Рішення № 14406205, 14.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.11 Справа № 22/5009/397/11

Суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гемопласт-Полісся” (юридична адреса: 10029, м. Житомир, вул. Московська, буд. 40-А, кв. 26; фактична адреса: 10002, м. Житомир, вул. Жуйко, буд. 3)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “Сфера” (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, буд. 21)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 24-10 від 11.01.2010р. у розмірі 105158,41 грн.

Суддя Ярешко О.В.

За участю представників:

від позивача: Феденко Л.А., на підставі довіреності № б/н від 14.02.2011р.

від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

28.01.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Гемопласт-Полісся”, м. Житомир з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “Сфера”, м. Запоріжжя про стягнення 84150,00 грн. заборгованості, 30378,15 грн. пені та 2496,83 грн. 3% річних, всього 117024,98 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.01.2011р. порушено провадження у справі № 22/5009/397/11, судове засідання призначено на 21.02.2011р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні 21.02.2011р. надав заяву про зменшення позовних вимог, якою позивач зменшив розмір заявленої пені до суми 15 147,00 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду. Також, цією заявою позивач, у зв’язку із зменшенням розміру позовних вимог просив повернути ТОВ “Гемопласт-Полісся” надмірно сплачене держмито у розмірі 72,08 грн.

Ухвалою від 21.02.2011р. у зв’язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних судом доказів в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 14.03.2011р.

11.03.2011р. судом отримана заява позивача про уточнення позовних вимог, якою позивач просить стягнути з відповідача 8290,49 грн. пені за період з 23.01.2010р. по 23.07.2010р., 2842,47 грн. 3% річних за період з 23.01.2010р. по 09.03.2011р. та 9875,45 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з січня 2010р. по січень 2011р.

Фактично ця заява є заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені та збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції грошових коштів.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Зазначена заява позивача судом прийнята до розгляду, як така, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України. Зазначеною заявою позивач також просив повернути ТОВ “Гемопласт-Полісся” надмірно сплачену суму держмита у розмірі 118,66 грн., у зв’язку із уточненням позовних вимог.

Таким чином в судовому засіданні 14.03.2011р. розглядаються позовні вимоги про стягнення 84150,00 грн. заборгованості, 8290,49 грн. пені, 2842,47 грн. 3% річних та 9875,45 грн. втрат від інфляції грошових коштів, всього 105158,41 грн.

Позивач підтримав свої позовні вимоги, які обґрунтував наступним. 11.01.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 24-10, за яким здійснювались поставки товарів медичного призначення. 15.01.2010р. відповідач по накладній № 1392 отримав товар на загальну суму 84150,00 грн. Відповідно до п. 4.2. зазначеного договору, відповідач оплачує вартість товару на умовах даного договору, у строки, визначені окремими накладними на кожну партію товару. Згідно накладної № 1392 строк оплати настав 22.01.2010р. Розрахунку за отриманий товар відповідачем проведено не було, тому виникла заборгованість у сумі 84150,00 грн. Відповідно до п. 7.1. договору, відповідач у разі прострочення платежу за поставлений товар зобов’язаний сплатити пеню за кожен день прострочки. Також, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити 3% річних та втрати від інфляції грошових коштів. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 84150,00 грн. заборгованості, 8290,49 грн. пені, 2842,47 грн. 3% річних та 9875,45 грн. втрат від інфляції грошових коштів, всього 105158,41 грн.

Представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 8822804 від 18.02.2011р. адресою Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “Сфера” є: 69104, м. Запоріжжя вул. Малиновського, буд. 21. Саме на цю адресу направлялась кореспонденція.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 14.03.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Гемопласт-Полісся” (надалі –постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “Сфера” (надалі –покупець) був укладений договір поставки № 24-10 (надалі –договір).

Пунктом 10.3. договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року, але в будь-якому випадку до повного проведення покупцем розрахунків за даним договором.

За умовами пунктів 1.1. та 1.2. договору, постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується на умовах даного договору прийняти та своєчасно його оплатити.

Асортимент, найменування, кількість товару погоджується сторонами у кожній окремій накладній.

Відповідно до п. 6.1. договору, право власності на товар та всі ризики переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару. Факт передачі товару підтверджується підписом особи, що здійснює приймання товару та печаткою покупця на товарно-транспортній накладній або дорученням на приймання товару.

Згідно із п. 4.1. договору, ціна на товар зазначається у відповідній накладній, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Позивач на виконання умов договору, 15.01.2010р. поставив відповідачу товар на суму 84150,00 грн., що підтверджується накладною № 1392 від 15.01.2010р., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками товариств.

У відповідності до приписів пунктів 4.2. та 4.3. договору, покупець оплачує вартість товару на умовах даного договору, у строки, визначені окремими накладними на кожну партію товару.

Покупець проводить оплату шляхом перерахування грошових коштів банківським переказом на поточний рахунок вказаний у даному договорі.

У накладній № 1392 від 15.01.2010р. зазначено, що датою проплати є 22.01.2010р.

Пунктом 3.2.2. договору передбачено, що покупець зобов’язаний своєчасно та повно виконувати умови даного договору.

Відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань, оплату отриманого від позивача товару не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 84150,00 грн.

01.04.2010р. сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків № 41, яким сторони узгодили, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 84150,00 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач в установлений договором строк з відстрочкою платежу, не здійснив оплату товару, отриманого від позивача, чим порушив свої грошові зобов’язання. Доказів оплати наявної заборгованості відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 84150,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та основані на договорі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8290,49 грн. пені за період з 23.01.2010р. по 23.07.2010р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.1. договору, який передбачає, що покупець у разі порушення строку оплати поставленого товару, визначеного п. 4.2. даного договору, сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення оплати, згідно ст. ст. 258, 551 ЦКУ.

Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що фактично стягненню підлягає більша сума пені, однак оскільки суд не може виходити за рамки заявлених вимог, вимоги в цій частині є законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 2842,47 грн. 3% річних за період з 23.01.2010р. по 09.03.2011р. та 9875,45 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з січня 2010 р. по січень 2011 р. включно.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується розрахунку втрат від інфляції грошових коштів, то встановлено, що нарахування позивачем втрат від інфляції за січень 2010р. є безпідставним, оскільки у відповідності до листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць, тому умовно треба рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, оскільки заборгованість у відповідача виникла з 23.01.2010р. нарахування втрат від інфляції грошових коштів потрібно починати з лютого 2010р. Отже, вимоги в цій частині законні та обґрунтовані, але стягненню підлягає 8149,41 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В іншій частині стягнення втрат від інфляції судом відмовляється.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо заяви позивача про повернення ТОВ “Гемопласт-Полісся” надмірно сплаченого державного мита у розмірі 118,66 грн., то суд не вбачає для цього підстав.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993р., ставка державного мита із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, оскільки при зверненні до суду ТОВ “Гемопласт-Полісся” із позовною заявою, загальна сума позовних вимог складала 117024,98 грн., позивачем платіжним дорученням № 60 від 19.01.2011р. було сплачено 1170,25 грн. державного мита, що складало 1 відсоток від суми позову.

Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»передбачені підстави для повернення державного мита.

Під час розгляду справи, позивачем двічі були зменшені позовні вимоги в частині стягнення пені, однак ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та іншими нормами діючого законодавства не передбачено повернення позивачу державного мита у зв’язку із зменшенням позовних вимог.

Також, з позивача стягується 102,21 грн. доплати державного мита в доход державного бюджету України у зв’язку із збільшенням позовних вимог в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції грошових коштів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “Сфера” (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, буд. 21, код ЄДРПОУ 30421163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гемопласт-Полісся” (10029, м. Житомир, вул. Московська, буд. 40-А, кв. 26, код ЄДРПОУ 30198513) 84 150 (вісімдесят чотири тисячі сто п’ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості, 8 290 (вісім тисяч двісті дев’яносто) грн. 49 коп. пені, 2842 (дві тисячі вісімсот сорок дві) грн. 47 коп. 3% річних, 8149 (вісім тисяч сто сорок дев’ять) грн. 41 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 1 034 (одну тисячу тридцять чотири) грн. 32 коп. державного мита та 191 (сто дев’яносто одну) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гемопласт-Полісся” (10029, м.Житомир, вул. Московська, буд. 40-А, кв. 26, код ЄДРПОУ 30198513) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 102 (сто дві) грн. 21 коп. державного мита. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                               О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 17.03.2011р.