Постанова № 14361078, 10.03.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011 року Справа № 17/92

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів: Білецької Л.М., Лисенко О.М.

при секретарі: Коваль Ю.Ю.

представники сторін у судове засідання не зявилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу повного товариства “ТДН” громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2010 року у справі № 17/92

за позовом державного підприємства “Дніпропетровський науково-виробничий комплекс “Електровозобудування”, м. Дніпропетровськ

до повного товариства “ТДН” громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2, м. Кіровоград

про стягнення 14 706 грн. 34 коп.-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2010 року у справі № 17/92 (суддя Таран С.В.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 11 028,66 грн. основного боргу, 688,91 грн. 3% річних, 2 988,77 грн. інфляційних втрат, 147,06 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.12.2010 року на виконання рішення видано наказ.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем вимог ст.ст. 526, 693 ЦК України, ст. 193 ГК України, умов договору поставки №10/3-51 від 05.03.2007 року, правом державного підприємства “Дніпропетровський науково-виробничий комплекс “Електровозобудування” стягнути відповідно до ст.625 ЦК України інфляційні та 3% річних.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що:

- покупцем не виконано п.1.1 договору, потреба його в товарі не скориговувалась;

- письмової пропозиції позивача щодо змін умов договору не надходило, що відповідач розуміє як виконання обовязків сторонами;

- після отримання від позивача грошових коштів на суму 12 386,40 грн.

відповідач оформив податкову накладну та фактично повернув позивачу 2 064,40 грн., тому заборгованість становить 9 190,55 грн.

-позивачем не доведено, що його розрахунок інфляційних втрат відповідає

вимогам ст.ст.19,21,22 Закону України “Про інформацію”.

Просить оскаржуване ним рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Сторони по даній справі є субєктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обовязків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобовязаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки №10/3-51 від 05.03.2007 року, відповідно до п.1.1 якого постачальник (відповідач) передає у власність покупця (позивача) звязуючи СПФ-011Л в кількості 8 тонн.

Згідно п.2.1 договору ціна за одну тону становить 23 820,00 грн. Всього вартість товару за договором становить 190 560 грн.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили порядок розрахунків за кожну партію оплата проводиться після отримання товару.

В якості договірного забезпечення згідно п.11.6 договору, акту приймання-передачі векселя від 31.12.2007 року, відповідач отримав від позивача вексель на суму 28 584,00 грн.

Також позивачем здійснювалась і передоплата товару на підставі виставлених відповідачем рахунків.

На виконання умов зазначеного договору позивачем на підставі рахунків-фактур №07 від 05.03.2007 року, №09 від 05.03.2007 року, №10 від 05.03.2007 року, №14 від 17.04.2007 року, №15 від 25.04.2007 року, №19 від 12.06.2007 року, №20 від 20.06.2007 року, №21 від 21.06.2007 року, №29 від 20.09.2007 року, №30 від 20.09.2007 року, № 31 від 20.09.2007 року, №34 від 16.10.2007 року, №35 від 16.10.2007 року, №36 від 16.10.2007 року, виставлених відповідачем, (а.с. 56-69) було перераховано відповідачу 136 250,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №945 від 28.03.2007 року на суму 12 386,40 грн., №1691 від 24.04.2007 року на суму 12 386,40 грн., №2464 від 05.06.2007 року на суму 12 386,40 грн., №1963 від 14.05.2007 року на суму 12 386,40 грн., №3271 від 03.07.2007 року на суму 9 528 грн., №2609 від 07.06.2007 року на суму 12 386,40 грн., №5628 від 01.10.2007 року на суму 2 382 грн., №3649 від 16.07.2007 року на суму 9 528 грн., №6254 від 26.10.2007 року на суму 11 910 грн., №6223 від 26.10.2007 року на суму 11 910 грн., №6505 від 29.10.2007 року на суму 2 382 грн., №6696 від 31.10.2007 року на суму 12 386,40 грн., №6387 від 26.10.2007 року на суму 2 382 грн., №6173 від 25.10.2007 року на суму 11 910 грн. (а.с. 14-20).

Відповідач поставив позивачу товар на суму 125 221,74 грн., про що свідчать накладні №05/3 від 17.05.2007 року на суму 12 386,40 грн., №01/05 від 11.05.2007 року на суму 23 343,60 грн., №08/1 від 15.11.2007 року на суму 66 076,68 грн., №07/1 від 04.07.2007 року на суму 23 415,06 грн. (а.с. 22-23).

Тобто, грошові кошти в розмірі 11 028,66 грн. товаром не забезпечені, утримуються відповідачем.

Позивач неодноразово вимагав відповідача повернути 11 028,66 грн. чи поставити товар на зазначену суму, про що свідчать наявні в матеріалах справи листи.

У відповіді на претензію позивача (а.с.24,101) відповідач повідомляє про намір повернути суму 11 028,66 грн. до 01.09.2008 року, однак до теперішнього часу такі дії не вчинив.

Згідно ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати.

В даному випадку строк виконання зобов'язання сторонами не визначено. Тому господарським судом правильно застосовано приписи ст.530 ЦК України, згідно частини другої якої передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обовязок повернути 11 028,66 грн. виник у відповідача з часу направлення першої вимоги позивача - 27.05.2008 року.

Враховуючи, що відповідачем приписи ч.2 ст. 693 ЦК України порушено, рішення господарського суду про стягнення вказаної суми є правомірним.

Однак неможливо погодитись з висновком суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. Тому вимога позивача про стягненню вказаних сум є безпідставною.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні. З резолютивної частини рішення слід виключити висновок про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а також відповідно до ст.49 ГПК України визначити новий розмір судових витрат за розгляд позову стягнути на користь позивача витрати по сплаті державного мита 110,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 177 грн.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на користь відповідача з позивача слід стягнути державне мито за апеляційною скаргою в розмірі 51 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2010 року у справі № 17/92 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з повного товариства “ТДН” громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, відомості про банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного підприємства “Дніпропетровський науково-виробничий комплекс “Електровозобудування” (49068, м. Дніпропетровськ, вул. Орбітальна, 13, відомості про банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний код 32495626) 11 028,66 грн. основного боргу, 110,29 грн. державного мита та 177 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити”.

Стягнути державного підприємства “Дніпропетровський науково-виробничий комплекс “Електровозобудування” (49068, м. Дніпропетровськ, вул. Орбітальна, 13, відомості про банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний код 32495626) на користь повного товариства “ТДН” громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, відомості про банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті держмита за апеляційною скаргою в розмірі 51 грн.

Наказ господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2010 року у справі №17/92 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Виконання постанови доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: О.М. Лисенко