Постанова № 14357218, 14.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-462/10/1770

14 березня 2011 року 10год. 00хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: не з'явився,

позивача: представник Чучалін В.І.,

відповідача: представники Білик М.В., Павлюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Укрцемремонт"

доЗдолбунівська об'єднана державна податкова інспекція

за участю Прокуратури Рівненської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Укрцемремонт” звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000032340/0 та № 0000042340/0 від 29.01.2010 року.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, пояснив суду, що відповідач зробив висновки, які призвели до донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями, за рахунок тверджень про нікчемність правочинів з контрагентами позивача ТОВ “Рівне-Метал”, ПП “Компанія “Лора”, ПП “Алертс Груп”, ТОВ “Арма Строй”, ТОВ НВФ “Геліофарм”, ТОВ Фірма “Флай”, які, в свою чергу, лягли в основу висновків про те, що сплачені позивачем на їх користь за товари роботи суми грошових коштів не можуть бути віднесені до валових витрат позивача, як і сплачений в ціні таких придбаних товарів і послуг, податок на додану вартість не може бути віднесений до складу податкового кредиту. При цьому, представник позивача вказав, що відповідач жодних доказів такої нікчемності на момент перевірки у своєму розпорядженні не мав. Зазначив, що усі названі контрагенти, як на момент укладення з ними угод, так і на момент їх виконання, являлися зареєстрованими юридичними особами, відомості про яких внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та зареєстрованими платниками податку на додану вартість. На думку представника позивача, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій з вказаними контрагентами неаргументовані та суперечливі, такі, які ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, такі висновки ґрунтуються на тому, що відсутні товарно-транспортні накладні та інші первинні документи, які б свідчили про рух товару та приймання продукції позивачем, і на свідченнях засновників та директорів контрагентів, що були отримані у ході розслідування кримінальних справ. Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно, нікчемність договорів позивача з ТОВ “Рівне-Метал”, ПП “Компанія “Лора”, ПП “Алерс Груп”, ТОВ “Арма Строй”, ТОВ НВФ “Геліофарм”, ТОВ Фірма “Флай” прямо не встановлена законом, договора не визнані судом недійсними і, у зв'язку з чим, існує презумпція правомірності вказаних правочинів відповідно до ст. 204 ЦК України, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. Крім того, представник позивача зазначає про протиправність проведення перевірки, оскільки дана перевірка, оформлена актом від 18.12.2009 року, суперечить ст.ст. 11, 11-1, 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Тому, представник позивача просить суд позов задовольнити і визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на відсутність з боку податкового органу порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Вказали на те, що підставою донарахування позивачу податкових зобовязань та фінансових санкцій стали висновки про безтоварність господарських операцій, здійснених позивачем у перевіряємому періоді з ТОВ “Рівне-Метал”, ПП “Компанія “Лора”, ПП “Алертс Груп”, ТОВ “Арма Строй”, ТОВ НВФ “Геліофарм”, ТОВ Фірма “Флай”, які, в свою чергу, ґрунтуються на обставинах існування порушених кримінальних справ по факту фіктивного підприємництва та на обставинах наявності ознак фіктивності операцій. Внаслідок цього, ці правочини, укладені позивачем з вказаними субєктами є нікчемними, оскільки здійснені з умислом на заволодіння майном держави у вигляді штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. По своїй суті ці операції є безтоварними, тобто такими, що відбувалися лише на папері. За таких підстав ствердили, що податкові повідомлення-рішення прийняті у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, підстав для їх скасування не вбачають. Тому просять в задоволенні позовних вимог відмовити.

Прокурор в судових засіданнях проти позову заперечив, вважає прийняті Здолбунівською ОДПІ податкові повідомлення-рішення обґрунтованими та такими, що відповідають нормам законодавства. В судове засідання 14.03.2011 року прокурор не з'явився, повідомлений належним чином про місце, час та дату судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства “Укрцемремонт” щодо дотримання вимог правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ “Рівне-Метал”, ПП “Компанія “Лора”, ПП “Алертс Груп”, ТОВ “Арма Строй”, ТОВ НВФ “Геліофарм”, ТОВ Фірма “Флай” за період з 01.01.2006 року по 01.09.2009 року, проведеної Державною податковою адміністрацією в Рівненській області, було складено акт від 18.12.2009 року (т. І а.с.14-39). Відповідно до висновків акта ВАТ “Укрцемремонт” порушено пп. 5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року № 283/97-ВР та пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, внаслідок чого відбулося заниження податку на прибуток за період з ІІ кварталу 2006 року по ІV квартал 2008 року на суму 5026381 грн. та завищення податку на додану вартість за період з травня 2006 року по жовтень 2008 року на суму 4178561 грн.

З врахуванням строків давності визначення податкового зобов'язання, передбачених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), на підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000032340/0 від 29.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку прибуток підприємств за період з ІV кварталу 2006 року по ІV квартал 2008 року в сумі 8970404 грн., в тому числі 4485202 грн. за основним платежем та 4485202 грн. за штрафними санкціями, та № 0000042340/0 від 29.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість за період з січня 2007 року по жовтень 2008 року в сумі 4553487 грн., в тому числі 3035658 грн. за основним платежем та 1517829 грн. за штрафними санкціями (т. І а.с.11, 12).

В зазначеному акті перевірки від 18.12.2009 року вказано, що невиїзна документальна перевірка ВАТ “Укрцемремонт” проведена на підставі п.1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та п.п.2.3, 2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008р. № 355.

Згідно п.1 ч. 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків). Аналогічне правило визначено і Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 10.08.2005 р. №327, в якому зазначено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Тобто, чинне на момент проведення перевірки законодавство надає право органу державної податкової служби проводити невиїзні перевірки, однак це право не є абсолютним, а обмеженим законами України, які визначають випадки таких перевірок, межі компетенції та порядок їх проведення. Закон України “Про державну податкову службу в Україні”, на підставі якого відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ВАТ “Укрцемремонт”, не містить випадків, компетенції органів державної податкової служби та порядку проведення документальної невиїзної перевірки. Не існує також спеціального закону, який регулював би проведення таких перевірок.

Єдиним законом, що встановлює можливість, компетенцію та порядок проведення документальної невиїзної перевірки є Закон України “Про податок на додану вартість”. Підпунктом 7.7.5. статті 7 цього Закону визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Однак на час проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача були відсутні підстави та обставини, встановлені підпунктом 7.7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008р. № 355, на підставі яких проводилася вказана перевірка, однак які не є законом, передбачено, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності таких обставин: у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносили з платником податків); у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших субєктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обовязковий письмовий запит органу ДПС; у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обовязковий письмовий запит органу ДПС. Однак і цим документом для внутрішнього користування органами ДПС встановлено, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитись лише за умови надання платником податків, яким в даному випадку є ВАТ “Укрцемремонт”, на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення перевірки. Судом встановлено, що будь-якого письмового запиту від Здолбунівської ОДПІ позивачу не надходило. Незважаючи на відсутність такого запиту, відповідачем незаконно без участі позивача було проведено документальну невиїзну перевірку, хоча згідно Закону України “Про державну податкову службу в Україні” зазначені в акті обставини є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки.

За таких обставин, перевірка ВАТ “Укрцемремонт”, оформлена актом від 18.12.2009 року № 71/2300293048, проведена Здолбунівською ОДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Таким чином, складений за результатами проведеної перевірки акт про виявлені під час її здійснення порушення, за умови невиконання посадовими особами органу державної податкової служби вимог законодавства щодо дотримання вимог законодавства про спосіб, підстави і порядок проведення документальної невиїзної перевірки, в даному випадку не може бути підставою для прийняття відповідного рішення. Як наслідок, податкові повідомлення-рішення № 0000032340/0 та № 0000042340/0 від 29.01.2010 року, прийняті за результатами неправомірно проведеної перевірки та на підставі незаконно здобутих доказів, підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Крім того, судом також досліджувалось питання відповідності висновків відповідача щодо фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Висновок відповідача по акту перевірки в частині, що стала підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, про порушення ВАТ “Укрцемремонт” пп. 5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року № 283/97-ВР та пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 4485202 грн. та завищено податковий кредит на суму 3035658 грн., ґрунтується на твердженні Здолбунівської ОДПІ про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ “Рівне-Метал”, ПП “Компанія “Лора”, ПП “Алертс Груп”, ТОВ “Арма Строй”, ТОВ НВФ “Геліофарм”, ТОВ Фірма “Флай”.

Однак, доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо наявності підстав для визначення податкових зобовязань, суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону, а на припущеннях відповідача. При цьому, суд виходив з наступного.

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, у звязку з висновками про порушення якого, позивачу донараховано податкові зобовязання з податку на прибуток спірним рішенням, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В свою чергу, стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Тому, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, податкова накладна, за правилами пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Відповідачем в акті перевірки зроблено висновки (в частині, які стали підставою для визначення податкових зобов'язань у податкових повідомленнях-рішеннях), що в результаті порушення позивачем вказаних норм податкового права, в їх сукупності, позивачем занижено податок на прибуток за період з ІV кварталу 2006 року по ІV квартал 2008 року у розмірі 4485202 грн., а також занижено податок на додану вартість за період з січня 2007 року по жовтень 2008 року у розмірі 3035658 грн.

Вказані висновки зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ “Рівне-Метал”, ПП “Компанія “Лора”, ПП “Алертс Груп”, ТОВ “Арма Строй”, ТОВ НВФ “Геліофарм”, ТОВ Фірма “Флай”.

Господарські операції ВАТ “Укрцемремонт” з ТОВ "Рівне-метал".

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у вересні-жовтні 2008 року ВАТ “Укрцемремонт” отримало від ТОВ “Рівне-Метал” матеріали та послуги по виготовленню заготовок, роботи по ремонту обертових печей цементних заводів на загальну суму 6660228 грн. Розрахунки проведені через поточні рахунки банку на суму 2784880 грн. (з ПДВ). Кредитове сальдо по взаєморозрахунках становило 3875348,26 грн. Вартість отриманих матеріалів, робіт та послуг була включена позивачем до складу валових витрат за ІІІ квартал 2008 року в сумі 2554861 грн., за ІV квартал 2008 року в сумі 2960031 грн., а на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ “Рівне-Метал”, позивачем сформовано податковий кредит за вересень 2008 року в сумі 516197 грн., за жовтень 2008 року в сумі 593842 грн. Тобто, фактичне здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю “Рівне-Метал” та отримання позивачем товарів, робіт та послуг підтверджується дослідженими та судом первинними документами, а саме договором № 7 від 01.09.2008 року, видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому виконаних робіт (т. ІІ а.с.41-111).

Господарські операції ВАТ “Укрцемремонт” з ПП “Компанія Лора”.

За результатами операцій з контрагентом Приватним підприємством “Компанія “Лора” позивачем віднесено: 2638370 грн. - до складу валових витрат в ІІ кварталі 2008 року та 4261739,11 грн. в ІV кварталі 2008 року, а також до складу податкового кредиту: 346665,81 грн. - за квітень 2008 року, 228964,06 грн. - за травень 2008 року, 111283,45 грн. за червень 2008 року, 470918,41 грн. за липень 2008 року, 381429,42 грн. - за серпень 2008 року.

За умовами укладених між сторонами договорів купівлі-продажу №56 від 09.04.2008 року та №б/н від 12.05.2008 року, ПП “Компанія “Лора” зобовязалося передати у власність ВАТ “Укрцемремонт” товарно-матеріальні цінності, автонавантажувач. Згідно договорів на виконання робіт, в тому числі послуг по виготовленню заготовок та субпідрядних робіт по ремонту контрагентом виконано зазначені роботи та надані відповідні послуги, що не заперечується перевіряючими в акті перевірки від 18.12.2009 року № 71/23/00293048 та в акті від 13.05.2009 року № 400/23/00293048, на який є зсилка в акті перевірки від 18.12.2009 року (т. І а.с.20-21, 128-129). На виконання вищевказаних договорів та на підтвердження здійснених поставок, виконаних робіт та наданих послуг ПП “Компанія “Лора” оформлено та передано до оплати накладні (т. ІІ а.с.112-119,202-209, 234-249; т. ІІІ а.с.1-22,78-79,89-92,112-114), акти прийому виконаних робіт (т. ІІ 187-201, 210, 217; т. ІІІ а.с.32-43,52-77). Оплата проведена ВАТ “Укрцемремонт” грошовими коштами у сумі 3834227,60 грн. згідно з платіжними дорученнями (т. ІІ а.с.120-142,216; т. ІІІ а.с.23-28, 80-88, 93, 98-111). В свою чергу, ПП “Компанія “Лора” виписані податкові накладні (т. ІІ а.с.143-186, 211-215, 218-233; т. ІІІ а.с.29-31, 44-51).

Господарські операції ВАТ “Укрцемремонт” з ПП “Алертс Груп”.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за результатами господарських взаємовідносин позивача з Приватним підприємством “Алертс Груп”, ВАТ “Укрцемремонт” отримало від даного контрагента-субпідрядника виконання будівельно-монтажних робіт по житловому будинку на вул. Васильченка, 26, м. Рівне, на загальну суму 535930 грн., вартість яких включено позивачем до складу валових витрат за І квартал 2007 року в сумі 234646 грн., за ІІ квартал 2007 року в сумі 211963 грн. Сума податку на додану вартість по даних господарських операціях включена в податковий кредит податкових декларацій по ПДВ за січень 2007 року сумі 14346,80 грн., за лютий 2007 року в сумі 9682,40 грн., за березень 2007 року в сумі 23807,20 грн., за квіень 2007 року в сумі 28209,60 грн., за травень 2007 року в сумі 15046 грн., в загальній сумі 91092 грн.

Згідно з документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, які були досліджені і під час перевірки, оформленої актом від 18.12.2009 року, та під час перевірки, оформленої актом від 13.05.2009 року (т. І а.с.6, 130-131), господарські взаємовідносини позивача з ПП “Алертс Груп” оформлені договором, довідками про вартість виконаних підрядних робіт КБ3, податковими накладними (т. ІІІ а.с.151-161).

Господарські операції ВАТ “Укрцемремонт” з ТОВ “Арма-Строй”.

За результатами операцій з вказаним контрагентом ВАТ “Укрцемремонт” віднесено 163412 грн. до складу валових витрат за ІV квартал 2008 року та 32682,40 грн. - до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2008 року.

Відповідно до Договору субпідряду від 29.09.2008 року № б/н генпідрядник ВАТ “Укрцемремонт” отримало від субпідрядника- ТОВ “Арма-Строй” виконані будівельно-монтажні роботи по житловому будинку по вул. Васильченка, 26, м. Рівне (т. ІІІ а.с.115-117). Надання будівельно-монтажних робіт не заперечується перевіряючими в акті перевірки та підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт КБ-2В за жовтень 2008 року (т. ІІІ а.с.120-150) на загальну суму 196094,40 грн., в т.ч. ПДВ 32682,40 грн. На вказану суму ПДВ виконавцем виписано податкову накладну №35-3110 від 31.10.200/ року (т. ІІІ а.с.118).

Господарські операції ВАТ “Укрцемремонт” з ТОВ “Геліофарм”.

Під час господарських відносин позивача з ТОВ “Геліофарм” укладено 19 договорів субпідряду на виконання ремонтних робіт та здійснено поставку товарно-матеріальних цінностей, вартість яких віднесена ВАТ “Укрцемремонт” до складу валових витрат відповідних періодів, за які органом податкової служби визначено податкове зобов'язання, а саме: за ІV квартал 2006 року в сумі 3549808 грн., за І квартал 2007 року в сумі 1209710 грн. Сума податку на додану вартість віднесено позивачем до складу податкового кредиту за січень 2007 року в сумі 203868 грн., за лютий 2007 року в сумі 38074 грн.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: договорами субпідряду, протоколами погодження договірної ціни ремонтних робіт, актами прийому виконання робіт, податковими накладними, накладними на реалізацію товарно-матеріальних цінностей, довіреностями на отримання ТМЦ (т. ІІІ а.с.162-244, т. ІV а.с.1-103).

Актом перевірки відповідача також зафіксовано, що позивачем до перевірки було надано зазначені первинні документи на підтвердження виконання підрядних робіт та поставки товарно-матеріальних цінностей ТОВ “Геліофарм” відповідно до Додатків № 1 та № 2 до акту - реєстрів договорів на надання послуг, актів виконаних робіт, накладних, податкових накладних, довіреностей (т. І а.с. 202-203, 207-209).

Господарські операції ВАТ “Укрцемремонт” з ТОВ “Фірма “Флай”.

За результатами операцій з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Флай” позивачем в періодах, за які визначено податкові зобов'язання Здолбунівською ОДПІ, віднесено: 156263 грн. в ІІІ кварталі 2007 року, а також до складу податкового кредиту 20642 грн. за липень 2007 року.

За умовами укладеного між сторонами договору субпідряду № 30/ВТВ від 01.06.2006 року (т. ІV а.с.118-120). На виконання вищевказаного договору та на підтвердження здійснених поставок товарно-матеріальних цінностей, виконаних робіт ТОВ “Фірма “Флай” оформлено та передано до оплати накладні (т. ІV а.с.104-109, 121-122, 126-129, 137, 139), акти прийому виконаних робіт (т. ІV а.с.111-117). Оплата проведена ВАТ “Укрцемремонт” грошовими коштами в повному обсязі. В свою чергу, ТОВ “Фірма “Флай” виписані податкові накладні (т. ІV а.с.110, 123-125, 130-135, 138, 141).

За наведених обставин, пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ “Рівне-Метал”, ПП “Компанія “Лора”, ПП “Алертс Груп”, ТОВ “Арма Строй”, ТОВ НВФ “Геліофарм”, ТОВ Фірма “Флай” є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право ВАТ «Укрцемремонт»на включення до складу своїх валових витрат, вартості прийнятих робіт, отриманих товарів та послуг.

Податковий кредит позивача сформовано у відповідні податкові періоди на підставі податкових накладних, які виписані в порядку виконання господарських договорів, виконання яких повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку позивача. Зауваження до форми і змісту накладних у акті перевірки відсутні. Органом державної податкової служби і в акті перевірки, і в судових засіданнях не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ТОВ “Рівне-Метал”, ПП “Компанія “Лора”, ПП “Алертс Груп”, ТОВ “Арма Строй”, ТОВ НВФ “Геліофарм”, ТОВ Фірма “Флай” були включені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, тому на законних підставах видали податкові накладні.

Відповідно до Довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 279289 (т. І а.с.43) видами діяльності ВАТ «Укрцемремонт»є виробництво печей та інших пальників, ремонт і технічне обслуговування інших машин та устаткування загального призначення, будівництво будівель. Тобто, зазначені господарські операції, що були включені в податковий облік позивачем, здійснені в рамках господарської діяльності ВАТ “Укрцемремонт”.

Актом відповідача також зафіксовано, що позивачем не представлено документів, які посвідчують передачу та транспортування товару від ТОВ “Рівне-Метал”, ПП “Компанія “Лора”, ТОВ НВФ “Геліофарм”, ТОВ Фірма “Флай”. Однак, належним доказом передачі товару є якраз видаткова накладна, яка є належним первинним документом, що підтверджує передачу товару. А такі документи, як акти приймання продукції за кількістю та якістю по формі П-6 та П-7, що затверджена постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року, є обовязковими лише в тому випадку, якщо особами в договорі визначено порядок приймання-передачі продукції за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та за якістю №П-6 та П-7. Крім того, враховуючи те, що доказів про віднесення позивачем до складу валових витрат видатків на оплату доставки товару податковим органом не надано, то його вимога про підтвердження валових витрат, понесених на придбання товарів, товарно-транспортними накладними та/або подорожними листами, є незаконною, оскільки встановлює додатковий перелік документів, які не передбачені податковим законодавством.

Доводи органу податкової служби про не підтвердження вказаних господарських операцій ВАТ «Укрцемремонт»з ТОВ «Геліофарм», сертифікатами на товар, посвідченнями якості, на увагу суду не заслуговують, оскільки сертифікат на товар та посвідчення якості товару не є документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського чи податкового обліку та які підтверджують факт передачі товару від продавця покупцю.

Щодо доводів відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів, то відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, нікчемним правочином є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Тому, обставини щодо вчинення юридичними особами фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, відповідачем не представлено доказів на підтвердження прийняття судом рішень про визнання недійсними вищенаведених правочинів позивача з ТОВ “Рівне-Метал”, ПП “Компанія “Лора”, ПП “Алертс Груп”, ТОВ “Арма Строй”, ТОВ НВФ “Геліофарм”, ТОВ Фірма “Флай” .

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з ТОВ “Рівне-Метал”, ПП “Компанія “Лора”, ПП “Алертс Груп”, ТОВ “Арма Строй”, ТОВ НВФ “Геліофарм”, ТОВ Фірма “Флай” порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на прибуток та податку на додану вартість, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах (договорах, актах, накладних, платіжних документах) складених позивачем з вказаними контрагентами лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

На момент проведення перевірки та прийняття оспорених рішень, вироки по кримінальних справах, що набрали законної сили, відсутні, а податковий орган покликається лише на наявність кримінальних справ.

Тому, твердження Здолбунівської ОДПІ про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з ТОВ “Рівне-Метал”, ПП “Компанія “Лора”, ПП “Алертс Груп”, ТОВ “Арма Строй”, ТОВ НВФ “Геліофарм”, ТОВ Фірма “Флай”, є необґрунтованим та передчасним.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.

Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2., п 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення, містить припущення та не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у сторін на створення правових наслідків; щодо безтоварності господарських операцій; щодо невиконання позивачем та контрагентами взятих на себе зобовязань, що відображені у вище перелічених накладних, актах виконаних робіт, платіжних дорученнях, податкових накладних.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення № 0000032340/0 та № 0000042340/0 від 29.01.2010 року визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно статті 94 КАС України судові витрати стягуються на користь позивача з Державного бюджету України в сумі 3,40 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції №0000032340/0 від 29.01.2010 року та № 0000042340/0 від 29.01.2010 року.

Присудити на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Укрцемремонт" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.