Рішення № 14399023, 21.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2011 р. Справа № 5023/161/11

вх. № 161/11

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - Михна А.О., довіреність №169 від 11.03.2010р.

відповідача - не з`явився

3-ї особи (2-го відповідача за зустрічним позовом) - не з`явився

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Сумської філії АБ "Укргазбанк", м. Суми

до Приватного підприємства "Нафта-5 капель", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альрамі", м. Суми

про стягнення 60000,00 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Нафта - 5 капель", м. Харків

до 1.Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Сумської філії АБ "Укргазбанк", м. Суми

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альрамі", м. Суми

про визнання недійсним договору поруки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Сумської філії АБ "Укргазбанк" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Нафта-5 капель" заборгованості за невиконання договору поруки від 09 березня 2010 року в сумі 60000,00 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та третьою особою було укладено кредитний договір №19-КЛ від 03.03.2008р. та відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 20 000 000,00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком користування по 02.03.2011р. та сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 17,2%. В подальшому додатковим договором №2 від 25.09.2008р. кредитну лінію було трансформовано в кредит у розмірі 19 500 000,00 грн. 09 березня 2010 року між позивачем, відповідачем та третьою особою (Товариством з обмеженою відповідальністю "Альрамі") було укладено договір поруки, за яким відповідач зобов`язався забезпечити повернення кредиту, наданого третій особі, сплатити проценти за користування кредитом, штраф та пеню. В договорі поруки сторонами було визначено, що відповідач несе солідарну відповідальність з третьою особою за виконання зобов`язань по кредитному договору в сумі 330000,00 грн. та встановлено граничний розмір відповідальності відповідача за кожний місяць. Враховуючи те, що відповідач не сплатив розмір заборгованості в сумі 60000,00 грн. за жовтень 2010 року та листопад 2010 року, позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість за договором поруки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 січня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 25 січня 2011 року о 10:30 годині та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альрамі".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 січня 2011 року розгляд справи було відкладено на 07 лютого 2011 року о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 лютого 2011 року розгляд справи було відкладено на 16 лютого 2011 року о 12:20.

07 лютого 2011 року після судового засідання до господарського суду Харківської області надійшов зустрічний позов відповідача, в якому відповідач просить суд визнати договір поруки від 09 березня 2010 року недійсним.

В обгрунтування зустрічного позову відповідач посилається на отримання в усному порядку третьою особою пояснень, зі змісту яких вбачається непідписання третьою особою договору поруки від 09 березня 2010 року, з урахуванням чого відсутнє право зворотної вимоги до відповідача. При таких обставинах, відповідач вважає, що позивач, будучи зацікавленим в отриманні коштів за договором поруки, приховав від відповідача відомості про те, що обставини, зазначені у договорі як такі, про які невідомо настануть вони чи ні, вже настали; ввів в оману відповідача щодо істотних умов договору, а саме змісту зобов`язання третьої особи за кредитним договором та замовчував обставини, які є перешкодою в укладанні договору та будучи обізнаним про які відповідач не погодився б укладати та виконувати договір.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 лютого 2011 року прийнято зустрічний позов Приватного підприємства "Нафта - 5 Капель" (вх. №3403 від 07.02.2010р.) про визнання недійсним договору поруки від 09.03.2010р. до спільного розгляду з первісним позовом, клопотання відповідача про витребування доказів задоволено частково, витребувано у позивача належним чином завірену копію рішення господарського суду Сумської області від 31.03.2010р. по справі №10/307-09, належним чином завірену копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р. у справі №10/307-09, зобов`язано позивача до 16 лютого 2011 року повідомити суд чи не оскаржені ці судові рішення у Вищому господарському суді України, у разі їх оскарження надати відповідні докази, при неможливості надати витребувані судом докази, повідомити суд про поважність причин, за яких позивач не має можливості у їх наданні. В іншій частині клопотання відповідача про витребування доказів відхилено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 лютого 2011 року розгляд справи було відкладено на 09 березня 2011 року о 11:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 березня 2011 року клопотання відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача (вх. №5723) задоволено, залучено до участі у справі в якості другого відповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альрамі" (40013, м. Суми, вул. Роменська, 77, ідентифікаційний код 21116451), клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору на 15 днів задоволено, продовжено строк розгляду спору до 25 березня 2011 року, розгляд справи № 5023/161/11 відкладено на "21" березня 2011 р. о 12:30.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує первісний позов, просить суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, проти зустрічного позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву, зокрема зазначає, що договір поруки підписаний сторонами та третьою особою, факт укладення договору поруки також визнається третьою особою та в п.8.2. договору оренди від 09.03.2010 року, що укладений між сторонами спору, і який не оспорюється також міститься посилання на договір поруки, щодо введення відповідача в оману під час укладення спірного договору поруки, то позивач посилається на те, що обман щодо фінансового становища контрагента як мотиву правочину не може бути підставою для визнання правочину недійсним, також позивач вказує, що відповідачем не доведено, наявність умислу з боку позивача та 3-ї особи, істотність значення обставин, щодо яких його введено в оману, і сам факт обману, до того ж у зустрічному позові відповідач не вказує, які саме вимоги встановлені ч.ч. 1-3, ч.ч.5, 6 ст. 203 ЦК України не були додержані сторонами в момент вчинення правочину сторонами, що в свою чергу слугують підставою для визнання договору недійсним.

11 березня 2011 року до господарського суду Харківської області надійшла заява позивача про долучення до матеріалів справи копії додаткового договору №1 до кредитного договору №19-КЛ від 03.03.2008р. від 17 березня 2008 року, копії постанов про закінчення виконавчого провадження від 15.10.2010р. та копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 20 грудня 2010 року. Надані документи долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений під розписку.

У попередніх судових засіданнях відповідач заперечував проти первісного позову, зокрема посилаючись на те, що під час укладення спірного договору поруки його було введено в оману позивачем та 3-ю особою, тому даний договір повинен бути визнаний судом недійсним та відповідно підтримував зустрічний позов.

До господарського суду 21 березня 2011 року відповідачем було подано клопотання (вх.6269) про долучення до матеріалів справи рішення господарського суду Сумської області по справі № 17/127-10 від 08.11.2010 р., яке судом задоволено та до матеріалів справи долучено надане рішення. У клопотанні відповідач вказує, що зазначене рішення є доказом введення в оману відповідача з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Альрамі", щодо обставин які мали вирішальне значення під час прийняття рішення про укладання договорів оренди та поруки від 09.03.2010 року, які пов`язані між собою. Такими обставинами на думку відповідача є введення в оману щодо розірвання договорів постачання електроенергії, внаслідок цього відповідач не мав можливості використовувати майно отримане за договором оренди.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альрамі" у судове засідання не з`явилось, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце слухання справи було повідомлено належним чином.

До господарського суду 07 лютого 2011 року надійшли пояснення (вх.2205) третьої особи, в яких зазначається, що обставини та факти укладення договору оренди від 09.03.2010р., договору поруки від 09.03.2010р. відповідають дійсності, проти задоволення позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Сумської філії АБ "Укргазбанк" не заперечує та просить суд розглядати справу без участі представника третьої особи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 лютого 2011 року клопотання третьої особи про розгляд справи без участі її представника було задоволено.

Також від 2-го відповідача за зустрічним позовом (3-ї особи за первісним позовом) 16 лютого 2011 року до суду надійшов відзив на зустрічний позов (вх.2967), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Альрамі" заперечує проти зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та третьою особою 03 березня 2008 року було укладено кредитний договір №19-КЛ.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Банк (позивач) відкриває Позичальнику (третій особі) відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 20 000 000 грн., а саме ліміт кредиту в сумі 13 000 000,00 грн. встановлюється в день укладання договору іпотеки №17-ЗНМ від 03 березня 2008 року, договору іпотеки №18-ЗНМ від 03 березня 2008 року, договору застави №19-ЗРМ від 03 березня 2008 року та договору застави №20-ЗРМ від 03 березня 2008 року; ліміт кредиту в сумі 20 000 000,00 грн. встановлюється в день прийняття в іпотеку нерухомого майна - складу паливно - мастильних матеріалів на суму 9 436 566,00 грн.

Додатковим договором №2 до Кредитного договору №19-КЛ від 03.03.2008р., укладеним 25 вересня 2008 року сторонами (позивачем та третьою особою) було викладено п.1.1 та п.1.3.1 у новій редакції, а саме п.1.1 - Банк надає позичальнику кредит в сумі 19 500 000,00 грн. та п.1.3.1 - Кредит надається з 03 березня 2008 року строком на 36 місяців.

Згідно п.1.2. Кредитного договору цільове призначення (мета) кредиту: поповнення обігових коштів.

Пунктом 1.3.2. Кредитного договору встановлено, що третя особа у будь - якому випадку зобов`язана повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 02 березня 2011 року.

09 березня 2010 року між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено договір оренди, згідно п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Орендодавець (третя особа) зобов`язується передати за плату Орендареві (відповідачу) у строкове користування, а відповідач зобов`язується прийняти у строкове користування об`єкти оренди, та зобов`язується сплачувати третій особі орендну плату.

Згідно п.11.2. Договору оренди строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.11.1 цього одговору та закінчується 28 лютого 2011 року.

Судом встановлено, що 09 березня 2010 року між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено договір поруки.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно п.1.1. Договору поруки Поручитель (відповідач) зобов`язується перед Кредитором (позивачем) відповідати за виконання Позичальником (третьою особою) зобов`язань, в межах сум визначених в п.1.2. цього договору, по кредитному договору №19-КЛ від 03 березня 2008 року з додатковими договорами до нього, укладеному позивачем з третьою особою, згідно з яким третя особа зобов`язана позивачу забезпечити повернення кредиту, наданого третій особі не пізніше 02 березня 2011 року в сумі 19 500 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором з врахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами кредитного договору.

Згідно ч.2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 1.2. Договору поруки встановлено, що відповідач несе солідарну відповідальність з третьою особою перед позивачем за виконання зобов`язань по договору протягом всього строку дії цього договору в загальному розмірі не більше 330000,00 грн., при цьому розмір відповідальності відповідача не може перевищувати:

- за березень 2010 року - не більше 10000 грн.;

- за квітень 2010 року - не більше 20000 грн.;

- за травень 2010 року - не більше 30000 грн.;

- за червень 2010 року - не більше 30000 грн.;

- за липень 2010 року - не більше 30000 грн.;

- за серпень 2010 року - не більше 30000 грн.;

- за вересень 2010 року - не більше 30000 грн.;

- за жовтень 2010 року - не більше 30000 грн.;

- за листопад 2010 року - не більше 30000 грн.;

- за грудень 2010 року - не більше 30000 грн.;

- за січень 2011 року - не більше 30000 грн.;

- за лютий 2011 року - не більше 30000 грн.

Згідно п.1.3. Договору поруки поручитель відповідає за повернення заборгованості за Договором в обсязі визначеному в п.1.2. Договору - за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, комісій, неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. Обсяг відповідальності разом з процентами, комісіями, неустойками (штрафи, пеня) обмежений обсягами зобов`язань поручителя перед позичальником, що виникають за договором оренди від 09.03.2010 року, що укладений за участю Сторін.

Згідно п.2.1. Договору поруки у випадку невиконання третьою особою зобов`язань в межах сум, визначених в п.1.2. цього договору по договору позивач звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань по договору до відповідача.

Відповідно до п.2.2. Договору поруки відповідач зобов`язаний не пізніше 3-х робочих днів з дати отримання письмової вимоги позивача перерахувати суму заборгованості 3-ї особи за Договором на рахунки, на яких враховується заборгованість 3-ї особи в Сумській філії АБ "Укргазбанк", МФО 337342. Номери рахунків зазначаються в письмовій вимозі позивача.

Судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачу претензію за №2613 від 24.11.2010р. щодо сплати 30000,00 грн., яку відповідачем було отримано 10 грудня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (№40000 02333192).

Відповідно до п.5.1. Договору поруки цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і припиняє свою дію 01 березня 2011 року, але не раніше виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно п.5.5. Договору поруки порука припиняється у разі припинення договору оренди від 09.03.2010р., укладеного за участю сторін.

Як зазначає позивач у позовній заяві третя особа впродовж тривалого часу не виконувала зобов`язання по кредитному договору, що підтверджується рішенням господарського суду Сумської області від 18 листопада 2010 року по справі №2/114-10.

Даним рішенням, зокрема, встановлено, що заборгованість ТОВ "Альрамі" за кредитним договором №19-КЛ від 03.03.2008р. складає 26 557 123,87 грн., з яких: 19 500 000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 6 220 897,22 грн. - заборгованість по процентах, в тому числі 6 129 006,81 грн. - прострочена заборгованість, 836226,65 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за договором поруки від 09 березня 2010 року виконав неналежним чином, сплативши за період з 08.04.2010 року по 18.10.2010 року грошові кошти в сумі 180000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку з 01.01.2010 р. по 15.12.2010 року. Зазначені грошові кошти були зараховані позивачем в рахунок виконання 3-ю особою зобов`язань за договором кредиту по платежах відповідача за період з березня - вересень 2010 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на дату подання позову несплаченою залишається сума в розмірі 60000 грн. (30000 грн. - за жовтень 2010 року та 30000 грн. - за листопад 2010 року).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості, що виникла за договором поруки від 09.03.2010 року за жовтень 2010 року відповідачем не сплачена. Відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов’язань. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення заборгованості в сумі 30000 грн., що виникла за договором поруки за жовтень 2010 року обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Твердження відповідача стосовно того, що позивач здійснює недобросовісні дії, намагаючись двічі стягнути грошові кошти з різних осіб за порушення третьою особою умов кредитного договору судом відхиляються як помилкові виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 543 Цивільного кодексу України, солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Згідно з ч. 4 цієї статті обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором припиняється виконанням солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників.

Матеріалами справи не підтверджено погашення третьою особою боргу у повному обсязі, наявність судового рішення не доводить виконання відповідного обов’язку боржником і саме по собі не звільняє поручителя від договірних зобов’язань.

Частина 1 ст. 543 Цивільного кодексу України встановлює право кредитора вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення грошових коштів в сумі 30000,00 грн. за листопад 2010 року не підлягають задоволенню, оскільки заявлені безпідставно. До такого висновку господарський суд дійшов з огляду на наступне.

У контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, названими статями встановлено, що позивач має право на подання позову лише у тому разі, коли діями відповідача порушується право чи охоронюваний законом інтерес позивача.

Звертаючись до суду з позовом позивач обгрунтовував у позовній заяві наявність порушеного права з боку відповідача невиконанням останнім умов договору поруки в частині своєчасного внесення платежів за жовтень, листопад 2010 року.

При цьому, як зазначає позивач у позовній заяві у претензії за вих. №2613 від 24.11.2010р. позивач вимагає у відповідача сплачувати суму коштів до 15 числа кожного наступного місяця за зобов`язаннями поточного місяця, як це передбачено умовами договору поруки. Дані обставини, на думку позивача, свідчать про настання на момент звернення до суду з позовом строку виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поруки в частині сплати 30000 грн. за листопад 2010 року.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічні приписи щодо недопустимості зміни та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку встановлені й частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У договорі поруки сторони визначили можливість внесення змін та доповнень до договору тільки за згодою сторін і укладення їх у простій письмовій формі (п.6.2. Договору поруки).

Позивачем не надано доказів зміни умов договору поруки від 09 березня 2010 року як за рішенням суду так і за згодою сторін.

Твердження позивача стосовно того, що строк виконання зобов`язань відповідача щодо сплати заборгованості 3-ї особи за договором було змінено у претензії №2613 від 24 листопада 2010 року суд відхиляє як безпідставні, оскільки як вищезазначено законом та договором поруки не передбачено внесення змін до договору в односторонньому порядку.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що на момент подачі позивачем позову до господарського суду, відповідачем не було порушено права позивача в частині сплати заборгованості за договором поруки від 09 березня 2010 року в сумі 30000,00 грн. за листопад 2010 року, оскільки строк виконання відповідачем зобов`язання визначений у п. 2.2. договору поруки, який обчислюється з дати отримання письмової вимоги позивача про перерахування суми заборгованості 3-ї особи не настав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у зустрічному позові обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав зустрічних позовних вимог суд дійшов висновку про те, що зустрічний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів зустрічної позовної заяви відповідач обгрунтовує зустрічний позов отриманням в усному порядку третьою особою пояснень, зі змісту яких вбачається непідписання третьою особою договору поруки від 09 березня 2010 року, з урахуванням чого відсутнє право зворотної вимоги до відповідача. При таких обставинах, відповідач вважає, що позивач, будучи зацікавленим в отриманні коштів за договором поруки, приховав від відповідача відомості про те, що обставини, зазначені у договорі як такі, про які невідомо настануть вони чи ні, вже настали; ввів в оману відповідача щодо істотних умов договору, а саме змісту зобов`язання третьої особи за кредитним договором та замовчував обставини, які є перешкодою в укладанні договору та будучи обізнаним про які відповідач не погодився б укладати та виконувати договір.

По - перше, щодо твердження відповідача щодо непідписання третьою особою договору поруки від 09 березня 2010 року спростовуються підписаним позивачем, відповідачем та третьою особою договором поруки від 09 березня 2010 року, що наявний в матеріалах справи. Підписання договору поруки також підтверджує третя особа у своєму листі (вх. №2967 від 16.02.2011р.) та про наявність укладеного між сторонами договору поруки також свідчить договір оренди від 09.03.2010 року, підписаний сторонами, який не оспорений в судовому порядку та є дійсним.

Крім того, суд зазначає, що договір поруки є додатковою фінансовою підтримкою для боржника, оскільки по зобов’язаннях останнього відповідає і поручитель.

Тобто, порука в першу чергу стосується прав та обов’язків кредитора та поручителя, при цьому права та обв’язки боржника не зачіпаються, тому підписання договору поруки боржником не вимагається.

Крім того, цивільним законодавством не передбачено, що договір поруки повинно бути обов`язково укладено між боржником, кредитором та поручителем. Договір поруки укладається між кредитором боржника та поручителем, тому відсутність підпису боржника у договорі поруки не може бути підставою для визнання такого договору недійсним.

По - друге, щодо введення в оману відповідача стосовно замовчування існування додаткового договору №2 від 25.09.2008р. та неповідомлення відповідача про порушення третьою особою зобов`язань за кредитним договором станом на момент укладення договору поруки суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме відповідач по даній справі як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку позивача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, обман щодо фінансового становища контрагента як мотиву правочину не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Суд вважає, що викладені відповідачем у зустрічній позовній заяві доводи щодо введення відповідача в оману є хибними та не є тими обставинами необхідними для визнання вчиненого правочину недійсним внаслідок введення в оману.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено необізнаність наявності додаткового договору №2 від 25.09.2008р. Також аналізом спірного договору поруки та кредитного договору №19-КЛ від 03.03.2008р. судом встановлено, що в договорі поруки у п.1.1. вказується на те, що відповідач зобов`язується відповідати перед позивачем за виконання третьою особою зобов`язань, в межах сум, визначених в п.1.2. кредитного договору №19-КЛ від 03.03.2008р. з додатковими договорами до нього, укладеному між позивачем та третьою особою відносно повернення кредиту не пізніше 02 березня 2011 року в сумі 19 500 000,00 грн.

У Кредитному договорі №19-КЛ від 03 березня 2008 року у п.1.1. вказується на відкриття третій особі відновлювальної відкличної кредитної лінії з загальним лімітом 20 000 000,00 грн.

А вже у додатковому договорі №2 до кредитного договору №19-КЛ від 03.03.2008р. від 25 вересня 2008 року позивачем та третьою особою було викладено п.1.1. в новій редакції стосовно надання третій особі позивачем кредиту в сумі 19 500 000,00 грн. Пункт 1.3.1 Договору також було викладено в новій редакції щодо надання кредиту строком на 36 місяців з 03 березня 2008 року.

Отже з вищенаведеного випливає, що в спірному договорі поруки від 09.03.2010р. сторонами було вказано зобов`язання по поверненню грошових коштів з урахуванням додаткового договору №2 від 25 вересня 2008 року, з огляду на ідентичність розміру кредиту та вживання у договорі поруки слів "кредит" замість "відновлювальна відклична кредитна лінія".

Посилання відповідача на те, що при укладенні спірного договору поруки третьою особою вже було порушено зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується рішенням господарського суду Сумської області від 31.03.2010р. по справі №10/307-09 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р. у справі №10/307-09, про що відповідача не було повідомлено, судом не приймаються до уваги з огляду на те, що дані обставини не є суттєвими при укладенні договору поруки виходячи з правової природи самого договору поруки. Суть договору поруки полягає в тому, що у разі невиконання боржником основного зобов`язання, забезпеченого порукою, поручитель, зобов`язується виконати борг боржника замість останнього. Тобто умовою для вступу поручителя у відносини з кредитором є факт невиконання основного зобов`язання боржником.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту введення його в оману під час укладання спірного договору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за первісним позовом у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 300,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір. Державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., сплачені відповідачем за подачу зустрічного позову покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 203, 215, 230, 509, 525, 526, 530, 543, 553, 554, 610, 626, 629, 651, 652, 654, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 44, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково в сумі 30000 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Нафта - 5 капель" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, 325, корп. А, кв. 15, ідентифікаційний код 36987056) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ідентифікаційний код 23697280) в особі Сумської філії АБ "Укргазбанк" (40000, м. Суми, вул. Кірова, 4, ідентифікаційний код 24013869) основний борг у розмірі 30000,00 грн., 300,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині первісного позову в сумі 30000 грн. відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя Чистякова І.О.

Повний текст рішення по справі №5023/161/11 підписано 23 березня 2011 року.