Рішення № 14401406, 24.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.11                                                                                 Справа № 8/37/2011

За позовом Державного відкритого акціонерного товариства "Підприємство з реалізації та поставок продукції" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії "Донбасантрацит", м. Красний Луч Луганської області,

до Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 10911", м. Красний Луч Луганської області, -

про стягнення 23495 грн. 63 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Сахненко С.М. –провідний юрисконсульт, - довіреність №73/01-1 від 04.01.11 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар у сумі 23495,63 грн., нарахованого ним з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору №73/10-35у, укладеного між сторонами 01.10.10 року.

          До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

          У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

          Відповідач до судового засідання не з’явився, спрямувавши до суду клопотання (вих. №23/01/11 від 23.03.11 року), яким ставить його до відома про повне визнання позову та просить вирішити спір по суті за його (відповідача) відсутності.

          Позивач не заперечив проти задоволення клопотання відповідача та розгляду справи по суті за його відсутності.

          І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          01.10.10 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір №73/10-35у, відповідно до якого покупець здійснює попередню оплату за вугільну продукцію, а продавець поставляє її відповідно до специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору (п.1.1).

          За результатами поставок та розрахунків до 20-го числа наступного за звітним місяця, щомісячно складається акт звірення (п.2.6).

          Ціна вугілля договірна (п.3.1); вона може бути змінена за умов, визначених у п.3.2 договору; покупець здійснює 100-відсоткову оплату заявленої партії вугілля у національній валюті шляхом попереднього перерахування (п.3.3).

          За повне або часткове невиконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п.4.4) (а.с.7).

          Згідно специфікації до договору продавець зобов’язався поставити на користь покупця вугілля марки АС(6-13) масою 100 тонн за ціною 790,00 грн. за 1 тонну на суму 79000,00 грн. (а.с.8).

          Позивач стверджує, що він постави на користь відповідача 100 тонн вищеназваного вугілля загальною вартістю 80395,63 грн., на підтвердження чого надав до справи:

          платіжними вимогами-дорученнями:

№323 від 25.10.10 року на суму 19374,83 грн.;

№350 від 31.10.10 року на суму 22275,14 грн.;

          №376 від 30.11.10 року на суму 16071,06 грн.;

          №406 від 30.11.10 року на суму 14444,02 грн.;

          №438 від 31.12.10 року на суму 8230,58 грн. (а.с.9-13);

          податковими накладними:

№25 від 25.10.10 року, №47 від 31.10.10 року, №23 від 30.11.10 року, №54 від 30.11.10 року, №38 від 31.12.10 року на загальну суму 80395,63 грн. (а.с.14-18).

Відповідач частково – на суму 56900,00 грн. - сплатив вартість отриманого товару, що підтверджується наданими до справи платіжними дорученнями (а.с.19-22).

У зв’язку з несплатою покупцем залишку боргу позивач 25.01.11 року за вих. №73/06-73 спрямував на його адресу вимогу на вказану суму, у якій висунув вимогу про її сплату у строк до 07.02.11 року (а.с.23), - однак з наявних доказів вбачається, що покупець не вжив заходів до погашення боргу, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов визнав, у тому числі шляхом підписання акту взаємозвірки станом на 15.03.11 року.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу документально підтверджену кількість товару.

          Відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Позивач дотримався перелічених вимог закону та умов договору при визначенні суми пені, заявленої до стягнення.

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 10911", ідентифікаційний код 03113207, яке знаходиться за адресою: місто Красний Луч, вул. Антрацитівське шосе, 36 Луганської області, - на користь Державного відкритого акціонерного товариства "Підприємство з реалізації та поставок продукції" Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії "Донбасантрацит", ідентифікаційний код 00183093, яке знаходиться за адресою: місто Красний Луч, вул. Дубенко,24 Луганської області, - основний борг за поставлене вугілля у сумі 23495 (двадцять три тисячі чотириста дев’яносто п’ять) грн. 63 коп., а також витрати: по сплаті державного мита у сумі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 96 коп.; на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          У судовому засіданні 24.03.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 25 березня 2011 року.

Суддя                                                   А.П.Середа