Постанова № 14399243, 16.03.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

16.03.11 Справа № 2/103

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника-1 не з”явився,

скаржника-2 з”явився,

позивача - з”явився,

третьої особи-1 не з”явився,

третьої особи-2 з”явився,

розглянув апеляційну скаргу:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона», м.Ужгород

2. ОСОБА_2, м.Ужгород

на рішення господарського суду Закарпатської області від 28.12.2010 року, суддя О.Ф.Ремецькі, в справі за № 2/103

за позовом: ОСОБА_3, м.Ужгород

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона», м.Ужгород

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1.Державного реєстратора виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м.Ужгород

2. ОСОБА_4, м.Тернопіль

3.ОСОБА_2, м.Ужгород

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників оформлених протоколами за №3 від 27.10.2004 року, за №3 від 22.06.2007 року та про поновлення ОСОБА_3 у складі засновників, проведення змін майнових часток засновників товариства, визнання недійсними змін та скасування державної реєстрації змін,

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.12.2010 року задоволено позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона»про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Юнона”, оформленого протоколом №3 від 27.10.2004 р. та рішення загальних зборів учасників ТОВ „Юнона”, оформленого протоколом №3 від 22.06.2007 р. Поновлено ОСОБА_3 у складі засновників ТОВ „Юнона” у відповідності до часток вказаних у статуті товариства в редакції від 22.05.2003 р., відповідно змінено майнові частки засновників ТОВ „Юнона” у відповідності до часток згідно статуту в редакції від 22.05.2003 р. Одночасно визнано недійсними зміни, внесені в статут товариства від 26.12.2004 р., 05.07.2007 р. та скасовано державну реєстрацію цих змін.

Рішення суду мотивоване тим, що ці загальні збори учасників скликані, підготовлені та проведені з порушенням встановленого діючим законодавством порядку; зокрема, з порушенням порядку повідомлення учасників (позивача) про проведення загальних зборів, а прийняті на них рішення не відповідають вимогам діючого законодавства та порушують права позивача, що є підставою для визнання їх недійсними, відповідно і недійсними змін до єдиного реєстру та скасування їх державної реєстрації. При цьому, судом зазначено, що товариством не доведено факт реалізації позивачем права на вихід, оскільки не доведено факту подання ним заяви про вихід у встановленому діючим законодавством порядку.

В апеляційній скарзі скаржники просять рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами звязку, а тому позивачем не доведено порушення його корпоративних прав оскаржуваним рішенням, яке прийнято після його виходу з числа учасників товариства. З цих же підстав скаржники вважають необґрунтованим висновок суду щодо порушення порядку скликання та повідомлення позивача про час та місце проведення зборів та прийняття рішення щодо розподілу частки позивача, що не є тотожним виходу учасника з числа товариства та відповідно не є предметом дослідження в даній справі.

Скаржники зазначають про те, що позивачем не заявлено позовних вимог про виплату частини вартості майна товариства в зв»язку з виходом з товариства, а тому вважають помилковим дослідження місцевим судом питання щодо переуступки частки в майні товариства, що слід розцінювати як вихід за межі позовних вимог.

Скаржники не погоджуються з висновком суду про те, що позивачем не було здійснено самостійно реалізацію свого бажання про вихід з товариства, оскільки даний факт не підтверджується жодними доказами. Скаржники покликаються на те, що факт самостійного подання позивачем заяви про вихід з числа учасників іншим засновникам товариства з відмовою від своєї частки та самостійне скликання та проведення оскаржуваних зборів підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме протоколом оскаржуваних зборів та змістом позовної заяви ОСОБА_3 до Ужгородського міськрайонного суду про виплату вартості частини майна, які позивачем жодним чином не спростовано. При цьому, для реалізації цього права рішення зборів засновників товариства про задоволення заяви учасника про вихід законом не вимагається.

Скаржники покликаються на те, що зі змісту ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»випливає, що для реєстрації змін до установчих документів щодо складу учасників (засновників) рішення загальних зборів про задоволення заяви вибулого учасника про вихід зі складу товариства не потребується, потрібна тільки заява учасника.

Скаржники не погоджуються з висновком суду про відсутність письмового договору дарування частки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, оскільки факт про відступлення ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 своєї частки за згодою інших учасників відображено в нотаріально завіреній заяві, що не суперечить ст.53 Закону України «Про господарські товариства» в редакції станом на 27.10.2004 року та статутним документам товариства.

З наведених підстав скаржники вважають, що з моменту подачі заяви про вихід з числа учасників товариства у позивача відсутнє суб»єктивне матеріальне право або законний інтерес, на захист якого подано позов, відсутній факт порушення її прав, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в даній справі.

Скаржники покликаються на те, що оскаржуване рішення в частині задоволення заяви ОСОБА_4 про вихід з числа учасників товариства жодним чином не може порушувати прав позивача в даній справі, а навпаки, визнання його недійсним порушує право ОСОБА_4 на реалізацію права на вихід з товариства. Крім цього, вихід ОСОБА_4 з числа учасників товариства свідчить про неможливість поновлення права позивача на частку в товаристві.

Скаржники вважають помилковим задоволення позовних вимог в частині зміни майнових часток засновників товариства, оскільки розподіл часток учасників належить до виключної компетенції загальних зборів товариства, до яких не вправі втручатися суд.

Скаржники також покликаються на пропуск позивачем строку позовної давності звернення з даним позовом, що згідно ст.267 ЦК України є підставою для відмови в їх задоволенні за заявою однієї із сторін, що наявне в спірному випадку. При цьому, скаржники вважають, що ОСОБА_3 було відомо про прийняття оскаржуваного рішення, оскільки така була присутня на цих зборах, та виходячи з її повноважень, які необхідно було здійснювати як учаснику товариства з кількістю 60% голосів і які нею не здійснювалися з 2004 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що позивач не мала наміру реалізовувати заяву про вихід з товариства, не була присутня на зборах та відсутні докази особистого подання позивачем цієї заяви товариству відповідно до вимог діючого законодавства, що свідчить про порушення її прав оскаржуваним рішенням зборів про задоволення заяви та розподіл частки між іншими учасниками. При цьому, позивач вважає, що спірна заява не є договором дарування, оскільки не відповідає встановленим для його укладення вимогам, а тому є нікчемним.

В судове засідання представники відповідача та третьої особи-1 не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що з»явилися, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що 26.10.2004 р. приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчено заяву, зареєстровану в реєстрі за № 1339, ОСОБА_3 про вихід з учасників товариства та передачу ОСОБА_2 своєї частки в статутному капіталі товариства у розмірі 30 000 грн., що становить 60% статутного капіталу товариства.

27.10.2004 р. учасниками товариства проведено збори засновників з таким порядком денним: про вихід із складу засновників ТОВ “Юнона” ОСОБА_3; про збільшення розміру статутного фонду товариства та про затвердження нової редакції статуту товариства. Дане рішення підписано головою та секретарем зборів. Серед присутніх на зборах даним протоколом зазначено також позивача, якою здійснюється відступлення своєї частки та вихід із складу учасників товариства. Дані протоколу підтверджують факт подання заяви про вихід позивача та про її волевиявлення згідно змісту заяви про вихід з учасників та переуступлення її частки іншому учаснику.

Рішенням зборів учасників товариства від 27.10.2004 р. прийнято заяву позивача про її вихід з товариства та передачу її частки іншому засновнику ОСОБА_2, згідно її волевиявлення. Одночасно вирішено збільшити розмір статутного фонду на 100000 грн. і розподілено відповідно частки учасників: ОСОБА_2 110000 грн., що складає 73,4% і ОСОБА_4 40000 грн., що складає 26,6% статутного фонду.

26.12.2004 р. виконавчим комітетом Ужгородської міської ради здійснено державну реєстрацію змін статуту товариства за номером запису 13241090001000373.

22 червня 2007 року відбулись загальні збори ТОВ “Юнона”, оформлені протоколом б/н від 22.06.2007 р., якими задоволено заяву ОСОБА_4 про його вихід із товариства, вирішено питання про зменшення статутного фонду товариства до 30000 грн. та про внесення у звязку з цим змін до статуту товариства.

05.07.2007 р. виконавчим комітетом Ужгородської міської ради здійснено державну реєстрацію цих змін статуту товариства за номером запису 1324105000600037.

Вказані рішення зборів є предметом оскарження в даній справі з підстав скликання, підготовки та проведення зборів з порушенням встановленого діючим законодавством порядку; зокрема, з порушенням порядку повідомлення учасників (позивача) про проведення загальних зборів та порушення права позивача на участь в управлінні, що є підставою для визнання їх недійсними. З цих підстав позивач також оскаржує внесені на підставі вказаних рішень зміни до статуту та здійснену їх державну реєстрацію, а також як наслідок просить поновити його у складі учасників товариства із часткою 60% статутного капіталу.

Відповідно до ст.116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом. Права учасника господарського товариства також передбачено ст.88 ГК України та ст.10 Закону України «Про господарські товариства», за змістом яких встановлено також право вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства (на вимогу учасника товариство зобовязане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів); здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом; інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Судом встановлено, що 26.10.2004 р. приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчено заяву, зареєстровану в реєстрі за № 1339, ОСОБА_3 про вихід з учасників товариства та передачу ОСОБА_2 своєї частки у статутному капіталі товариства у розмірі 30000грн., що становить 60% статутного капіталу товариства.

Відповідно до ст.10 Закону України „Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства. Вихід учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. Право учасника товариства на вихід не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.

Відповідно до статті 148 ЦК України учасники товариств з обмеженою відповідальністю мають право вийти з цих товариств. Учасники товариств з обмеженою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк. Статутом ТОВ «Юнона»не встановлено строку та порядку виходу учасника зі складу товариства.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.

З аналізу наведених норм апеляційний суд приходить до висновку про те, що учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не повязується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У звязку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами звязку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Таким чином, враховуючи подану ОСОБА_3 заяву, зареєстровану в реєстрі за № 1339, про вихід з учасників товариства, ОСОБА_3 слід вважати такою, що втратила статус учасника товариства з моменту подання нею заяви про вихід, тобто з 27.10.2004 р.

Покликання позивача на те, що сам факт написання цієї заяви свідчить про намір вийти з товариства, проте, не є доказом підтвердження такого факту, оскільки відсутні докази вручення цієї заяви відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами звязку, спростовується протоколом оскаржуваних зборів від 27.10.2004 року, зі змісту якого вбачається факт присутності позивача на зборах та подання цієї заяви. Доказів в спростування вказаного факту позивачем не подано, а судом не встановлено.

Подання позивачем довідки від 25.10.2010 р.(ас.60, т.1) виданій лікарем в якості підтвердження її факту відсутності на зборах 27.10.2004 року та про її перебування в цей день на консультації в медичній установі в м.Києві, не спростовує даних викладених в протоколі зборів, належним чином оформленого, підписаним головою зборів, секретарем. Оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, судом враховується, що довідка не є належним доказом на спростування даних протоколу, оскільки в ній відсутні дані про первинні документи(реєстації запису на прийом до лікаря, даних медичної картки хворої), відсутній підпис відповідної посадової особи медичної установи на видачу довідок. У виданій довідці не вказано на підставі яких даних лікарем по спливу тривалого часу і з яких медичних документів повідомляється про даний факт. Жодних первинних документів в підтвердження вказаного факту позивачем не подано.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Покликання позивача на відсутність в нього волевиявлення на передачу своєї частки іншому учаснику товариства та відповідно відсутність підстав для перерозподілу цієї частки між іншими учасниками, спростовується змістом нотаріально завіреної заяви про вихід, з якої вбачається відступлення ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 своєї частки за згодою інших учасників, що не суперечить ст.53 Закону України «Про господарські товариства» в редакції станом на 27.10.2004 року та статутним документам товариства.

Законодавчі акти, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, передбачають можливість переходу права на частку в статутному капіталі товариства, яка належить його учаснику, до інших осіб.

Такий перехід може відбутись як за волевиявленням учасника (продаж, дарування, міна частки тощо), так і з інших, незалежних від волевиявлення учасника підстав (звернення стягнення на частку, перехід права на частку до спадкоємців тощо). Вказаними нормами регулюються окремі практичні аспекти оформлення переходу права на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, який відбувається за волевиявленням власника (учасника, якому належить частка).

У чинному Цивільному кодексі України (ст. 116, 147) для позначення таких правочинів використовуються поняття „відчуження” та „відступлення” частки, які у даному контексті можна вважати тотожними. Учасник, який у повному обсязі відступив належну йому частку статутного капіталу на користь іншої особи (осіб), припиняє свою участь у товаристві. Оскільки в законодавчих актах відсутні правові норми, що обумовлюють обов»язкове прийняття рішення загальними зборами про припинення участі в товаристві учасника, який здійснив відчуження частки у повному обсязі, тому додаткового підтвердження волевиявлення позивача рішенням зборів, що оформлене протоколом від 27.10.2004 року не вимагалося, проте це рішення і не суперечить діючому законодавству.

Зважаючи на п.1 ст.147 ЦК України та інші загальні норми цивільного законодавства, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю може відчужуватись на підставі договорів купівлі-продажу, дарування, міни та інших правочинів, наслідком яких є перехід права на відчужувану частку (її частину) від однієї особи до іншої (інших).

Покликання позивача на недотримання письмової форми укладення договору відступлення позивачем своєї частки іншому учаснику є також необґрунтованим, оскільки чинне законодавство не містить спеціальних вимог до змісту та форми правочинів (договорів) про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Тому, при укладенні таких договорів необхідно керуватись загальними нормами цивільного законодавства з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами, зокрема, Законом „Про господарські товариства”. При цьому, однією з сторін такого договору слід вважати учасника товариства, якому належить відчужувана частка, а іншою стороною договору є інший учасник товариства або третя особа, яка виявила бажання придбати частку на певних умовах.

Для договорів купівлі-продажу, міни, дарування частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю закон прямо не вимагає дотримання певної форми, але виходячи з загальних норм цивільного законодавства, зокрема, п.3 ч.1 ст.208 ЦК України, правочин, який укладається між фізичною та юридичною особою, а також між двома фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі. Правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Закон не вимагає нотаріального посвідчення договорів про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Разом з тим, відчуження частки у статутному капіталі тягне за собою внесення та державну реєстрацію відповідних змін до статуту товариства, а також відомостей про товариство, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У відповідності зі ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»для реєстрації правових наслідків такого правочину державному реєстратору подається нотаріально засвідчена копія документу про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства до нового власника чи нотаріально посвідчений договір про такий перехід або передання.

Таким чином, вказаний Закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»не містить вичерпного переліку документів, якими може засвідчуватись вчинення правочину про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, однак дає підстави вважати, що крім нотаріально посвідченого договору це можуть бути й інші документи, зокрема, і нотаріально посвідчена заява, що наявне в спірному випадку.

Таким чином, оформлення відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі нотаріально-засвідченої письмової заяви учасника, адресованої загальним зборам учасників, з повідомленням про вихід з товариства та відчуження частки іншій особі, відповідає вимогам діючого законодавства та є підставою для переоформлення цієї частки на нового учасника товариства. Така заява приймається державним реєстратором, як документ, що засвідчує перехід частки у статутному капіталі до іншої особи, і на її підставі проводяться відповідні реєстраційні дії, повязані з відчуженням частки.

Укладення договору про відчуження частки у статутному капіталі, не є достатньою умовою для переходу права на частку до іншої особи. Фактично, належність частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю певній особі засвідчується відомостями про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також належним чином зареєстрованому статуті товариства. Тому перехід права на частку до іншої особи можна вважати завершеним з моменту внесення та державної реєстрації відповідних змін до Статуту товариства, а також відомостей про товариство, що містяться у державному реєстрі.

У відповідності зі ст.145 ЦК України та ст.59 Закону „Про господарські товариства” зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю підлягають затвердженню загальними зборами учасників товариства. З аналізу наведених норм випливає, що правочин про відчуження частки вважається завершеним після затвердження загальними зборами учасників цих змін та подання державному реєстратору разом з документами, що засвідчують відчуження частки, ще й зміни до статуту товариства, належним чином оформлені та підписані учасниками, у яких відображено наслідки відчуження частки.

Обговорюючи питання про відмову в позовних вимогах щодо визнання недійсними рішень зборів, оформлених відповідно протоколами за №3 від 27.10.2004 р. та за №3 від 22.06.2007 р., апеляційний суд вважає, що оскільки волевиявлення позивача про вихід з товариства було реалізоване в порядку визначеному діючим законодавством, фактів, які б це волевиявлення заперечували апеляційним судом не встановлено, а тому цими рішеннями будь-якого права позивача, яке би підлягало захисту не порушено.

Окрім того, по своїй суті та змісту рішення загальних зборів учасників ТОВ „Юнона”, оформлене протоколом №3 від 27.10.2004 р. та рішення загальних зборів учасників ТОВ „Юнона”, оформлене протоколом №3 від 22.06.2007 р., відповідають вимогам діючого законодавства, а тому відсутні будь-які підстави для визнання їх недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ст.50 Закону України "Про господарські товариства", товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до ст.58 зазначеного Закону вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.

Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, а з питань, які потребують одностайності, - всі учасники. (ст.60 Закону, п.7.6 статуту). Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Відсутність кворуму на загальних зборах є безумовною підставою для визнання, в судовому порядку прийнятих загальними зборами рішень недійсними.

Як вбачається зі змісту протоколу оскаржуваного рішення від 27.10.2004 року, на спірних загальних зборах були присутні учасники товариства ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, тобто учасники, які володіють в сукупності 100% голосів, а зі місту оскаржуваного протоколу від 22.06.2007 року на спірних загальних зборах були присутні учасники товариства ОСОБА_2, ОСОБА_4, тобто учасники, які володіють в сукупності 100% голосів, що свідчить що кворум на цих зборах був дотриманий.

Порядок скликання загальних зборів товариства передбачено у ст.61 Закону, України «Про господарські товариства», згідно якої про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Скаржниками не подано належних доказів в підтвердження скликання оскаржуваних загальних зборів учасників 27.10.2004 року та 22.06.2007 року, проте, враховуючи факт присутності на зборах всіх учасників товариства даний факт не може бути безумовною підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Покликання позивача на порушення порядку повідомлення позивача про час та місце проведення оскаржуваних зборів є безпідставним, оскільки зі змісту протоколу зборів від 27.10.2004 року вбачається присутність позивача на цих зборах, а іншого позивачем не доведено. Крім цього, вирішення на зборах питання про задоволення заяви позивача про вихід з числа учасників товариства також не свідчить про обов»язок товариства повідомляти учасника, заява якого розглядається, оскільки, як зазначено судом вище, вихід зі складу учасників товариства не повязується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства.

Щодо зборів 22.06.2007 року, то такі доводи позивача є безпідставними, оскільки з огляду на втрату позивачем статусу учасника товариства, в останнього відсутній обов»язок згідно вимог діючого законодавства повідомляти учасника, який вибув з числа учасників товариства.

Крім цього, згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством.

Згідно п.4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути, зокрема: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; акціонер (учасник) товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах; рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси акціонера (учасника) товариства.

Позивачем не доведено яким чином оскаржуване рішення від 27.10.2004 року порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки волевиявлення позивача на вихід з числа учасників товариства підтверджується нотаріально завіреною заявою про вихід з числа учасників, що відповідає вимогам ст.53 Закону України «Про господарські товариства»та статуту товариства.

Позивачем також не доведено яким чином оскаржуване рішення від 22.06.2007 року порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки на час його прийняття позивач втратив статус учасника товариства та оскаржуване рішення стосується задоволення заяви про вихід іншого учасника товариства, тобто прав та охоронюваних законом інтересів іншого учасника, повноважень на звернення з даним позовом від якого позивачем не представлено.

Таким чином, і з вказаних підстав апеляційний суд не вбачає підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ „Юнона”, оформленого протоколом №3 від 27.10.2004 р. та оформленого протоколом №3 від 22.06.2007 р., оскільки збори учасників скликані, підготовлені та проведені з дотриманням встановленого діючим законодавством порядку; а прийняті на них рішення не порушують права позивача.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Юнона”, оформленого протоколом №3 від 27.10.2004 р. та рішення загальних зборів учасників ТОВ „Юнона”, оформленого протоколом №3 від 22.06.2007 р., скасувавши рішення місцевого суду в цій частині.

Оскільки позовні вимоги про поновлення ОСОБА_3 у складі засновників ТОВ „Юнона” у відповідності до засновницьких частин, вказаних у статуті товариства зі змінами від 22.05.2003 р., зміну майнових часток засновників ТОВ „Юнона” у відповідності до засновницьких частин вказаних у статуті товариства зі змінами від 22.05.2003 р., визнання недійсними змін, внесених в статут товариства від 26.12.2004 р., 05.07.2007 р. та скасування державної реєстрації змін, внесених у статут товариства від 26.12.2004 р., 05.07.2007 р., є похідними вимогами від попередніх, тому в їх задоволенні слід також відмовити, скасувавши рішення місцевого суду і в цій частині.

Щодо покликання скаржників на пропуск позивачем строку позовної давності звернення з даним позовом, то з огляду на зміст ст.ст.257, 267 ЦК України їх положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалося чи не оспорювалося, що наявне в спірному випадку, суд повинен відмовити у позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційні скарги відповідача та третьої особи-3 задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача та третьої особи-3 належить стягнути понесені скаржниками витрати в розмірі по 21,75 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Закарпатської області від 28.12.2010 року в справі за номером 2/103 скасувати, а апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона»та ОСОБА_2 задоволити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Юнона”, оформленого протоколом №3 від 27.10.2004 р. та рішення загальних зборів учасників ТОВ „Юнона”, оформленого протоколом №3 від 22.06.2007 р., поновлення ОСОБА_3 у складі засновників ТОВ „Юнона” у відповідності до засновницьких частин, вказаних у статуті товариства зі змінами від 22.05.2003 р., зміну майнових часток засновників ТОВ „Юнона” у відповідності до засновницьких частин вказаних у статуті товариства зі змінами від 22.05.2003 р., визнання недійсними змін, внесених в статут товариства від 26.12.2004 р., 05.07.2007 р. та скасування державної реєстрації змін, внесених у статут товариства від 26.12.2004 р., 05.07.2007 р. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (88000, АДРЕСА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона»(88000, м.Ужгород, вул.Собранець,146 а, код ЄДРПОУ 31962863) 21,75 грн. державного мита.

Стягнути з ОСОБА_3 (88000, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (88000, АДРЕСА_1) 21,75 грн. державного мита.

Накази видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко