Рішення № 14352227, 03.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.11 Справа № 17/325/10

Суддя

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю фірми “СД” лтд, 69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Інститутська, 4, кв. 1

до відповідача: закритого акціонерного товариства “Технохім”, 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 8

адреса для листування: 69121, м. Запоріжжя, а/с 3951, ЗАТ “Технохім”

про стягнення 10 280,00 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.12.10 № 26/03-10

Смірнов О.Л., довіреність від 27.01.11 № 01/11-001

від відповідача: Калабухов О.А., генеральний директор на підставі паспорту

СУТЬ СПОРУ:

27.12.10 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю фірми “СД” лтд (надалі ТОВ фірма “СД” лтд) з позовною заявою про стягнення із закритого акціонерного товариства “Технохім” (далі за текстом ЗАТ “Технохім”) 10 280,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Ухвалою від 27.12.10 судом порушено провадження у справі № 17/325/10, судове засідання призначено на 31.01.11. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 31.01.11, у звязку з неявкою в судове засідання 31.01.11 представника відповідача, розгляд справи судом було відкладено на 14.02.11.

Ухвалою від 14.02.11 строк вирішення спору, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, судом продовжено на 15 днів. Розгляд справи відкладено на 03.03.11.

У засіданні суду 03.03.11, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Позивачу повідомлено про дату написання рішення у повному обсязі.

Позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та в письмових поясненнях по справі., В обґрунтування позовних вимог посилається на рахунок-фактуру від 07.06.10 № т-00000303, на підставі якого позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 18 000 грн. в якості авансу за 500 кг марганцю металевого. Однак, як стверджує позивач, відповідач виконав поставку товару лише частково на 100 кг, що складає 3 600 грн. Решту вартості товару відповідачем не поставлено. З 01.06.10 ділові стосунки між сторонами припинились, у звязку з чим, відповідачем повернуто грошові кошти 04.10.10 та 11.11.10 на суму 4 320 грн. 04.12.10 позивачем на адресу ЗАТ “Технохім” направлено вимогу про повернення безпідставно набутих коштів, яка останнім залишена без задоволення. Враховуючи зазначене, позивач просить суд, на підставі ч. 2 ст. 530, ст. 1212 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу України, стягнути з відповідача 10 280 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Відповідач в ході розгляду справи проти позовних вимог на суму 10 280 грн. та судових витрат заперечив повністю. При цьому, підтвердив наявність факту заборгованості перед позивачем в сумі 3 492,00 грн. станом на дату прийняття рішення у цій справі по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку.

Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач посилається на рахунок-фактуру від 07.06.10 № т-00000303, згідно з яким відповідачу 10.06.10 перераховано грошові кошти в сумі 18 000 грн. в якості авансу за поставку 500 кг марганцю металевого.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставлено ТОВ фірма “СД” лтд марганцю металевого у кількості 300 кг загальною вартістю 10 800 грн., про що свідчать видаткові накладні від 17.06.10 № т-00000172 та від 25.06.10 № т-00000174, копії яких містяться в матеріалах справи.

Надані до суду документи в сукупності свідчать про наявність між сторонами угоди (правочину), який за своєю правовою природою є угодою поставки.

У відповідності з нормами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (…), а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Зміст цієї статті свідчить, що істотними умовами договору поставки є предмет і ціна. Законодавством не передбачено обовязковість письмової форми договору поставки.

Як вбачається з наданих суду документів, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні обовязки. Обовязки позивача виразились в оплаті товару, а обовязки відповідача - у поставці товару.

Про прийняття ЗАТ “Технохім” запропонованих умов договору поставки свідчить видаткові накладні від 17.06.10 № т-00000172, від 25.06.10 № т-00000174 та виписаний відповідачем рахунок-фактура від 07.06.10 № т-00000303 на суму 18 000 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами відбулась угода поставки у вигляді досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов, необхідних для зазначених угод.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

В ході розгляду справи по суті сторонами не заперечувався факт припинення зобовязання через неможливість його виконання. У звязку з чим, 01.07.10 ТОВ фірма “СД” повернула ЗАТ “Технохім” поставлений за видатковою накладною від 17.06.10 № т-00000172 марганець загальною вартістю 7 200 грн., про що свідчить видаткова накладна (повернення) від 01.07.10 № ВП-0000001, копія якої міститься в матеріалах справи. Крім того, вбачається, ЗАТ “Технохім” 04.10.10 та 11.11.10 повернено суму коштів на рахунок позивача в розмірі 1 080,00 грн. та 3 240,00 грн. перерахованих позивачем за марганець металевий.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні (п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

У відповідності з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк виконання відповідачем його зобовязання щодо повернення коштів не був визначений, позивач 04.12.10 надіслав на адресу відповідача вимогу від 03.12.10 № 88 про повернення безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 10 280,00 грн. Відповідач зазначену претензію позивача залишив без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що з урахуванням повернених коштів в розмірі 4 320 грн. (4 320 грн. = 1 080,00 грн. + 3 240,00 грн.), поверненого за видатковою накладною (повернення) від 01.07.10 № ВП-0000001 марганцю загальною вартістю 7 200 грн. та поставленого товару на суму 3 600 грн. сума заборгованості відповідача перед ТОВ фірма “СД” лтд, станом на час звернення позивача з позовом до суду, становила 10 080 грн. ( 10 080 грн. = 18 000 грн. 7200 грн. - 3 600 грн. + 7 200 грн. - 4 320 грн.). На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в розмірі 200 грн. позивачем заявлені безпідставно. У звязку з чим, суд відмовляє в задоволені позову в частині стягнення з відповідача 200 грн. боргу.

Крім того, вбачається, що суму заявленої заборгованості в розмірі 6 588,00 грн. перераховано відповідачем на розрахунковий рахунок позивача після порушення провадження у справі № 17/325/10, про що свідчать копії банківських виписок від 31.01.11 (проведено банком 01.02.11) та від 01.03.11 (проведено банком 02.03.11) на вказану суму, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6 588,00 грн. за спірним договором підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок відсутності предмету спору.

Таким чином, на момент розгляду справи ЗАТ “Технохім” має перед позивачем заборгованість в розмірі 3 492,00 грн.

Відповідач не надав суду доказів повного виконання прийнятих на себе зобовязань, внаслідок чого суд знаходить позовні вимоги про стягнення 3 492,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1 200 грн. судових витрат, повязаних з наданням послуг адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивачем надано суду договір від 30.11.10 № 3 про надання правової допомоги адвокатом, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 30.11.10 № 3, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2019 та виписку з Книги № 1 заліку доходів та видатків адвоката ОСОБА_1

У відповідності до п. 1 додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 30.11.10 № 3, гонорар адвоката за надання правової допомоги клієнту з господарської справи господарського суду Запорізької області у справі за позовом до ЗАТ “Технохім” щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів складає 1200 грн.

Згідно з п. 3 вказаного додатку № 1, аванс в розмірі 1/2 від суми гонорару, визначеного в п. 1 цього додатку до договору сплачується протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного додатку шляхом перерахування на розрахунковий рахунок адвоката. При цьому, в призначенні платежу повинно бути посилання на даний договір та додаток до нього як на підставу для здійснення платежу; залишок 1/2 від суми гонорару сплачується таки же чином протягом 50 днів з моменту оплати авансу.

В доказ оплати правової допомоги адвоката позивачем до матеріалів справи додана виписка з Книги № 1 заліку доходів та видатків адвоката ОСОБА_1 Між тим, жодного фінансового документу (платіжного доручення, банківської виписки) суду не надано, що унеможливлює підтвердити наявність внесення суми гонорару в розмірі 1200 грн. на розрахунковий рахунок адвоката, як зазначено в п. 3 додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 30.11.10 № 3. За таких обставин, судом відмовляється у покладенні стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 1 200 грн. за надані послуги адвоката.

У відповідності до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93, державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що квитанцією від 01.11.10 № 14 позивачем сплачено державне мито в розмірі 252,00 грн., тобто на 149,20 грн. більше, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до ст. 47 ГПК України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” визначено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

З огляду на зазначене, держане мито в розмірі 149,20 грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 100,80 грн. державного мита та 231,41 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 33, 34, 44, 47, 49, 69, п.п. 11 ч. 1 ст. 80, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із закритого акціонерного товариства “Технохім” (69057, мЗапорізька область, Запоріжжя, вул. Сєдова, 8; адреса для листування: 69121, м. Запоріжжя, а/с 3951, ЗАТ “Технохім”; код ЄДРПОУ 22160543, р/р 2600431512811 в ДОФ ПАТ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма “СД” лтд (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Інститутська, 4, кв. 1, код ЄДРПОУ 23879207, р/р 26007037101 в АТ “Мета Банк” м. Запоріжжя, МФО 313582) - 3 492 (три тисячі чотириста девяносто дві) грн. 00 коп. основного боргу, 100 (сто) грн. 80 коп. державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 6 588 (шість тисяч пятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. суми основного боргу провадження у справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю фірма “СД” лтд (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Інститутська, 4, кв. 1, код ЄДРПОУ 23879207, р/р 26007037101 в АТ “Мета Банк” м. Запоріжжя, МФО 313582) державне мито у розмірі 149 (сто сорок девять) грн. 20 коп.

Видати довідку на повернення з державного бюджету державного мита в сумі 149,20 грн.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 09.03.2011.