Рішення № 14353696, 21.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.11 Справа№ 5015/365/11

Суддя Н. Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів», м.Львів

До відповідача : Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Львів

Про стягнення 49737,11 грн.

В судове засідання зявились:

від позивача : Гринишин М.С. представник

від відповідача : не зявився

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів»до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 49737,11 грн.

В судовому засіданні 21.03.2011 р. судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до позовної заяви та матеріалів справи.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 21.03.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Протягом червня-серпня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів»було поставлено товар Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 загальною вартістю 53377,51 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0005958 від 04.06.2009 р., № РН-0005959 від 04.06.2009 р., № РН-0006553 від 16.06.2009 р., № РН-0006593 від 16.06.2009 р., № РН-0006611 від 16.06.2009 р., № РН-0009024 від 23.07.2009 р., № РН-0009646 від 03.08.2009 р., № РН-0010585 від 17.08.2009 р. (а.с.7-14, а.с.43-50). За отриманий товар відповідач зобовязувався провести оплату, однак, розрахувався лише частково в розмірі 4456,64 грн.

Позивачем була направлена претензія № 31 від 24.06.2010 р. про оплату заборгованості в сумі 48920,87 грн., яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Таким чином, станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 48920,87 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 816,24 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в період червня-серпня 2009 року отримав від позивача товар (металопрокат), на загальну суму 53377,51 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0005958 від 04.06.2009 р., № РН-0005959 від 04.06.2009 р., № РН-0006553 від 16.06.2009 р., № РН-0006593 від 16.06.2009 р., № РН-0006611 від 16.06.2009 р., № РН-0009024 від 23.07.2009 р., № РН-0009646 від 03.08.2009 р., № РН-0010585 від 17.08.2009 р. (а.с.7-14, а.с.43-50). Крім того, позивачем виставлялися відповідачу рахунки про оплату поставленого товару (а.с.52-58).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобовязання відповідач виконав частково, провівши оплату в розмірі 4456,64 грн. Решта сума боргу за отриманий товар в розмірі 48920,87 грн. відповідачем залишилась непогашеною.

Відповідно до п.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2010 року позивачем була направлена відповідачу претензія № 31 про оплату заборгованості в розмірі 48920,87 грн., яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Отже, станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 48920,87 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання зобовязань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 816,24 грн. підлягають до сплати.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судові засідання не зявився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 497,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал Холдинг Львів” (79034, м. Львів, вул. Навроцького, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 33286209) 48920,87 грн. заборгованості, 816,24 грн. трьох відсотків річних, 497,40 грн. державного мита та 236,00 грн. інформаційно технічного забезпечення судового процесу..

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.03.2011 р.

Суддя