Рішення № 14353111, 14.03.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2011 р.

Справа № 5013/203/11

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5013/203/11

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", м. Київ

до відповідача: військової частини А 0981, м. Кіровоград

про стягнення 24360,81 грн,

представники сторін:

від позивача - Дубищев Юрій Володимирович, довіреність № 3096 від 11.12.2009;

від відповідача - Герешенко Ольга Петрівна, довіреність № 324 від 16.02.2011.

Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" подано позов про стягнення з військової частини А 0981 заборгованості у сумі 26680,92 грн, з яких: 25177,20 грн - основна заборгованість за послуги зв'язку, 263,80 грн - пеня, 912,96 грн - інфляційні збитки, 326,96 грн - 3% річних.

Відповідач у запереченнях на позов від 09.02.2011 № 275 заперечив позовні вимоги в частині визнання військової частини єдиним відповідачем по даній справі та просить залучити до участі у справі другого відповідача - головного розпорядника коштів Управління зв'язку та інформаційних систем Тилу Збройних Сил України, посилаючись на відсутність фінансування (а.с.44-45).

В судовому засіданні представником позивача надано заяву від 12.03.2011 № 106/06 про зменшення позовних вимог, за змістом якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 24360,81 грн, з яких основної заборгованості 23079,10 грн, пені 263,80 грн, збитків від інфляції 746,65 грн та 3 % річних 271,26 грн, яка мотивована тим, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2010 у справі № 18/34 було стягнуто з відповідача борг за січень 2010 року.

З тих же підстав відповідачем також надано клопотання від 11.03.2011 № 494 про зменшення загальної суми заборгованості на суму 2320,11 грн, з них основної заборгованості за надані послуги експлуатаційно-технічного обслуговування засобів зв'язку на 2098,10 грн, збитків від інфляції на 166,31 грн, 3 % річних на 55,70 грн.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарським судом прийняті вказані заяви сторін.

В судовому засіданні 04.03.2011 оголошувалась перерва до 14:00 14.03.2011, про що присутні представники сторін повідомлялись під розписку (а.с. 126).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (Виконавець) та військовою частиною А 0981 (Споживач), № 263/8 від 01.01.2003 (далі - договір), позивачем в період з лютого по грудень 2010 року надавались відповідачу послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів і споруд зв'язку, що підтверджується актом приймання-передачі засобів і споруд зв'язку та актами виконаних робіт (а.с. 20, 67-77).

Пунктом 2.1.2 договору Споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати суми згідно з розрахунком вартості послуг.

Згідно з розрахунком вартості послуг (додаток № 3Б до договору № 263/8 від 01.01.2003 в редакції додаткової угоди від 01.03.2005) сторонами узгоджена щомісячна плата за експлуатаційно-технічне обслуговування лінійних і станційних споруд зв'язку в сумі 2098,10 грн (а.с. 29).

Відповідно до пункту 3.1 договору розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться споживачем щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків виконавця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Рахунки та докази їх отримання відповідачем містяться в матеріалах справи (а.с. 93-114).

Між тим, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, за надані в період з лютого по грудень 2010 року послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів та споруд зв'язку не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 23079,10 грн (а.с. 129).

Наявність основної заборгованості та пені підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 78).

У зв'язку з непогашенням боргу, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 24360,81 грн, з яких основна заборгованість 23079,10 грн, пеня 263,80 грн, збитки від інфляції 746,65 грн та 3 % річних 271,26 грн.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статей 901, 903, 905 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Доказами у справі, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Докази виконання відповідачем в повному обсязі прийнятих на себе зобов'язань за договором № 263/8 від 01.01.2003 в матеріалах справи відсутні, на вимогу суду не подано, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за період з лютого по грудень 2010 року в сумі 23079,10 грн заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором в сумі 263,80 грн.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що при невиконанні пункту 2.1.2 договору, споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення пені за період з 11.06.2010 по 30.11.2010 в сумі 81,20 грн за прострочення виконання зобов'язання за травень місяць 2010 року; за період з 11.07.2010 по 30.11.2010 в сумі 65,00 грн за прострочення виконання зобов'язання за червень місяць 2010 року; за період з 11.08.2010 по 30.11.2010 в сумі 49,89 грн за прострочення виконання зобов'язання за липень місяць 2010 року; за період з 11.09.2010 по 30.11.2010 в сумі 36,08 грн за прострочення виконання зобов'язання за серпень місяць 2010 року; за період з 11.10.2010 по 30.11.2010 в сумі 22,72 грн за прострочення виконання зобов'язання за вересень місяць 2010 року; за період з 11.11.2010 по 30.11.2010 в сумі 8,91 грн за прострочення виконання зобов'язання за жовтень місяць 2010 року, на загальну суму 263,80 грн заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період з 11.03.2010 по 31.12.2010 в сумі 271,26 грн та інфляційні втрати за період з березня місяця 2010 року по грудень 2010 року в сумі 746,65 грн, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи відповідача про неможливість виконання зобов'язання вчасно (стаття 607 Цивільного кодексу України) та щодо відсутності його вини у виникненні заборгованості (стаття 614 Цивільного кодексу України, стаття 218 Господарського кодексу України) до уваги господарським судом не приймаються, оскільки відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання; відповідальність же боржника за порушення грошового зобов’язання настає незалежно від його вини.

Господарський та Цивільний кодекси України не виділяють бюджетні установи в окрему категорію осіб і не встановлюють окремі підстави для звільнення їх від цивільної відповідальності.

Навпаки, згідно статті 629 Цивільного кодекс України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства

В задоволенні клопотання військової частини А0981 щодо залучення до участі у справі другого відповідача (а.с.44-45) слід відмовити, оскільки відповідач, який є юридичною особою (а.с. 79), самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (стаття 96 Цивільного кодексу України).

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 22, 24, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини А-0981 (25025, м. Кіровоград-25, р/р №35217017000457 в УДК в Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 08540730) на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3 р/р №26006501022891 в Київській регіональній дирекції ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 322904, ідентифікаційний код 16479714) - 23079,10 грн основного боргу, 263,80 грн пені, 271,26 грн 3 % річних, 746,65 грн інфляційних збитків, 243,61 грн державного мита та 236 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г.Кабакова

Повне рішення складено 15.03.2011.