Постанова № 14403383, 25.02.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2011 р. Справа № 2а/0270/611/11 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Колос Мирославі Сергіївні,

за участю представників сторін:

позивача : Вдовенкової Оксани Олександрівни

відповідача : Лесика Віталія Васильовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Іноземного підприємства "Баварія -Агро"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

11 лютого 2011 року Іноземне підприємство «Баварія-Агро» (ІП «Баварія-Агро», Підприємство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2011 року №0000052310, №0000062310/0.

Зазначили, що працівниками ДПІ у м. Вінниці проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 30 грудня 2010 року №4482/23-10/32168721 у якому зафіксовано, порушення ІП «Баварія-Агро» підпункту 4.1.6, пункту 4.6 статті 4, пункту 5.1 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, в результаті чого занижено обєкт оподаткування в сумі 183217 грн та відповідно податок на прибуток в сумі 45805 грн, з яких за ІІ квартал 2008 року на суму 72733 грн і податок в сумі 18183 грн; за І квартал 2009 року на суму 19736 грн і податок в сумі 4934 грн; за ІІ квартал 2009 року на суму 85062 грн і податок в сумі 21266 грн; за ІІІ квартал 2009 року на суму 7492 грн і податку в сумі 1873 грн та завищено обєкт оподаткування за ІV квартал 2008 року на суму 1806 грн і податку в сумі 451 грн; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень місяць 2009 року в сумі 16667 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Вінниці винесені податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2011 року №0000052310, №0000062310/0.

Посилаючись на те, що зроблені відповідачем висновки не відповідають фактичним обставинам та чинному податковому законодавству, а також те, що відповідачем при винесенні податкового повідомлення-рішення №0000062310/0 від 14 січня 2011 року повинно застосовуватись законодавство, яке діяло на момент складання такого акта, а не норми Податкового кодексу України, який набрав законної сили лише з 01 січня 2011 року, просили прийняті ДПІ у м. Вінниці податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2011 року №0000052310, №0000062310/0 - скасувати.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача директор Підприємства Вдовенкова О.О. (рішення на а.с. 8) позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник ДПІ у м. Вінниці начальник відділу представництва інтересів у судах та взаємодії із структурними підрозділами юридичного управління В.В. Лесик позовні вимоги не визнав з підстав викладених у запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті ДПІ у м. Вінниці в межах наданих повноважень та відповідно до порушень, які виявлені в ході проведення перевірки і зафіксовані в акті та з дотриманням норм чинного податкового законодавства. Крім того зазначив, що підстав застосовувати Закон України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» у податкового органу не було, оскільки останній, на момент прийняття оскаржуваних рішень втратив чинність.

Суд, заслухав пояснення учасників процесу, дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що як юридична особа ІП «Баварія-Агро» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію №520273 серії А01, зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 01 жовтня 2002 року, про що зроблено запис за №11741050005003503 (а.с. 11).

Згідно із довідкою управління статистики у Вінницькій області від 05 лютого 2008 року №019008, це Підприємство включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України за основними видами діяльності (за КВЕД): вирощування зернових та технічних культур; роздрібна торгівля з лотків та на ринках; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; оптова торгівля хімічними продуктами (а.с. 12).

Як вбачається із Статуту ІП «Баварія-Агро», затвердженого рішенням власника СП «Баварія-Агро», заснованого на повній власності громадянина Німеччини 22 січня 2008 року та зареєстрованого 01 жовтня 2010 року №24901446Ю0030289, позивач є юридичною особою, має самостійний баланс, поточні, валютні та інші рахунки в банківських установах, має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обовязки, бути позивачем і відповідачем в суді (а.с. ).

Таким чином, на підставі направлень від 26 листопада 2010 року №3273/23, виданих ДПІ у м. Вінниці, головному державному податковому ревізору-інспектору, раднику податкової служби ІІІ рангу відділу супроводження податкового аудиту великих платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Загоруйко Н.О., державному податковому інспектору, інспектору податкової служби ІІІ рангу управління погашення прострочених податкових зобовязань Рибаченко С.А., державному податковому інспектору, інспектору податкової служби ІІ рангу відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Малярській І.М.., головному державному податковому ревізору-інспектору, раднику податкової служби ІІІ рангу управління податкового контролю юридичних осіб Яхно Р.В. та згідно із частиною одинадцятою статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ - проведена планова виїзна перевірка ІП «Баварія-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010, відповідно до затвердженого плану перевірки.

ІП «Баварія-Агро» проінформоване про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 15 жовтня 2010 року за №40972/23, яке вручено директору Підприємства 19 жовтня 2010 року.

Перевірка проводилась з 26 листопада 2010 року по 23 грудня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 30 грудня 2010 року №4482/23-10/32168721, у якому встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6, пункту 4.6 статті 4, пункту 5.1 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР (Закон №283), в результаті чого занижено обєкт оподаткування в сумі 183217 грн та відповідно податок на прибуток в сумі 45805 грн, з яких за ІІ квартал 2008 року на суму 72733 грн і податок в сумі 18183 грн; за І квартал 2009 року на суму 19736 грн і податок в сумі 4934 грн; за ІІ квартал 2009 року на суму 85062 грн і податок в сумі 21266 грн; за ІІІ квартал 2009 року на суму 7492 грн і податку в сумі 1873 грн та завищено обєкт оподаткування за ІV квартал 2008 року на суму 1806 грн і податку в сумі 451 грн; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (Закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень місяць 2009 року в сумі 16667 грн (а.с. 13-49).

На підставі даного акта, ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення №0000052310 від 14 січня 2011 року, яким ІП «Баварія-Агро» визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) в розмірі 57369 грн та №0000062310/0 від 14 січня 2011 року, яким ІП «Баварія-Агро» визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) в розмірі 20834 грн (а.с. 9-10).

Не погодившись із цими рішеннями, ІП «Баварія-Агро» звернулась до суду про їх скасування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно із підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону валовий дохід включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку.

В свою чергу фінансова допомога безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога (п. 1.22 ст. 1 Закону №283). Так, поворотна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п.п. 1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону №283).

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.6 статті 4 Закону №283 позивачем не включено до складу валових доходів поворотну фінансову допомогу в сумі 90354 грн, в тому числі у 2008 році на 70927 грн та у І кварталі 2009 року на суму 19427 грн. Також у ІІ кварталі 2008 року позивачем завищено інші доходи на суму 3017 грн внаслідок порушення підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону №283, у звязку з тим, що до складу валових доходів Підприємством віднесено позитивне значення різниці між балансовою вартістю заборгованості перед нерезидентом по поворотній фінансовій допомозі на початок звітного періоду та балансовою вартістю такої заборгованості на кінець звітного періоду. У 4 кварталі 2008 року безпідставно завищено інші доходи на суму 1806 грн та не включено до складу валових доходів суму отриманої поворотної фінансової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, між ПП «Баварія-Агро» (позичальник) та Компанією ДВА Агро ГмбХ («Детлеф вон Аппен Агро ГмбХ) (позикодавець) 26 березня 2008 року укладено договір позики №1, відповідно до якого позикодавець надає позику у сумі 15000 доларів США з процентною ставкою 5% з метою поповнення обігових коштів позичальника, який погоджується повернути позику до 31 грудня 2008 року.

Згідно з додатком №1 від 01 грудня 2008 року до договору позики №1 від 26 березня 2008 року сторони погодились перенести погашення кредиту з 31 грудня 2008 року на 01 грудня 2011 року та домовились встановити відсоткову ставку на рівні 0% річних.

В ході проведення перевірки встановлено, що ПП «Баварія-Агро» до складу валових доходів підприємства включило суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від нерезидентів в сумі 95177 грн, в тому числі у ІІ кварталі 2008 року в сумі 75750 грн та у І кварталі 2009 року в сумі 19427 грн. Тоді як у рядку 02 Декларацій «коригування валових доходів» позивачем за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року не декларувало збільшення або зменшення валових доходів.

У періоді, що перевірявся, підприємство не повертало фінансову допомогу - позику. Станом на 01.10.2010р. по даному нерезиденту рахується заборгованість у сумі 15000 дол.США. З пояснень директора Вдовенкової О.О., договір позики вважався кредитним договором, отже підприємство мало право на перерахунок балансової вартості непогашеної заборгованості та у разі отримання відємного значення різниці між балансовою вартістю такої заборгованості на початок зітного періоду та балансовою вартістю такої заборгованості на дату її продажу (непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається як умовно продана в останній день звітного періоду за курсом Нацбанку), отриманого внаслідок перерахунку заборгованості, мало право на валові витрати згідно п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно вимог п.п.7.3.3. п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей цього підпункту під терміном «заборгованість» розуміється, зокрема, основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу).

Згідно вимог п.п. 1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Як в ході проведення перевірки так і станом на час розгляду справи, підприємством не надавалися документи, що свідчать про кваліфікацію позикодавця - Компанії ДВА Arpo ГмбХ («Детлер фон Аппен Arpo ГмбХ) як банківської установи, чи статус небанківської установи згідно із законодавством країни перебування нерезидента (Німеччини).

Таким чином, позика, отримана підприємством від Компанії ДВА Arpo ГмбХ («Детлер фон Аппен Arpo ГмбХ) не є фінансовим кредитом, а є поворотною фінансовою допомогою, а отже підприємство не повинно було проводити перерахунок балансової вартості такої заборгованості та відносити до складу валових витрат відємне значення різниці між балансовою вартістю такої заборгованості на початок звітного періоду та балансовою вартістю такої заборгованості на кінець звітного періоду. Внаслідок вищеописаного порушення підприємством завищено валові витрати у сумі 9530 грн., в тому числі: за 1 кварталі 2009р. на 309 грн., за 2 квартал 2009р. на 1729 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 7492 грн.

Як пояснила в судовому засіданні допитана в якості свідка перевіряюча ОСОБА_10, висновок нею щодо того, що мала місце поворотна фінансова допомога зроблено на підставі комплексу обставин, а саме: 1) ця допомога отримана від нерезидента, 2) отримана і повернута вона у звітньому періоді, 3) контрагент у даному випадку не є платником податку на прибуток, 4) допомога носить безвідсотковий характер та 5) як свідчать матеріали справи, між ПП «Баварія-Агро» та Компанією ДВА Агро ГмбХ («Детлеф вон Аппен Агро ГмбХ) існували інші договірні відносини, про що свідчать вантажно-митні декларації на поставку товарів, тобто фактично мала місце оплата по іншим послугам.

Підпунктом 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону №283 визначено, що будь-яка особа, визначена абзацом «б» цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Так, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №283 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.8 цієї статті.

Одночасно, в підпункті 5.3.9 пункту 5.3 вказаної статті зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Саме поняття «господарська діяльність» викладено у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема «господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою». Отже господарська діяльність це передусім, діяльність направлена на отримання доходу. Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Мета, склад і принцип підготовки фінансової звітності та вимоги до визначення і розкриття її елементів визначені «Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за №391/3684. За змістом Положення витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

У відповідності до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»: «господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства», «активи ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому», «зобовязання заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди».

Судом встановлено, що ПП «Баварія-Агро» мало фінансово-господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дефендер» (ТОВ «Дефендер»), яке, зокрема надавало юридичні послуги ПП «Баварія-Агро» на підставі договору про надання юридичних послуг від 28 січня 2008 року згідно завдань замовника.

За надані послуги ПП «Баварія-Агро» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Дефендер» кошти в сумі 100000 грн, в тому числі ПДВ в сумі 16666 грн 67 коп., що підтверджується податковою накладною №45 від 25 травня 2009 року, в результаті чого податок на додану вартість в сумі 16666 грн 67 коп. включений ПП «Баварія-Агро» до складу податкового кредиту у червні 2009 року.

Так, із пояснень представника відповідача вбачається, що за даними інформаційно-пошукової системи Державної податкової адміністрації України ТОВ «Дефендер» перебувало на податковому обліку у Вінницькій МДПІ. Серед видів діяльності, якими підприємство мало право займатися, відсутній такий вид діяльності як «Юридичні послуги», а також те, що підприємство визнано банкрутом на підставі рішення суду.

Із пункту 1.2 договору про надання юридичних послуг від 28 січня 2008 року вбачається, що на підтвердження факту надання юридичною фірмою замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається акт виконаних робіт на протязі 2-х днів з моменту їх завершення. При цьому, слід зазначити, що строк дії договору сторонами визначено до 31 грудня 2009 року.

На підтвердження отриманих юридичних послуг позивачем надані наступні акти виконаних робіт:

- від 29 травня 2009 року без номера в якому зазначено, що послуги, передбачені договором від 28 січня 2008 року, надані виконавцем у термін за січень грудень 2008 року у повному обсязі та із дотриманням інших умов договору. Вартість послуг юридичної фірми склала 11567 грн 27 коп., в тому числі ПДВ в сумі 1927 грн 87 коп;

- від 29 травня 2009 року без номера в якому зазначено, що послуги, передбачені договором від 28 січня 2008 року, надані виконавцем у термін з січня по квітень 2009 року у повному обсязі та із дотриманням інших умов договору. Вартість послуг юридичної фірми склала 29358 грн 65 коп., в тому числі ПДВ в сумі 4893 грн 10 коп;

- від 29 травня 2009 року без номера в якому зазначено, що послуги, передбачені договором від 28 січня 2008 року, надані виконавцем у термін за травень 2009 року у повному обсязі та із дотриманням інших умов договору. Вартість послуг юридичної фірми склала 42377 грн 59 коп., в тому числі ПДВ в сумі 7063 грн 93 коп;

- від 30 червня 2009 року без номера в якому зазначено, що послуги, передбачені договором від 28 січня 2008 року, надані виконавцем у термін за червень 2009 року у повному обсязі та із дотриманням інших умов договору. Вартість послуг юридичної фірми склала 16696 грн 49 коп., в тому числі ПДВ в сумі 2782 грн 75 коп.

При цьому слід зазначити, що акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутня інформація щодо вартості надання однієї послуги, відсутній розрахунок вартості наданих послуг та не відображено само отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вказані послуги оприбутковані ПП «Баварія-Агро» наступними бухгалтерськими проводками: Дт 92, Кт 3772 на суму 83333 грн та Дт 64 і Кт 3772 на суму 16666 грн 67 коп. До складу валових витрат витрати по вказаними вище послугах віднесено у ІІ кварталі 2009 року в сумі 83333 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність відповідно до статті 4 Закону ґрунтується на одному з таких основних принципів, як обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання; та повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Відповідно до статті 1 Закону №996, господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. А первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, на даних якого, як зазначено в пункті 2 статті 3 Закону №996, ґрунтується податкова звітність.

В свою чергу первинні документи відповідно до пункту 2 статті 9 Закону №996 повинні мати наступні обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (Положення №88) встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх обєднання та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Згідно з пунктом 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоду державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Отже, із наданих позивачем первинних документів неможливо встановити які саме послуги, передбачені договором про надання юридичних послуг від 28 січня 2008 року, ним отримано, якого змісту та стосовно чого були ці послуги отримані від ТОВ «Дефендер».

Відповідно до пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва та обігу вважається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт, послуг дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В свою чергу ІП «Баварія-Агро» віднесено до складу валових витрат витрати по даті отримання акту виконаних робіт, а не по даті фактичного отримання платником податку результатів робіт, послуг.

В результаті допущених позивачем порушень податкового законодавства, перевіряючими правомірно встановлено його заниження в сумі 183217 грн та відповідно податок на прибуток в сумі 45805 грн, з яких за ІІ квартал 2008 року на суму 72733 грн і податок в сумі 18183 грн; за І квартал 2009 року на суму 19736 грн і податок в сумі 4934 грн; за ІІ квартал 2009 року на суму 85062 грн і податок в сумі 21266 грн; за ІІІ квартал 2009 року на суму 7492 грн і податку в сумі 1873 грн та завищено обєкт оподаткування за ІV квартал 2008 року на суму 1806 грн і податку в сумі 451 грн.

Таким чином, на підставі вище викладеного, слід зробити висновок, що для підтвердження понесення валових витрат необхідним є підтвердження понесення витрат саме у господарській діяльності субєкта. Тобто, необхідною є вказівка на обсяг, зміст наданих послуг, зокрема, у даному випадку юридичних, оплата таких послуг. При цьому, для податкового, бухгалтерського, фінансового обліку необхідним є ведення належним чином оформлених первинних документів. Вимоги до цих документів визначаються статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і є обовязковими до виконання. Недотримання таких умов тягне недійсність самих документів в розумінні таких обліків, тобто неможливість їх врахування. Як встановлено в судовому засіданні, первинними документами у підтвердження понесення витрат у господарській діяльності є договори та акти виконаних робіт. Проте, у звязку із тим, що акти виконаних робіт не оформленні належним чином, вони не підтверджують їх понесення. У таких випадках належним підтвердженням могли б слугувати звіти чи інші оформленні як додатки до актів документи.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку мова йде про підтвердження валових витрат позивача, в той час, коли у позовній заяві помилково зазначається посилання ІП «Баварія-Агро» на інші обставини. Тобто, має місце помилкове формулювання позивачем обставин і обґрунтувань встановлених порушень. Так, ІП «Баварія-Агро» вказує, що відсутність в довідці ЄДРПОУ чи картці платника податку TOB «Дефендер» серед основних видів діяльності, виду діяльності, який вказаний в Статуті підприємства не може вважатися правопорушенням. Відсутність такого виду діяльність зумовлено тільки тим, що при включенні КВЕД до довідки ЄДРПОУ їх кількість обмежена, тільки п'ятьма основними видами діяльності, однак це в свою чергу не є підставою вважати, що підприємство не мало права займатися певними видами діяльності. Крім того «Юридичні послуги» чи «консультаційні послуги» це види діяльності, які не підлягають ліцензуванню чи наданню певного дозволу на їх здійснення (надання).

Відповідач в акті посилається на те, що відсутній такий вид діяльності як «Юридичні послуги» (стор. 8 абз. 1 акту) при цьому не вказується номер КВЕД який начебто відсутній. Вказуючи це як одну з підстав нарахування податкових зобов'язань, податковий орган зобов'язаний був вказати точну назву даного виду діяльності відповідно до класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005. Однак, в оскаржуваному акті ревізори інспектори обмежилася лише загальним формулюванням. Зазначений класифікатор чітко розмежовує поняття основних видів діяльності, а будь-який інший законодавчий акт не забороняє здійснювати діяльність яка не заборонена законодавством або обмежена обов'язковим ліцензуванням. Зокрема в розділі 3 класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005 важливо, щоб користувачі в інших сферах були свідомі відносно того, що для використання в інших цілях класифікація може бути не і завжди адаптованою повною мірою. Отже, класифікація може не відповідати всім можливим потребам. У зв'язку з цим можуть виникати спори стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що наданий органами державної статистики код виду діяльності не створює само по собі прав чи обов'язків для підприємств та організацій, не тягне жодних правових наслідків як такий. Код виду діяльності не обов'язково є достатнім критерієм для виконання умов, передбачених нормативними актами. При застосуванні нормативних актів чи контрактів, код виду діяльності є припущенням, а не доказом.

Таким чином, з урахуванням вказаного вище, дані посилання суд не враховує як обґрунтовані в межах дослідження даної справи.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2011 року №0000062310/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 20834 грн, з яких 16667 грн за основним платежем, 4167 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, судом встановлено наступне.

Згідно з підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобовязані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону №168)

Так, ПП «Баварія-Агро» віднесено до складу податкового кредиту в червні 2009 року ПДВ по податковій накладній №45 від 29 травня 2009 року, отриманій від ТОВ «Дефендер» за юридичні послуги на загальну суму 100000 грн, в тому числі ПДВ в сумі 16666 грн 67 коп.

Проте, перевіркою встановлено неналежним чином оформлені первинні документи, а саме акти виконаних робіт, в яких не зазначено «зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції», тобто не зазначено які саме юридичні послуги були надані, та їх вартість. До перевірки не надано документальне підтвердження щодо фактичного здійснення Виконавцем наступних юридичних послуг, а саме: консультації, заключення, довідки по правовим питанням, які виникають в процесі господарської діяльності Замовника; організація та ведення претензійної роботи по матеріалах, підготовленими Замовником.

Таким чином, ПП «Баварія-Агро» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту 16667 грн ПДВ з витрат на потреби, використання яких у власній господарській діяльності підприємством не доведено.

Що стосується посилань позивача на те, що відповідачем при винесенні податкового повідомлення-рішення №0000062310/0 від 14 січня 2011 року повинно застосовуватись законодавство, яке діяло на момент складання такого акта, а не норми Податкового кодексу України, який набрав законної сили лише з 01 січня 2011 року, суд не приймає до уваги з огляду на таке.

Так, у звязку з набранням 01 січня 2011 року чинності Податкового кодексу України, втратили чинність низка нормативно-правових актів, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».

З огляду на викладене, у ДПІ у м. Вінниці при прийняті рішень застосовувати Закон України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» підстав не було, оскільки частиною пятою Підрозділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватись до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

В судовому засіданні представник ДПІ у м. Вінниці додатково пояснив, що під час проведення перевірки та виявлення допущених ІП «Баварія-Агро» порушень податкового законодавства чинним був Закон №2181, в той час, коли при прийнятті податкових повідомлень-рішень даний акт втратив чинність. Відтак, у рішеннях здійснено посилання при фіксуванні порушень на даний Закон. З 01 січня 2011 року підлягає застосуванню Податковий кодекс України, який містить відповідальність за такі порушення та більше того, її помякшує в порівняні із Законом №2181. Застосування відповідальності в оскаржуваних рішеннях до позивача відповідно до кодексу є свідченням дії органу державної влади в межах чинного законодавства, тобто неможливості застосування на даний час законодавства, яке втратило чинність, та підтвердженням неможливості ухилення платника податків від відповідальності при прийнятті інших законів. З такою позицією погоджується і суд.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого субєкти владних повноважень зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд керувався положеннями частини третьої статті 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною другою статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

За змістом статті 94 КАС України розподіл судових витрат залежить від того на чию користь ухвалене рішення. Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень в повному обсязі, то і присудження їй здійснених нею документально підтверджених витрат з Державного бюджету України не проводиться.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чудак Олеся Миколаївна