Рішення № 14398529, 14.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.11 Справа № 4/158/09-11/166/10-15/340/10

Суддя

За позовом Асоціація фермерських господарств “Агро”, 71112, Запорізька область, Бердянський район, с. Червоне поле, вул. Горького 28

до відповідача Приватне підприємство “Колос-Техсервіс”, 70650, Запорізька область, Пологівський район, с. Кінські Роздори, вул. Леніна 39

про стягнення з відповідача зерна пшениці в кількості 138 т 500 кг на суму 96 950,00 грн. та неустойку у виді штрафної санкції в сумі 48 475,00 грн.

Суддя Горохов І.С.

Представники:

від позивача: Комаров О.М., представник дов. № 1 від 11.01.2011

від відповідача: Акуленко А.В., представник, дов. б/н від 21.02.2011

Суть спору:

Розглядається позовна Асоціація фермерських господарств “Агро” до відповідача Приватне підприємство “Колос-Техсервіс” про стягнення з відповідача зерна пшениці в кількості 138 тн 50 кг на суму 96 950,00 грн. та неустойки у виді штрафної санкції в сумі 48 475,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2010 скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.20010 у справі № 4/158/09 - 11/166/10 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30.09.2010. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Розпорядженням голови Господарського суду Запорізької області від 31.12.2010 справу № 4/158/09-11/166/10 передано на новий розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою господарського суду від 31.12.2010 справу № 4/158/09 –11/166/10 прийнято до свого провадження привласнивши їй № 4/158/09-11/166/10-15/340/10. Розгляд справи призначено на 26.01.2011. Розгляд справи відкладався. Продовжувався строк розгляду спору.

В судовому засіданні 14.03.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: між ним та відповідачем 09.04.2008 був укладений договір №01-09/04 на поставку зерна пшениці в кількості 94 т. 700 кг на суму 66290 грн., строк поставки до 01.08.2008.

03.06.2008 до договору укладена додаткова угода, згідно якої обсяги зерна пшениці, що продається, збільшено до 138 т. 500 кг на загальну суму 96 950 грн. Оплата товару здійснюється протягом 20-ти банківських днів з дати виписки рахунку.

Виставлені відповідачем рахунки №20 від 09.04.2008 і №30 від 03.06.2008 на загальну суму 96950 грн. сплачені позивачем повністю платіжними дорученнями №772 від 10.04.2008 і №1062 від 05.06.2008.

Відповідач свої зобов’язання не виконав, пшениця до теперішнього часу не поставлена.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку порушення строків передачі Товару, Продавець (відповідач по справі) зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 50% вартості недопоставленого в строк Товару.

На підставі викладено позивач просить стягнути з відповідача 138,500 кг пшениці та 48475 грн. штрафу.

26.01.2011 позивачем заявлено клопотання про збільшення позовних вимог. Окрім заявлених вимог також просить стягнути з відповідача 29615,75 грн. інфляційних втрат та 9032,18 грн. 3% річних. Вказане клопотання судом відхилено, оскільки збільшення розміру позовних вимог не пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, оскільки позивачем заявлялись вимоги про стягнення зерна в натурі, а не кошти, які сплачені за його придбання.

Розглядаються первісно заявлені позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. Вважає договір, на який посилається позивач, неукладеним. Окрім того зазначає, що відносини між сторонами носили характер бартерної угоди, що також підтверджується документами, залученими до справи. Також просить врахувати те, що у 2008 році вартості пшениці 583,33 грн. не існувало взагалі, мінімальна вартість пшениці в той період становила близько 700 гривень. Крім того, у 2008 році відповідачем вирощено пшеницю 4 класу, вартість якої набагато більша, ніж зазначена у рахунках. Нараховані штрафні санкції відповідач вважає надмірно великими порівняно із завданими збитками, що дає підстави для застосування ст. 233 ГК України.

Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до перегляду Донецьким апеляційним господарським судом рішення у справі №9/1/10 задоволенню не підлягає у зв’язку з необґрунтованістю неможливості розгляду даної справи до перегляду апеляційним судом рішення у справі №9/1/10.

За клопотанням представників сторін розгляд справи ведеться без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 09.04.2008 між Асоціацією фермерських господарств “Агро” та Приватним підприємством “Колос - Техсервіс” укладено договір № 01-09/04 на поставку зерна пшениці в кількості 94 т 700 кг на суму 66 290,00 грн. 03.06.2008 до Договору була укладена додаткова угода від 03.06.2008р., згідно якої обсяги зерна пшениці, що продається збільшено до 138 т 500 кг на загальну суму 96 950,00 грн.

Відповідно п. 1.1. Договору продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити відповідно до умов Договору товар, інформація щодо товару міститься у п. 1.2. Договору:

- найменування: зерно пшениці;

- якість: з’ясовується лабораторним шляхом, відповідно діючим в Україні стандартам якості та ДСТУ;

- одиниця виміру: метрична тонна;

- кількість: 94,7 т в заліковій вазі;

- ціна з ПДВ: 700,00 грн.;

- ціна без ПДВ: 583,33 грн.

Згідно з п. 1.3. Договору з урахуванням додаткової угоди, загальна ціна Договору 96 950 грн., в тому числі 20% ПДВ 16158,33 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору Відповідач виставив для оплати рахунки № 20 від 09.04.2008 на суму 66 290,00 грн. та № 30 від 03.06.2008 на суму 30 660,00 грн..

Оплата підтверджується платіжними дорученнями № 772 від 10.04.2008р. на суму 66 290,00 грн., № 1062 від 05.06.2008р. на суму 30 660,00 грн. та податковими накладними № 28 від 10.04.2008, № 41 від 05.06.2008.

Відповідач свої зобов’язання по договору щодо поставки зерна не виконав.

Позивач звертався до відповідача з претензією №26/12-01 від 26.12.2008 та вимогою №15/03 від 26.03.2009 про зобов’язання поставити фуражне зерно в кількості 138,500 т. на суму 96950 грн. та сплатити суму штрафу в розмірі 48475 грн. , які залишені без відповіді.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити пну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 671 Цивільного кодексу України під асортиментом товару як умовою договору слід розуміти перелік товарів у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками, які продавець зобов'язаний передати покупцеві. Відповідно до ч. 2 цієї статті, якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов’язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Згідно довідки №236/02-06 від 10.03.2011, виданої Управлінням агропромислового розвитку Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, станом на 01.09.2008 у ПП «Колос-Техсервіс», відповідно поданої декларації, знаходилося зерно пшениці урожаю 2008 року в кількості 405 тон.

До матеріалів справи також надано план схему полів відповідача з позначенням посівів озимої пшениці, які погоджено з сільським головою та директором ПП «Колос - Техсервіс».

За умовами п. 1.2 договору якість товару визначається лабораторним шляхом, згідно чинним в Україні стандартам якості та ГОСТам.

Пшениця позивачем придбавалась для використання у власній господарській діяльності.

З карток аналізу зерна від 05.08.2008, 17.08.2008, 10.09.2008, вбачається, що зерно пшениці, що належить ПП «Колос-Техсервіс», відноситься до 4 класу.

Відповідно до Висновку про результати цінового моніторингу И-73 від 22.02.2011, наданого Бердянською філією Запорізької торгово-промислової палати, вартість пшениці 3 класу у 2008 році становила 1000-2050 грн. за 1 тону, а пшениці 6 класу –750-1650 грн. за 1 тону.

Як вбачається з рахунків №30 від 03.06.2008 та №20 від 09.04.2008, вартість однієї тони пшениці встановлено 583,33 грн. без ПДВ (700 грн. разом з ПДВ).

Відповідно до ч. 3 ст. 691 Цивільного кодексу України, якщо продавець прострочив виконання обов’язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений у договорі, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, стягненню з відповідача підлягає 138,500 кг зерна пшениці 6 класу на загальну суму 96950 грн.

Тобто, суд вважає, що на момент укладення договору №01-09/04 від 09.04.2008р. сторони дійшли згоди щодо кількості та сортності пшениці 6 класу - предмету договору відносно якої укладався договір.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 48 475 грн. штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2. договору сторони узгодили, що виконання зобов’язань по договору забезпечується неустойкою, зокрема, за порушення строків поставки товару, визначених договором, продавець зобов’язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 50% від вартості непоставленого в строк товару.

Відповідно до п. 4.1 договору, продавець зобов’язаний до 1 серпня 2008 року передати покупцеві товар, згідно умов даного договору, з умовою поставки на ВАТ «Троянівський елеватор», який знаходиться за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с. Трояни, вул.. Шкільна 1.

Відповідачем у визначений договором строк зерно не поставлено.

Відповідачу надсилались вимоги щодо поставки зерна, які відповідачем не виконані.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 48 475 грн. штрафу за порушення строків поставлення товару обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позиції відповідача про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до вимог ст. 233 Господарського кодексу України то суд не вбачає підстав для зменшення штрафу.

Відповідно до вимог ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи не виконання відповідачем свого зобов’язання з поставки товару позивачу досить тривалий час, відсутності ініціативи відповідача щодо належного виконання умов договору з поставки товару, динаміку росту цін на зерно протягом не виконання умов договору, погодження розміру штрафних санкцій в договорі, та не перевищення суми визначеного штрафу на підставі умов договору розміру вартості основного зобов’язання з поставки зерна, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Заперечення відповідача викладені в обґрунтування заперечень на позов є безпідставними в силу викладеного.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

Вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Колос - Техсервіс»70650, Запорізька область, Пологівський район, с. Кінські роздори вул. Леніна 39 код ЄДРПОУ 25478211 на користь Асоціації фермерських господарств «Агро» 71112, Запорізька область, Бердянський район, с. Червоне поле вул. Горького 28 код ЄДРПОУ 22136898 зерно пшениці VI класу в кількості 138,500 кг. на загальну суму 96950 грн., яка існувала на момент укладення договору від 09.04.2008р. №01-09/04. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Колос - Техсервіс» 70650, Запорізька область, Пологівський район, с. Кінські роздори вул. Леніна 39 код ЄДРПОУ 25478211 на користь Асоціації фермерських господарств «Агро»71112, Запорізька область, Бердянський район, с. Червоне поле вул. Горького 28 код ЄДРПОУ 22136898 суму штрафу в розмірі 48 475 грн., судові витрати з державного мита в розмірі 1454,25 грн., судові витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. Видати наказ.

4. Видати Асоціації фермерських господарств «Агро»71112, Запорізька область, Бердянський район, с. Червоне поле вул. Горького 28 код ЄДРПОУ 22136898 довідку про повернення з Державного бюджету України сплаченого державного мита в розмірі 386,50 грн. у зв’язку відхиленням клопотання про збільшення розміру позовних вимог на суму 38647,93 грн., оригінал платіжного доручення від 24.01.2011 №1596 про сплату державного мита в розмірі 386,50 грн. знаходиться в матеріалах справи №4/158/09-11/166/10-15/340/10.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 21.03.2011р.

чник судді В.К