Рішення № 14398052, 18.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.03.11р.

Справа № 5005/1656/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноНІКОЛЬ-Центр", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд Торг", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 21 533,70 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Представники:

від позивача: Нестерук О.С., представник за довіреністю № НЮ-10/213 від 17.02.11р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехноНІКОЛЬ-Центр", м.Київ (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд Торг", м. Дніпропетровськ (далі-відповідач) про стягнення 21 533,70 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 18 201,68 грн. - заборгованість за поставлений товар, 1 191,15 грн. - інфляційні витрати, 406,97 грн. - 3% річних та 1733,90грн. - пеня.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № Б57-021/09 від 10.09.2009 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

17.03.11р. у судове засідання повноважний представник відповідача не заявився, відзив на позов не надав. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представника позивача, в судовому засіданні 17.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №Б57-021/09 (далі-Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов'язується в обумовлений даним договором строк поставити та передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити товар, відповідно до умов даного договору.

Товаром по даному договору є товар, вказаний у специфікації позивача, яка узгоджується з відповідачем та підписується сторонами. Специфікація затверджується сторонами в установленій формі (додаток № 1 до даного договору) та є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3. Договору, загальна кількість поставленого товару встановлюється на підставі замовлень відповідача.

Загальна сума договору складається з сум товарів, вказаних у накладних (п.4.1 Договору).

Позивач надає відповідачу ціни за товар, згідно специфікації (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 4.3. Договору, відповідач здійснює оплату за реалізований товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (по мірі реалізації) за період - 1 (одна) календарна неділя на протязі 14 банківських днів з дня припинення календарної неділі, за яку проводиться сплата.

Датою виконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті товару вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок позивача (п. 4.4. Договору).

Ціна за товар повинна включати в себе вартість поставки товару відповідачу (п. 4.7. Договору).

Відповідно до п. 5.1.1. та п. 5.1.2. Договору, відповідач зобов'язується отримати товар, оплатити його у розмірі та в строки, встановлені п. 4.3. даного Договору.

У випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків по даному Договору сторони несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України та відшкодовують завданні таким невиконанням збитки ( п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.6 Договору, у випадку несвоєчасного або неповного перерахування грошових коштів, у відповідності до п. 4.3. даного Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючій в період нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочки .

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, відповідно до видаткових накладних № ДП00000225 від 17.02.10 р. на суму 1 712,64 грн., № ДП00000253 від 19.02.10 р. на суму 17 303,40 грн., № ДП00000328 від 26.02.10 р. на суму 4846,20 грн., № ДП00000329 від 26.02.10 р. на суму 13 093,73 грн., № ДП00000372 від 04.03.10 р. на суму 2 925,76 грн.

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар в передбачені договором строки в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого станом на 09.12.10р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 18 201,88 грн.

Відповідно до п. 6.6 Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 1 733,90 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог чинного законодавства позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 1 191,15 грн. та 3% річних у розмірі 406,97 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 18 201,68 грн., пеню у розмірі 1 733,90 грн., інфляційні витрати у розмірі 1191,15 грн., 3 % річних у розмірі 406,97 грн., всього 21 533,70 грн.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 18 201,68 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 6.6. Договору, у випадку несвоєчасного або неповного перерахування грошових коштів, у відповідності до п. 4.3 даного Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючій в період нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочки .

Відповідно до п. 6.6. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 1 733,90 грн.

Господарський суд при перевірки розрахунку пені встановив, що позивачем не правильно зазначено період нарахування пені, оскільки нарахування пені проводиться за шість місяців, тобто за 182 дня.

Після перерахунку господарським судом відповідно до вимог чинного законодавства, пеня складає 1 703,32 грн.

При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1 703,32 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 1 191,15 грн. та 3% річних у розмірі 406,97 грн.

Вимога позивача щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 1 191,15 грн. господарським судом визнається не правомірною, оскільки позивачем не правильно зазначено середній індекс інфляції у зв'язку з чим розрахунок проведено не вірно.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства інфляційні витрати складають 756,34 грн.

Вимогу позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 406,97 грн. господарський суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за поставлений товар у розмірі 18 201,68 грн., пеня у розмірі 1 703,32 грн., інфляційні витрати у розмірі 756,34 грн. та 3 % річних у розмірі 406,97 грн., в решті вимог відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Стягненню з відповідача підлягають витрати по сплаті державного мита у розмірі 210,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 230,90 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-Буд Торг" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2 Д, ЄДРПОУ 35738402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноНІКОЛЬ-Центр" (03680,м. Київ, вул.Червонопрапорна, буд. 34, 2-й поверх; ЄДРПОУ 32046030, р/р 26000301014268 ПАТ КРД "ВТБ", МФО 321767) заборгованість за поставлений товар у розмірі 18 201,68 грн. (вісімнадцять тисяч двісті одна грн. 68 коп.), пеню у розмірі 1 703,32 грн. (одна тисяча сімсот три грн. 32 коп.), інфляційні витрати у розмірі 756,34 грн. (сімсот п'ятдесят шість грн. 34 коп.), 3% річних у розмірі 406,97 грн. (чотириста шість грн. 97 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 210,69 грн. (двісті десять грн. 69 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 230,90 грн. (двісті тридцять грн. 90 коп.).

В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 21.03.11р.