Рішення № 14351889, 01.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.11 Справа № 27/103

Суддя

За позовом: Бердянського міського центру зайнятості, м. Бердянськ Запорізька область

до: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Бердянськ Запорізька область

про стягнення 1703 грн. 82 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Чухрай Н.В., дов. № 171/17-46 від 24.01.2011 р.

Від відповідача: не зявився

Бердянський міський центр зайнятості, м. Бердянськ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Бердянськ витрат професійного навчання у сумі 1 703 грн. 82 коп.

Ухвалою господарського суду від 31.01.2005 р. порушено провадження у справі № 27/103 та призначено судове засідання.

Сутність спору викладена в ухвалах суду від 03.03.2005 р., 18.04.2005 р., 20.09.2005 р., 09.11.2005 р., 06.02.2006 р., 20.10.2006 р.

Ухвалою суду від 20.10.2006 р. окремі матеріали справи № 27/103 направлено до Прокуратури м. Бердянська для перевірки щодо факту підроблення договору районного (міського центру зайнятості з підприємством, організацією, установою на працевлаштування громадян, які пройшли професійне навчання за направленням державної служби зайнятості, який датований 14 травня 2003 року та прийняття відповідного рішення згідно до статті 97 КПК України.

У звязку з надісланням до господарського суду прокуратурою міста Бердянська результатів проведення перевірки, ухвалою суду від 02.02.2011 р. поновлено провадження у справі, на підставі ст. 79 ГПК України та призначено судове засідання на 01.03.2011 р.

01.03.2011 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/103.

01.03.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке судом було задоволено.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача 1703 грн. 82 коп. витрат на професійне навчання.

Відповідач у судове засідання, відкрите 01.03.2011 р. не зявився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Господарським судом ухвала суду від 02.02.2011 р. направлена за місцезнаходженням відповідача, на адресу суду поштовим відділенням не поверталася, що свідчить про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено, що до Бердянського міського центру зайнятості звернулася громадянка ОСОБА_5, який було надано статус безробітної 23.12.2003р.

Для навчання безробітних у кількості 26 чоловік та гр. ОСОБА_5 в тому числі, Запорізький обласний центр зайнятості уклав договір на професійне навчання безробітних за № 287-У від 05.05.2003 р. з ВЗО ТОВ АРІУ при ЗДУ.

Відповідно до п. 6.2 договору строк його дії встановлено з 14.05.2003 р. по 12.02.2004 р.

14.03.2003р. ОСОБА_5 направлена на навчання за спеціальністю “Менеджер організацій”.

Відповідно до наказу Запорізького обласного центру зайнятості за № 26 фс від 14.05.2003 р., на підставі договору № 287-У від 05.05.2003 р. було розпочато навчання групи громадян за спеціальністю «Менеджер організацій»з 14.05.2003 р.

Відповідно до розрахунку навчання одного безробітного в Азовському регіональному інституті управління, за період з 14.05.2003 р. по 12.02.2004 р., Запорізьким обласним центром зайнятості оплачений фактично період навчання з травня 2003 р. по лютий 2004 р., що підтверджується платіжними документами, виконавчими кошторисами, рахунками та іншими документами.

Для забезпечення її працевлаштування по зазначеному фаху з відповідачем, як з приватним підприємцем та центром зайнятості було укладено договір б/н від 14.05.2003р.

Відповідно до п. 3.2 договору у разі відмови у працевлаштуванні без достатніх підстав, відповідач повинен відшкодувати центру зайнятості вартість перенавчання ОСОБА_5

Бердянським міським центром зайнятості 17.02.04р. ОСОБА_5 була направлена на роботу до відповідача, відповідно до укладеного договору по направленню за № 2001.

Відповідач у справі відмовив у прийомі на роботу ОСОБА_5, у звязку з припиненням підприємницької діяльності і поданням документів на закриття.

27.02.2004 р. за № 337 Бердянським міським центром зайнятості направлено запит о Бердянської МДПІ про надання інформації щодо припинення підприємницької діяльності ПП ОСОБА_1

На запит позивача Бердянська МДПІ повідомила, що приватний підприємець ОСОБА_1 не звертався до податкових органів щодо припинення підприємницької діяльності, знаходиться на обліку як СПД - фізична особа, заяву про зняття з обліку ф. № 8-ОПП до Бердянської МДПІ не надавав.

07.06.2004 р. за № 883 позивач звернувся до виконавчого комітету Бердянської міської ради, щодо надання інформації, щодо державної реєстрації та змін відомостей відносно ПП ОСОБА_1, м. Бердянськ, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

На запит позивача № 883 була дана відповідь, що станом на 02.07.04р. ПП ОСОБА_1, м. Бердянськ веде підприємницьку діяльність та у встановленому законом порядку діяльність даного субєкта підприємницької не ліквідована.

19.03.04р. Бердянський міський центр зайнятості повторно направив гр. ОСОБА_5 до ПП ОСОБА_1 на роботу, що підтверджується направлення № 8020404002601.

Відповідач відмовив у прийомі на роботу гр. ОСОБА_5, оскільки вона не відповідає вимогам.

Позивач зазначив, що відповідач у справі двічі відмовив гр. ОСОБА_5 у прийомі на роботу без поважних причин, чим порушив п. 3.2 зазначеного договору.

Відповідно до довідки Запорізького обласного центру зайнятості № 517/10 від 29.03.2004 р. сума витрат на перепідготовку безробітної ОСОБА_5 за договором № 287-У від 05.05.2003 р. складає 1703 грн. 82 коп.

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Громадяни України вільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі і не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей.

Згідно ст. 18 Закону України "Про зайнятість населення" для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення»державна політика України зайнятості населення базується на принципах: забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб, сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобігання безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва: координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості; співробітництва професійних спілок, асоціацій (спілок) підприємці, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення: міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

Відповідач заперечує факт укладання договору від 14.05.2003р., зазначаючи, що вказаний договір ним не підписувався, на підпис даного договору нікого не вповноважував, довіреності не видавав.

Крім того, відповідач заперечує справжність підпису у договорі від 14.05.2003р. директора Бердянського міського центру зайнятості Романової О.М.

Дані твердження відповідача не приймаються судом, на підставі наступного:

Ухвалою суду від 06.02.2006 р. господарським судом призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам НІ ЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області.

Але, відповідачем без поважних причин не були виконанні умови ухвали, та не надані документи, які вимагав експерт для проведення експертизи.

Матеріали справи 27/103 експертом НІ ЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області були повернуті до господарського суду без виконання, оскільки приватний підприємець ОСОБА_1. не оплатив вартість експертизи та не надіслав без поважних на то причин на адресу експерта вільні та експериментальні зразки почерку та підписів ОСОБА_1

06.02.06р. судом було винесено ухвалу про призначення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої було доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичному центру при УМВС України в Запорізькій області (м. Запоріжжя, вул. Аваліані,19а).

У звязку з тим, що відповідач у справі майже за шість місяців не виконав умов ухвали господарського суду та клопотання експерта щодо надання вільних та експериментальних зразків підпису гр. ОСОБА_1, а також розрахунок вартості проведення почеркознавчої експертизи, Управління МВС України в Запорізькій області НДЕКЦ повернув справу № 27/103 до господарського суду без виконання, тому що відповідач, який двічі ініціював почеркознавчу експертизу злісно не виконував умови ухвали господарського суду, чим було зірвано проведення судової почеркознавчої експертизи.

Як вбачається з договору від 14.05.2003 р. він підписаний Михайленко Л.М. з боку Бердянського міського центру зайнятості та ПП ОСОБА_1 Договір скріплений печатками позивача та відповідача.

Розпорядженням № 152 від 13.05.2005 р. на час відрядження директора Бердянського міського центру зайнятості 1 доба, 14.05.2003 р., виконання обовязків директора покладено на начальника відділу працевлаштування та надання соціальних послуг Михайленко Л.М.

Відповідно до посадової інструкції заступник директора Бердянського міського центру зайнятості здійснює керівництво діяльністю центру зайнятості у межах, делегованих йому директором центру зайнятості.

Заступника директора на період відсутності у звязку з відпусткою, хворобою та з інших причин заміщує начальник відділу за призначенням директора або його функції виконує безпосередньо директор. Заступник директора центру зайнятості заміщує на період відсутності у звязку з відпусткою, хворобою та з інших причин директора центру зайнятості.

В матеріалах справи міститься оригінал договору від 14.05.2003 р., з якого вбачається, що даний договір підписаний Михайленко Л.М. - начальником відділу працевлаштування та надання соціальних послуг Михайленко Л.М. з боку Бердянського міського центру зайнятості та ПП ОСОБА_1 та скріплений печатками позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно із ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що у деяких випадках в установчих документах встановлюються обмеження щодо можливості здійснення певних дій органами управління. Так, у статутах підприємницьких товариств дуже часто встановлюються види договорів, які не має право укладати керівник юридичної особи без попереднього рішення загальних зборів чи наглядової ради чи іншого органу управління. Але у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Зокрема, судом не приймаються посилання відповідача на те, що договір підписаний не уповноваженою особою відповідача, в силу чого цей договір можна вважати недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 п. 9 Розяснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Як зазначив Вищий господарський суд України в п.2.18 Рекомендацій від 28.12.2007р. № 04-5/14, розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини третьої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Крім того, відповідно п. 3.4.1 “Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлення на виготовлення печаток і штампів” затв. Наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Отже, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника.

Отже, враховуючи вимоги ст. 635 ЦК України та ст. 182 ГК України, господарський суд дійшов висновку, що договір, укладений в належній формі (письмовій формі), зміст цього договору, відповідає чинному законодавству, договір укладений належними сторонами, що мають достатній обєм дієздатності.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

На день розгляду справи відповідач не сплатив позивачу 1 703 грн. 82 коп. понесених витрат на професійне навчання ОСОБА_5

Вимоги Бердянського міського центру зайнятості ґрунтуються на законі, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені документальними доказами та підлягають задоволення у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу віднести на відповідача, так як спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33,34,49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний № НОМЕР_1, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Бердянського міського центру зайнятості (71118 Запорізька область м. Бердянськ вул. Дзержинського, 2/14, код ЄДРПОУ 03491412, р/р 37170300901006 в УДК в Запорізькій області, МФО 813015) 1703 (одна тисяча сімсот три) грн. 82 коп. витрат на професійне навчання ОСОБА_5 Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний № НОМЕР_1, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита. Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний № НОМЕР_1, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31218264700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 03.03.2011р.з оригіналом