Рішення № 14398533, 17.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.11 Справа № 30/5009/330/11

Суддя

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 АДРЕСА_2

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кирилівський аквасвіт» (69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, 36)

про стягнення заборгованості за договором підряду.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність серія ВРЕ № 948514 від 07.02.2011р.;

від відповідача: не зявився;

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кирилівський аквасвіт»320610,94 грн. заборгованості за договором підряду № 1.12.09 від 01.112009р., в т.ч.: 304082,20 грн. основного боргу та 16528,74 грн. неустойки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.193, ч.4 ст.231 Господарського кодексу України та умови п. 9.5 договору підряду. Вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору № 1.12.09 від 01.11.2009р. позивачем для відповідача були виконані роботи на загальну суму 520082,20 грн. При цьому відзначає, що обсяги виконаних робіт підтверджуються актами виконаних підрядних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. За доводами позивача, в порушення п.8.2 договору відповідач розрахувався за виконані роботи лише частково, сплативши 216000,00 грн., заборгованість по договору складає 304082,20 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.01.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/330/11, розгляд справи призначено на 25.02.2011р.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням відповідача та у звязку з незявленням у судове засідання представника відповідача та з необхідністю витребування від сторін додаткових доказів ухвалою господарського суду від 25.02.2011р. розгляд справи було відкладено на 17.03.2011р.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кирилівський аквасвіт»у відзиві на позовну заяву вказує, що на виконання умов договору між сторонами було складено акти виконаних робіт на загальну суму 494365,00 грн., а не на суму 520082,20 грн., як зазначає позивач. Посилаючись на наведене, відповідач вважає позовні вимоги такими, які не ґрунтуються на нормах права та не підтверджені документально.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та надав усні пояснення щодо заявлених до стягнення сум. Суду для огляду були надані оригінали актів виконаних робіт, якими обґрунтовується заявлена до стягнення сума, окрім одного з актів виконаних робіт за червень 2010р. на суму 25717,20 грн.

Відповідач процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяв і . У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку незявлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 25.02.2011р. про відкладення розгляду справи та призначення судового засідання на 17.03.2010р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 28.02.2011р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України, і за три тижня до дати слухання.

Виходячи з приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом ВГСУ № 75 від 10.12.2002 р., якщо підприємством поштового звязку не розшуканий адресат, кореспонденція повертається відправникові, у разі наявності в матеріалах справи ще однієї адреси, листа із ухвалою (або будь-яким процесуальним документом) перенаправляють за цією адресою. В іншому випадку процесуальний документ із конвертом приєднують до матеріалів справи з метою запобігання тотожних випадків. Ухвала, яка відправлена господарським судом Запорізької області у звязку із незнаходженням адресата не поверталась.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.03.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 року між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Підрядником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кирилівський аквасвіт»(Замовником, відповідачем у справі) було укладено договір підряду № 1.12.09 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Підрядник за дорученням Замовника прийняв на себе зобовязання по виконанню робіт по плануванню ґрунту і озеленінню території (посадка рослин) в обумовлені договором строки на території обєкту «Аквапарк та розважальний комплекс», розташований за адресою: Запорізька область, Акимівський район, с.м.т.Кирилівка, вул. Первомайська у районі АЗС ВАТ «Запоріжнафтопродукт»(надалі Обєкт) .

Згідно з п. 2.1 Договору підрядник виконує роботи, передбачені розділом 1 даного договору в повному обсязі у строк 7 місяців з початку надання фронту робіт. Датою завершення робіт вважається дата їх приймання Замовником шляхом підписання акта приймання-передачі.

В пункті 8.4 Договору сторони узгодили, що Замовник здійснює остаточний розрахунок за виконані Підрядником роботи протягом 5 банківських днів на підстави акта виконаних робіт, підписаного повноважним представниками сторін.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору ним здійснено для відповідача обумовлені договором роботи, що підтверджується актами виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року та за період з травня по липень 2010р. на загальну суму 520082,20 грн., копії яких надані до матеріалів справи.

Відповідач вартість виконаних підрядних робіт сплатив частково на суму 216000,00грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача. За твердженням позивача, заборгованість відповідача за Договором становить 304082,20 грн.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Кирилівський аквасвіт»304082,20 грн. основного боргу та 16528,74 грн. неустойки є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст.174 Господарського кодексу України (ГК України), згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між ними Договору, який породив взаємні обовязки: обовязком позивача стало здійснення для відповідача передбачених Договором робіт, а обовязком відповідача прийняття цих робіт і оплата їх вартості.

Судом встановлено, що позивачем взяті на себе зобовязання за Договором виконані в повному обсязі, ним здійснені для відповідача обумовлені договором роботи, що підтверджується актами виконаних підрядних робіт за листопад 2009р. на суму 40000,00грн., за травень 2010р. на суму 80000,00 грн., за червень 2010р. на суму 25717,20 грн., за червень 2010р. на суму 85477,00 грн., за червень 2010р. на суму 22200,00 грн., за червень 2010р. на суму 227802,00 грн., за липень 2010р. на суму 13168,80 грн., оригінали яких надані суду для огляду, копії долучено до матеріалів справи.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, сторони узгодили в п. 8.5 Договору, що Замовник здійснює остаточний розрахунок за виконані Підрядником роботи протягом пяти банківських днів на підставі підписаного повноважними представниками сторін акта виконаних робіт.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості виконаних робіт, всупереч умов Договору та вимог закону, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість за Договором, розмір якої, за твердженням позивача, становить 304082,20 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобовязання, та факт несплати відповідачем у визначений зобовязанням термін виконаних підрядних робіт суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу за прийняті від позивача роботи відповідачем суду не надано.

В той же час, позивачем в обґрунтування заявленої до стягнення суми суду були надані акти виконаних робіт за листопад 2009 року та за період з травня по липень 2010р. на загальну суму 520082,20 грн., з яких два акти за червень 2010р. на одну і ту ж суму 25717,20 грн. і зміст яких є також однаковим ручна прополка сосняків, 12858,6 кв. м. за ціною 2,00 грн. Зважаючи на те, що для огляду суду та до матеріалів справи було надано лише один з оригіналів актів виконаних робіт за червень 2010р. на суму 25717,20 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати доведеним факт прийняття за вказаними актами різних робіт, тому двічі стягувати суму 25717,20 грн. підстав не має. Зауваження представника позивача про неоднаковість цих актів в написанні місяця «июнь»суд до уваги не приймає, оскільки різниця в написанні дати акту не є доказом того, що вказані акти свідчать про прийняття різних робіт. Отже, доведеною слід визнати загальну вартість виконаних робіт в розмірі 494365,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення основного боргу є обґрунтованою частково і підлягає задоволенню в сумі 278365,00 грн. (494365216000=278365).

В частині стягнення 25717,20 грн. слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

Слід відзначити, що відповідачем факт прийняття виконаних позивачем за Договором підрядних робіт протягом вищевказаного періоду згідно наведених ним у відзиві на позовну заяву доводів визнається. Відповідач сам відзначає, що на виконання умов договору між сторонами було складено акти виконаних робіт на загальну суму 494365,00 грн., як і встановлено судом.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 16528,74 грн. неустойки в вигляді пені.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»(далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

Умовами укладеного між сторонами Договору передбачена відповідальність за неналежне виконання зобовязання щодо оплати вартості виконаних робіт у вигляді пені за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу, але не більше 5% від вартості робіт відповідного платежу (п. 9.5 Договору).

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, нарахування на суму простроченого платежу пені є правомірним.

Отже, з урахуванням суми основного боргу, які підлягає стягненню, та доведеним фактом прострочення, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення пені з 09.08.2010р. по 15.12.2010р., а саме за визначений в позові період, є обґрунтованою частково. Суд зауважує, що у заявлений позивачем період стягнення пені подвійна облікова ставка НБУ є незмінною і складає 7,75%. За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 15130,85грн. пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідачем не надано доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобовязань за договором № 1.12.09 від 01.11.2009р.

Щодо посилання відповідача на необґрунтованість позовних вимог з огляду на невірність вказаної позивачем суми за складеними на виконання умов договору актами виконаних робіт (520082,20 грн.) суд зауважує, що безпідставне включення позивачем суми за одним з актів виконаних робіт не свідчить про необґрунтованість заявленої до стягнення суми в цілому.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кирилівський аквасвіт»(69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, 36; р/р № 26004007000340 в ВАТ «Родовід Банк»м.Київ, МФО 321712, код ЄДРПОУ 35628125) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; р/р №НОМЕР_2 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 380805, ІПН НОМЕР_1) 278365 (двісті сімдесят вісім тисяч триста шістдесят пять) грн. 00 коп. основного боргу, 15130 (п'ятнадцять тисяч сто тридцять) грн. 85 коп. пені, 2933 (дві тисячі девятсот тридцять три) грн. 58 коп. державного мита та 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.03.2011р.