Рішення № 14406477, 14.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2011 р.

Справа № 25/17-184-2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Рихальський завод сухого молока”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОРГОВИЙ ДІМ „ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ”

про стягнення 48387,07 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Шериля Л.Ю., довіреність № 01/11 від 02.02.2011р.

Від відповідача: не з'явився

В засіданні 14.03.2011 р. приймали участь представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Суть спору: про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю„Торговий дім „ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рихальський завод сухого молока” суми попередньої оплати за непоставлений товар у в сумі 44021,25 грн., пені в сумі 3521,70 грн., інфляційних втрат в сумі 554,67 грн., трьох процентів річних в сумі 289,45 грн.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначає, що на виконання умов договору купівлі-продажу товару № 05/1010 від 11.10.2010р. ТОВ „Рихальський завод сухого молока” здійснило оплату п’ятдесяти процентів вартості товару, який зобов’язався поставити відповідач, у розмірі 44021,25 грн., згідно виставленого рахунку-фактури № 12/1010 від 12.10.2010р., однак відповідач свої зобов’язання за договором не виконав належним чином, зокрема, не здійснив поставку оплаченого позивачем товару, що і стало підставою для ТОВ „Рихальський завод сухого молока” відмовитися від продукції та вимагати від ТОВ "ТД „ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ” повернення сплаченої за неї суми передоплати у розмірі 44021,25 грн.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв’язку з чим справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній документами.

28.02.2011р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла телеграма відповідача про відкладення розгляду справи за вх. № 6149/2011, яка судом була задоволена, про що свідчить ухвала про відкладення розгляду справи від 28.02.2011р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника сторони та його правову позицію, суд встановив наступне:

11.10.2010р. між ТОВ „ТД „ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ” (Продавець) та ТОВ „Рихальський завод сухого молока” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 05/1010, відповідно до п. 1.1 якого, Продавець зобов’язується доставити та передати у власність Покупця товар в асортименті та по цінам у відповідності з п. 2 цього договору, а Покупець –прийняти та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Продавець передає товар у власність Покупця та проводить його доставку Покупцю згідно виставленого Продавцем рахунку-фактурі в асортименті та по відповідним цінам: один сорока-футовий рефрижераторний б/у контейнер загальною вартістю 88042,50 грн. (з ПДВ) (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору Покупець здійснює передоплату п’ятдесяти процентів на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури від загальної суми договору, наступні п’ятдесят процентів протягом одного банківського дня з моменту отримання товару на склад Покупця.

Згідно п. 4.1. Договору Продавець зобов’язується здійснити поставку товару та передати його уповноваженій особі Покупця протягом десяти робочих днів з моменту отримання оплати згідно п. 3.1. цього договору.

Як вбачається з п. 5.1. Договору Продавець несе відповідальність за якість товару та його своєчасну доставку.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення строку передачі товару, передбаченого п. 4.1. цього Договору, Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,05 процентів від суми непоставленого товару за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами за Договором своїх зобов’язань (п. 10.4. Договору).

На виконання умов даного Договору ТОВ „Рихальський завод сухого молока” здійснило оплату п’ятидесяти процентів вартості товару, згідно виставленого ТОВ „ТД „ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ” рахунку-фактури № 12/1010 від 12.10.2010р. у розмірі 44021,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 180 від 13.10.2010р., однак, відповідач, в порушення договірних зобов’язань, до теперішнього часу не поставив позивачу товар, що стало підставою для ТОВ „Рихальський завод сухого молока” відмовитись від поставки продукції та вимагати повернення сплаченої за неї суми передоплати у розмірі 44021,25 грн.

З цього приводу, позивачем було надіслано відповідачу претензію від 26.11.2010р. вих. №3/26/11-10 про повернення суми попередньої оплати вартості товару у розмірі 44021,25 грн. та пені 1496,72 грн. за прострочення виконання зобов’язання, яка залишена останнім без відповіді.

Не належне виконання ТОВ „ТД „ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ” зобов’язань за договором № 05/1010 від 11.10.2010р. щодо поставки товару і стало підставою для ТОВ „Рихальський завод сухого молока” звернутись до суду з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені ТОВ „Рихальський завод сухого молока” позовні вимоги щодо повернення суми попередньої оплати вартості товару у розмірі 44021,25 грн. правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1),2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов’язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п. 1, 2, 3 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3. ст.615 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За таких обставин, суд повністю задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача передоплати у розмірі п’ятидесяти процентів від виставленого рахунку-фактури в сумі 44021,25 грн.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 289,45 грн., індексу інфляції в сумі 554,67 грн.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 289,45 грн. обрахованих з суми заборгованості в розмірі 44021,25 грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, судом встановлено в ньому арифметичну помилку, за самостійним розрахунком суду інфляційні втрати за вказаний період складають 704,34 грн., але з врахуванням заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 554,67 грн., суд задовольняє позовні вимоги останнього саме в розмірі заявленому позивачем.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 3521,70 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Із змісту пп.1 п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України вбачається, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема до стягнення неустойки (штрафу, пені).

Нараз, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки містить арифметичні помилки, зокрема позивач застосував такий розрахунок пені 88042,50*80*0,05:100 = 3521,70 грн., тоді як слід було застосувати такий розрахунок пені 88042,50*80*0,05:365:100 = 9,65 грн. З цих підстав, судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір в сумі 9,65 грн., у зв’язку з чим, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 9,65 грн., в решті частині заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, суд відмовляє.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги ТОВ „Рихальський завод сухого молока” щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу товару № 05/1010 від 11.10.2010р. в частині поставки продукції, що спричинило відмову позивача від подальшої її поставки та вимагати повернення сплаченої суми передоплати у розмірі п’ятдесяти процентів, у зв’язку з чим, стягненню з ТОВ „ТД „ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ” на користь позивача підлягає сума попередньої оплати вартості непоставленого товару у розмірі 44021,25 грн., індекс інфляції у розмірі 554,67 грн., три проценти річних у розмірі 289,45 грн., пеня у розмірі 9,65 грн.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 448,74 грн. державного мита та 218,87 грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу,

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОРГОВИЙ ДІМ „ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ” (65113, м. Одеса, вул. Академіка Глушко, 1, оф. 16 код ЄДРПОУ 36501411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рихальський завод сухого молока” (11246, Житомирська область, Ємільчинський район, с. Рихальське, вул. Леніна, 38, код ЄДРПОУ 35694381) 44021 (сорок чотири тисячі двадцять одна) грн. 25 коп. заборгованості, 9 (дев’ять) грн. 65 коп. пені, 289 (двісті вісімдесят дев’ять) грн. 45 коп. три процента річних, 554 (п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 67 коп. індекс інфляції, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 74 коп. державного мита, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити позивачу в решті частині заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 18.03.2011р.