Рішення № 14353459, 17.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.11                                                                                 Справа № 26/39/2011

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Основа”, м.Васильків Київської області

до Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод”, м.Стаханов Луганської області

про стягнення 24552 грн. 00 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – представник за довіреністю Рябокобиленко К.С., довіреність №б/н від 17.01.2011;

від відповідача –представник за довіреністю Поташова О.А., довіреність №15499 від 30.12.2010.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за недопоставку продукції у сумі 24552 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.02.2011 розгляд справи призначений на 15.03.2011. В судовому засіданні 15.03.2011 згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошена перерва до 17.03.2011. рішення приймається 17.03.2011.

Відповідач відзивом №2683 від 11.03.2011 вимоги позову відхилив, вважає що договір є недійсним, оскільки в момент його укладення відповідач не отримав згоди вищого органу товариства –загальних зборів на його укладення, що суперечить положенням Статуту відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Основа” (позивач, покупець) та Відкритим акціонерним товариством „Стахановський вагонобудівний завод” (відповідач, постачальник) 25.12.2009 був укладений договір №842/09 з додатками до нього (далі-договір) за яким постачальник прийняв на себе зобов’язання з розробки технічної документації –креслень КМД, виготовленню та поставці металоконструкцій (в подальшому продукція), в об’ємах згідно специфікацій, які є невід’ємною частиною договору, а покупець оплатити та прийняти продукцію, виготовлену за кресленнями КМД (п.1.1, п.1.3 договору).

Згідно п.3.1 договору ціна за 1 тону металоконструкцій складає 19250 грн. 40 коп. з ПДВ на умовах EXW склад постачальника.

Оплата продукції здійснюється в безготівковому порядку банківським переводом безпосередньо на рахунок постачальника, який вказаний в розділі 13 цього договору, з рахунку покупця, вказаного в розділі 13 договору (п.4.1).

Відповідно до п.4.4 договору оплата по договору здійснюється в гривнях банківським переводом на поточний рахунок постачальника. Покупець оплачує 100% попередньої оплати протягом 5 банківських днів з моменту підписання даного договору, виходячи з об’єму поставки, вказаного в специфікаціях.

Датою поставки партії продукції вважається дата підписання акта приймання-передачі продукції (п.4.5).

Відповідно до п.5.2 договору строк поставки –до 31.12.2010.

Згідно п.8.2 договору за прострочення поставки оплаченої продукції з вини постачальника, останній сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

На виконання вказаних умов договору позивач перерахував відповідачу 1752000 грн. 00 коп. передплати за договором №842/09 від 25.12.2009, що підтверджується платіжним дорученням №881 від 28.12.2009 (а.с.12).

Відповідач в обумовлений договором строк продукцію не поставив, у зв’язку з чим позивач на підставі п.8.2 договору нарахував відповідачу пеню у сумі 24552 грн. 00 коп. за період з 01.01.2011 по 02.02.2011, за стягненням якої позивач і звернувся до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем доведено порушення відповідачем зобов”язання за договором №842/09 від 25.12.2009 в частині строків поставки продукції, відповідачем цей факт не оспорюється.

За вказаних обставин господарський суд вважає, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам та підлягають до задоволення повністю.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, суд вважає необгрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України договір –це двосторонній правочин.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, де в п.2 визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідач вважає, що даний договір всупереч ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України підписаний неповноважною особою, оскільки в момент підписання даного договору не було отримано згоди на його укладення вищого органу товариства –загальних зборів членів товариства відповідно положенням його Статуту.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи відповідача та норми чинного законодавства, суд вважає, що договір №842/09 від 25.12.2009 укладений між сторонами, відповідає нормам Цивільного та Господарського кодексів України, є дійсним, і підстав визнавати його недійсним або неукладеним немає, враховуючи наступне.

За змістом договір №842/09 від 25.12.2009 відповідає вимогам господарського та цивільного законодавства і даний факт відповідачем не оспорюється.

Даний договір підписано головою правління ВАТ „Стахановський вагонобудівний завод” і цей підпис скріплений печаткою підприємства, що відповідає приписам ст.ст.207, 208 Цивільного кодексу України та п.7 ст.179 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.15.9 Статуту ВАТ „Стахановський вагонобудівний завод” голові правління підприємства надані повноваження діяти від імені товариства, представляти його у відносинах з іншими особами, укладати угоди.

Тобто, укладаючи з позивачем договір №842/09 від 25.12.2009, голова правління діяв відповідно до наданих йому Статутом повноважень.

Пунктом 13.1 вищевказаного Статуту визначена компетенція загальних зборів акціонерів Товариства, до яких віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму , що перевищує 1200000 грн.

Даний пункт Статуту не обмежує повноваження голови правління Товариства при укладенні договорів, а визначає внутрішній порядок Товариства затвердження вже укладених договорів.

На підставі викладеного суд вважає, що договір №842/09 від 25.12.2009, укладений між ВАТ „Стахановський вагонобудівний завод” та ТОВ „Будівельна компанія „Основа”, повністю відповідає вимогам чинного законодавства, укладений сторонами з метою отримання реальних результатів та настання певних правових наслідків, ним передбачених і визнавати його недійсним немає правових підстав.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Зайве сплачені позивачем при поданні позовної заяви витрати по державному миту в сумі 00 грн. 48 коп. підлягають поверненню з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

У судовому засіданні 17.03.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 47, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод”, пр.Леніна, 67, м.Стаханов Луганської області, код 00210890 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Основа”, вул.Декабристів, 45, м.Васильків Київської області, код 34521258 пеню в сумі 24552 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 245 грн. 52 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Основа”, вул.Декабристів, 45, м.Васильків Київської області, код 34521258 зайве сплачені за платіжним дорученням №290 від 22.04.2010 витрати з державного мита в сумі 00 грн. 48 коп.

Повернення державного мита здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 21.03.2011.

Суддя                                                             С.С. Єжова

Помічник судді                                                                                С.І. Заєць