Рішення № 14401511, 23.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.11                                                                                           Справа№ 5015/635/11

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, м.Бориспіль, Київська область.

До відповідача: Державного авіапідприємства “Львівські авіалінії”, м.Львів.

За участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача – Державної авіаційної адміністрації, м.Київ.

Про стягнення 918104,11 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Лагутін Б.Г. –представник (довіреність 1.23-22 від 07.02.2011р.).

Від відповідача: не з’явився.

Від третьої особи: Миргородська О.С. –головний спеціаліст відділу правової роботи юридичного управління Державіаадміністрації (довіреність №1.29-00428 від 18.01.2011р.).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, м.Бориспіль, Київська область до Державного авіапідприємства “Львівські авіалінії”, м.Львів про стягнення 918 104,11 грн., з яких 800 000,00 грн. основного боргу, 60 800,00 грн. пені, 11 704,11 грн. три проценти річних та 45 600,00 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 08.02.2011р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.02.2011р. Цією ж ухвалою за ініціативою суду в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача залучено Державну авіаційну адміністрацію. Ухвалою суду від 23.02.2011р. розгляд справи було відкладено на 23.03.2011р.

Представник позивача подав клопотання вх. №23.03.2011р., в якому просить суд прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 18.03.2011р. №1.2-52., в якій збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 800 000,00грн. основного боргу, пеню в розмірі 61 446,58 грн., три проценти річних в розмірі 15 452,05 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 60 800,00 грн., всього на 937 698,63 грн.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 08.02.2011р. та 23.02.2011р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив. Про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями №79040 0270077 0 від 08.02.2011р. –вручено 10.02.2011р., та №79040 0269604 7 від 25.02.2011р. –вручено 28.02.2011р.

Станом на 23.03.2011р. відзив, докази сплати, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду від відповідача не надходили.

Представник третьої особи подав пояснення вх.. №6682/11 від 23.03.2011р., в якому позовні вимоги позивача підтримує та просить суд позовні вимоги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задовільнити повністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив:

29.06.2010р. між Державним авіапідприємством “Львівські авіалінії” (позичальник) Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (позикодавець), та Державною авіаційною адміністрацією (контролюючий орган) було укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №БФД-11/02-08 (далі по тексту –договір безпроцентної позики (надалі договір), відповідно до якого позикодавець передає у розпорядження позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов’язувався повернути їх позикодавцю у строк, встановлений договором. Грошовими коштами за цим договором є Українська валют –гривня.

Відповідно до п.2.1. та п.2.2. договору сума позики за договором становить 800 000,00 грн. (вісімсот тисяч). За договором проценти не нараховуються.

Згідно п.3.1., п.3.2. та п.3.3. договору позикодавець надає позику протягом 5 (п’яти) календарних днів з моменту підписання договору одноразово. Позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Позика вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку позикодавця в банківській установі, що його обслуговує.

За умовами п.4.1. договору строк повернення позики позичальнику становить 1 (один) календарний місяць з моменту, що обумовлений в п.3.3. цього договору.

Згідно п.5.3. договору контролюючий орган, відповідно до покладених на нього завдань постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006р. №1526 "Про утворення Державної авіаційної адміністрації", здійснює контроль за цільовим використанням наданої позики, моніторинг стану взаєморозрахунків між позичальником та позикодавцем, дотримання позичальником умов договору.

Позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу 800 000,00 грн. позики, згідно платіжного доручення №03298 від 30.06.2010р.

Відповідач не повернув позивачу надану позику в термін обумовлений в п.4.1. договору, відтак порушив свої зобов'язання по договору.

Відтак, станом на 27.01.2011р. (дата позовної заяви) у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 800 000,00 грн.

Позивач керуючись умовами п.5.4. договору, у зв’язку із прострочення повернення позики згідно п.4.1., нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним до заяви про уточнення позовних вимог розрахунку становить 61 446,58 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних, які згідно заяви про уточнення позовних вимог та уточненого розрахунку становлять 60 800,00 грн. інфляційних втрат та 15 452,05 грн. три проценти річних.

Отже, загальна сума заборгованості згідно заяви про уточнення позовних вимог, становить 937 698,63 грн., з яких 800 000,00 грн. сума основного боргу (неповерненої позики), 61 446,58 грн. пені, 60 800,00 грн. інфляційні втрати та 15 452,05 грн. три проценти річних.

При винесенні рішення суд виходив із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч. 2 ст.1049 ЦК України позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Факт належного виконання позивачем умов договору підтверджується наявним у справі платіжним дорученням №03298 від 30.06.2010р. на суму 800 000,00 грн., з призначенням платежу: договір від 29.06.2010р. кошти на безпроцентну поворотну позику без ПДВ (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

За умовами п. 4.1. договору строк повернення позики позичальнику становить 1 (один) календарний місяць з моменту, що обумовлений в п.3.3. цього договору.

Отже відповідач зобов»язаний був повернути позику до 31.07.2010р. включно, але порушив свої зобов'язання.

Відтак, станом на 27.01.2011р. (дата позовної заяви) заборгованість відповідача за неповернення позики становить 800 000,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання договору чи зміна умов його виконання (ст.525 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів повернення позики, вжиття заходів щодо повернення позики суду не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення боргу в сумі 800000,00 грн. за неповернення позики є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних, які згідно заяви про уточнення позовних вимог та розрахунку долученого до заяви, становлять: 60 800,00 грн. інфляційні втрати та 15 452,05 грн. три проценти річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до п.5.4. договору у разі прострочення повернення позики згідно п.4.1. позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від простроченої суми позики за кожен день прострочення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно заяви про уточнення позовних вимог та розрахунку долученого до заяви - 61 446,58 грн. пені.

Згідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позвних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені позивачем докази, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, є обгрунтованими, підтверджені матеріалами справи, та підлягають до задоволення.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №0468 від 25.01.2011р. –9 181,04 грн. та №1780 від 17.03.2011р. –195,95 грн. держмита і №0469 від 25.01.2011р. - 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 549, 610, 611, 612, 625, 627-629, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 22, 33, 34, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про уточнення позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного авіапідприємства “Львівські авіалінії” (79000, Львівська область, м.Львів, Залізничний район, Аеропорт ЦА; р/р 26006100000463 у відділенні №1 ЛФ АКБ "Індустріалбанк" у м.Львів; МФО 385424; ідентифікаційний код 01130644) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, (08307, Київська область, м.Бориспіль, Аеропорт; п/р 26004012826985/980 у ВАТ "Укрексімбанк", м.Київ; МФО 322313, ідентифікаційний код 19477064) 800000,00 грн. неповерненої позики, 61 446,58 грн. пені, 60 800,00 грн. інфляційних втрат, 15 452,05 грн. три проценти річних, 9 376,99 грн. державного мита та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя