Ухвала суду № 14362521, 14.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-23/460-2007А/5002

14.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКучерука О.В.,

суддів Омельченка В. А. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняПрохорова Е.В.

за участю сторін:

представників позивача - Ібрагимової А.А., Чернишова М.А.,

представник відповідача - не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 22.05.2007 року у справі № 2-23/460-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-2005" (вул. Дибенко, 7, кв.9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2007 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №0014932301/0 від 31.10.2006 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 26148,00 грн.; зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим надати Головному управлінню Державного казначейства в Автономній Республіці Крим висновок про відшкодування (повернення грошових сум на розрахунковий рахунок підприємства) Товариству з обмеженою відповідальністю "Респект-2005" сум податку згідно законодавству, а саме: по деклараціям за січень 2006 року - 1218,11 грн., червень 2006 року - 6673,80 грн., липень 2006 року - 9816,00 грн. і 26148,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-2005" 3,40 грн. державного мита.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2007 року, у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано те, що відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає така частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді саме постачальниками товарів, робіт, послуг, а не митного органу.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили в її задоволенні відмовити, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 14.02.2011 року, не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим провела виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності відображання у декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року суми бюджетного відшкодування, яка заявлена позивачем як така, що підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок, про що 19.10.2006 року складено акт №5668/23-4/30271294 (т.1 а.с. 6-21).

На підставі зазначеного акту Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим 31.10.2006 року прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0014932301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26148,00 грн. (т.1 а.с. 5).

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення стали наступні обставини.

Відповідно до наданої ТОВ "Респект-2005" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року (т.1 а.с. 44) податкові зобов'язання позивача у звітному періоді визначені у сумі 00,00 грн. (рядок 9). В акті перевірки зазначено, що згідно наданих позивачем до перевірки документам, здійснення ТОВ "Респект-2005" у липні 2006 року оподатковуваних податком на додану вартість операцій не встановлено, що відповідає декларації.

У розділі 2 "Податковий кредит" податкової декларації за липень 2006 року позивачем відображено здійснення операцій з придбання будівельних матеріалів, послуг по їх транспортуванню, придбання основних засобів (автомобільний причеп), ПММ, канцтоварів на суму 149208 грн., у зв'язку з цим сума податкового кредиту за липень 2006 року визначена у розмірі 29842 грн., що як зазначено перевіркою, відповідає даним бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даними декларації різниця між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з податку на додану вартість має від'ємне значення і складає 29842 грн., яка визначена позивачем як сума, що переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. До бюджетного відшкодування у липні 2006 року позивачем заявлена сума 35964 грн. як залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду (червень 2006 року). Відповідно до додатку 3 до декларації ТОВ "Респект-2005" сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена ним у червні 2006 року постачальникам товарів (послуг), визначена у розмірі 35964 грн. Але, як зазначено в акті перевірки, лише сума податку на додану вартість 9816 грн. (із визначеної позивачем суми фактично ним сплаченої у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг)) підтверджена платіжними дорученнями та банківськими виписками, чеками, квитанціями.

Сума податкового кредиту у червні 2006 року у розмірі 26148,00 гривень не підтверджена наданими до перевірки документами, як така, що сплачена постачальникам товарів, послуг. Сума податку на додану вартість 26148 грн., яку визнає позивач у позовній заяві і яка підтверджується матеріалами справи, сплачена на рахунок митного органу, а не постачальникам товарів.

При цьому відповідач посилається на абзац "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

На підставі цього відповідач вважає, що при визначенні граничної величини бюджетного відшкодування, що підлягає перерахуванню із бюджету на банківський рахунок позивача, не може враховуватись податок на додану вартість, сплачений на рахунок митного органу у зв'язку з імпортом товарів, оскільки митний орган не є постачальником товарів (послуг).

Такі висновки відповідача при винесенні податкового повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, а саме підпункту 7.7.11. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачений вичерпний перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування.

Такими особами є:

- особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

- особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- особа, яка не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

- особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

До жодної з вказаних осіб, які не мають право на відшкодування податку на додану вартість, позивач не відноситься, а тому доводи відповідача про те, що не може враховуватись податок на додану вартість, сплачений на рахунок митного органу, до суми яка підлягає бюджетному відшкодуванню, є безпідставними і такими, що суперечать Закону.

Також підставою для зменшення податкових зобов'язань на суму 26148,00 грн. у повідомленні-рішенні відповідач вважає те, що фактично оплата позивачем була здійснена у розмірі 26148,00 грн. за платіжним дорученням №128 на рахунок митного органу 26.05.2006 року і позивач не міг відобразити ці кошти у налоговому періоді у червні 2006 року, а тому не мав право заявити у липні 2006 року про бюджетне відшкодування вказаної суми податку на додану вартість.

При цьому відповідач посилається в апеляційній скарзі на підпункт 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд дійшов іншого висновку, що відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Підпунктом 7.3.6 цієї статті передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою

Таким чином, право на податковий кредит у позивача виникло з дати подання ним митної декларації, тобто у червні 2006 року, а тому кошти у розмірі 26148,00 грн. правильно були відображені позивачем у податковому періоді у червні 2006 року, і відповідно заява про бюджетне відшкодування надана позивачем до податкового органу у липні 2006 року на підставі діючого податкового законодавства.

Враховуючи вказані обставини та аналіз діючого законодавства, суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 31.10.2006 року №0014932301/0.

Розглядаючи законність постанови суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача надати Головному управлінню Державного казначейства в Автономній Республіці Крим висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість за деклараціями за січень 2006 року у сумі 1218,11 грн., червень 2006 року у сумі 6673,80 грн., липень 2006 року у сумі 35964 грн., судова колегія зазначає наступне.

Так, у постанові суду першої інстанції зазначено, що ТОВ "Респект-2005", яке має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з Законом, було прийняте рішення про бюджетне відшкодування.

Відповідачу позивачем надані податкові декларації за періоди: січень 2006 року, червень 2006 року, липень 2006 року та відповідні заяви про повернення такої повної суми. Податковим органом за такими деклараціями були проведені і камеральні і документальні перевірки, за результатами яких порушень не виявлено (а.с. 77-126), отже не відшкодовані наступні суми податку на додану вартість по деклараціям: за січень 2006 р. - 1218,11 грн., червень 2006 р. - 6673,80 грн., липень-2006 р. - 9816,00 грн. (а.с. 31-48).

Таким чином в порушення підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Державна податкова інспекція у м. Сімферополі не надала у п'ятиденний термін по закінченню перевірок органу державного казначейства висновок з зазначенням сум, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2007 року у справі № 2-23/460-2007А - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 лютого 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Кучерук

Судді підпис В.А.Омельченко підпис С.Ю. Яковенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук