Постанова № 14397397, 24.01.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2011 р. Справа № 2а-7603/10/1470

м.Миколаїв

12:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: Зотікова С.Є. дов. від 14.09.2010,

представника відповідача: Черби А.М. дов. №430/9/10-00 від 17.01.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ " ТЕЛЕЦ- ВАК ", пров. Транспортний, 9,Миколаїв,54021 доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029 провизнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 р. №0000100231/0, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000100231/0 від 27.10.2010, яким відповідач визначив позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (надалі ПДВ) в розмірі 77473,0 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 38736,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:

- згідно ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР), підставою для нарахування податкового кредиту покупця товарів є податкова накладна, складена продавцем товарів у момент виникнення податкових зобовязань, та оформлена у відповідності з п.п.7.2.1 ст.7 Закону №168/97-ВР. Проведеною перевіркою не встановлено невідповідності вимогам Закону №168/97-ВР податкових накладних, отриманих позивачем від контрагентів ТОВ «Трейд-М»та ТОВ «Югснаб-ПГС»;

- Закон №168/97-ВР не повязує виникнення права покупця на податковий кредит з такими обставинами, як оформлення товарно-транспортних накладних, декларування і сплата продавцем товару сум ПДВ, наявність у продавця товару виробничих потужностей, економічно необхідних для здійснення господарської операції. Цей Закон не вимагає, для формування покупцем податкового кредиту, підтвердження при зустрічних перевірках продавців факту отримання (виготовлення) ними поставлених покупцю товарів, наявності у продавців (постачальників) виробничих потужностей та інших умов, тощо.

Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.97-102), вказуючи на те, що право на нарахування податкового кредиту, крім наявності належним чином оформлених податкових накладних, також обумовлюється реальністю факту придбання платником податку товарів, а згідно актів невиїзних документальних перевірок контрагентів позивача ТОВ «Трейд-М»та ТОВ «Югснаб-ПГС», поведених Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Миколаєва, встановлено відсутність у зазначених осіб виробничих потужностей, трудових ресурсів, які є економічно необхідними для здійснення господарських операцій по поставці товарів позивачу. Відповідач вважає договори, укладені між позивачем та вказаними особами, нікчемними правочинами, посилаючись на ч.ч.1, 2 ст.215, ч.ч.1, 5 ст.203, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначив, що позивачем було порушено приписи п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого йому були донараховані податкові зобовязання. Винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 №0000100231/0 є цілком правомірним та законним, і підстави для його скасування відсутні.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 24.01.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м.Миколаєва в період з 04.10.2010 по 06.10.2010 проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Телец-ВАК»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Трейд-М»за травень 2009 року та ТОВ «Югснаб-ПГС»за грудень 2009 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №3588/231-00/31707056 від 18.10.2010, в якому відповідач зазначив наступне.

У податкових деклараціях з ПДВ за травень, грудень 2009 року ТОВ «Телец-ВАК»не декларувало залишок відємного значення між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26), та не заявляло ПДВ до відшкодування з бюджету.

За даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та даними додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за травень, грудень 2009 року TOB «Телец-ВАК»сформовано податковий кредит по ПДВ на суму 77472,95 грн. за рахунок здійснення операцій з контрагентами ТОВ «Трейд-М»і ТОВ «Югснаб-ПГС».

Контрагентом позивача TOB «Трейд-М» сума податкових зобовязань з ПДВ у травні 2009 року сформована, у тому числі за рахунок здійснення операцій з TOB «Телец-ВАК»на загальну суму 127853,0 грн., з яких ПДВ 25570,0 грн.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено невиїзну документальну перевірку TOB «Трейд-М»щодо перевірки правових відносин з платниками податків - постачальниками за період з 01.11.2008 по 31.07.2009. За результатами перевірки складено акт від 23.06.2010 №1030/23-300/36201278, яким встановлено неможливість фактичного здійснення TOB «Трейд-М»господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу (управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень і транспортних засобів).

Листом ГВПМ СДПІ ВПП у м. Миколаєві від 12.10.2009 №29498/7/26-523 встановлено, що керівник ОСОБА_4 фактично до фінансово-господарської діяльності TOB «Трейд-М»не має ніякого відношення: печатки TOB «Трейд-М»у нього ніколи не було, рахунків в банках не відкривав, документів на їх відкриття не підписував; ніяких документів (податкових декларацій, бухгалтерських документів, угод, договорів) не підписував; організаційно-розпорядчі функції ніколи не виконував.

ДШ у Центральному районі м. Миколаєва звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою про припинення юридичної особи TOB «Трейд-М»у зв'язку з тим, що TOB «Трейд-М»було зареєстровано на підставну особу всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства, з метою ухилення від сплати податків.

Відносно ТОВ «Югснаб-ПГС», в акті перевірки зазначено, що згідно з даними додатку 5 до декларації з ПДВ та системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, останнє сформувало податкові зобовязання з ПДВ у грудні 2009 року, зокрема, за рахунок операцій з TOB «Телец-ВАК»на загальну суму 311414,40 грн., у тому числі ПДВ 51902,40 грн.

ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва було проведено невиїзну документальну перевірку TOB «Югснаб-ПГС»з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період з 01.12.2009 по 31.12.2009, та з 01.03.2010 по 30.04.2010. За результатами перевірки складено акт від 26.07.2010 №1169/23-300/36536580, яким встановлено, зокрема, неможливість фактичного здійснення TOB «Югснаб-ПГС»господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу (управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень і транспортних засобів).

З врахуванням викладеного, відповідач зробив висновок про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ, в результаті чого занижено ПДВ на 77472,95 грн., у тому числі за травень 2009 року у сумі 25570,55 грн., за грудень 2009 року у сумі 51902,40 грн.

На підставі акту перевірки, 27.10.2010 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000100231/0, яким визначив позивачу суму податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 77473,0 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 38736,5 грн. на підставі п.п.«б»п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4, п.п.17.1.1, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон №2181-ІІІ), який діяв на момент виникнення правовідносин.

Не погодившись з винесеним ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В акті перевірки від 18.10.2010 та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відповідач посилається на порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів ..., у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Наведені положення Закону №168/97-ВР свідчать, що підставою для нарахування податкового кредиту покупця товарів є податкова накладна, складена продавцем товарів у момент виникнення податкових зобовязань та видана покупцю.

Згідно з документами наданими позивачем при перевірці, позивач здійснював придбання товарів у TOB «Трейд-М»згідно договору поставки будівельних матеріалів №81/8-11-08 від 17.02.2008 (а.с.46-48). На виконання умов зазначеного договору TOB «Трейд-М»виписало позивачу накладну №РН-0509 від 22.05.2009 (а.с.55) та податкову накладну №7964 від 22.05.2009 (а.с.56) на поставку брусу обрізного в кількості 1317 куб.м. та дошки обрізної ІІІ сорту в кількості 120 куб.м., на загальну суму 153432,28 грн., у тому числі ПДВ 25570,55 грн.

До перевірки позивачем також були надані товарно-транспортні накладні на суму 144732,73, згідно з якими відбувалося транспортування зазначених товарів (а.с.52-54).

За поясненнями представника позивача, в останній товарно-транспортній накладній помилково зазначено вартість товару без ПДВ 43452,73 грн., що з урахуванням ПДВ складає 52143,28 грн., загальна сума поставки становить 153432,28 грн., що відповідає даним накладної та податкової накладної (50640 + 50640 + 52143,28 = 153432,28).

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі: позивачем сплачено TOB «Трейд-М»кошти за відвантажений товар в сумі 207088,99 грн., у тому числі ПДВ 34514,83 грн., платіжним дорученням від 22.05.2009 №635.

До перевірки позивачем надані акти переробки (виготовлення) будматеріалів (у тому числі брусу обрізного, дошки обрізної) за липень грудень 2009 року (а.с.75-87), що підтверджують фактичне використання позивачем вказаних будматеріалів. Ці ж акти переробки надані позивачем адміністративному суду.

Придбання товарів у TOB «Югснаб-ПГС»позивач здійснював на підставі договору поставки металопрокату №319/м від 01.12.2009 (а.с.70), та договору поставки сипучих будівельних матеріалів №318/с від 01.12.2009 (а.с.57).

На виконання умов вказаних договорів TOB «Югснаб-ПГС»виписано видаткові та податкові накладні, на загальну суму 311414,40 грн., у тому числі ПДВ 51902,39 грн. (а.с.61-69). Розрахунки між субєктами господарювання проводились у готівковій формі, на загальну суму 326125,24 грн., на що були виписані відповідні квитанції. Вказані документи досліджувались відповідачем при проведенні перевірки позивача.

В основу висновку відповідача щодо не здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами покладено висновки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, викладені в актах документальних невиїзних перевірок від 23.06.2010 №1030/23-300/36201278 та від 26.07.2010 №1169/23-300/36536580 щодо відсутності у цим підприємств основних фондів та виробничих потужностей. В свою чергу, вказані висновки ДПІ у Центральному районі ґрунтуються на неподанні цими особами додатку К1/1 до декларацій з податку на прибуток підприємств, в якому повинна відображатись наявність основних фондів. Однак, лише факт неподання певної звітності сам по собі не доводить відсутності у підприємства основних фондів, а також не спростовує вчинення підприємством господарських операцій, оформлених первинними документами, за якими видавались податкові накладні, оформлювались товарно-транспортні накладні (відносно ТОВ «Трейд-М»), здійснювались розрахунки.

Додатково, в акті перевірки ТОВ «Трейд-М»міститься посилання на лист ГВПМ СДПІ ВПП у м. Миколаєві від 12.10.2009 № 29498/7/26-523, згідно якого керівник ТОВ «Трейд-М»гр.ОСОБА_4фактично до фінансово-господарської діяльності TOB «Трейд-М»не має ніякого відношення.

Однак державним реєстратором виконкому Миколаївської міської ради на запит суду було надано копію статуту ТОВ «Трейд-М», з якої вбачається, що справжність підпису ОСОБА_4 на статуті підприємства була перевірена нотаріусом, тобто останній дійсно був засновником ТОВ «Трейд-М»(а.с. 204-209). Лише пояснень гр.ОСОБА_4, наданих податковій міліції щодо не підписання ним розрахункових та бухгалтерських документів, на думку суду, не достатньо для спростування факту вчинення господарських операцій позивачем.

Відповідач доказів припинення юридичної особи TOB «Трейд-М»не надав, а постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 по справі №2а-5638/09/1470 в задоволенні позову ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про визнання недійсним запису про державну реєстрацію ТОВ «Трейд-М»та припинення юридичної особи було відмовлено.

Позивачем, на підтвердження реальності вказаних господарських операцій, надані суду наступні докази: журнал обліку заїздів-виїздів на виробничу базу у травні 2009, пост №1, витяг зі сторінками, в яких зафіксовано вїзд-виїзд автомобілів, номери яких зазначені у товарно-транспортних накладних, згідно яких поставлявся товар від TOB «Трейд-М»у травні 2009; журнал обліку заїздів-виїздів на виробничу базу TOB «Телец-ВАК», витяг зі сторінками, в яких зафіксовано вїзд-виїзд автомобілів, номери яких співпадають із номерами, зазначеними у видаткових накладних на поставку матеріалів від TOB «Югснаб-ПГС»у грудні 2009; картки складського обліку матеріалів №120 «а»та №384 щодо надходження на склад піску та щебеню в грудні 2009, в тому числі, від TOB «Югснаб-ПГС»; картка складського обліку матеріалів №37 щодо надходження на склад дошки обрізної від TOB «Трейд-М»у травні 2009; журнал приходу матеріальних цінностей (витяг сторінок, де відображено прихід будматеріалів на виробничу базу від TOB «Трейд-М»та TOB «Югснаб-ПГС»); відомості приходу матеріалів у травні, грудні 2009; акти переробки (використання) щебеню та піску на виробничих обєктах та товарно-транспортні накладні на внутрішнє переміщення будівельних матеріалів (а.с.88-96, 133-186), що підтверджують фактичне використання позивачем будматеріалів придбаних у ТОВ «Трейд-М»та TOB «Югснаб-ПГС».

Як встановлено відповідачем в акті перевірки від 18.10.2010 року, основним видом діяльності позивача є будівництво будівель, позивач має у власності складські приміщення та виробничі потужності за адресою: м.Миколаїв, вул.Горького, 26 (селище Горького). Отже, закуплені позивачем будівельні матеріали відповідали характеру його господарської діяльності.

Також, позивачем при укладенні договорів з TOB «Трейд-М»та TOB «Югснаб-ПГС»перевірялися дані щодо реєстрації цих юридичних осіб у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо їх реєстрації як платників ПДВ, та щодо повноважень їх керівників, про що свідчать наявні у позивача та надані суду довідки, а відповідно до ч.1 ст.18 Закон України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Наведені докази в сукупності свідчать про добросовісність дій позивача щодо укладення та виконання договорів з контрагентами TOB «Трейд-М»і TOB «Югснаб-ПГС».

Закон №168/97-ВР не ставить право платника на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання, в тому числі тими, які є контрагентами позивача.

Посилання в акті перевірки від 18.10.2010 на нікчемність укладених позивачем договорів поставки будматеріалів не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України нікчемність правочину має бути прямо встановлена законом, чого в даному випадку немає. Щодо посилання відповідача на ст.228 ЦК України, суд вважає що порушення публічного порядку через несплату податків, привласнення бюджетних коштів, наявність протиправного умислу службових осіб тощо, повинно доводитись при розслідуванні відповідних злочинів, але відповідач ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи не вказав на порушення кримінальних справ відносно службових осіб TOB «Трейд-М»і TOB «Югснаб-ПГС» та про наявність вироків суду по таких кримінальних справах.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено належними засобами доказування, що спірні господарські операції позивача з підприємствами ТОВ «Трейд-М»і ТОВ «Югснаб-ПГС»фактично не здійснювались. Висновок відповідача щодо нездійснення таких операції ґрунтується лише на припущеннях, а не на беззаперечних доказах безтоварності операцій. Натомість позивачем надані докази реального отримання товарів від вказаних юридичних осіб та їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, відповідач не довів суду правомірність визначення позивачу податкових зобовязань з ПДВ в сумі 77473,0 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 27.10.2010.

Що стосується нарахування відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 27.10.2010 №0000100231/0 штрафних санкції у сумі 38736,5 грн., то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимогами пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-Ш (із змінами і доповненнями) (надалі - Закон №2181-Ш) визначено, що штрафні санкції, встановлені зазначеним пунктом, накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ТОВ «Телец-ВАК»норм податкового законодавства, які б могли стати підставою для застосування до нього штрафних санкцій, то застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції, передбачених п.п.17.1.1, 17.1.3 п.17.1 ст.17 цього закону, не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.10.2010 №0000100231/0 в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» (пров.Транспортний, 9, м.Миколаїв, 54010) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 31 січня 2011 року.