Постанова № 14361745, 29.09.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2-31/2433-2008А/5002

29.09.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЯковенко С.Ю.,

суддів Курапової З.І. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняСкубілова Г.В.

за участю позивача Відкритого акціонерного товариства "Кримхліб"- Марченко Тамари Яковлєви,

відповідача Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим - Григор'єва Іллі Олександровича,

розглянувши апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Кримхліб" та Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В. ) від 17.07.09 у справі № 2-31/2433-2008А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримхліб" (вул. Севастопольська, 51 А, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

доДержавної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду АР Крим від 17.07.2009 ( суддя Привалова А.В.) частково задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.12.2007 №0008292301/3. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 594312 грн. ( 396208 грн. - основний платіж, 198104 грн. штрафні санкції ). Податкове повідомленні-рішення від 04.12.2007р. №0008292301 визнано протиправним і скасовано в частині донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 176208 грн. основного платежу та 88104 грн. штрафних санкцій. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій у звязку з порушенням норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що роялті виникає у разі придбання (продажу) товарного знаку, а знак «Булкін»позивачем у ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України»не був придбаний.

Не погодившись з постановою суду, відповідач також звернувся з апеляційною скаргою, в якій у звязку з порушенням норм матеріального і процесуального права просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що актом перевірки встановлено факт заниження позивачем загальної суми скоригованого валового доходу у розмірі 2635,00 грн. Суд не врахував, що позивачем заява зі скаргою на постачальника до податкової декларації за березень 2006р. на надана. Крім того, поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові, а кошти у сумі 1044415 грн. не повязані з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності позивача.

У судовому засіданні 29.09.2010 представник позивача підтримала апеляційну скаргу ТОВ «Кримхліб»з підстав, викладених у ній. З апеляційною скаргою відповідача не погодилась.

Представник відповідача не погодився з апеляційною скаргою позивача та підтримав апеляційну скаргу ДПІ з підстав, викладених у ній.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у м. Сімферополі була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.12.2006.

За результатами перевірки складено акт від 17.05.2007 № 2890/23-6/00381580 про порушення позивачем податкового законодавства шляхом заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість, а саме: за результатами перевірки «Джанкойського хлібокомбінату»ВАТ «Кримхліб»встановлено порушення п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- платником завищена сума податкового кредиту на загальну суму 53,00грн. внаслідок необґрунтованого її включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2006р.; за результатами перевірки «Алуштинського хлібокомбінату»ВАТ «Кримхліб»встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 527,00грн. в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З Закону України Про податок на додану вартість»; за результатами перевірки «Феодосійського хлібокомбінату»ВАТ «Кримхліб»встановлено порушення п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- платником завищена сума податкового кредиту на загальну суму 1559,00грн. внаслідок необґрунтованого включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2005р., листопад 2005р., грудень 2005р., лютий 2006р.;за результатами перевірки «Сімферопольського хлібокомбінату»ВАТ «Кримхліб»встановлено порушення п.п.3.2.7 п.3.2 ст.З, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- платником завищена сума податкового кредиту на загальну суму 891995,00грн. внаслідок необґрунтованого включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2005р., жовтень 2005р., січень 2006р., березень 2006р., квітень 2006р., травень 2006р., липень 2006р., у тому числі: на суму 174069,00грн. ПДВ за операціями з ПП «Столетов»; -на суму 220000,00грн. ПДВ за операціями з ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України».

На підставі цього акту відповідачем 31.05.2007 року прийнято податкове повідомлення рішення: №0008292301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 1341201,00 грн. ( 894 134 грн. за основним платежем та штрафні санкції 444 607 грн.).

За скаргою позивача ДПА України 21.11.2007 частково скасувала вказане податкове повідомленні-рішення та відповідач 04.12.2007 прийняв нове податкове повідомлення-рішення №0008292301/3, яким визначив позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 594312 грн. ( 396208 грн. за основним платежем, 198104 грн. штрафні санкції).

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

Судом першої інстанції встановлено, що за епізодом з «Джанкойським хлібокомбінатом»ВАТ «Кримхліб»відповідач за наслідками перевірки виключив з податкового кредиту суму 53,00грн. за податковими накладними, виданими ТОВ «КомІнТех», у звязку з невідповідністю податкових накладних вимогам п.п.7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в них не вказана номенклатура товарів.

Однак, згідно висновку судово-економічної експертизи податкові накладні №000157 від 14.03.2006р., №000158 від 15.03.2006р. на суму товарів 318,10грн., у тому числі ПДВ - 53,00грн. містять у графі «номенклатура поставки товарів (робіт, послуг)»найменування товарів, а не авансовий платіж, як зазначив відповідач в акті перевірки.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про належне оформлення податкових накладних, обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту суми 53,00грн. податку на додану вартість на підставі цих податкових накладних та неправомірність нарахування відповідачем вказаної суми ПДВ.

За епізодом з Алуштинським хлібокомбінатом»ВАТ «Кримхліб»судом першої інстанції встановлено, що у порушення п.п.3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»занижене податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 527,00 грн., оскільки ВАТ «Кримхліб»за період що перевірявся придбавав картки поповнення рахунків на мобільні телефоні для своїх водіїв та продавців, не вимагав відшкодування, тобто надав ці картки безкоштовно, в той час коли на балансі підприємства мобільні телефони не числяться. Безоплатне надання товарів (робіт, послуг) відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідач вважає продажем товарів (робіт, послуг) з відповідним оподаткуванням безкоштовно наданих карток поповнення рахунків на мобільні телефони в сумі 2635,00грн. до складу валового доходу.

Згідно договору позики від 03.01.2006 р. від фізичних осіб ВАТ «Кримхліб»були прийняті мобільні телефони, а наказом позивача №2/2 від 03.01.2006 р. передані у користування водіям підприємства, тобто телефонні картки були придбані позивачем для використання цих телефонів працівникам підприємства.

Пункт 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлює , що продажем товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на таки товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що кваліфікація відповідачем цієї операції як продаж товару є помилковою, тому рішення відповідача про порушення позивачем пп.3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»є протиправним.

За епізодом з «Феодосійським хлібокомбінатом»ВАТ «Кримхліб»судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у звязку з завищенням суми податкового кредиту на загальну суму 1 559,00 грн. з причини необґрунтованого включення до складу податкового кредиту декларації: за липень 2005 р. на суму 605,00грн.; за листопад 2005р. на суму 91,00 грн.; за грудень 2005р. на суму 640,00 грн.; за лютий 2006р. на суму 223,00 грн. виключено зі складу податкового кредиту суму 1 559,00грн за податковими накладними, зазначеними у таблиці №97 акту перевірки №2890/23-6/00381580 від 17.05.2007р., оскільки податкові накладні були хлібокомбінатом включені двічі у книзі придбання, а у деяких не зазначена кількість та ціна продажу товару..

Однак, судово-економічною експертизою №3284 від 06.03.2009р. встановлено, що податкова накладна №2135 від 31.07.2005р. (видана Феодосійською філією ОП «Кримтеплокомуненерго») включена до складу податкового кредиту ВАТ «Кримхліб»у серпні 2005 р. лише один раз, податкова накладна №487 від 30.12.2005 р.(видана ВКП «Престо-техмонтаж») також включена до складу податкового кредиту ВАТ «Кримхліб»у квітні 2006 р. один раз, податкова накладна №Ф-00000322 від 23.02.2006р. (видана ПП «Піонер-трейд») також включена до складу податкового кредиту ВАТ «Кримхліб»у лютому 2006 р. Лише один раз.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування відповідачем спірним податковим-повідомленням рішенням ПДВ.

За епізодом з «Сімферопольським хлібокомбінатом»ВАТ «Кримхліб»у звязку з порушенням закону по операціям з ПП «Столетов»відповідач виключив з податкового кредиту суму 174 069,00грн. за податковими накладними, виданими ПП «Столетов», вважаючи, що суми винагороди, виплачені ПП «Столетов»за договорами поруки, не пов'язані з виробничою діяльністю позивача, тому позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту у податкові декларації суму ПДВ 174 069,00грн.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Столетов»(Поручитель), ПП «Спартак»(Кредитор) та ВАТ «Кримхліб»(Боржник) 20 та 22 червня 2006 року укладені договори поруки, за умовами яких Поручитель надає Боржнику послуги з поручительства та зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання Боржником своїх зобов'язань, що виникли за договорами поставки №SP-035/03 від 16.08.2003 р. на поставку борошна та висівок пшеничних, №SP-030/04 від 12.10.2004 на поставку сировини, необхідної для виробництва хлібобулочних виробив, договором б/н від 02.06.2004 р. на поставку борошна пшеничного.

Згідно умовам цих договорів Боржник сплачує Поручителю за надання послуги з поручительства винагороду у сумі 175000 грн., у тому числі ПДВ в сумі 29 166,67 грн. та в сумі 869 415 ,00 грн., у тому числі ПДВ 144 902,50 грн. відповідно.

Судом також встановлено, що платіжними дорученнями позивач 30.09.2005 перерахував на адресу ПП «Столетов»за вказаними договорами загальну суму 1 044 415,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 174 069,00 грн.

Згідно податковим накладним позивача ПП «Столетов»30.09.2005 p. надано позивачу послуг з поручительства на загальну суму 1 044 415,00 грн., утому числі ПДВ 174 069,00 грн.

Судово-економічною експертизою підтверджено факт виконання зобов'язань позивача за договорами поруки та надання ВАТ «Кримхліб»послуг з поручительства за договором поруки на загальну суму 1 044 415,00грн., у тому числі ПДВ 174 069,00грн.

Винагорода, яка сплачена ПП «Столетов»ВАТ «Кримхліб»на виконання зобов'язань взятих на себе сторонами за вказаними договорами поруки, була сплачена у зв'язку з наданням ПП «Столетов»послуг спрямованих на закупівлю ВАТ «Кримхліб»сировини, що використається позивачем у виробництві, тобто безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю.

Згідно пункту 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату | товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що господарським судом Донецької області було порушено справу про банкрутство ПП «Столетов»ухвалою від 03.01.2006 р., тобто після укладення вищевказаних договорів поруки.

З урахуванням викладеного судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем обґрунтовано до складу податкового кредиту включено суму 174069,00 грн. податку на додану вартість на підставі податкових накладних, оформлених належним чином, тому нарахування спірним податковим-повідомленням рішенням ПДВ в цієї сумі неправомірно.

Також за результатами перевірки «Сімферопольського хлібокомбінату»ВАТ «Кримхліб»відповідачем у звязку з завищенням платником суми податкового кредиту декларації з ПДВ на суму 220 000,00грн. за операціями з ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України»та позивачу донараховано ПДВ в сумі 220000,00грн і застосовано штрафну санкцію у розмірі 110 000,00грн.

Відповідач вважає включення до складу податкового кредиту декларації суми

220 000,00грн. ПДВ, нарахованого на суму винагороди за надання права на використання товарного знаку, необґрунтованим з підстав, що перераховані позивачем кошти за ліцензійним договором щодо використання товарного знаку відносяться до роялті, які відповідно до п.3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування ПДВ.

З ліцензійного договору від 30.09.2004, укладеного ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України»(Ліцензіаром) та позивачем (Ліцензіатом), Ліцензіар надає позивачу на термін дії даного договору за винагороду, яка виплачується позивачем, невиняткову ліцензію на користування товарним знаком «Булкін», зазначеним у додатку №1 до договору, для позначення товарів хлібобулочних і кондитерських виробів, виготовлених або реалізованих Ліцензіатом.

Згідно статті 420 Цивільного кодексу України торговельні марки (знаки для товарів і послуг) належать до обєктів інтелектуальної власності.

Стаття 492 цього Кодексу визначає, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

Відповідно до статті 1109 Кодексу за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Таким чином, користування правами інтелектуальної власності передбачає обовязкову виплату винагороди згідно умов ліцензійного договору. Відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»роялті це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау.

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Поняття «роялті»дає Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту №4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності»№1185 від 03.10.2007: роялті це ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням обєкта права інтелектуальної власності), а також Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України»№255 від 18.06.2003: роялті - платежі за використання нематеріальних активів банку (патентів, авторського права, програмних продуктів).

Таким чином, якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на обєкт інтелектуальної власності, яке засвідчується відповідним чином, та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий обєкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього обєкта та при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу обєкта інтелектуальної власності продавати, передавати або будь-яким іншим чином відчужувати зазначений обєкт, тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на обєкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають поняттю «роялті», визначеному п.1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування підприємств».

Відповідно до пп.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є обєктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

З ліцензійного договору від 30.09.2004, укладеного ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України»(Ліцензіаром) та позивачем (Ліцензіатом), вбачається, що позивач має право використати товарний знак Ліцензіара спільно зі своїм товарним знаком як на товарі і його впакуванні, цінниках так і на супровідній і діловій документації й у рекламі, у тому числі наносити його на торговельних точках, автотранспорті та інше; права продавати, передавати і отчу ждати товарний знак ліцензіату договором не надано.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0008292301/3 від 04.12.2007 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 220 000 грн. та застуванні штрафу в сумі 110 000 грн. помилковим.

Аналогічну позицію визначив Вищий адміністративний суд України у ухвалі від 15.07.2010 у справі за позовом Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет»до Державної податкової інспекції у Шевченківському р-ні м. Києва.

Згідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись статтями 195, 196, п. 3 частини першої статті 198, п.4 частини першої статті 202, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб»задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду АР Крим від 17.07.2009 у справі №2-31/2433-2008А скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб»задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати податкове-повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 04.12.2007 №0008292301/3 про стягнення з ВАТ «Кримхліб»податку на додану вартість у розмірі 894134 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 447067 грн.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 жовтня 2010 р.

Головуючий суддяС.Ю. Яковенко

Судді З.І.Курапова О.В.Кучерук