Рішення № 14353544, 21.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.11 Справа № 8/25/2011

За позовом Прокурора Станично-Луганського району Луганської області в інтересах держави в особі Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, смт Станично-Луганське Луганської області,

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про стягнення 43638 грн. 84 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від прокурора (заявника) Брагіна М.О. прокурор, - посвідчення НОМЕР_2 від 29.08.08 року ;

від позивача Жигріна Ю.М. - завідуюча юридичним сектором, - довіреність № б/н від 12.01.2011 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурор в інтересах держави в особі позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 43638,84 грн. за користування у період з 01.01.09 року по 01.01.11 року земельною ділянкою площею 4,9580 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, нараховану ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами 29.06.06 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 03.03.11 року до 21.03.11 року у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 21.03.11 року прокурором та позивачем заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні вони позов підтримали у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;35;45 та ін.).

Суд на адресу відповідача, вказану у позові (АДРЕСА_1 (а.с.2-4), що також підтверджується довідками: з ЄДР №8911903 від 28.02.11 року (а.с.39) та обласного адресного бюро Управління МВС України у Луганській області №б/н від 23.02.11 року (а.с.38)), спрямував ухвалу суду від 17.02.11 року про порушення провадження у справі та від 03.03.11 року про відкладення її розгляду.

Оператор поштового звязку надав до суду письмове повідомлення про вручення особисто відповідачеві 23.02.11 року першого поштового відправлення, яке містять ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання (а.с.35); друге поштове відправлення (ухвалу про відкладення розгляду справи) судом спрямоване на ту ж адресу.

За таких обставин у суду маються достатні підстави дійти висновку, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Прокурор та позивач не заперечили проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши прокурора та позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

26.06.03 року між Закритим акціонерним товариством "Луганський ливарно-механічний завод" (продавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (покупець) у нотаріальній формі укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив комплекс оздоровчого табору "Дружба", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці фактичною площею 49580 кв.м (1).

Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу ОСОБА_5 26.06.03 року, за реєстром №1636 (а.с.21-22).

29.06.06 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), на підставі розпорядження Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 06.06.06 року №400 (а.с.23-24), у простій письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з земель запасу Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району (п.1), площею 4,9136 га, яка знаходиться під комплексом оздоровчого табору "Дружба" (п.2), строком з 29.06.06 року по 29.06.54 року (п.7); дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у договорі відсутні.

Орендна плата у розмірі 19737,115 грн. на рік (п.8), з урахуванням індексу інфляції (п.9), повинна вноситися орендарем щомісячно, впродовж 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Вільхівської сільської ради (п.10).

Розмір орендної плати може бути переглянуто щорічно за умов, визначених у п. 12 договору.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, орендар зобовязаний сплатити орендодавцю суму боргу з нарахуванням інфляції та 3% річних за час прострочення (п.13).

Земельна ділянка передається в оренду для несільськогосподарських потреб (п.14); її цільове призначення землі рекреаційного призначення (п.15).

Відповідно до умов п.19 договору передача орендованої земельної ділянки здійснюється у триденний строк після державної реєстрації договору за актом їїї приймання-передачі.

За несвоєчасне або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність згідно закону та цьому договору (п.38).

Договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації (п.40).

11.09.06 року здійснена державна реєстрація даного договору у Станично-Луганському районному реєстраційному окрузі, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено реєстраційний запис за №040652300427 (а.с.7-8).

З обставин справи вбачається, що земельна ділянка передана орендареві.

З наданих до справи доказів вбачається, що відповідач припустився несплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.09 року по 01.01.11 року, у звязку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 43638,84 грн.(а.с.2-4;10-11), яку прокурор та позивач просять стягнути з відповідача.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

Подібні порушення в частині внесення орендної плати за попередній період уже були предметом розгляду з боку господарського суду Луганської області (рішення від 18.06.09 року у справі №6/76) (а.с.29-33).

ІІ.Заслухавши прокурора та позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка державної форми власності.

Розпорядження землями державної власності в межах, визначених законом, належить до повноважень районних державних адміністрацій ( п. "а" частини 1 ст.17 ЗКУ).

У власності держави перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч. 1 ст.84 ЗКУ), - тобто у даному випадку позивач є належним орендодавцем згадуваної у цьому рішенні земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.

Статтею 36 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" встановлено, що у разі невиконання зобовязань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з 01.01.09 року по 01.01.11 року не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою (а.с.10).

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі.

Такого права відповідачеві згідно умовам вищезгаданого договору оренди землі від 11.02.05 року не надано.

Як сказано в ст. 526 ЦКУ, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено: якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).

Відповідач всі вищезазначені вимоги не виконав, що доведено позивачем та доказами, долученими до матеріалів справи.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобовязання за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобовязань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що прокурором та позивачем повністю доведено законність та обґрунтованість заявлених ними вимог, - позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила чинне земельне та цивільне законодавство України.

Судом взято до уваги, що відповідно до п. 30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито" та розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.09 року №825 "Про внесення змін до постанови КМУ від 21.12.05 року №1258" Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави.

Цей спір носить майновий характер, а тому відповідно до п."а" ч.2 ст. 3 вищеназваного Декрету за розгляд господарським судом такого позову на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до розділу ІІ вищезгаданої постанови Кабінету Міністрів України при зверненні з позовом до господарських судів України на користь Державного бюджету України підлягає внесенню плата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягають стягненню:

державне мито у сумі 436,39 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 12, 83 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 22 та 28 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю", керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст. 22,29,32-34,36,43,44,47-1,49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, ідентифікаційний код 20188543, яка знаходиться за адресою: смт Станично-Луганське, вул. Леніна, 25 Луганської області, - заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 43638 (сорок три тисячі шістсот тридцять вісім) грн. 84 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь Державного бюджету України на рахунок:

№31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013; одержувач коштів: УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ідентифікаційний код 24046582, КБК 22090200, символ звітності банку 095, - державне мито в сумі 436 (чотириста тридцять шість) грн. 39 коп.; наказ видати Державній податковій інспекції у місті Станично-Луганському районі Луганської області;

№31217264700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013; одержувач коштів: УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ідентифікаційний код 24046582, КБК 22050003, символ звітності банку 264,- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 21.03.2011 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 березня 2011 року.

Суддя А.П.Середа