Рішення № 14353644, 15.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.11                                                                                           Справа№ 5015/886/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Шереметі О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Електросвіт”, м .Івано-Франківськ

до відповідача: Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”

про стягнення заборгованості

Представники сторін:

Від позивача: Говзан М.М. - представник

Від відповідача: Кречетова Л.І.- представники

Права та обов”язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз”яснено, заяв про відвід судді не поступало, за клопотанням присутніх представників технічна фіксація судового процесу не проводилася.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю ”Електросвіт”, м .Івано-Франківськ до Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” про стягнення 123576грн. основного боргу, 12043,56грн.-пені,4052,61грн. -3%річних,11240,11грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.11р. прийнято позовну заяву , порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду. В судове засідання представники сторін з»явилися. Позивачем вимоги ухвали суду виконано та подано витребувані документи.

Відповідачем подано відзив № НХ-864 від 14.03.11р., в якому відповідач визнає суму основного боргу в розмірі 123576грн, зауважень , щодо нарахування 3% річних в розмірі 4052,61грн. та інфляційних втрат в сумі 11240,11грн. відповідач немає, зазначає, що пропущений строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені , який представник відповідача просить застосувати та відмовити в задоволенні даної вимоги та просить відмовити у відшкодуванні 5000грн. за надання юридичної допомоги. При цьому зазначає, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, належить виходити із тривалості і складності розгляду справи, тощо, оскільки дана справа не є складною, розмір , період нарахування пені, 3% річних обумовлені в договорі та передбачені господарським, цивільним кодексами України, тому просить відмовити позивачу у відшкодуванні витрат.

Дослідивши матеріали справи та представлені докази в їх сукупності,заслухавши представників обох сторін, господарський суд Львівської області в с т а н о в и в:

15 жовтня 2009 року між ТзОВ „Електросвіт", (продавець) та Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»(покупець) укладено договір поставки №Л/НХтерЗ-09062, згідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити певний товар, в асортименті та кількості відповідно до Специфікації №1, що є Додатком №1 до даного Договору та є його невід'ємною частиною. Найменування Товару: трансформаторів (комплектні трансформаторні підстанції).

За умовами п.6.1 договору №Л/НХтерЗ-09062 від 15.10.09р. оплата за поставлений Товар по даному Договору проводиться покупцем на протязі сорока п'яти (45) банківських днів після дати поставки товару. Датою оплати вважається дата перерахування Покупцем коштів на рахунок постачальника. Прийом Товару здійснюється Покупцем при наявності товаро супроводжувальних документів: - рахунку-фактури , видаткової накладної; сертифіката відповідності та паспорта, який видається виробником на кожну партію поставленого товару.

На виконання умов договору №Л/НХтерЗ-09062 від 15.10.09р. ТзОВ „Електросвіт", згідно до довіреності №248 від 02.11.09р. відвантажено Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця»товар на загальну суму 123576грн, що підтверджується видатковою накладною №ЕС-0000008309 від 02.11.09р. Однак, відповідачем не проведно жодних оплат вартості отримано товару.

За правилами ст.526 ЦК України,193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Згідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на день прийняття рішення у суду відсутні докази в підтвердження оплати відповідачем заборгованості з основного боргу, яка становить 123576грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст.625 ЦК України позивачем підставно нараховано за період з січня 2010 року по лютий 2011року 4052,61грн. -3%річних, 11240,11грн.-інфляційних втрат.

Згідно до п.9.4 договору №Л/НХтерЗ-09062 від 15.10.09р. в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від його вартості за кожен день прострочення. На підставі п.9.4 договору №Л/НХтерЗ-09062 від 15.10.09р. позивачем нараховано за період з 07.01.2010р. по 10.02.11р. пеню в розмірі 12043,56грн.

За умовами п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При здійсненні перевірки розрахунку проведеного позивачем при нарахуванні пені, згідно до вимог ст.. 232 ГК України та положень укладеного між сторонами договору щодо строків оплати, встановлено, що останній припустився помилки при обрахунку та визначенні періоду нарахування пені.

За умовами ст.ст. 251, 252, 256 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. . Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно до ст.. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом п.6.1, 5.4 договору №Л/НХтерЗ-09062 від 15.10.09р., передбачено, що оплата за поставлений товар по даному договору проводиться покупцем на протязі сорока п'яти (45) банківських днів після дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. Так, як вже судом встановлено, поставка товару відбулася 02.11.09р., що підтверджується накладною №ЕС-0000008309 від 02.11.09р. Позивач звернувся до суду із даним позовом 11.02.2011р., згідно поштового штемпеля на конверті та позов поступив до суду 17.02.11р. згідно печатки канцелярії суду та номера вхідної кореспонденції №929, зокрема із вимогою про стягнення пені за період з 07.01.2010р. по 10.02.11р. .

За умовами ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. З огляду на умови договору , встановлений строк оплати та дату поставки товару , позивачем пропущено річний строк позовної давності . Щодо вимоги про стягнення пені, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності. Жодних заяв про поновлення пропущеного строку суду не подано. Відтак, суд приходить до висновку відмовити у задоволенні вимоги про стягнення пені .

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач основний борг визнав, проти нарахування 3%річних та інфляційних втрат не заперечив, доказів в спростування наведених обставин та доказів оплати боргу суду не представлено.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру" . Позивачем заявлено вимогу про відшкодування 5000грн. витрат за послуги адвоката. До матеріалів справи позивачем долучено договір №253 від 28.01.11р., укладений між ТзОВ»Електросвіт»(замовник) та Адвокатським об»єднанням «Західноукраїнська правнича компанія»в особі адвоката об»єднання «Говзана М.М.(виконавець), згідно до умов якого замовник, доручає, а виконавець бере на себе зобов»язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором, Акт приймання виконаних робіт від 03.02.2011р. , додаток №1 до договору про надання юридичних послуг №253, платіжне доручення №389 від 10.03.2011р. на суму 5000грн ,в якому зазначає, плата за послуги згідно договору №253 від 28.01.11р. та долучено копію адвокатського посвідчення №674 від 19.12.08р. видане Говзану Миколі Миколайовичу, в тому що він має право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому, належить зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Зважаючи на обставини даної справи, рівень складності даної справи, визнання позову відповідачем в частині основного боргу , відсутності заперечень, щодо стягнення інфляційних втрат та 3 %річних, тривалість розгляду даного спору, суд приходить до висновку про неспіврозмірність необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката. Виходячи із наведеного, суд вважає за необхідне обмежити розмір суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та відшкодувати витрати в розмірі 3000грн.

Враховуючи вищевикладене, подані докази, надані пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 123576грн. основного боргу, 4052,61грн. -3%річних, 11240,11грн. інфляційних втрат та 3000грн. адвокатських витрат є обґрунтованими, не спростованими і такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині в позові належить відмовити. Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України .

Керуючись ст.ст. 4-3,33,34,35,36,43,44,49, 82,83,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Державного територіального галузевого об’єднання „Львівська залізниця” 79007 м. Львів, вул.Гоголя,1 ЄДРПОУ 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Електросвіт” (76008 м. Івано-Франківськ вул. Незалежності,46 ЄДРПОУ 31789596) 123576грн. основного боргу, 4052,61грн. -3%річних,11240,11грн. інфляційних втрат та 3000грн. витрат за послуги адвоката, 1388,68грн. державного мита, та 217,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя