Рішення № 14352175, 02.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.11 Справа № 17/10/11

Суддя

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Вінер”, 69083, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, буд 5

про стягнення 9342,10 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

15.12.10 до господарського суду Запорізької області звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі за текстом ФОП ОСОБА_1.) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” (далі ТОВ “Віннер”) про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом на підставі договору-заявки від 30.11.09 в розмірі 9297,88 грн., з яких: 8350 грн. - основний борг, 676,94 грн. - інфляційні збитки, 270,94 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 15.12.10 судом порушено провадження в справі № 17/10/11, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 19.01.11.

Ухвалою від 19.01.11 розгляд справи у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача судом відкладено на 02.02.11.

Ухвалою від 02.02.11 розгляд справи у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача судом відкладено на 14.02.11.

Заявою від 03.02.11 про збільшення позовних вимог, яка задоволена судом, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі договору-заявки від 30.11.098 сумуосновного боргу - 8 350 грн., 729,55 грн. - інфляційних збитків та 262,55 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 14.02.11, у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, судом продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 02.03.11.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 02.03.11, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.02.11, пояснював наступне. 30.11.09 між сторонами у справі укладено заявку до договору про надання автотранспортних послуг за вих. № 8405, на виконання умов якого позивачем надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загальною вартістю 8 650 грн. Свої зобовязання щодо оплати наданих послуг з перевезення відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого, заборгованість відповідача за спірним договором, станом на час розгляду справи в суді, становить 8 350 грн. У звязку з простроченням виконання грошового зобовязання відповідачу нараховано 729,55 грн. - інфляційних витрат за період з лютого по грудень 2010 року та 262,55 грн. - 3% річних за період з 23.01.10 по 02.02.11. На підставі викладеного, позивач просить суд керуючись ст. ст. 525, 526, ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за договором-заявкою від 30.11.09 в розмірі 9342,10 грн.

Відповідач в судові засідання жодного разу не зявився, у відзиві на позовну заяву від 18.01.11 та в доповненні до відзиву на позовну заяву від 01.02.11 проти позовних вимог заперечує повністю, зазначає, що згідно заявки від 30.11.10 строк оплати не визначений. Позивачем не надана відповідачу міжнародна товарно-транспортна накладна про здійснення перевезення. У звязку з цим, у відповідача відсутні підстави для оплати виставленого рахунку. Також, відповідач вказує, що оскільки спір між сторонами виник з договору Міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, то на спірні правовідносини положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, згідно з якою термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення встановлюється один рік. Отже, враховуючи, що договір укладений між сторонами 30.11.09, строк позовної давності, на думку відповідача, позивачем пропущений. З огляду на викладене, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.09 між приватним підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Віннер” (Замовник) укладено заявку до договору про надання автотранспортних послуг за вих. № 8405, за умовами якого сторони узгодили перевезення вантажу вагою 20 тон, обємом 92 куб.м. за маршрутом Україна (м. Запоріжжя) - Росія (м. Орєхово-Зуєво), дата завантаження - 01.12.09, оплата за перевезення становить - 8650 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (ч.1). Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2).

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2). Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносаменту або іншого документу, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3).

Як вбачається з матеріалів справи, зобовязання щодо доставки вантажу в пункт призначення за заявкою до договору від 30.11.09 позивачем виконано в повному обсязі, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 01.12.09 до дорожнього листа № 017453 та міжнародна товарно-транспортна накладна СМR А № 020190, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Встановлено, що 05.01.10 ФОП ОСОБА_1 направлено рекомендованим листом на адресу відповідача рахунок від 05.12.09 № 25 на оплату послуг в сумі 8650 грн., який вручений адресату - 13.01.10, про що свідчить лист Запорізької дирекції Поштамту ЦПЗ № 1 за вих. від 22.11.10 № 10-14-289 та фіскальний чек від 05.01.10.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач договірних зобовязань належним чином не виконав, оплату за надані послуги у встановлений законодавством строк у повному обсязі не здійснив, сплативши на час звернення ФОП ОСОБА_1 з позовом до суду суму заборгованості в розмірі 300 грн., що підтверджується банківськими виписками, які долучені до матеріалів справи.

Решту вартості наданих послуг з перевезення в розмірі 8 350 грн. відповідач позивачу не сплатив, про що свідчать матеріали цієї господарської справи.

Отже, відповідач порушив умови договору.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 27.10.10 про сплату заборгованості за договором-заявкою від 30.11.09, яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення за № 1 отримана уповноваженим представником відповідача - 02.11.10. Однак, з матеріалів справи слідує, що вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Наведене вище спростовує доводи відповідача про відсутність підстав для оплати виставленого рахунку.

Таким чином, на момент розгляду справи в суді, сума основного боргу за договором-заявкою від 30.11.09 складає 8 350 грн.

Факт наявності заборгованості в розмірі 8350 грн. підтверджується матеріалами справи.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 8 350 грн. на підставі заявки до договору про надання автотранспортних послуг від 30.11.09 доведені, обґрунтовані, підтверджені доданими документами та підлягають задоволенню.

Судом визнаються необґрунтованими доводи відповідача в частині пропущення позивачем строку позовної давності, який у відповідності до ч. 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, встановлюється в один рік оскільки вказана частина ст. 32 зазначеної Конвенції також передбачає, що у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обовязків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, заявлено до стягнення інфляційні витрати в розмірі 729,55 грн. за період з лютого 2010 р. по грудень 2010 р.

Однак, згідно з розрахунком суду, інфляційні витрати за вказаний період підлягають стягненню в розмірі 720,55 грн. В іншій частині вимоги відхиляються.

Крім того, позивачем надано суду розрахунок 3% річних за період з 23.01.10 по 02.02.11 в сумі 262,55 грн. Вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, оскільки згідно з розрахунком суду, сума 3% річних за визначений період становить 231,44 грн. В іншій частині вимоги відхиляються через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 101,56 грн. державного мита та 234,99 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 45, 22, 49, 69, 82, 821, 83, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” (69083, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5, код ЄДРПОУ 24511745, р/р 26002976712063 в філії ПАТ “Перший український міжнародний банк”, м. Запоріжжя, МФО 313623) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р 26008052404718 у КБ ХФ “ПриватБанк” м. Нетішин, МФО 315405) - 8 350 (вісім тисяч триста пятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 720 (сімсот двадцять) грн. 55 коп. інфляційних витрат, 231 (двісті тридцять одну) грн. 44 коп. 3% річних, 101 (сто одну) грн. 56 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 09.03.2011.