Постанова № 14401923, 15.03.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2011 р. Справа № 9/237-09

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Мельник О.В. , суддя Коломис В.В. при секретарі Багній А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" (вх. № 233/11 від 19.01.2011р.) на рішення господарського суду Вінницької області від 25.03.10 р. у справі № 9/237-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення в сумі 10320 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Мельник Ю.П. представник за довіреністю б/н від 18.01.2010 року

відповідача - не з'явився

В судовому засіданні 15.03.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10320,00 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.03.2010 року у справі № 9/237-09 в позові відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 25.03.2010 року у справі № 9/237-09 та постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Підприємець своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання не зявився, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомленний належним чином.

Відповідно до ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обовязковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 ГПК України апеляційна скарга розглядається за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

04.08.2009 року фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 на підставі накладної № 107 передано ТзОВ "Гайсинський молокозавод" компресор, за який останній розрахувався в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1624 від 03.08.2009 року.

В подальшому, у звязку із тим, що компресор не міг бути використаний ТзОВ "Гайсинський молокозавод" за призначенням, компресор був повернений підприємцю згідно накладної № 57 від 10.08.2009 року.

На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано належних доказів на підтвердження виконання своїх договірних зобовязань, а тому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та приймає до уваги доводи викладені в апеляційній скарзі, виходячи з наступного.

Відповідачем не надано доказів належного виконання умов усного договору купівлі-продажу товару, укладеного між позивачем та відповідачем.

В процесі розгляду справи встановлено, що оскільки відповідач свої договірні зобовязання не виконав, позивач направив йому лист від 09.11.2009 року про відмову від прийняття виконання зобов'язань відповідача, які виникли за вказаним договором, зазначаючи про відмову від договору та вимагаючи повернення сплачених за договором коштів. Вказаний лист відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За приписами ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Підстави для реалізації замовником (позивачем) права на односторонню відмову від договору підряду визначено ч. 1 ст. 670 ЦК України, якою встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду безспірних та беззаперечних доказів належного виконання ним своїх зобовязань щодо передачі позивачу компресора належної якості.

При цьому, колегією суддів зазначається, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову місцевий суд виходив із того, що компресор вийшов із ладу з вини позивача. Проте в оскаржуваному рішенні не вказівки докази на підтвердження вказаного твердження. Відсутні вказані докази і в матеріалах справи. В рішенні взагалі відсутні посилання на норми права, які були застосовані місцевим судом про прийнятті рішення.

Твердження відповідача про те, що то не його підпис на накладній на повернення товару судом до уваги не приймається, оскільки матеріали справи направлялись на перевірку в слідчі органи, фактів фальсифікації підписів під час перевірки встановлено небуло.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції по даній справі не є обґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, вбачає підстави для його скасування. Апеляційна скарга ТзОВ "Гайсинський молокозавод" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. За таких обставин рішення господарського суду Вінницької області від 25.03.2010 року слід скасувати. Прийняти нове рішення про задоволення позову.

У звязку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 21.10.2010 року у справі № 9/237-09 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (21021, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плеханова, 45, код 34309918) 10320,00 грн., 103,20 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (21021, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плеханова, 45, код 34309918) 51,60 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Коломис В.В.