Постанова № 14397284, 09.03.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2011 року Справа № 2а-8196/10/0870

(14 год. 10 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

при секретарі судового засідання Бобер І.В.,

за участю:

представника позивача: Білюшова В.М., дов. № 13/04-Дов від 21.05.2010;

представника відповідача 1: Демченка А.А., дов. № 4885/10/10 від 10.08.2010;

прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Запорізької області: Романова Р.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер»

до:відповідача 1: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя;

відповідача 2: Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області,

про:стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

15.10.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (далі відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області (далі відповідач 2) в якому позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 1435601,69 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачами було порушено його право на отримання бюджетного відшкодування у сумі 1435601,69 грн., що складається з сум: 1069255,00 грн. бюджетне відшкодування за серпень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року, яке перевірено відповідачем 1; 336346,69 грн. бюджетне відшкодування за січень, березень жовтень 2007 року згідно судових рішень, які набрали законної сили.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2010 було відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження у справі.

02.11.2010 судом були отримані пояснення на адміністративний позов відповідача 2, в яких він зазначив, що оскільки до нього не надходило від органів державної податкової служби висновку та реєстру на відшкодування податку на додану вартість позивачу за вказаний у позові звітний період та на визначену в ньому суму то у відповідача 2 не було та не має підстав для перерахування коштів на користь позивача. У поясненнях відповідач 2 також просив розглянути справу за його відсутності. У судові засідання представник відповідача 2 не зявлявся.

16.11.2010 судом було отримано повідомлення про вступ прокурора у справу у звязку з необхідністю захисту економічних інтересів держави в особі відповідача 1.

01.02.2011 відповідач 1 надав суду заперечення проти позову обґрунтовані наступним.

Відповідач 1 вважає, що стосовно бюджетного відшкодування в розмірі 366346,69 грн., яке є предметом розгляду у різних справах у судах різних інстанцій, вимоги позивача є недоцільними, у звязку з тим, що остаточним судовим рішенням є рішення Верховного Суду України, оскільки частиною 3 ст. 21 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» органи державної податкової служби зобовязано оскаржувати рішення усіх судових інстанцій, що прийняті не на користь держави, до прийняття остаточних рішень Верховним Судом України.

Також відповідач 1 зазначив, що загальна сума заборгованості позивача перед державним бюджетом становить 3996511,06 грн. основного боргу, а відтак позивач намагається стягнути кошти, які фактично повинні бути направлені на погашення кредиторських вимог відповідача 1.

Крім цього відповідач 1 зазначив, що чинним законодавством не передбачено право позивача на звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення коштів з бюджету.

Ухвалою суду від 01.02.2011 судом було закінчено підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

11.02.2011 позивач надав суду відзив на заперечення відповідача-1 проти позову, а також заяву про зменшення позовних вимог на суму 105525,67 грн., що є сумою бюджетного відшкодування по деклараціям за вересень та жовтень 2007 року, право на яке виникло за результатами розгляду справи № 11/81/09-АП. Проте судове рішення по даній справі не набрало законної сили, оскільки справа наразі розглядається Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом. Після зменшення позовних вимог позивач просив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 1330076,02 грн.

09.03.2011 прокурор надав суду заперечення проти позову, обґрунтовані тим, що ні Законом України «Про податок на додану вартість», ні нормами ст. 105 КАС України не передбачено права особи на звернення до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, що були викладені у позовній заяві, а представник відповідача 1 та прокурор проти позову заперечили.

В судовому засіданні 09.03.2011 судом було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, прокурора, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

У податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року позивачем була заявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 133266,00 грн.

У довідці Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 16.11.2009 № 120/08-03/00203625 частково підтверджено бюджетне відшкодування за серпень 2009 року в сумі 63137,00 грн. та зазначено про неможливість підтвердити решту суми в розмірі 70129,00 грн. у звязку з ненадходженням відповіді на запит на проведення зустрічної перевірки з питань правових відносин основного постачальника позивача. До бюджетного відшкодування позивачем була заявлена сума 70129,00 грн.

У податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року позивачем була заявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 190360,00 грн.

У довідці відповідача 1 від 19.02.2010 № 248/23-023/00203625 підтверджено бюджетне відшкодування за листопад 2009 року в сумі 190360,00 грн. та одночасно зазначено про неможливість підтвердження цієї суми бюджетного відшкодування, що повязано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок з питань правових відносин з основними постачальниками позивача.

У податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року позивачем була заявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 175174,00 грн. У податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року позивачем була заявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 2599902,00 грн.

У довідці відповідача 1 від 17.03.2010 № 492/23-023/00203625 підтверджено бюджетне відшкодування за грудень 2009 року в сумі 175174,00 грн., а також зроблено висновок про завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року в розмірі 2172968,00 грн.

У податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року позивачем була заявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 18 006,00 грн.

У довідці відповідача 1 від 21.05.2010 № 884/23-023/00203625 підтверджено бюджетне відшкодування за лютий 2010 року в сумі 18 006,00 грн. та одночасно зазначено про неможливість підтвердження цієї суми бюджетного відшкодування, що повязано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок з питань правових відносин з основними постачальниками позивача.

У податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року позивачем була заявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 188 652,00 грн.

У довідці відповідача 1 від 29.06.2010 № 1108/23-023/00203625 підтверджено бюджетне відшкодування за березень 2010 року в сумі 188 652,00 грн. та одночасно зазначено про неможливість підтвердження цієї суми бюджетного відшкодування, що повязано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок з питань правових відносин з основними постачальниками позивача.

Отже загальна сума бюджетного відшкодування, що була заявлена позивачем за серпень, листопад, грудень 2009 року, січень березень 2010 року становить 1069255,00 грн.

Крім цієї суми позивач посилається на судові рішення, які набрали законної сили після їх перегляду судами апеляційної інстанції, а саме у справах № 3/261/07-АП про скасування податкового повідомлення рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 15127,00 грн., № 23/480/07-АП-9/609/07-АП-23/32/08-АП про скасування податкового повідомлення рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 85793,16 грн., № 9/447/07-АП про скасування податкового повідомлення рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 37363,00 грн., № 3/404/07-АП про скасування податкового повідомлення рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 66211,00 грн., № 11/323/07-АП про скасування податкового повідомлення рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 107246,67 грн., № 5/2/08-АП про скасування податкового повідомлення рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 56326,86 грн.

Листом відповідача 1 від 09.07.2010 № 4014/10-16-141 підтверджується, що судові рішення у зазначених справах, якими були скасовані податкові повідомлення рішення про зменшення бюджетного відшкодування позивача на вказані суми, на даний час переглядаються судом касаційної інстанції.

Отже, розмір бюджетного відшкодування, визначений за наслідками оскарження позивачем податкових повідомлень рішень, становить 368 067,69 грн. При цьому факт скасування вищезазначеними судовими рішеннями податкових повідомлень рішень, якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування, не є безумовним доказом права позивача на отримання цієї суми бюджетного відшкодування.

Надаючи оцінку вимогам позивача щодо стягнення зазначеної суми бюджетного відшкодування суд виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду питання здійснення бюджетного відшкодування ПДВ були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Нормами підпункту 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Такий саме обовязок покладено на органи державного казначейства пунктом 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

При цьому чинне законодавство, а також Закон № 168/97-ВР в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачають такого способу захисту права платника податку, як стягнення з бюджету належної такому платникові суми бюджетного відшкодування.

Отже, єдиним способом отримання платником податку бюджетного відшкодування є перерахування коштів на користь такого платника органом державного казначейства після отримання ним висновку податкового органу.

Виходячи із закріпленого ст. 6 Конституції України принципу здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, який передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, суд не може перебирати на себе повноваження органів державної податкової служби щодо надання висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі було обрано невірний спосіб захисту права, оскільки належним способом захисту права позивача на бюджетне відшкодування є позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності органу державної податкової служби та зобовязання його прийняти рішення відповідно до результатів проведених перевірок платника податків.

Встановлені судом обставини справи свідчать про бездіяльність відповідача 1, що полягала у ненаданні протягом встановлених законодавством строків висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

Згідно зі ст. 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так само, за правилами ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Проте, зазначені положення КАС України слід розглядати в контексті з нормами ст. 51 цього Кодексу, відповідно до яких позивач може змінити підставу або предмет позову до початку судового розгляду справи по суті, а після цього позивач має право лише збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач не скористався правом змінити предмет адміністративного позову до початку судового розгляду справи по суті, а відтак суд не може перебирати на себе право позивача на визначення предмету позову та його підстав.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя та Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус

Постанова у повному обсязі складена 14 березня 2011 року.