Постанова № 14396514, 24.03.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 р. Справа № 2а/0470/1418/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук Н. В. при секретаріЧмух Ю.В. за участю: розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна про стягнення штрафних (фінансових) санкцій , - ВСТАНОВИВ: 21 січня 2011 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності(далі-Позивач) звернулось з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому просить стягнути з Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна (далі-Відповідач) фінансові (штрафні) санкції в сумі 380 213,69 грн. У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити та зазначив, що було виявлено факт порушення відповідачем Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", що згідно акту перевірки від 13 лютого 2007 року у період з 1 грудня 2005 року до 2 червня 2006 року не нарахував страхові внески до Фонду в сумі 14828,33грн. із загальної суми виплат 380213,69грн. і не перерахував їх до бюджету Фонду. Представники відповідача позовні вимоги не визнали та зазначили про відсутність вини відповідача у допущеному порушенні, оскільки ним не приховувалась навмисно та не занижувалась сума страхових внесків та надав заперечення на позовну заяву. Заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд, дослідивши у судовому засіданні надані позивачем письмові докази, встановив, що Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна є юридичною особою та платником страхових внесків, що підтверджується копією довідки Дніпропетровського обласного управління статистики № 11243. Згідно акту перевірки виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 13.02.2007 року, відповідач з1 грудня 2005 року до 2 червня 2006 року не нараховував страхові внески до Фонду в сумі 14828,33 грн. із загальної суми виплат 380213,69 грн. і не перерахував їх до бюджету Фонду.

За правилами ст. 57 Закону України «Про освіту» держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам ряд гарантій, в тому числі надбавку за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років З0 відсотків; та допомогу на оздоровлення.

Відповідно до умов ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» базою для здійснення нарахувань страхових внесків до Фонду є суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Нормативно-правовим актом, який чітко визначив поняття і структуру заробітної плати є Закон України «Про оплату праці», у відповідності до ст.2 якого структура заробітної плати складається з основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Наказом Державного комітету статистики України від 05.10.2006р. №463 затверджено Інструкцію щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1-ПВ термінова-квартальна «Звіт з праці», п.1.1 якої передбачено, що заповнення показників у формі № 1-ПВ термінова-квартальна «Звіт з праці» здійснюється відповідно до положень: Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005р. №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 30.11.2005р. за №1442/11722; Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004р. №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 27.01.2004р. за №114/8713, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно зі ст.2 зазначеного Закону та п.п. 2.2.2, 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5, надбавка за вислугу років допомога на оздоровлення (далі - спірні виплати) відносяться до фонду оплати праці.

За приписами п.п. 4.2.1 та 4.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вказані виплати включаються до складу загального місячного оподаткованого доходу та є базою (обєктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України і внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Для забезпечення виконання зазначеного Закону прийнято Закон України «Про реструктуризацію заборгованості виплат, передбачених ст.57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів", який регулює правовідносини, що склалися у зв'язку з не фінансуванням з бюджету виплат, передбачених ст.57 Закону України «Про освіту». За правилами ст.2 даного Закону кредиторська заборгованість Державного бюджету України, встановлена статтею 1 цього Закону, є обов'язковою до погашення і погашається протягом п'яти років рівними частинами шляхом включення цих видатків відповідними законами України про Державний бюджет України починаючи з 2005 року у вигляді окремих цільових субвенцій з Державного бюджету України відповідним місцевим бюджетам або безпосередньо з Державного бюджету України для категорій працівників, що фінансуються з Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів від 19.09.2005р. №934 «Про реалізацію Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів» затверджений Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, п.4 якої передбачено, що відрахування, передбачені законодавством, з виплат здійснюються в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 37, 25 Бюджетного кодексу України субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції; а міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються.

Згідно ч.2 ст. 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», страхувальники - юридичні та фізичні особи набувають статусу платників страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації у виконавчих дирекціях відділень Фонду.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Вирішення спорів, що виникають з правовідносин за цим Законом, відповідно до ст.8 вирішуються зокрема в судовому порядку.

Згідно абз. 4 ч.1 ст.30 зазначеного Закону за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення у трикратному розмірі зазначеної суми.

Інструкцією «Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001р. №16 зі змінами та доповненнями встановлено, що суми штрафних та фінансових санкцій, які не перераховані на рахунок Фонду у визначений строк, вважаються недоїмкою.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.30 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхувальник роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати страхових внесків. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в дохід із страхувальника у безспірному порядку.

За неповну сплату страхових внесків на відповідача рішенням № 037 від 01.03.2007 року було накладено штрафну санкцію 380213,69 грн., яку відповідач в добровільному порядку не виконав.

Також суд звертає увагу на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2010 року відповідачу було відмовлено в задоволенні касаційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням приписів п.п. 1,2 ч.1 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Постанови Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005 року №934 "Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки"слід визнати, що суд дійшов вірного висновку про правомірність спірного рішення відповідача від 01.02.2007р. №037 суд не погоджується з доводами представників відповідача, щодо відсутності вини відповідача у скоєнні правопорушення, як підставу у відмови у задоволенні позову, оскільки підстави відповідальності страховика передбачені у ст. 30 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а факт несплати страхових внесків, підтверджено у судовому порядку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заперечення відповідачів спростовуються матеріалами справи та положеннями чинного законодавства, а позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна про стягнення штрафних (фінансових) санкцій - задовольнити повністю.

Стягнути з Дніпропетровського національного університету імені академіка В.Лазаряна на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності фінансові (штрафні) санкції в сумі 380213,69 грн. (на р/р 25600216040100 у відділенні ДОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 305653, код ЄДРПОУ 26049825, одержувач Жовтнева районна виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 01.03.2011 року.

Суддя Н.В. Захарчук