Рішення № 14351862, 28.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.11 Справа № 11/41д/10-27/232/10

Суддя

За позовом Публічного акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро”, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “УНМАК”, м. Вільнянськ Запорізької області

про визнання укладеним договір купівлі-продажу

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Левченко Ю.В., дов. № 833 від 02.08.2010 р.

Від відповідача: Дєвочкіна О.С., дов. б/н від 01.02.2010р.

Публічне акціонерне товариство “Банк Кредит Дніпро”, м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “УНМАК”, м. Вільнянськ Запорізької області про визнання укладеним з моменту набрання рішенням законної сили договір купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 30.12.2010р., у звязку зі скасуванням Вищим господарським судом України рішення господарського суду Запорізької області від 26.04.2010 р. та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2010 р., справа № 11/41д/10 передана на новий розгляд судді Дроздовій С.С.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2010 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 26.04.2010 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2010 р. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Справу за первісним позовом передано до господарського суду Запорізької області на новий розгляд.

Ухвалою суду від 31.12.2010 р. справу № 11/41д/10 прийнято до провадження суддею Дроздовою С.С. для розгляду первісного позову у справі та призначено судове засідання на 26.01.2011 р.

Ухвалою суду від 26.01.2011 р. розгляд справи відкладався на 21.02.2011 р., у звязку з необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду спору та неявкою у судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні, відкритому 21.02.2011 р. оголошувалася перерва на підставі статті 77 ГПК України до 28.02.2011 р. для надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду спору.

28.02.2011 р. продовжено судовий розгляд справи № 11/41д/10-27/232д/10.

28.02.2011 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд визнати укладеним з моменту набрання рішенням законної сили договір купівлі-продажу нежитлового приміщення між Публічним акціонерним товариством “Банк Кредит Дніпро”, м. Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю “УНМАК”, м. Вільнянськ Запорізької області.

Представник відповідача у судовому засіданні, відкритому 28.02.2011 р. проти позову заперечив, про що свідчить письмовий відзив, надісланий на адресу суду 18.02.2011 р. (міститься в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Господарським судом встановлено, що 21.01.2009 р. між ЗАТ КБ “Кредит-Дніпро”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Банк Кредит Дніпро” (16.07.2009 р., відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514 від 17.09.2008 р. до ЄДРПОУ були внесені зміни про зміну найменування юридичної особи, ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро»змінено на ПАТ «Банк Кредит Дніпро») та ТОВ “Унмак” укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до п. 1 договору сторони зобовязуються у майбутньому в строк до 31грудня 2009 року укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна (основний договір) у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором.

21.01.2009р. сторонами укладено договір №21/01-09 оренди (найму) нежитлового приміщення, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування обєкт оренди (нежитлові приміщення), який співпадає з майном, що перелічене у попередньому договорі.

Відповідно до п. 2 попереднього договору, ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро»продає, а ТОВ «Усмак»купує нерухоме майно: виробничий корпус з їдальнею літ. А,А-2, загальною площею 2934,3 м2; склад літ. Б, загальною площею 1087,1 м2, сторожка літ. В, загальною площею 36,5 м2, насосна літ. Д, загальною площею 24,4 м2, підземні очисні споруди літ. Г, загальною площею 193 м2, що розташовані за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Гвардійська, 1.

Вартість майна складає 2500000 грн. 66 коп., відповідно до п. 3 попереднього договору.

На виконання умов попереднього договору, 13 листопада 2009 року позивач направив на адресу відповідача лист-оферту № 6/38 - 8391 з пропозицією укласти основний договір з доданням до листа-оферти 2 екземпляри проекту основного договору купівлі-продажу нежилого приміщення.

Лист-оферта був отриманий відповідачем 19.11.2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У листі-оферті позивач звернувся з пропозицією до відповідача розглянути проект основного договору та забезпечити явку уповноваженого представника 11.12.2009 року до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна,35/1-А для укладання і нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу нежилого приміщення.

На виконання попереднього договору купівлі-продажу позивач у листопаді 2009 звернувся до орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації з заявою про отримання витягу з реєстру права власності на нерухоме майно для укладення договору купівлі-продажу нежилого приміщення.

Витяг № 24735986 позивач отримав 10.12.2009 року.

Відповідач у зазначений у листі-оферті час до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 для укладення і нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу нежилого приміщення не зявився, клопотання про перенесення дати підписання основного договору купівлі-продажу не надав, заперечень стосовно проекту основного договору не направив.

Як свідчать матеріали справи, попередній договір від 21.01.2009 р. укладений з додержанням всіх істотних умов та правових положень для договорів.

Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є право відношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, які вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

У попередньому договорі міститься зобовязання сторін протягом строку (у певний термін) укласти в майбутньому основний договір на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може передбачатись обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови майбутнього основного договору обумовлюються, як правило, на стадії попереднього договору. Якщо вони (або деякі з них) не визначені у попередньому договорі, їх погодження здійснюється в основному договорі в порядку, визначеному в попередньому договорі або в актах цивільного законодавства.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Ініціативу щодо укладення основного договору може проявити будь-яка із сторін попереднього договору в порядку обміну між ними офертою та акцептом. Зобовязання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не буде укладений протягом строку, встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Оскільки з попереднього договору виникає двостороннє зобовязання сторін укласти основний договір, воно може бути реалізовано шляхом предявлення до сторони, яка ухиляється від укладення основного договору, вимоги в суд про спонукання її укласти договір. Крім того, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завданні простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч.2 ст.635 ЦК України)

У відповідності з ч. 1 ст. 182 ГК України основний договір повинен бути укладеним не пізніше одного року з моменту укладання попереднього договору.

Згідно з умовами п. 1 попереднього договору сторони встановили кінцевий строк для укладання основного договору до 31.12.2009 р.

Позивач по справі своєчасно подав до господарського суду позовну заяву про визнання договору купівлі-продажу укладеним 29 грудня 2009р., про що свідчить штамп канцелярії суду, тобто до закінчення кінцевого строку для укладання основного договору.

Таким чином, при укладанні попереднього договору сторонами виконана умова закону щодо обмеження строку укладання основного договору.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З огляду на викладене, попередній договір від 21.01.2009 р., укладений сторонами юридичними особами, в належній формі: в письмовій формі з подальшим його нотаріальним посвідченням.

Згідно з ч. 2 ст. 182 ГК України попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Пунктом 2 попереднього договору сторони визначили обєкт основного договору виробничий корпус з їдальнею літ. А,А-2, загальною площею 2934,3 м2; склад літ. Б, загальною площею 1087,1 м2, сторожка літ. В, загальною площею 36,5 м2, насосна літ. Д, загальною площею 24,4 м2, підземні очисні споруди літ. Г, загальною площею 193 м2, що розташовані за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Гвардійська, 1.

Відповідно до п. 3 попереднього договору сторони визначили ціну нерухомого майна, яка складає 2 500 000 грн. 66 коп.

Згідно з п. 4 попереднього договору, в забезпечення умов даного договору покупець здійснює платіж згідно графіку:

В період з 01.07.2009 р. по 31.12.2009 р. покупець сплачує продавцю суму 2500000 грн. 00 коп. рівними частками по 416666 грн. 66 коп. до 25 числа кожного поточного місяця.

Відповідач не виконав свої зобовязання та не сплатив на користь позивача належну суму.

Попередній договір був підписаний з боку відповідача генеральним директором Бабич Л.А., що діяла на підставі протоколу № 2 Загальних зборів учасників ТОВ «Унмак»від 05.01.2009 р. та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 62.

Копія нотаріально завірених документів є доказом, що підтверджує існування його оригіналу, якщо не доведено протилежне, у тому числі факту підробки документів.

Відповідач жодних документальних доказів не надав суду стосовно факту підробки протоколу № 2.

Твердження відповідача про підписання та укладення попереднього договору неуповноваженою особою, а саме: посадовою особою ТОВ «Унмак»з перевищенням повноважень, наданих статутом не приймаються судом, на силу наступного:

Відповідно до статуту ТОВ “Унмак” (в редакції, що діяла на момент укладення попереднього договору) засновником і єдиним учасником товариства є ОСОБА_2, за участю якої і проведені загальні збори учасників товариства від 05.01.09р., рішенням яких надане право генеральному директору товариства укладати та підписувати договори на суму, що перевищують більше ніж 500 000грн.

Виконавчим органом товариства є дирекція, яку очолює генеральний директор. Відповідно до п. 15.14.3 генеральний директор має право без довіреності укладати договори на суму, що не перевищує 500 000 грн.

Відповідно до преамбули попереднього договору від 21.01.2009 р. його укладено Товариством з обмеженою відповідальністю “Унмак” в якості “покупця” в особі генерального директора Бабич Л.А., яка діє на підставі статуту.

При цьому, як вже зазначено, договір містить зобовязання товариства “Унмак” сплатити банку грошову суму у розмірі 2 500 000 грн.

В обґрунтування доводів щодо повноважень генерального директора на укладення договору з означеними зобовязаннями банк посилається на протокол № 2 від 05.01.2009 р. загальних зборів учасників товариства “Унмак”, який був наданий директором товариства при нотаріальному посвідченні попереднього договору.

Відповідно до протоколу № 2 від 05.01.2009 р. загальні збори за участю засновника ОСОБА_2 та запрошеної Бабич Л.А. вирішили доручити і надати право генеральному директору Бабич Л.А. без довіреності укладати та підписувати договори на суми, що перевищують більше ніж 500000 грн. 00 коп., а також вчиняти інші юридичні дії від імені товариства.

В матеріалах справи міститься копія протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Унмак», яка завірена належним чином приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1., яким посвідчений попередній договір від 21.01.2009 р., згідно з оригіналом протоколу № 2, що був перевірений нотаріусом під час укладання попереднього договору.

Копія договору, засвідчена нотаріально, підтверджує факт, що її було зроблено з оригіналу.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно із ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вбачається з попереднього договору від імені відповідача його підписав генеральний директор Бабич Л.А.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що у деяких випадках в установчих документах встановлюються обмеження щодо можливості здійснення певних дій органами управління. Так, у статутах підприємницьких товариств дуже часто встановлюються види договорів, які не має право укладати керівник юридичної особи без попереднього рішення загальних зборів чи наглядової ради чи іншого органу управління. Але у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обовязки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі ч. 4 ст. 92 ЦК України.

Зокрема, судом не приймаються посилання відповідача на те, що попередній договір підписаний не уповноваженою особою відповідача, в силу чого цей договір слід вважати неукладеним.

Згідно ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 п. 9 Розяснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Як зазначив Вищий господарський суд України в п.2.18 Рекомендацій від 28.12.2007р. №04-5/14, розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини третьої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, якщо від імені юридичної особи діяла посадова особа орган юридичної особи, діє презумпція наявності повноважень у посадової особи представляти юридичну особу.

Крім того, відповідно п. 3.4.1 “Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлення на виготовлення печаток і штампів” затв. Наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Отже, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника.

Відповідно до п. 5 попереднього договору сторони погодились, що у разі не укладення основного договору в зазначений в п. 1 цього договору строк з причини відмови та/або ухилення від укладення договору покупцем, сума, сплачена в якості забезпечення виконання умов цього договору, залишається у продавця без будь-якої компенсації, та покупець не має права вимагати її повернення.

Згідно з п. 8 попереднього договору, якщо спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку.

Отже, враховуючи вимоги ст. 635 ЦК України та ст. 182 ГК України попередній договір від 21.01.2009 р. щодо укладання основного договору купівлі-продажу спірних обєктів нерухомості, укладений в належній формі (письмовій формі та нотаріально посвідчений), зміст цього договору, в тому числі відносно відображення істотних умов договору, відповідає чинному законодавству, строк укладання основного договору сторонами визначений та не перевищує календарних рік зі дня укладання попереднього договору, попередній договір укладений належними сторонами, що мають достатній обєм дієздатності.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 28.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати укладеним з моменту набрання рішенням законної сили між Публічним акціонерним товариством “Банк Кредит Дніпро”, ЄДРПОУ 14352406, та Товариством з обмеженою відповідальністю “УНМАК”, ЄДРПОУ 35914495, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, на умовах, викладених у договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УНМАК” (70002, м. Вільнянськ Запорізької області, вул. Шевченка, 75, р/р №2600830383601 в банку ПАТ “Банк Кредит Дніпро”, МФО 305749, ЄДРПОУ 35914495) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро” (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17, р/р №2909590070001 в банку ПАТ “Банк Кредит Дніпро”, МФО 305749, ЄДРПОУ 14352406) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 03.03.2011р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Бєляєва