Рішення № 14406241, 22.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.11 Справа № 1/5009/106/11

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інтер Стейт Груп»(04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, оф. 708)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Національні технологічні системи»(69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 86, кв. 5)

про стягнення 16100 грн. 00 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інтер Стейт Груп»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Національні технологічні системи»16100 грн. 00 коп. та судових витрат по справі.

Позовні вимоги заявлені на підставі ст.ст. 11, 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст. 193, 220 Господарського кодексу України і обґрунтовані посиланням на господарські правовідносини між сторонами, що виникли з підстав виставлення відповідачем позивачу рахунку-фактури № 07/08-01 від 08.07.2010 р. на суму 22 100 грн. 00коп. за топливні гранули з лігніну гідролізного та оплати позивачем вказаного рахунку. Відповідачем поставку товару здійснено не було. Суму передоплати позивачу повернуто частково –в розмірі 6000 грн. 00коп. Передоплата у розмірі 16100 грн. 00коп. на час подання позову відповідачем позивачу не повернута.

12.01.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 08.02.2011р.

В судовому засіданні 08.02.2011 р. представник позивача підтримав доводи і вимоги, викладені у позовній заяві. На виконання вимог суду представник позивача надав копії документів в підтвердження часткової оплати відповідачем коштів за паливні гранули з лігніну гідролізного та акту звірки і доказів його направлення на адресу відповідача. Копії вказаних документів були залучені до матеріалів справи.

До того ж, в судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про продовження розгляду справи на 15 днів, у зв’язку із веденням з відповідачем переговорів щодо погашення заявленої до стягнення суми у повному обсязі у найближчий час.

На підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи обставини справи, суд задовольнив клопотання позивача та продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, до 28.03.2011 року.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, враховуючи задоволення клопотання позивача, суд відклав розгляд справи до 22.03.2011 р., про що сторони були повідомлені належним чином.

В судове засідання 22.03.2011 р. представники сторін не з’явилися.

21.03.2011 р. від позивача у справі надійшло клопотання, згідно якого, позивач просив відкласти розгляд справи, або розглянути справу за відсутності представника позивача, на підставі наданих документів, у зв’язку з неможливістю явки в судове засідання представника.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом суду не з’явився. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилалась судом рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, зазначену у матеріалах позовної заяви.

Належне повідомлення відповідача про розгляд справи підтверджується поштовим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи.

Неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 22.03.2011 р. прийнято рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 08.02.2011 р., суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2010 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 07/08-01 на оплату до 09.07.2010 р. паливних гранул з лігніну гідролізного на суму 22 100 грн. 00 коп.

12.07.2010 р. позивачем було сплачено відповідачу 22100 грн. 00 коп., згідно рахунку-фактуру № 07/08-01 від 08.07.2010 р., що підтверджується банківською випискою.

Після сплати позивачем відповідачу вказаного рахунку, відповідач поставку паливних гранул з лігніну гідролізного не здійснив.

Вимогою про повернення грошових коштів за вих. № 02-06/10.10 від 06.10.2010 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою виконання зобов’язання з поставки паливних гранул з лігніну гідролізного протягом семи днів, а у разі не поставки товару, повернути грошові кошти у розмірі 22100 грн. 00 коп.

Відповідачем позивачу грошові кошти було повернуто частково, в сумі 6000 грн. 00коп.: 3000 грн. 00 коп. –10.11.2010 р.; 2000 грн. 00 коп. –24.11.2010 р.; 1000 грн. 00коп. –24.12.2010 р., що підтверджується банківськими виписками.

Враховуючи, що відповідачем не було повернуто позивачу грошові кошти у розмірі 16100 грн. 00 коп., позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 вказаного кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, між сторонами склалися господарські відносини, згідно яких, відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 07/08-01 від 08.07.2010 р. на оплату паливних гранул з лігніну гідролізного на суму 22 100 грн. 00 коп., а позивач 12.07.2010 р. здійснив оплату вказаного рахунку-фактури у повному обсязі.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. ( ч.1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, в даному випадку, позивач виконав своє зобов’язання – перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 22100 грн. 00 коп. за поставку відповідачем паливних гранул з лігніну гідролізного, згідно виставленого відповідачем рахунку-фактуру № 07/08-01 від 08.07.2010 р., що не суперечило ані домовленостям сторін, ані чинному законодавству.

Відповідач поставку паливних гранул з лігніну гідролізного не здійснив.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогою про повернення грошових коштів за вих. № 02-06/10.10 від 06.10.2010 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою виконання зобов’язання з поставки паливних гранул з гідролізного лігніну протягом семи днів, а у разі не поставки товару, повернути грошові кошти у розмірі 22100 грн. 00 коп.

Відповідачем позивачу грошові кошти було повернуто частково, в сумі 6000 грн. 00коп.: 3000 грн. 00 коп. –10.11.2010 р.; 2000 грн. 00 коп. –24.11.2010 р.; 1000 грн. 00коп. –24.12.2010 р., що підтверджується банківськими виписками та листами відповідача: № 11/11 від 11.11.2010 р.; № 29/11 від 29.11.2010 р.; № 27/12 від 27.12.2010 р., копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідачем не було повернуто позивачу грошові кошти у розмірі 16100 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Факт невиконання відповідачем зобов’язань перед позивачем щодо повернення суми передоплати у розмірі 16100 грн. 00 коп. позивачем документально підтверджений.

В свою чергу, відповідачем не доведено факт поставки товару позивачу та не надано доказів повернення суми передоплати за товар в розмірі 16100 грн. 00коп.

Враховуючи не надання сторонами доказів повернення відповідачем позивачу суми передоплати у розмірі 16100 грн. 00 коп., суд дійшов до висновку, що заявлена до стягнення сума передоплати до теперішнього часу відповідачем не повернута.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та правомірними.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 16100 грн. 00 коп.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник з вини відповідача, судові витрати (161 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відносяться на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Національні технологічні системи»(69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 86, кв. 5, код 35979877, з усіх рахунків встановлених державним виконавцем при виконанні наказу суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інтер Стейт Груп» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, оф. 708, р/р 2600200004255 в АКБ «Правекс-Банк», м. Київ, МФО 321983, код 34002037) 16100 (шістнадцять тисяч сто) грн. 00 коп., 161 (сто шістдесят одну) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «23»березня 2011 року.