Постанова № 14399283, 17.03.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2011 р.

Справа № 12/213/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Бахчеван Х.М..

за участю представників сторін в судових засіданні від 17.03.2011р.:

від позивача: Ніколащенко С.О., довіреність №50 від 04.01.2011р.;

від відповідача: Висоцький В.П., довіреність №532 від 25.08.2010р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 02 лютого 2011 року

по справі №12/213/10

за позовом Одеської залізниці

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

про стягнення 9139,20 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

В судовому засіданні 17.03.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.02.2011р. по справі №12/213/10 відмовлено у задоволенні позову Одеської залізниці до ТОВ СП «Нібулон»про стягнення 9139,20 грн. з посиланням на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № ДН-4/98 від 12.10.2009р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії ТОВ СП «Нібулон», яка належить відповідачу і примикає стрілкою № 35 до під’їзної колії ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод»станції Миколаїв –Вантажний Одеської залізниці, п. 18.4 вказаного договору сторони узгодили, що залізниця має право затримати поїзди на підходах до станції Миколаїв –Вантажний, у разі не прийому вагонів підприємством, відповідачем 27.04.2010р. до начальника станції Миколаїв –Вантажний Одеської залізниці за вхідним № 376 журналу реєстрації вхідної документації по станції Миколаїв –Вантажний Одеської залізниці, був відправлений лист за № 27/35, в якому відповідач просив подавати вагони для вивантаження, також, відповідачем 26.04.2010р. до начальника станції Миколаїв –Вантажний Одеської залізниці за вхідним № 376 журналу реєстрації вхідної документації по станції Миколаїв –Вантажний Одеської залізниці, був відправлений лист за № 26/35, в якому відповідач просив подавати вагони для вивантаження. Впродовж всього часу коли виникли та тривали спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, відповідач безперервно приймав вагони, що підтверджується довідкою про переробну здатність ТОВ СП «Нібулон»у квітні 2010 року, у графі: «Вивантажено вагонів на 17 год. 00 хв.»у період з 24.04.2010р. по 27.04.2010р., відповідач постійно вивантажував вагони у кількості 98 одиниць, підставою для затримання позивачем вагонів може бути лише факт неприйняття вагонів відповідачем, між тим позивач не надав господарському суду належних доказів, які б доводили, що відповідач не приймав або відмовлявся від прийому вагонів, проте, видав наказ № 86 від 24.04.2010р. про затримку вагонів з причини неприйняття вагонів вантажовласником ТОВ СП «Нібулон». Пунктом 11 зазначеного вище договору сторони передбачили, що максимальна добова переробна спроможність вантажних фронтів відповідача з урахуванням часу на технологічні операції складає 75 вагонів на добу, отже, підстав для затримки вагонів, зокрема, на підставі п. 18.4 договору, і стягнення з відповідача плати за користування вагонами і контейнерами у позивача не було. Та обставина, що представником відповідача, який діяв на підставі довіреності № 347 від 31.12.2009р., підписані пред’явлені позивачем відповідачеві до сплати відомості плати за користування вагонами (форми ГУ –46): № 28049761 (9733), № 280497631 (9734), № 29049764(9735), № 29049768 (9739), № 29049771 (9741), № 30049773 (9744), не доводить факт неприйняття вагонів відповідачем з наступного. Довіреність № 347 від 31.12.2009р., яка надана представнику відповідача для підписання ним відомостей плати за користування вагонами, пам’яток про користування вагонами, актів загальної форми, накопичувальних карток, облікових карток не передбачає повноважень на перевірку та надання належної оцінки фактам зазначеним у перелічених вище документах, отже, особа, яка підписала відомості плати за користування вагонами і контейнерами та накопичувальну картку не має достатнього обсягу повноважень на перевірку та надання належної оцінки фактами зазначеним у перелічених вище документах та повноважень, щодо визначення розміру плати за користування вагонами. Позивачем не доведено належними доказами, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що неприйняття вагонів відповідачем мало місця, п. 11 договору укладеного між позивачем і відповідачем № ДН-4/98 від 12.10.2009р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії ТОВ СП «Нібулон», сторони узгодили, що максимальна добова переробна спроможність вантажних фронтів відповідача з урахуванням часу на технологічні операції складає 75 вагонів на добу, такими чином, підстави для затримки вагонів з 24.04.2010р. по 27.04.2010р. відповідно до пункту 18.4. договору і стягнення з відповідача плати за користування вагонами і контейнерами у позивача відсутні.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулася Одеська залізниця з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 02.02.2011р. по справі №12/213/10, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи це тим, що 12.10.2009р. між Одеською залізницею та ТОВ СП «Нібулон»було укладено договір №ДН-4/98 про експлуатацію залізничної колії ТОВ СП «Нібулон», відповідно до п. 18.4 якого залізниця має право затримати поїзди на підходах до ст. Миколаїв-Вантажний, у разі неприйому вагонів підприємством при наявності на 17.00 год. на колії станції призначення вагонів у кількості не менше добової переробної спроможності вантажних фронтів. Вагони, що з вини підприємства простоюють на підходах до станції призначення, в затриманих поїздах в очікуванні подачі під вивантаження незалежно від виконання переробної спроможності оформлюються актами про затримку вагонів ф. ГУ-23а, з покладанням на підприємство відповідальності за користування вагонами та зберігання вантажів у вагонах до моменту закінчення затримки, згідно зі Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом (Тарифного керівництва №1), Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом міністерства транспорту України від 25.092.1999р. за №165/3458, та Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №866/5087. Відповідно до наказу заступника начальника Одеської залізниці №86 від 24.04.2010р. по станції Миколаїв був затриманий поїзд із 57 вагонів, оскільки відповідно до довідки про переробну спроможність ТОВ СП «Нібулон»23.04.2010р. на 17.00 на коліях станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці знаходилося 129 вагонів, а 24.04.2010р. на 17.00 –157 вагонів, за таких обставин залізниця мала правові підстави для затримки поїзда. Також не можна погодитися з твердженням суду про те, що позивачем не надано доказів відмови відповідача від приймання вагонів, оскільки відповідно до п. 5 договору про експлуатацію залізничної під’їзної колії повідомлення про готовність вагонів для передачі передаються приймоздавальником станції прийомоздавальнику ТОВ СП «Нібулон»цілодобово по телефону за 2 години до готовності передачі із записом в книзі повідомлень, копія якої додана до матеріалів справи. Крім цього, залізниця не може погодитися з висновком суду, що довіреністю №347 від 31.12.2009р., яка видана представнику відповідача для підписання ним відомостей плати за користування вагонами, пам’яток про користування вагонами, актів загальної форми накопичувальних карток, облікових карток, не передбачено повноважень на перевірку та надання належної оцінки фактам, зазначеним у перелічених вище документах, оскільки це твердження не відповідає положенням п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами, яким передбачено, що у разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов’язаний підписати відомість із зауваженнями, чого представником ТОВ СП «Нібулон»зроблено не було.

16.03.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ СП «Нібулон»надійшов відзив на апеляційну скаргу Одеської залізниці, в якому відповідач просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Одеської залізниці, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 12.10.2009р. між Одеською залізницею (залізниця, позивач) та ТОВ СП «Нібулон»(підприємство, відповідач) укладено договір №ДН-4/98 про експлуатацію залізничної під’їзної колії ТОВ СП «Нібулон», за умовами п. 1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під’їзна колія, яка належить підприємству і примикає стрілкою №35 до під’їзної колії ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод»станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці та обслуговується локомотивом Ольшанської філії ВАТ «КДМППЗТ».

Відповідно до п.п. 5, 6 договору повідомлення про готовність вагонів для передачі передаються: прийомоздавальником станції прийомоздавальнику ТОВ СП «Нібулон»цілодобово по телефону за 2 години до готовності передачі з записом в книзі повідомлень, вагони для під’їзної колії подаються локомотивом залізниці на колію №11 ст. Миколаїв-Вантажний.

За п. 11 договору максимальна переробна спроможність вантажних пунктів без урахування часу на технологічні операції складає: вивантаження зернових на коліях 2,3,4 –фронт одночасної подачі 15 вагонів (по 5 вагонів на кожну колію), фронт одночасного вивантаження –15 вагонів (по 5 вагонів на кожній колії) –за 2 год. 30 хв. Добова переробна спроможність вантажних фронтів з урахуванням часу на технологічні операції складає 75 вагонів на добу.

Пунктом 16 договору встановлено, що підприємство сплачує залізниці плату: за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифного керівництва №1).

За умовами п. 18.4 договору залізниця має право затримати поїзди на підходах до ст. Миколаїв-Вантажний, у разі не прийому вагонів Підприємством, при наявності на 17 год. 00 хв., на коліях станції призначення вагонів у кількості не менше добової переробної спроможності вантажних фронтів. Вагони, що з вини Підприємства, простоюють на підходах до станції призначення, в затриманих поїздах в очікуванні подачі під вивантаження, незалежно від виконання переробної спроможності, оформлюються актами про затримку вагонів ф.ГУ23а, з покладанням на підприємство відповідальності за користування вагонами та зберігання вантажів у вагонах до моменту закінчення затримки, згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом (Тарифного керівництва №1), Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, та Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за вх.№866/5087. Загальний час, за який підприємством вноситься плата за користування вагонами, включає час затримки з його вини та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні Підприємства, згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458.

У квітні 2010 року на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці прибули вагони з вантажем на адресу ТОВ СП «Нібулон”.

Затримка вагонів підтверджується актом № 9 від 24.04.2010р. про затримку вагонів на станції Кульбакіно Одеської залізниці, наказом № 86 про затримку поїзда від 24.04.2010 р., вантажоодержувача повідомлено про затримку поїзда № 3502 інд. 4151-95-4152 24 квітня 2010 р. о 15 год. 10 хв. на підставі повідомлення про затримку вагонів № 9 від 24.04.2010 р.

Згідно з накопичувальною карткою № 30040016 від 30.04.2010р. залізницею нараховано плату за користування вагонами у сумі 7616 грн., + ПДВ (20%) 1523 грн. 20 коп., всього на суму 9139,20 грн., що підтверджується наданими залізницею розрахунками.

На адресу ТОВ СП «Нібулон»Одеською залізницею надіслано претензію № 103 від 21.06.2010р., яка залишена підприємством без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення Одеської залізниці до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ СП «Нібулон»про стягнення 9139,20 грн. - плату за користування вагонами в квітні місяці 2010 року.

Дослідивши матеріали справи та вимоги чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини, пов’язані з користуванням вагонами, нарахуванням плати за користування вагонами регулюються наступними положеннями законодавства.

Стаття 3 Закону України «Про залізничний транспорт»встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частина 5 ст. 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Водночас відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства.

Згідно з п.1 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119 - 126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, Правила користування вагонами і контейнерами визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під’їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам’яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам’яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к , Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

За п.п. 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передає йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Згідно з п/п «б»п.16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.

Аналогічні положення передбачені і ст. 121 Статуту залізниць України, відповідно до якої вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача.

Як вже було зазначено вище, п. 11 укладеного між сторонами договору від 12.10.2009р. №ДН-4/98 встановлено, що добова переробна спроможність вантажних фронтів з урахуванням часу на технологічні операції складає 75 вагонів на добу.

З матеріалів справи вбачається, що впродовж всього часу, коли виникли та тривали спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, відповідач безперервно приймав вагони, що підтверджується довідкою про переробну здатність ТОВ СП «Нібулон»у квітні 2010 року (арк. спр. 29), а саме: у графі „Вивантажено вагонів на 17 год. 00 хв.” зазначено, що в період з 04.04.2010р. по 30.04.2010р. (в тому числі і за період з 23.04.2010р. по 24.04.2010р.) ТОВ СП «Нібулон» постійно вивантажував вагони у кількості не менше 75 вагонів на добу.

Таким чином, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в період з 04.04.2010р. по 30.04.2010р. (в тому числі і за період з 23.04.2010р. по 24.04.2010р.) залізницею було подано вагонів у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів одержувача, відсутні підстави для нарахування відповідачу плати за користування вагонами у розмірі 9139,20 грн.

Водночас слід зазначити, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на п.18.4 договору, виходячи із змісту якого єдиною підставою для затримання позивачем вагонів може бути лише факт неприйняття вагонів відповідачем в якості наявності вини ТОВ СП «Нібулон»в простої вагонів.

Згідно зі ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Незважаючи на те, що при видачі наказу №86 від 24.04.2010р. Одеська залізниця вказала в якості причини затримки вагонів - неприйняття вагонів вантажовласником - ТОВ СП «Нібулон», Одеською залізницею не надано ані місцевому, ані апеляційному господарському суду належних доказів того, що ТОВ СП «Нібулон»не приймало або відмовлялося від прийому вагонів.

Більш того, матеріали справи свідчать про те, що 26.04.2010р. та 27.04.2010р. ТОВ СП «Нібулон»у листах №26/35 (арк. спр. 86) та №27-1/35 (арк. спр. 52) напроти зверталося до начальника станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці з проханням подавати вагони під вивантаження.

Таким чином, матеріалами справи не встановлено, а позивачем не доведено, що неприйняття вагонів відповідачем мало місце, а також що наявна вина відповідача в простої вагонів, а отже підстави для стягнення з відповідача плати за користування вагонами в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Одеської залізниці.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, для його зміни чи скасування відсутні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Миколаївської області від 02.02.2011р. по справі №12/213/10 слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.02.2011р. по справі №12/213/10 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 22.03.2011р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.