Рішення № 14354333, 28.02.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2011 р.

Справа № 10/89.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Зеніт”, м. Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю “СтройКомплекс”, м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 84278,15 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача –не з’явився

Відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 84278,15 грн. за поставлений товар, в тому числі 74251,74 грн. основного боргу, 7573,67 грн. індексу інфляції та 2453,36 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Кримська філія позивача поставила відповідачеві по видаткових накладних товар: алюмінієвий профіль, перила, с/п та комплектуючі в асортименті на загальну суму 74251,74 грн., одна відповідач отриманий товар не оплатив, незважаючи на пред’явлення претензії.

Провадження у справі порушено ухвалою від 28.12.2010 р., розгляд справи в судовому засіданні призначено на 25.01.2011 р. за участю представників сторін, відповідача зобов’язано надати відзив на позов.

Відзиву на позов відповідач не надав, його представник в судове засідання 28.02.2011 р. не з’явився, про причини неявки не повідомив, незважаючи на те, що розгляд справи відкладався саме за клопотанням відповідача.

Представник позивача в судові засідання не з’явився, надіслав клопотання про вирішення спору без участі його представника, докази належного повідомлення відповідача про час, місце і дату судового засідання є в матеріалах справи, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Як видно з наявних у справі доказів, позивач в особі Кримської філії, керівнику якої Ларіну Є.В. в установленому порядку надано право, зокрема, укладати договори, проводити господарські та фінансові операції, отримувати приймати та відпускати товари, виписувати і підписувати накладні тощо, передав відповідачеві по видаткових накладних товари (перила, алюмінієвий профіль та ін.) на загальну суму 74251,74 грн., а саме:

по видаткових накладних від 26.12.2007 р.:

1) № РН-000098 на суму 9244,74 грн.;

2) № РН-000099 на суму 3087,92 грн.;

3) № РН-000100 на суму 5825,52 грн.;

4) № РН-000100 на суму 46,51 грн.;

5) № РН-000103 на суму 55132,00 грн.;

6) № РН-000104 на суму 19,55 грн.;

7) № РН-000114 на суму 321,84 грн., та

по видаткових накладних від 01.02.2008 р.:

1) № РН-0000029 на суму 367,10 грн.;

2) № РН-0000030 на суму 206,56 грн. (а.с. 17-27).

Одержання відповідачем товару по зазначених вище накладних підтверджується підписами відповідальної особи та відтисками печатки підприємства, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від 26.12.2007 р. серії ЯНС № 894911 та від 31.01.2008 р. серії ЯНС № 894931.

Умовами оплати товару у видаткових накладних зазначено “безготівковий розрахунок”, строку проведення платежу не визначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, тобто умов про предмет договору, умов, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, а згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 181 ГК господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що між сторонами виникли відносини з договору купівлі-продажу, оформлені відповідними видатковими накладними.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173 - 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт ( у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України)

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як видно з матеріалів справи, у зв’язку з несплатою відповідачем вартості одержаного по вказаних вище видаткових накладних товару позивач надіслав йому претензію за № 205 від 21.10.2009 р. з вимогою сплатити борг у сумі 74251,74 грн., яку (претензію) відповідач одержав 3.11.2009 р., однак кошти позивачеві не сплатив (а.с. 28-19).

За таких обставин вимоги про стягнення основного боргу в сумі 74251,74 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних та інфляційних, суд встановив, що вони є правильними, тому задоволенню підлягають вимоги про стягнення 3% річних у сумі 2453,36 грн. за період з 11.01.2009 р. по 17.12.2010 р. та про стягнення збитків від інфляції в сумі 7573,67 грн. за період з листопада 2009 р. по листопад 2010 р. включно (а.с. 30-32).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Стройкомплекс” (м. Чернівці, вул. Руська, 129-а, р/р 26000057532701 у ВАТ “Сведбанк”, МФО 300164, ід. код 32929561) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Зеніт” (м. Донецьк, вул. Хіміків, 44-а, р/р 26005001000254 у ТОВ “Український фінансовий світ” м. Донецька, МФО 377777, ід. код 31205699) 74251,74 грн. основного боргу, 7573,67 грн. інфляційних, 2453,36 грн. 3% річних, 842,79 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення підписано 28.02.2011 р.

Суддя Т.І.Ковальчук