Постанова № 14403388, 03.03.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/310/11 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Колос Мирославі Сергіївні,

за участю представника позивача Василика Романа Анатолійовича,

представника прокурора Олексюка Вадима Івановича,

у відсутність відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Шаргородського району Вінницької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шаргордському районі Вінницької області до Державного підприємства «Мурафський карєр»про стягнення заборгованості по податку з підприємств і організацій власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,

ВСТАНОВИВ :

28 січня 2011 року прокурор Шаргородського району Вінницької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області (ДПІ у Шаргородському районі) звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Мурафський карєр» (ДП«Мурафський карєр», Підприємство) про стягнення заборгованості по податку з підприємств і організацій власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 60891 грн. 89 коп.

Зазначав, що станом на 20 січня 2010 року за відповідачем рахується податковий борг по сплаті податку з власників транспортних засобів в розмірі 60891 грн. 89 коп., який виник на підставі самостійно задекларованих відповідачем сум та в результаті застосування штрафних санкцій за порушення вимог законодавства.

ДПІ у Шаргородському районі вживались заходи щодо погашення боргу, зокрема, вручено першу та другу податкові вимоги, однак в добровільному порядку вказана сума не сплачена, що привело до незадовільного результату, а саме, сума заборгованості не тільки не погашається, а навпаки зростає.

Посилаючись на те, що несплата основного платежу тягне за собою ненадходження коштів до відповідного бюджету та порушує інтереси держави у системі оподаткування, податкові повідомлення-рішення не виконані та в установленому порядку не оскаржені, просив стягнути з ДП «Мурафський карєр» 60891 грн. 89 коп. податкового боргу в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача та представник прокурора заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, повноважного представника не направив, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах адміністративної справи.

За таких обставин, суд вважає, що вжив всіх заходів, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України для повідомлення належним чином ДП «Мурафський карєр» про час, дату і місце розгляду справи для їх участі чи участі повноважного представника та надав можливість для реалізації права на судовий захист, але відповідач ним не скористався.

Більше того, письмових заперечень на позовну заяву, інших доказів по справі, будь-яких заяв чи клопотань відповідач не надсилав, що свідчить про відсутність у них інтересу до розгляду справи.

Крім того, відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка уповноваженого представника відповідача без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у звязку з чим судом ухвалено розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд заслухав пояснення представника позивача та прокурора, повно, всебічно, обєктивно дослідив надані у справу докази та надав їм юридичну оцінку.

Так, суд встановив, що ДП «Мурафський карєр» включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і є платником податків та зборів (обовязкових платежів), що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків (а.с.5).

Як свідчать матеріали адміністративної справи, Підприємством до податкової інспекції подано слідуючі розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів:

- у 2009 році розрахунок №2088 від 26.02.2009 року, який підтверджує суму сплати податку в розмірі 14127 гривень (а.с.6);

- у 2010 року - розрахунок №2077 від 17.02.2010 року, який підтверджує суму сплати податку в розмірі 13729 гривень (а.с.7).

Крім того, встановлено, що за результатами проведення позивачем планової виїзної перевірки ДП «Мурафський карєр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року Підприємству донарахованого основного платежу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року в результатів його заниження в сумі 19337 грн., у тому числі: за 4-ий квартал 2005 року в сумі 1842 грн., за 1-ий квартал 2006 року в сумі 1593 грн., за 2-ий квартал 2006 року в сумі 1592 грн., за 3-ий квартал 2006 року в сумі 1592 грн., за 4-ий квартал 2006 року в сумі 1592 грн., за 1-ий квартал 2007 року в сумі 1593 грн., за 2-ий квартал 2007 року в сумі 1592 грн., за 3-ій квартал 2007 року в сумі 1592 грн., за 4-ий квартал 2007 року в сумі 1592 грн., за 1-ий квартал 2008 року в сумі 1593 грн., за 2-ий квартал 2008 року в сумі 1592 грн., за 3-ій квартал 2008 року в сумі 1592 грн.

Таким чином, 29 січня 2009 року податковим органом, на обліку якого знаходиться Підприємство прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172301/0, яким визначено суму податкового зобовязання відповідно до акту перевірки в розмірі 19337 грн. основного платежу та 9668 грн. штрафної санкції (а.с.9).

Разом із тим, за несплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ у Шаргородському районі прийняті податкові повідомлення-рішення №0003611701/0 від 07 липня 2010 року, згідно якого до відповідача застосована фінансова санкція в розмірі 29 грн. 90 коп. (а.с.11); рішення №0003601701/0 від 07 липня 2010 року, згідно якого до відповідача застосована фінансова санкція в розмірі 513 грн. 75 коп. (а.с.12), рішення №0003591701/0 від 07 липня 2010 року, згідно якого до відповідача застосована фінансова санкція в розмірі 298 грн. 50 коп. (а.с.13).

Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення в установленому законом порядку не оскаржені, визначені в них суми в добровільному порядку не сплачені, і на даний час фактично так і існує борг по сплаті податку, прокуратура Шаргородського району звернулася в суд про його примусове стягнення.

Таким чином, за Підприємством існує заборгованість зі сплати податку в загальній сумі 60891,89 гривень, що також підтверджується витягами зворотного боку платника (а.с.16-27).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів), зокрема, включено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що кореспондує Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року №1963-XII (Закон №1963), відповідно до якого власність деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів є платною.

Так, згідно із статтею 1 зазначеного Закону, платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Що стосується строків сплати податку, то статтею 5 Закону №1963 встановлено, що податок з власників транспортних засобів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. За транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх першою реєстрацією. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

За транспортні засоби, зняті юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстровані), здійснюється перерахунок розміру податку, крім податку, сплаченого при першій реєстрації в Україні. Розмір податку перераховується перед зняттям їх з реєстрації (перереєстрацією) за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому транспортний засіб знято з реєстрації (перереєстровано).

Обчислення податку юридичними особами здійснюється на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України (ст. 6 Закону №1963).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку заповнення і подання Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та Довідки про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобов'язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах до органу державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17 вересня 2001 року №373, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2001 року за №862/6053 (Порядок), розрахунок податку складається на підставі бухгалтерських звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року і подається платником податку до органів державної податкової служби за місцезнаходженням та місцем постійного базування транспортних засобів у строки, визначені підпунктом 4.1.4 статті 4 Закону №2181 для річного звітного періоду, - протягом 60 календарних днів після останнього календарного дня звітного (податкового) року. За придбані протягом року транспортні засоби Розрахунок подається до органу державної податкової служби у 10-денний термін після їх реєстрації у відповідних органах. За транспортні засоби, придбані протягом року, податок сплачується перед їх реєстрацією за наступними строками сплати (кварталами), які не настали, починаючи з кварталу, у якому проведена реєстрація транспортного засобу.

Податок, самостійно визначений платником податку, вважається узгодженим з дня подання Розрахунку до органу державної податкової служби і не може бути оскаржений платником у адміністративному або судовому порядку.

Як виключення, згідно із пунктами 13, 14 Порядку, якщо платником податку самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданому ним Розрахунку, то такий платник зобов'язаний подати уточнений Розрахунок, що містить виправлені показники.

Якщо у зв'язку з виправленням помилки визначено завищення податкових зобов'язань, то платнику зменшуються такі податкові зобов'язання за датою подання уточненого розрахунку. Зайво сплачена сума податку за бажанням платника повертається йому або зараховується за його заявою в рахунок майбутніх платежів. Повернення сум зайво сплаченого податку провадиться у терміни, установлені чинним законодавством України.

Статтею 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносини) врегульовано, що даний податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Територіальні дорожні фонди спрямовують 85 відсотків із суми цього податку на фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування, а також сільських доріг, а 15 відсотків - до бюджетів місцевого самоврядування на ремонт і утримання вулиць у населених пунктах, що належать до комунальної власності і суміщаються з автомобільними дорогами загального користування державного значення.

Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів відповідно статті 20 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.

Так, згідно із пунктами 1, 4 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинними на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах повноважень та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

У межах таких перевірок податкові органи, зокрема, контролюють сплату у встановлений строк та повноту визначення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин.

Згідно і статтею 7 Закону №1963 у разі встановлення приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Посадові особи, винні у приховуванні (неврахуванні) об'єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку чи веденні його з порушенням встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні не за встановленою формою розрахунків чи інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку, притягаються до відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпунктів 5.2.2, 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України №2181, у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право протягом 10 календарних днів наступних за днем отримання податкового повідомлення або іншого рішення що оскаржується звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.

З урахуванням строків давності платник податків має право також оскаржити до суду рішення контролюючого органа про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Так, згідно з визначенням, даним у пункті 1.3 цього Закону, податковий борг - це податкове зобовязання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

В свою чергу податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законом (п. 1.2 ст. 1 Закон №2181).

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Порядок погашення податкового боргу передбачено Законом №2181, відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 якого, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкова вимога, які і рішення контролюючого органу може бути оскаржена в адміністративному порядку.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (розрахунку) та подає цей розрахунок у встановлений строк. З дня подання такого документу податкове зобовязання вважається узгодженим і не може бути оскаржено.

В свою чергу, платник податків зобовязаний самостійно сплатити вказану ним суму протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Інша ситуація, коли сума податкового зобовязання донараховується податковим органом в межах наданих повноважень під час проведення перевірок та застосовується штрафна санкція. Дії органу державної податкової служби під час цього оформляються податковим повідомленням-рішенням, яке може бути оскаржено платником податків в адміністративному чи судовому порядках. За таких обставин, узгодження відбувається по закінченню строку на оскарження або набранням рішенням відповідного органу державної податкової служби чи суду чинності.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурором заявлено позов про стягнення суми податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин на підставі розрахунку цього податку, поданого відповідачем до податкового органу та податкових повідомлень-рішень органу, на обліку в якому знаходиться ДП «Мурафський карєр».

У межах даного позову суд досліджує лише заявлену до стягнення суму, в інакшому б випадку дослідження правомірності прийнятих рішень свідчило б про вихід за межі позовних вимог.

Тобто, податковий борг оцінюється судом на підставі узгодженого Підприємством розрахунку та податкових повідомлень-рішень, які в установленому законом порядку не оскаржені, а тому також є узгодженими.

60891 грн. 89 коп. боргу ДП «Мурафський карєр» з податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів перед ДПІ у Шаргородському районі знайшли своє підтвердження фактичними обставинами і матеріалами справи.

Відповідно до статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Такі випадки, стосовно позивача, встановлені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а саме пунктом 11 статті 10 якого передбачено, що державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Майно підприємства, згідно статті 66 Господарського кодексу України, становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самому балансі підприємства.

Таким чином, стягнення суми податкової заборгованості, в разі недостатності коштів у відповідача, можливе за рахунок його майна.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 60 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Враховуючи те, що вимоги прокурора та ДПІ у Шаргородському районі є обґрунтованими, спрямованими на реалізацію статті 67 Конституції України, які передбачають обовязок платників податків в повній мірі та у встановлений строк сплачувати податки та збори до Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також враховуючи те, що на час вирішення справи докази про сплату податкового боргу відсутні, суд доходить висновку про доцільність задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Мурафський карєр» (вул. Зарічна, 1, с. Мурафа, Шаргородський район, Вінницька область, 23552, код ЄДРПОУ 00371943) в дохід місцевого бюджету Мурфської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (р/р 33214807700693 в установі банку УДК у Вінницькій області МФО 802015) борг по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 60891 грн. 89 коп. (шістдесят тисяч вісімсот девяносто одна гривня вісімдесят девять копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис)Чудак Олеся Миколаївна

з оригіналом згідно

Суддя

Секретар