Постанова № 14361179, 18.03.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.03.2011 р. справа №6/262/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Шевкової Т.А.

суддів:

Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача:

Сердюк О.М. дов. №3 від 04.01.2011 року

від відповідача:

Омельяненко В.В. дов. від 03.11.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»м. Запоріжжя

на рішення господарського суду

Запорізької області

від

21.12.2010р.

у справі

№ 6/262/10 (суддя Місюра Л.С.)

за позовом

Відкритого акціонерного товариства “Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім.А.М.Кузьміна»м. Запоріжжя

до

Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»м. Запоріжжя

про

стягнення 212 452грн. 56коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім.А.М.Кузьміна»м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»м. Запоріжжя вартість не відвантаженого ферохрому у розмірі 212452грн. 56коп. При цьому позивач посилався на ст.ст.526, 610 ЦК України, ст.193 ГК України.

Позивач 25.11.2010 року надав до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму збитків, які складаються із вартості невідвантаженого ферохрому у розмірі 212 452грн. 56коп. та посилався на ст.ст. 526, 610 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України.

Дана заява прийнята господарським судом та спір розглянуто в межах змінених позовних вимог.

Відповідач 29.11.2010 року звернувся до господарського суду із зустрічною позовною заявою про зобов’язання позивача підписати акт приймання –здачі виконаних робіт послуг № 2571 від 08.08.2010 року, та стягнення основного боргу по договору № 07-12.1/10-14/21100616 від 21.04.2010р. в сумі 177 234 грн. 02 коп.

Дана зустрічна позовна заява судом була повернута відповідачеві з підстав, викладених в ухвалі від 02.12.2010 р.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 21.12.2010р. у справі № 6/262/10 визнав збитки у сумі 212 452грн. 56коп. доведеними, а позовні вимоги про стягнення 212 452грн. 56коп. суми підлягаючими задоволенню.

Дочірнє підприємство «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»м. Запоріжжя, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду від 21.12.2010р. у справі № 6/262/10 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник скарги вважає рішення господарського суду винесеним без врахування того факту, що позивачем не виконані умови договору від 21.04.2010 року про надання послуг по перевантаженню феросплавів навалом, щодо процедури визначення ваги по осадці судна, умови щодо переваження та визначення остаточної кількості вантажу прийнятого вантажовласником, не надано доказів вірного визначення маси вантажу та отримання вантажу у зв’язку з переважуванням вантажу на залізничних вагах вантажовласника за участю представника порту.

Крім того, заявник скарги вважає, що позивачем не враховано положення ст.ст. 137, 138 Кодексу торговельного мореплавства України, п.3.1.2 Генеральної угоди між Мінморфлотом, Міністерством зовнішньої торгівлі та Держкомітетом Ради Міністрів по економічним зв’язкам СРСР «Про порядок перевалки та транспортно-експедиторської обробки експортних імпортних та інших зовнішньоторговельних вантажів у портах»затвердженої 26.05.1977-07.2.1978р.р., і яка чинна на даний час, згідно яких оформлення документів на приймання вантажів здійснюється на підставі вручених порту коносаментів, які тільки фіксують вагу вантажу до перевезення.

Представник позивача, просить рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2010р. у справі № 6/262/10 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між ДП «Запорізький річковий порт»АСК «УКРРІЧФЛОТ»та ВАТ “Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім.А.М.Кузьміна»21.04.2010 року укладено договір № 07-12.1/10-14/21100616, за умовами якого відповідач зобов’язувався надавати послуги з перевезення феросплавів навалом не в чушках, в обсязі до 2 000 тон щомісячно, за варіантом „судно-склад-вагон” протягом строку дії даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору позивач зобов’язувався прийняти та сплатити послуги, надані портом, згідно вартості вказаної в додатку № 1 до договору, який є невід’ємною частиною даного договору. До комплексу послуг з перевалки вантажу включаються як основні послуги (охоплені акордною ставкою), так і додаткові, перелік яких передбачений додатком № 1 до договору.

В додатку № 1 до договору сторони узгодили загальні умови договору (розділ 1) та вартість послуг (розділ 2), а також зазначили, що факт виконання відповідачем робіт (послуг) підтверджується актом здачі та прийняття виконаних робіт (послуг), які підписуються сторонами даного договору.

Згідно з п. п. 2.2.3 п. 2.2 договору, приймання вантажу із судна проводиться за вагою, вказаною в генеральному акті, підписаному капітаном судна та представником відповідача. Вага вантажу визначається за осадкою судна, за участю незалежного сюрвейера, замовленого позивачем за власний кошт, та за участю сюрвейера відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи теплоходом „Солигорск” на адресу позивача надійшов ферохром за лотом № 26 –1 220,037 тон, за лотом № 27 –560,793 тон, в загальній кількості 1 780,830 тон, що відображено у двох генеральних актах від 29.07.2010 року, які підписані представником відповідача та капітаном теплоходу „Солигорск” і скріплені відповідними печатками, та зазначено, що у сторін, які підписали дані акти, відсутні розбіжності щодо недостачі або надлишку вантажу, та будь –які повідомлення про вказані факти представниками судна та відповідача не складались.

У розділі 2 договору сторони узгодили, що забезпечення участі сюрвейера зі сторони відповідача (порту) є обов’язком відповідача.

Відповідно до генеральних актів від 29.07.2010 року, вивантаження ферохрому з т/х „Солигорск” відбувалось не протягом кількох годин, а протягом доби: з 28.07.2010 року по 29.07.2010 року, вантаж був розташований на 3 причалі порту.

Позивач забезпечив участь незалежного сюрвейера. Інспекційними звітами звіти DN № 1020-1432/1 та DN № 1020-1432/2, також підтверджено, що на адресу позивача надійшло ферохрому за лотом № 26 –1 220,037 тон, за лотом № 27 –560,793 тон.

За умовами п. п. 2.2.9 п. 2.2. договору, відповідач зобов’язаний отриманий вантаж відвантажити на залізничний транспорт та здати його за вагою, визначеною відповідно до Статуту „Укрзалізниці”, Правил приймання вантажів до перевезення та ваги, вказаної в залізничних накладних.

При цьому, обов’язок щодо оформлення залізничних накладних на вантаж покладено на відповідача умовами договору (п.п. 2.2.8 п. 2.2 договору).

Таким чином, доводи заявника скарги про те, що приймання та перевантаженні вантажу з т/х „Солигорск” до порту відбулося з порушенням умов договору, тільки в односторонньому порядку позивачем, без участі сюрвейера відповідача є безпідставними.

Відповідно до залізничної накладної № 45503636, відповідачем було передано до перевезення 31.07.2010 року та видано 02.08.2010 року вантажу ферохрому у кількості 259 800 кг (259,800 тон); за залізничною накладною № 45503637 було передано до перевезення 01.08.2010 року та видано 02.08.2010 року вантажу ферохрому в кількості 183 250 кг (183,250 тон); за залізничною накладною № 45503640 відповідачем було передано до перевезення 02.08.2010 року та видано 03.08.2010 року вантажу ферохрому у кількості 95 800 кг (95,800 тон); за залізничною накладною № 45503641 було передано до перевезення 02.08.2010 року та видано 03.08.2010 року вантажу ферохрому у кількості 184 500 кг (184,500тон); за залізничною накладною № 45503644 відповідачем було передано до перевезення 04.08.2010 року та видано 05.08.2010 року вантажу ферохрому у кількості 335 900 кг (335,900тон); за залізничною накладною № 45503646 було передано до перевезення 05.08.2010 року та видано 06.08.2010 року вантажу ферохрому у кількості 317150кг (317, 150 тон); за залізничною накладною № 45503652 було передано до перевезення 08.08.2010 року та видано 09.08.2010 року вантажу ферохрому у кількості 351150кг. (351,150 тон).

Всього за залізничними накладними портом було передано до перевезення 1 727,900 тон ферохрому.

Відповідно до генеральних актів від 29.07.2010 року, порту повинно було бути відвантажено ферохрому в загальній сумі 1 780,830 тон, тобто відповідачем відвантажено позивачеві ферохрому в меншій кількості, ніж було отримано з т/х „Солигорск”.

При кожному отриманні вагонів з вантажем на станції призначення, сторонами складались комісійні акти приймання вантажу.

Так, згідно комісійного акту від 01.08.2010 року, вага вантажу ферохрому при отриманні для перевезення залізницею становила 443,050 тон, при видачі позивачу –448,800 тон, згідно комісійного акту від 02.08.2010 року вага вантажу ферохрому при отриманні становила 280,300 тон, при видачі –279,250 тон, згідно комісійного акту від 04.08.2010 року вага вантажу ферохрому при отриманні становила 335,900 тон, при видачі –340,400 тон, згідно комісійного акту від 05.08.2010 року вага вантажу при отриманні склала 317,150 тон, при видачі –320,100 тон, згідно комісійного акту від 08.08.2010 року вага вантажу ферохрому при отриманні склала 351,500 тон, а при видачі –353,250 тон.

Всього для перевезення залізницею у вагонах було отримано ферохрому у кількості, що відповідає масі, вказаній у залізничних накладних: 1 727,900 тон, а позивачем після перевезення було отримано вантажу у кількості 1 741,800 тон, тобто більше, ніж було завантажено у вагони, але менше, ніж було отримано за генеральними актами від 29.07.2010р. (1 780, 830 тон).

На залізничній станції „Сортувальна” позивачем при прийнятті залізничних вагонів, кожен вагон був зважений та до кожного вагону був виданий Ваговий талон із зазначенням маси вантажу.

Згідно Вагових талонів, позивач отримав вантаж ферохрому у загальній кількості 1 742, 550 тон., тобто вантажу виявилось більше, ніж було зазначено у залізничних накладних, проте менше, ніж було вказано в генеральних актах від 29.07.2010 року.

Таким чином, отримавши ферохром у кількості 1 780,830 тон відповідачем було фактично передано позивачу ферохрому у кількості 1 742,550 тон, тобто на 38,280тон менше, ніж було отримано відповідачем з т/х „Солигорск” для доставки позивачу.

Слід зазначити, що при переваженні вантажу позивачем на залізничній станції „Сортувальна” без участі представника відповідача, було встановлено загальну масу вантажу 1 742,550 тон, що є більшим за масу вантажу, визначеного за комісійними актами представниками обох сторін – маса 1 741,800 тон.

Також, відповідач вказує, що за умовами п. п. 2.1.8 п. 2.1 договору визначено обов'язок позивача забезпечити доступ представників відповідача для контролю переважування вантажу на залізничних вагах позивача.

Так, за умовами Договору замовник забезпечує доступ представників відповідача для контролю переважування вантажу тільки аж на залізничних вагах позивача. З цього моменту можливо встановити фактичну вагу вантажу прийнятого відповідачем від постачальника позивача. Але, дана умова Договору, на думку відповідача, позивачем не була виконана, переважування вантажу на залізничних вагах позивача здійснювалося без представника відповідача та вага по переважуванню на залізничних вагах позивача вважається кінцевою.

Доводи заявника скарги про те, що він не несе відповідальності за нестачу вантажу, встановлену на станції призначення, оскільки приймання вантажу здійснюється повагонно, та сторони повинні були підписати приймально-передаточні акти на кожний вагон після його переважування є недоведеними.

Так, відповідно до п.п. 2.1.8 договору, на позивача покладено обов’язок забезпечити доступ представника відповідача для контролю переваження вантажу на залізних вагах позивача.

Вказуючи на порушення позивачем даного положення договору, відповідач не надав суду жодного підтверджуючого документу.

Відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача стосовно допуску представників відповідача для здіснення переваження вантажу на залізних вагах позивача, відповідач не надав доказів відмови позивача в допуску представників відповідача в переваженні вантажу.

Суду не було надано доказів того, що позивач відмовив або заборонив представникам відповідача приймати участь у переваженні вантажу ферохрому.

Таким чином, слід визнати, що позивачем не були порушені умови п. п. 2.1.8 п. 2.1 договору, оскільки позивач не відмовляв і не забороняв представникам відповідача приймати участь у переваженні вантажу ферохрому.

Однак, як видно з комісійних актів приймання вантажів № 1 від 01.08.2010р., № 2 від 02.08.2010р., № 3 від 04.08.2010р., № 4 від 05.08.2010р. та № 5 від 08.08.2010р., перевірка маси вантажу проводилась як за участю представника позивача, так і за участю представників відповідача. Вказані акти підписані представниками відповідача і на них міститься відбиток штампу Порту.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було враховано поширення на спірні правовідносини, пов'язані з передачею імпортного вантажу на зберігання порту, чинної на даний час Генеральної угоди між Мінморфлотом, Міністерством зовнішньої торгівлі та Держкомітетом Ради Міністрів по економічним зв'язкам СРСР "Про порядок перевалки та транспортно-експедиторської обробки експортних імпортних та інших зовнішньоторговельних вантажів у портах", затвердженої 26.05,1977-07.02.1978 рр. Згідно з п. 3.1.2 цієї Генеральної угоди (приймання вантажів від суден по коносаментам) кількість навалювальних вантажів, до яких відноситься і ферохром, перевіряється портами за осадкою судна без переважування та фіксується в генеральному акті. Окрім того, позивачем не враховано положення ст. ст. 137, 138 Кодексу торговельного мореплавства України та п. 3.1.2 вищезгаданої Генеральної угоди, згідно яких оформлення документів на приймання вантажів здійснюється на підставі вручених порту коносаментів, які тільки фіксують вагу вантажу до перевезення. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не додержано умов договору щодо процедури визначення ваги по осадці судна, умов щодо переваження та визначення остаточної кількості прийнятого Вантажовласником не додержано, не надано доказів вірного визначення вантажу та отримання вантажу у зв'язку з переважуванням вантажу на залізничних вагах Вантажовласника за участю представника Порту.

Дані доводи заявника скарги визнаються судовою колегією безпідставними.

Так, умовами укладеного між сторонами договору № 07-12.1/10-14/21100616 від 21.04.2010 року сторони передбачили не тільки обов’язок відповідача (порту) прийняти вантаж, що надійшов позивачу, а і обов’язок порту забезпечити збереження вантажу на причалі та охорону вантажу при його доставці залізничним транспортом на адресу позивача (п. п. 2.2.5), вантаж відвантажити на залізничний транспорт та здати його за вагою, визначеною відповідно до Статуту „Укрзалізниці”, Правил приймання вантажів до перевезення та ваги, вказаної в залізничних накладних (п. п. 2.2.9).

Позивач не стверджує, що вага вантажу була невірно визначена при його отримання з т/х „Солигорск” та при завантаженні вантажу в залізничні вагони.

Позивач вказує, що збитки йому були завдані не на момент прийняття та розвантаження вантажу, а при здійснення доставки відповідачем даного вантажу, тобто, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, оскільки пунктом 4.4. договору прямо передбачено, що відповідач несе матеріальну відповідальність за збереження прийнятого вантажу протягом всього шляху слідування та до моменту передачі його позивачу.

Згідно даних хімічного аналізу Протокол № 1050с матеріал ФХ800АУ з масовою долею ферохрому у розмірі 52,06% (лот № 26) містився у вагонах № 65489064, 66669417, 66683830, 66463712, 66935933, 64420516, 66765579, 67179515, 67895730, 67946528, 66573064, 65754111, 64158488, 64930027, 67175919, 66936717, 67664458, 65293409, 67845651.

Загальна вага ферохрому, отриманого позивачем по лоту № 26, складає 1 199,550 тон.

Відповідно до генерального акту від 29.07.2010 року було вивантажено відповідачу вантажу 1 220,037 тон, отримано позивачем 1 199,550 тон, отже недоотримана вага по лоту № 26 складає 20,487 тон.

Згідно даних хімічного аналізу Протокол № 1040с матеріал ФХ800АУ з масовою долею ферохрому у розмірі 51,23% (лот № 27) містився у вагонах № 66698812, 67614263, 66241472, 67865364, 66194556, 60285723, 66179250, 67197137, 67155885.

Загальна вага ферохрому, отриманого позивачем по лоту № 27 складає 543,000 тон.

Відповідно до генерального акту від 29.07.2010 року було вивантажено відповідачу ферохрому 560,793 тон, отримано позивачем 543,000 тон, отже недоотримана вага по лоту № 27 складає 17,793 тон.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що відповідач несе матеріальну відповідальність за збереження прийнятого вантажу протягом всього шляху слідування та до моменту передачі його позивачу.

При цьому, вказаним пунктом договору передбачено, що порт не несе відповідальності за нестачу вантажу у розмірі не менш ніж 1,15 % (граничні розбіжності між вагою вантажу прийнятим до ТЕО та фактичною вагою вантажу, переданого замовнику).

Згідно п. 4.4 Договору Порт не несе відповідальності за нестачу вантажу у розмірі не більш 1,15% (граничне розходження між вагою вантажу прийнятого до ТЕО та фактичною вагою вантажу переданого Замовнику).

Таким чином, за умовами договору відповідач несе відповідальність за втрату вантажу по лоту № 26 у кількості: 6,457 тон. = 20,487 –14,03 тон., (1220,037 * 1,15% = 14,030 тон.); по лоту № 27 у кількості: 11,344 тон. = 17,793 –6,449 тон., (560,793 * 1,15% = 6,449 тон.)

Вартість втраченого вантажу складає: 6,457 тон. * 52,06% * 2927,34 $ = 9840,29 доларів США., 11,344 тон. * 51,23% * 2927,34 $ = 17012,33 доларів США. Всього: 26852,62 доларів США.

На дату подання позовної заяви 25.10.2010р. курс гривни до долара США дорівнює 7,9118 грн. за 1 долар США.

Отже, вартість нестачі вантажу становить 212 452 грн. 56 коп.

З метою врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію вих. № 1-10 пр від 03.09.2010 року, в якій просив відшкодувати завдані збитки, сплативши вартість недопоставленої продукції. Дана претензія відповідачем залишена без відповіді.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

За правилами, встановленими частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що коментована стаття конкретизує положення статті 22 Цивільного кодексу України, якою стягнення збитків передбачено як спосіб захисту цивільних прав.

Відшкодування збитків вважається загальною формою цивільно-правової відповідальності, оскільки може бути застосована в будь-якому випадку порушення зобов'язання, незалежно від того, чи передбачили сторони це в договорі або чи є вказівки спеціального закону, що відрізняє дану форму відповідальності від стягнення неустойки або втрати завдатку, для застосування яких обов'язковим є передбачення цього в письмовій формі в договорі або в законі.

Разом з тим, боржник, що допустив порушення при виконанні зобов'язання, має відшкодовувати збитки в будь-якому випадку на підставі положень частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України.

Поняття збитків надається у статті 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої виділяють дві групи збитків: реальна шкода та упущена вигода. В разі порушення зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати збитки в повному обсязі.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов відповідальності, а саме: - протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; - наявність збитків; - причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; - вина боржника.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Враховуючи приписи законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, на підставі оцінених судом першої інстанції наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42–43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду щодо доведеності вимог ВАТ “Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім.А.М.Кузьміна»про стягнення з ДП «Запорізький річковий порт»АСК «Укррічфлот» збитків в розмірі вартості не відвантаженого ферохрому у сумі 212 452грн. 56коп.

На підставі наведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам, прийнято у відповідності до норм діючого законодавства, тому підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2010р. у справі № 6/262/10 залишити без змін.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим.:

1 –позивачу

2 –відповідачу

3 – у справу

4 – господарському суду Запорізької області

5 –Донецькому апеляційному господарському суду