Ухвала суду № 1438639, 20.12.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-35539/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        20 грудня 2007 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Міненко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хмельницькому районі Хмельницької області

на постановугосподарського суду Хмельницької області від 26 квітня 2006 року

та ухвалуЖитомирського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2006 року

у справі№ 6/61-НА

за позовом Спільного підприємства «Рудтранс-Інтернешнл»

доДержавної податкової інспекції у Хмельницькому районі Хмельницької області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2006 року СП «Рудтранс-Інтернешнл» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Хмельницькому районі про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій від 10 лютого 2006 року № 0001382310/1/226.

Заявою від 18 квітня 2006 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій ДПІ у Хмельницькому районі 10 лютого 2006 року № 0001382310/1/226.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 26 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2006 року, позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення – рішення ДПІ у Хмельницькому районі від 10 лютого 2006 року № 0001382310/1/226 про донарахування позивачу основного зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 93253, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 46626, 50 грн.

Стягнуто з Державного бюджет на користь СП «Рудтранс-Інтернешнл» судовий збір в розмірі 3, 40 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у Хмельницькому районі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Хмельницької області від 26 квітня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2006 року, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

ДПІ у Хмельницькому районі провела виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства СП «Рудтранс-Інтернешнл» за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 446/23/23841630 від 22 листопада 2005 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25 березня 2005 року № 2505-ІV, що мало вираз у заниженні податкового зобов’язання з податку на додану вартість за квітень – червень 2005 року в розмірі 62495, 00 грн., та підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у заниженні від’ємного значення податку на додану вартість за березень 2005 рік на суму 300, 00 грн.

Підставою для донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість став висновок відповідача про неправомірне застосування позивачем в квітні – червні 2005 року нульової ставки податку на додану вартість для послуг з перевезення вантажів за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України, від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України, між пунктами за межами державного кордону України.

10 лютого 2006 року ДПІ у Хмельницькому районі на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0001382310/0/226, яким визначила суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 139879, 50 грн., у тому числі 93253, 00 грн. - основний платіж та 46626, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вищезазначене податкове повідомлення – рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Хмельницькому районі, за наслідками якого скаргу СП «Рудтранс-Інтернешнл» було залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001382310/1/226 від 10 лютого 2006 року, в якому позивачу були визначені аналогічні суми основного податкового зобов’язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що термін «вантаж» тотожній терміну «вантажобагаж (товаробагаж)» в розумінні підпункту 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25 березня 2005 року № 2505-ІV, а тому позивач правомірно використовував пільгу з податку на додану вартість при оподаткуванні податком на додану вартість транспортних послуг з перевезення вантажів, що надавались позивачем за межами митної території України в квітні, травні та червні 2005 року.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правильно виходив з того, що аналіз нормативно – правових актів, які регулюють діяльність автомобільного транспорту, зокрема, Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997року № 176, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, та нормативно – правових актів, які регулюють діяльність інших видів транспорту, зокрема Закону України «Про залізничний транспорт», Кодексу торгового мореплавства, а також положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосування книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року, яка набрала чинності для України 11 жовтня 1994 року, Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року, яка набрала чинності для України 24 грудня 1993 року, свідчить, що термін «вантажобагаж (товаробагаж)» в розумінні підпункту 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25 березня 2005 року № 2505-ІV включає в себе поняття «вантаж».

При цьому колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій правомірно було взято уваги те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 03 червня 2005 року № 2642-IV були внесені зміни до Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, у статті 6 в абзаці першому підпункту 6.2.4 пункту 6.2 слова «пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу)» були замінені словами «пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу».

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість при оподаткуванні операцій з поставки послуг по перевезенню вантажу за межами державного кордону України у квітні, травні та червні 2005 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Хмельницькому районі Хмельницької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Хмельницької області від 26 квітня 2006 року та ухвала Житомирського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2006 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хмельницькому районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 26 квітня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                 Головуючий:  ________ Л.І. Бившева

                                Судді:               ________ М.І. Костенко

                                                          ________ Н.Є. Маринчак

                                                          ________ Є.А. Усенко

                                                          ________ Т.М. Шипуліна