Постанова № 14361560, 22.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13348/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМацедонської В.Е.,

суддівГрищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретаріГринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про скасування повідомлення-рішення та відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 листопада 2010 року в задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про скасування повідомлення-рішення та відшкодування шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 листопада 2010 року з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в діях податкового агента ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування»відсутні порушення чинного законодавства України щодо утримання та сплати податку з доходів співробітників-фізичних осіб, оскільки зазначені особи мали статус податкових резидентів України, що підтверджується відповідними документами. Вимога відповідача щодо необхідності отримання документів, які передбачені наказом ДПА України від 05 жовтня 2004 року №581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу», є незаконними, оскільки зазначений наказ встановлює додаткові, порівняно з положеннями Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», обовязки нерезидента щодо підтвердження ним свого податкового статусу резидента України. Документи (посвідка на тимчасове проживання ОСОБА_2, паспорт ОСОБА_3 з відповідною реєстрацією УГІРФО ГУ МВС із зазначенням в ньому місця проживання на території України) не були надані співробітникам відповідача під час перевірки, оскільки заявками відповідача, згідно яких надавалися документи для перевірки, вони не передбачалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 29 червня 2010 року по 13 серпня 2010 року СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої було складено акт № 413/43-20/30968986 від 20 серпня 2010 року. В ході перевірки були виявлені порушення позивачем пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 з урахуванням п.п.1.3, 1.15, 1.20.1 ст.1, пп.9.11.3 п.9.11 ст.9, п.17.1 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки позивачем не в повному обсязі нараховано, утримано та сплачено (перераховано) до бюджету податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати штатних працівників-нерезидентів (громадянина Польщі ОСОБА_2 та громадянки Німеччини ОСОБА_3) в сумі 66406,49 грн., в тому числі в січні 2010 року 33260,92 грн., в лютому 2010 року 33145,57 грн.

На підставі акту перевірки від 20 серпня 2010 року СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків 02 вересня 2010 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000404320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 199219,47 грн., в тому числі 66406,49 грн. за основним платежем та 132812,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом першої інстанції було вірно встановлено та не оскаржувалося сторонами по справі, що іноземні громадяни співробітники ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування»проживають на території України на законних підставах та офіційно працюють у позивача відповідно до укладених контрактів та чинного законодавства про працю України. Разом з тим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не зясував в повній мірі обставини справи та застосував норми матеріального права, які не можуть бути застосовані у даному випадку через їх невідповідність Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

У відповідності до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»фізична особа-резидент фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні звязки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та відїзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сімї або її реєстрації як субєкта підприємницької діяльності.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як само зайнятої особи.

Таким чином, в пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначені підстави, за яких фізична особа вважається резидентом.

Згідно ч.2 ст.8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин вимога відповідача щодо необхідності отримання в податковому органі Повідомлення (довідки) працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу, є такою, що не відповідає чинному законодавству, оскільки отримання такого документа не передбачено Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про податок з доходів фізичних осіб», а також постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2009 року №322 «Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства», ні жодними іншими актами законодавства України, окрім наказу ДПА України від 05 жовтня 2004 року №581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу». Водночас, зазначений наказ за своїм правовим статусом не може встановлювати для платників податків додаткових обовязків чи визначати додаткові критерії відповідності таких платників статусу податкового резидента, що, в свою чергу, впливає на визначення ставок оподаткування.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо визначеності Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»переліку ознак, яким має відповідати фізична особа для набуття нею податкового статусу резидента України. Водночас, ні зазначеним Законом, ні жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено обовязку документально підтверджувати такий статус, в тому числі і шляхом надання до податкового органу певних документів та отримання від нього будь-яких повідомлень, довідок, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідають ознакам резидентів України, оскільки перебувають на території України більше 183 днів протягом податкового року, мають дозволи на працевлаштування, ОСОБА_2 має тимчасову посвідку на проживання, видану УГІРФО ГУ МВС 06 жовтня 2009 року з терміном дії до 30 вересня 2010 року, ОСОБА_3 має відповідну реєстрацію паспорту в УГІ РФО ГУ МВС із зазначенням місця проживання в м.Києві, одружена з громадянином України (тобто має більш тісні особисті звязки).

Щодо ненадання позивачем певних документів під час перевірки, відсутність яких, серед іншого, стала підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції не врахував, що зазначені документи були подані апелянтом до винесення податкового повідомлення-рішення в тексті заперечень до акту перевірки, а також під час проведення судового розгляду справи у суді першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неврахування поданих в судовому засіданні документів та ненадання їм належної правової оцінки з огляду на непредставлення їх позивачем в період перевірки, оскільки чинне законодавство України не містить норми, яка б унеможливлювала подання та розгляд компетентним органом додаткових документів після проведення перевірки, а тим більше розгляд зазначених документів в ході судового засідання. Більш того, ненадання певних документів під час проведення перевірки відповідачем не може свідчити про їх відсутність на момент її проведення, враховуючи дати їх видачі, оформлення компетентним органом або посадовою особою, а тому такі документи мають братись до уваги судом при розгляді справи та прийнятті рішення. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що ці документи видаються фізичним особам або на їх імя, а тому надання їх позивачем є опосередкованим.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачем оподаткування доходів у вигляді заробітної плати штатних працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювалось у відповідності до вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому податкове повідомлення-рішення №0000404320/0 від 02 вересня 2010 року, прийняте СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків, є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми сплаченого податкового зобовязання в розмірі 199219,47 грн. не підлягає задоволенню, оскільки чинним законодавством України чітко визначений порядок повернення сплачених до бюджету коштів (ст.ст.43, 57.4 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 листопада 2010 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 листопада 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про скасування повідомлення-рішення та відшкодування шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків №0000404320/0 від 02 вересня 2010 року.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2011 року.

Головуючий суддяВ.Е.Мацедонська

СуддіТ.М.Грищенко

І.О.Лічевецький