року та № 188 від 19.08.2010 на суму 4127,00 грн. - податок на прибуток за ІІ квартал 2010 року. (а.с. 13 18)

Як вбачається з облікової картки ТОВ “Гласс Машинері Тюнінг” з податку на прибуток кошти у сумі 500,00 грн., перераховані платіжним дорученням № 43 від 27.08.2009 як податок на прибуток за ІІІ квартал 2009 року зараховані ДПІ в м. Лисичанську в рахунок збільшення переплати. (а.с. 27)

Згідно облікової картки на час перерахування вказаних коштів ТОВ “Гласс Машинері Тюнінг” не мало заборгованості з податку на прибуток, а податкову декларацію за ІІІ квартал 2009 року товариством подано лише 09.11.2009.

Таким чином, дії податкового органу щодо зарахування коштів у сумі 500,00 грн., сплачених платіжним дорученням № 43 від 27.08.2009 як податок на прибуток за ІІІ квартал 2009 року в рахунок збільшення переплати з даного виду податку є правомірними.

У подальшому, 12.11.2009, відповідачем на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000242301/0 від 16.09.2009 визначено податкові зобовязання ТОВ “Гласс Машинері Тюнінг” у сумі 139141,50 грн., що відображено в особовій картці з податку на прибуток.

З урахуванням існуючої переплати станом на 12.11.2009 податкова заборгованість позивача з податку на прибуток становила 138640,51 грн. У звязку з цим усі кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями № 140 від 19.11.2009 на суму 1205,00 грн., № 32 від 19.02.2010 на суму 1346,00 грн., № 76 від 23.03.2010 на суму 500,00 грн., № 111 від 17.05.2010 на суму 678,00 грн. та № 188 від 19.08.2010 на суму 4127,00 грн., незважаючи на чітко визначене у платіжних дорученнях призначення платежу, зараховані на погашення існуючої податкової заборгованості. (а.с. 27-32)

Згідно пояснень представника відповідача податкові повідомлення про розподіл сум, сплачених на підставі платіжних доручень № 140 від 19.11.2009, № 32 від 19.02.2010, № 76 від 23.03.2010, № 111 від 17.05.2010, № 188 від 19.08.2010 не виносились та на адресу ТОВ “Гласс Машинері Тюнінг” не надсилались, у звязку з чим суд погоджується з поясненнями представників позивача про те, що про порушення своїх прав товариство дізналось лише під час розгляду адміністративної справи № 2а-9111/10/1270 у грудні 2010 року.

Вирішуючи питання про правомірність дій податкового органу під час зарахування коштів, сплачених ТОВ “Гласс Машинері Тюнінг” платіжними дорученнями № 140 від 19.11.2009, № 32 від 19.02.2010, № 76 від 23.03.2010, № 111 від 17.05.2010, № 188 від 19.08.2010 суд враховує, що з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, пунктом 87.9 ст. 87 якого передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Проте на момент вчинення дій, які оскаржуються позивачем в даному адміністративному позові, діяв Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон № 2181), тому в даному випадку суд застосовує норми Закону № 2181.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи п.п.7.7 ст.7 Закону № 2181, оскільки відповідно до цієї норми Закону борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях. Тобто зазначена норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія (чи то контролюючі органи, чи платники податків). Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок взагалі не визначений. З аналізу вказаної норми вбачається, що вона не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (в даному випадку органу державної податкової служби) будь-яким чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок оплати яких платник податків спрямував кошти.

На момент вчинення оскаржуваних дій податкового органу, не було передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 87, 94, 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Гласс Машинері Тюнінг” задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області щодо зміни призначення платежу за платіжними дорученнями № 140 від 19.11.2009 на суму 1205,00 грн., № 32 від 19.02.2010 на суму 1346,00 грн., № 76 від 23.03.2010 на суму 500,00 грн., № 111 від 17.05.2010 на суму 678,00 грн. та № 188 від 19.08.2010 на суму 4127,00 грн. і спрямування коштів, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю “Гласс Машинері Тюнінг” на підставі вказаних платіжних доручень на погашення податкової заборгованості з податку на прибуток підприємств в порядку календарної черговості.

Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Лисичанську Луганської області зарахувати сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю “Гласс Машинері Тюнінг” кошти платіжними дорученнями № 140 від 19.11.2009 на суму 1205,00 грн., № 32 від 19.02.2010 на суму 1346,00 грн., № 76 від 23.03.2010 на суму 500,00 грн., № 111 від 17.05.2010 на суму 678,00 грн. та № 188 від 19.08.2010 на суму 4127,00 грн. відповідно до призначення платежу, вказаному у платіжних дорученнях.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Гласс Машинері Тюнінг” відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гласс Машинері Тюнінг” суд витрати у сумі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі складено 14 березня 2011 року.

СуддяТ.В. Смішлива