Рішення № 14352302, 24.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.11 Справа № 18/5009/168/11

Суддя

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, в особі Запорізької обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” (69063, м. Запоріжжя, вул.Тургенєва, 29)

до відповідачів:

1. Товарної біржі “Запорізький торгівельний майданчик” (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 3, кв. 81)

2. субєкта оціночної діяльності СПД ФОП ОСОБА_3АДРЕСА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: арбітражний керуючий Клименко Олександр Юрійович АДРЕСА_2

про визнання торгів з продажу нежитлового приміщення такими, що не відбулися та визнання недійсною оцінки нерухомого майна

суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Іванісов В.С., довіреність № 1425 від 06.11.2009 р., паспорт серія НОМЕР_1 від 11.07.1996 р.;

від відповідача 1: Карпенко О.Л., довіреність б/н від 08.02.2011 р., паспорт серія НОМЕР_2 від 21.01.1997 р.;

від відповідача 2: ОСОБА_3, свідоцтво НОМЕР_3 від 19.01.2010 р., свідоцтвоНОМЕР_4 від 23.07.2008 р., паспорт серія НОМЕР_5 від 10.09.1996 р.;

від третьої особи: Клименко А.Ю., постанова у справі № 26/277/10 від 16.08.2010 р., паспорт серія НОМЕР_6 від 31.10.1996 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 14.01.2011 року звернувся позивач публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Запорізької обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” з позовною заявою до відповідача 1: Товарної біржі “Запорізький торгівельний майданчик”, відповідача 2: субєкта оціночної діяльності СПД ФОП ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича про визнання біржових торгів такими, що не відбулися; визнання недійсною оцінки нерухомого майна, що виконана субєктом оціночної діяльності СПД ФОП ОСОБА_3; призначення у справі судової експертизи для встановлення дійсної ринкової вартості нерухомого майна; встановлення дійсної ринкової вартості нерухомого майна.

Ухвалою суду від 17.01.2011 року порушено провадження у справі № 18/5009/168/11, судове засідання призначено на 09.02.2011 р. Ухвалою суду від 09.02.2011 р. розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 24.02.2011 р.

Ухвалою від 09.02.2011 р. суд просив позивача уточнити , які вимоги предявлено до кожного з відповідачів , позивач не виконав вимоги ухвали суду, натомість, надав у судовому засіданні 24.02.2011 р. уточнену позовну заяву, у якій відповідачем вказав тільки субєкта оціночної діяльності СПД ФОП ОСОБА_3 (хоча у позовній заяві позовні вимоги заявлені до Торгової біржі “Запорізький торгівельний майданчик” відповідач 1 та до субєкта оціночної діяльності СПД ФОП ОСОБА_3 відповідач 2) та просив суд визнати недійсною оцінку нерухомого майна інв. № 3, літ. К (бокси гаражу), що знаходиться за адресою Запорізька область, Запорізький район, селище Сонячне шосе, 2, загальною площею 414,5 кв.м., виконану субєктом оціночної діяльності СПД ФОП ОСОБА_3 та визнати біржові торги, що проводились ТБ “Запорізький торгівельний майданчик” від 25.11.2010 р. з реалізації майна по лоту № 3 будівлі цеху інв. № 3 літ. К, загальною площею 414 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, такими, що не відбулися. Уточнена позовна заява не була прийнята судом до розгляду, оскільки порушувала приписи ст. 22 ГПК України. Відповідно до ч.ч. 3, 4, 6 ст. 22 ГПК України, с торони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 даного Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Судом розглядаються первісні позовні вимоги про визнання біржових торгів такими, що не відбулися; визнання недійсною оцінки нерухомого майна, що виконана субєктом оціночної діяльності СПД ФОП ОСОБА_3; призначення у справі судової експертизи для встановлення дійсної ринкової вартості нерухомого майна; встановлення дійсної ринкової вартості нерухомого майна.

Представники відповідачів 1, 2 заперечили проти задоволення позову, просили суд в позові відмовити. Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, надав суду письмове пояснення, яке залучено судом до матеріалів справи. В судовому засіданні 24.02.2011 р. розгляд справи був закінчений, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Судом розглянуті позовні вимоги, які вмотивовані наступним: господарським судом Запорізької області 16.08.2010 р. винесено постанову у справі № 26/277/10 про визнання ФОП ОСОБА_7 банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Клименка О.Ю. Позивач 16.09.2010 р. направив ліквідатору та господарському суду заяву про грошові вимоги до ФОП ОСОБА_7 на суму 998417,27 грн. Підтвердженням вимог банку, є кредитний договір № 011/02-2/573 від 07.11.2007 р., в якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору банком та позичальником було укладено договір іпотеки № 011/02-2/573/1 від 12.11.2007 р., предметом якого є нерухоме майно інв. № 3, літ. К (бокси гаражу), що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 414,5 кв.м., загальною заставною вартістю 820893,00 грн. Для проведення оцінки нерухомого майна ліквідатором було призначено суб'єкта оціночної діяльності СПД ФОП ОСОБА_3 Оцінювачем складено “Звіт про визначення вартості нежитлового приміщення (будівлі цеху), розташованого за адресою: АДРЕСА_3”, згідно якого, ринкова вартість нерухомого майна, без врахування ПДВ, визначена у сумі 239334,00 грн., ліквідаційна вартість без врахування ПДВ визначена у сумі 229761,00 грн. Перші торги заставного майна боржника ФОП ОСОБА_7 були призначені на 22.10.2010 р., але вони не відбулись у зв'язку з відсутністю покупців. 09.11.2010 р. арбітражний керуючий Клименко О.Ю. направив позивачу лист, в якому повідомив про місце, дату та час проведення повторних відкритих торгів з продажу заставного майна боржника ФОП ОСОБА_7 Спірне майно на торгах 25.11.2010 р. було продане за ціною 169400,00 грн. Позивач не згоден із оцінкою ринкової вартості та ліквідаційною вартістю нерухомого майна та вважає, що при проведенні оцінки не було дотримано вимог чинного законодавства, якими врегульовано проведення незалежної оцінки майна, що призвело до необґрунтованого заниження ринкової вартості предметів оцінювання. Внаслідок значного заниження оцінки нерухомого майна та відсутністю іншого майна у боржника, на яке відповідно до Закону можливо звернуто стягнення, є неможливим повне задоволення вимог позивача. На підставі викладено вище, позивач просив суд: визнати біржові торги, що проводились ТБ “Запорізький торгівельний майданчик” від 25.11.2010 р. з реалізації майна по лоту № 3 будівлі цеху інв. № 3 літ. К, загальною площею 414 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, такими, що не відбулися; визнати недійсною оцінку нерухомого майна інв. № 3, літ. К (бокси гаражу), що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 414,5 кв.м., виконану субєктом оціночної діяльності СПД ФОП ОСОБА_3; призначити у справі судову експертизу експерту субєкту оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8, який має достатній для проведення рівень знань та кваліфікації, для встановлення дійсної ринкової вартості нерухомого майна та встановити дійсну ринкову вартість нерухомого майна, зазначеного вище.

У відзиві відповідача 1 зазначено наступне: 15.09.2010 р. ліквідатором ФОП ОСОБА_7 Клименком О.Ю. (замовником) та Товарною біржею “Запорізький торгівельний майданчик” (виконавцем) був укладений договір № 15/09/18 про надання послуг з організації проведення відкритих торгів, за умови якого перелік майна, його склад та вартість визначається письмовими заявками замовника, які є невід'ємною частиною договору, що цілком відповідає положенням ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в тій частині, що саме арбітражний керуючий організовує оцінку майна. Перші відкриті торги з продажу вказаного майна, що були призначені на 22.10.2010 р. не відбулись через відсутність зареєстрованих учасників. Другі публічні торги, відбулись 25.11.2010 р. за участю двох зареєстрованих учасників, переможцем яких стала ОСОБА_9, яка отримала право на купівлю вказаного майна за 169400,00 гривень. Відповідач 1 вважає, що Товарна біржа “Запорізький торгівельний майданчик” не має жодного відношення до оцінки майна та зі свого боку повністю виконала свої зобов'язання за договором у повній відповідності до вимог діючого законодавства з питань банкрутства. У поясненнях, які надійшли до суду 16.02.2011 р., відповідач 1 нормативно обґрунтував свою позицію. Відповідач 1 просив у позові відмовити повністю.

У відзиві відповідача 2 вказано наступне: початкова вартість об'єкта оцінки на других торгах від 25.11.2010 р. (згідно з протоколом проведення відкритих торгів з продажу майна від 25.11.2010 року) після зниження початкової ціни, склала 160 832,70 грн. Оцінка нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_7 виконана у відповідності до ЗУ “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” та інших нормативних актів, які регулюють оціночну діяльність. Відповідач 2 просив у позові відмовити повністю.

У поясненнях третьої особи зазначено, що постановою від 16.08.2010 р. у справі №26/277/10 ФОП ОСОБА_7 визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, призначено ліквідатора арбітражного керуючого Клименка О.Ю. Ліквідатором, на договірній основі, із суб'єктом оцінювальної діяльності ОСОБА_3 проведено незалежну експертну оцінку ліквідаційної вартості виявленого майна. На підставі договору, організовано відкриті (публічні) торги через уповноважену установу ТБ “Запорізький торгівельний майданчик” (уповноваженою установою в засобах масової інформації було розміщено повідомлення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна). Ліквідатор повідомив банк про організацію та проведення торгів, однак, банком проігноровано можливість участі в підготовці та проведенні торгів. Ліквідатором спільно із уповноваженою установою проведено торги з продажу активів боржника і встановлено переможця торгів особу, яка запропонувала на відкритих торгах максимальну ціну за виставлений лот. Відтак, ліквідатором ФОП ОСОБА_7 арбітражним керуючим, виконано всі вимоги, щодо реалізації майна боржника; ПАТ “Райффайзен Банк “Аваль” свідомо проігноровано всі можливості участі в підготовці та проведені торгів з реалізації майна боржника. Третя особо просила у позові відмовити повністю.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вирішуючи даний спір, суд неодноразово наполягав на наданні позивачем відповідних нормативно-правових обґрунтувань і пояснень щодо можливості оскарження саме біржових торгів (тобто таких торгів, які відбуваються не в процесі виконавчого провадження і не в процесі примусової реалізації арештованого та/або заставного майна боржника) та визнання спірної оцінки недійсною тощо. Позивач, підтримуючи позовні вимоги посилався лише на приписи ст.ст. 9, 12 ЗУ «Про іпотеку», ст. 33 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»та загальні положення Цивільного кодексу України про правочини.

Постановою господарського суду Запорізької області від 16.08.2010 р. у справі №26/277/10 (суддя Юлдашев О.О.) ФОП ОСОБА_7 визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Клименка О.Ю., зобовязано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру згідно ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у строк до 01.04.2011 р.

Згідно із ст. 29 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”: майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Оцінка майна, майнових прав (далі оцінка майна) це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності (дане визначення міститься у ст. 3 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"). Статтею 5 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до Закону.

Так, субєктом оціночної діяльності СПД ФОП ОСОБА_3, на замовлення арбітражного керуючого Клименка О.Ю., на підставі договору 02/10/10 на проведення оцінки від 18.10.2010 р. була здійснена оцінка ліквідаційної вартості нерухомого майна (будівля цеху інв. № 3 літ. К, загальною площею 414,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3), що підтверджується звітом про оцінку майна, який складений з 18.10.2010 р. по 22.10.2010 р.

Стаття 30 “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, регулює продаж майна банкрута, так, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із ЗУ “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ “Про товарну біржу”: товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта або за рівних умов - найвищу ціну (ст.ст. 13, 14 ЗУ “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”).

Згідно із ч. 1 ст. 16 вказаного Закону, продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом здійснюється за наявності не менш як двох покупців.

Для проведення відкритих торгів з продажу майна боржника уповноваженою на це особою, арбітражний керуючий Клименко О.Ю. та Товарна Біржа “Запорізький торгівельний майданчик” (надалі відповідач 1) 15.09.2010 р. уклали договір № 15/09/18 про надання послуг з організації проведення відкритих торгів. Згідно договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання організувати та провести відкриті торги з реалізації нерухомого майна (будівля цеху інв. № 3 літ. К, загальною площею 414,0 кв.м., яка розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, селище Сонячне, вул.Сонячне шосе, 2), в порядку передбаченому ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ЗУ “Про товарну біржу”, Правилами біржової торгівлі та іншими нормативно-правовими актами та договором.

Згідно заяв на продаж майна (реєстраційний номер № 15/09-4 від 15.09.2010 р. та реєстраційний № 25/10-3 від 25.10.2010 р.) третя особа на виконання договору № 15/09/18 від 15.09.2010 р., просила відповідача 1 провести прилюдні торги (аукціон) з реалізації майна боржника (ОСОБА_7.). ТБ “Запорізький торгівельний майданчик” та ТОВ “Телерадіо-компанія “ЛАВИНА” уклали медіа-плани, на розміщення відеооголошення на світловому екрані м. Запоріжжя, щодо продажу 22.10.2010 р. та 25.11.2010 р. на відкритих прилюдних торгах нерухомого майна ФОП ОСОБА_7 З 17.09.2010 р. на світловому екрані м. Запоріжжя було розміщено відеооголошення про проведення 22.10.2010 р. відкритих торгів з продажу зазначеного майна. Після закінчення кінцевого терміну прийому заявок, вони так і не надходили, у звязку із чим торги, призначені на 22.10.2010 р., не відбулися. Відповідно акту реєстрації учасників відкритих торгів з продажу майна ФОП ОСОБА_7, складеного організатором відкритих торгів (ТБ “Запорізький торгівельний майданчик”), для участі у повторних відкритих торгах 25.11.2010 р. зареєстровані два учасника: ФО ОСОБА_9 та ФО ОСОБА_10 ТБ “Запорізький торгівельний майданчик” 25.11.2010 р. були проведені відкриті торги з продажу майна ФОП ОСОБА_7, про що складено відповідний протокол. Переможцем торгів стала ФО ОСОБА_9, яка придбала обєкт продажу за 169400,00 грн. Про призначення торгів банк повідомлявся завчасно (листи №26/277-15 від 05.10.2010 р. та 26/277-20 від 09.11.2010 р. про дату і час проведення торгів вручалися нарочно).

З огляду на вище зазначене, вбачається що арбітражний керуючий Клименко О.Ю., керуючись ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, для оцінки майна боржника залучив субєкта оціночної діяльності СПД ФОП ОСОБА_3, який, на підставі ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" здійснив оцінку ліквідаційної вартості нерухомого майна ОСОБА_7 Зі свого боку, ТБ “Запорізький торгівельний майданчик”, виконала усі передбачені чинним законодавством та договором умови щодо належного проведення відкритих торгів з продажу майна боржника.

Судом зясовано, що до спірних правовідносин щодо оскарження саме біржових торгів та оцінки майна, призначення іншої особи оцінювача, визначення дійсної ринкової вартості майна боржника слід застосовувати положення ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ЗУ “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, ЗУ “Про товарну біржу” та Правила біржової торгівлі, оскільки відбувалася реалізація майна банкрута в межах провадження у справі про банкрутство.

Проведені спірні біржові торги, в контексті спірних правовідносин, оскаржуються в порядку ст. 20 ЗУ “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”; з якої слідує, що власне не самі торги (аукціон, конкурс) оскаржуються або визнаються такими, що не відбулися, а оскаржуються угоди, укладені в результаті проведення аукціону (конкурсу). Аукціон, конкурс може бути припинено і обєкт знято з торгів у наведених у даній статті випадках; саме ці випадки (порушення) можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод , укладених на аукціоні; заявником при цьому можуть виступати будь-хто з учасників аукціону (конкурсу) та організатор торгів (орган приватизації); заява про визнання недійсними угод подається до суду у місячний термін з дати проведення аукціону.

Прийнявши до уваги п. 3 Рекомендації ВГСУ 27.06.2007 р. № 04-5/120 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” зі змінами та в раховуючи викладене вище, суд відмовляє в задоволенні позову, в частині визнання біржових торгів такими, що не відбулися.

Законом “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна, положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах. Оцінка майна, у даному випадку, (як зазначено в розділі 3 оспорюваного звіту) здійснена відповідно до приписів Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”; національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003 р.; національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою КМУ № 32742 від 28.10.2004 р., «Норми професійної діяльності оцінювача», затверджені Радою Українського Товариства Оцінювачів в редакції від 18.08.1999 р., Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№ 2343-12 в редакції від 27.07.2010 р., Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності субєктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. За результатами оцінки субєкт оціночної діяльності складає звіт. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності субєктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України. Тобто, законодавство України не надає звіту про оцінку майна статусу акта державного чи іншого органу, що носить обовязковий характер, а отже такий звіт не можу оспорюватися в судовому порядку.

Згідно звіту про оцінку майна, що виконаний відповідачем 2, звіт виконано на замовлення третьої особи (договір № 02/10/10 від 18.10.2010 р.). Тобто, позивач по справі не був стороною угоди про оцінку ліквідаційного майна за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 414 кв.м., що належить ФОП ОСОБА_7 Таким чином, посилання позивача на ст. 33 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” є безпідставними, оскільки, в контексті зазначеного Закону, дана стаття передбачає порядок врегулювання спорів сторін договору на проведення оцінки майна .

Що стосується інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, їх права щодо складеного звіту передбачені ст. 13 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” та п. 62 Національного стандарту № 1.

При цьому судом взяті до уваги Інформаційні листи ВГСУ № 01-8/1270 від 14.07.2004 р. (п. 1) та № 01-8/675 від 14.08.2007 р. (п. 28), а також постанова ВСУ від 07.10.2003 р. у справі № 18/478.

Відносно посилань банку на значне заниження ринкової вартості майна банкрута, у порівнянні з його власним розрахунком, та відсутність іншого майна у боржника, на яке відповідно до Закону можливо звернути стягнення, що робить неможливим повне задоволення вимог позивача, суд зазначає, що проведення банком власного розрахунку ринкової вартості майна боржника не є належним та допустимим доказом упередженості або некомпетентності залученого ліквідатором оцінювача та невідповідності вимогам нормативно-правових актів самої спірної оцінки та її результатів. По-перше, виконувалася оцінка не ринкової, а ліквідаційної вартості майна банкрута, що передбачає застосування до визначеної ринкової вартості обєкта оцінки відповідних знижувальних коефіцієнтів (розділ 15 оспорюваного звіту); по-друге, власний розрахунок банку, проведений відділом по роботі із заставним майном (службова записка від 01.12.2010 р. № 35-7-8-03/3-434, вартість 345000,00 грн.), є внутрішнім документом позивача і суду неможливо встановити чи є він звітом про оцінку певного майна, в розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»та чи відповідає він вимогам названого Закону, Національного стандарту № 1; по-третє, зважаючи на викладені у позові припущення і сумніви щодо правильності оцінки майна боржника , банк мав можливість заявити про необхідність проведення рецензування спірного звіту.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Стаття 12 ГПК України містить вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам України, і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів. Висновок експерта, який є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань, не підпадає під наведені ознаки і не може бути визнаний актом державного чи іншого органу.

Крім того, у розділі 16 пункті 9 самого оспорюваного звіту зазначено, що він представляє собою лише незалежне судження оцінювача та сам по собі не породжує ніяких правових дій стосовно обєкта оцінки.

У разі надходження позовних заяв про визнання недійсними актів, які не можуть бути оскаржені в судовому порядку, господарський суд повинен відмовити у їх прийнятті з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК, а у разі помилкового прийняття позову припинити провадження у справі згідно з пунктом 1 статті 80 ГПК України (п. 6.2. Розяснення Президії ВАСУ № 02-5/35 від 26.01.2000 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із визнанням недійсними актів державних чи інших органів»зі змінами).

Відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах якщо:

-спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 12 ГПК України;

-спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна із сторін не може бути учасником господарського процесу;

-право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі, в частині визнання недійсною оцінки нерухомого майна інв. № 3, літ. К (бокси гаражу), що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 414,5 кв.м., виконаної субєктом оціночної діяльності СПД ФОП ОСОБА_3, підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Посилання та аргументи позивача щодо порушення ліквідатором (третьою особою) вимог ст.ст. 9, 12 Закону України «Про іпотеку», суд вважає помилковими та зауважує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в даному випадку, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є спеціальним для правовідносин, які виникають в процедурах банкрутства. Абзацом 15 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. Згідно з вимогами ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. З матеріалів даної справи вбачається, що провадження у справі про банкрутство № 26/277/10 здійснюється з врахуванням особливостей ст. 47, 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», нормами якої імперативно не передбачено створення комітету кредиторів, ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»також не передбачає обов'язку ліквідатора повідомляти окремих кредиторів про продаж майна банкрута. Отже, продаж майна банкрута відбувався з дотримання вимог чинного законодавства на відкритих торгах і до того ж, ліквідатор повідомляв банк заздалегідь про продаж та повторний продаж майна банкрута, про що зазначалося судом вище.

Зазначені у прохальній частині позовної заяви вимоги про призначення у справі судової експертизи, проведення якої позивач просив доручити експерту субєкту оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8, який має достатній для проведення рівень знань та кваліфікації, для встановлення дійсної ринкової вартості нерухомого майна та встановлення дійсної ринкової вартості нерухомого майна (інв. № 3, літ. К (бокси гаражу), що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 414,5 кв.м.), судом розцінені як клопотання та фактично не розглядалися, як позовні вимоги.

Позивач, під час розгляду справи по суті, не підтримував заявлені клопотання, доцільність їх не обґрунтовував та не оформив їх, як то передбачено ГПК України.

Так, згідно із ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Під час вирішення спору у даній справі, судом не досліджувалися та не оцінювалися питання вартості індивідуально-визначеного майна певної особи, а тому не виникли питання щодо зясування вартості такого майна, які потребують спеціальних знань; отже, необхідність призначення у справі судової експертизи щодо визначення вартості індивідуально-визначеного нерухомого майна боржника банку та встановлення дійсної ринкової вартості такого майна відсутня. Дані клопотання судом відхилені.

Згідно з п. 9 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 (із змінами) “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” при вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 “Про державне мито” останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 80 ГПК. В усіх інших випадках застосування статей 80 та 81 ГПК державне мито поверненню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача в частині відмови у позові, а в частині припинення провадження у справі, підлягають поверненню йому.

Керуючись ст.ст. 41, 22, 33, 34, 41, 44, 49, п. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі, в частині визнання недійсною оцінки нерухомого майна інв. №3, літ. К (бокси гаражу), що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 414,5 кв.м., виконаної субєктом оціночної діяльності СПД ФОП ОСОБА_3, припинити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2.В частині визнання біржових торгів з реалізації майна по лоту № 3, будівля цеху інв. №3 літ. К, загальною площею 414 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, що проводились ТБ “Запорізький торгівельний майданчик” 25.11.2010 р., такими, що не відбулися, в позові відмовити.

3.Повернути Публічному акціонерному товариству “Райффайзен Банк Аваль”, в особі Запорізької обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” (69063, м. Запоріжжя, вул.Тургенєва, 29, код ЄДРПОУ 23794014, р/р 2909334 в ЗОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827) з Державного бюджету України 42,50 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 9161 від 29.12.2010 р. Видати довідку .

Суддя В.В.Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано, у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України, 14.03.2011 р.