Рішення № 14351581, 17.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.11 Справа № 2/5009/138/11

Суддя

Господарський суд Запорізької області у складі:

суддя: Мойсеєнко Т.В.

Секретар судового засідання: Утюж С.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 2/5009/138/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство “Газоочистка”, м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Буд”, м. Запоріжжя,

про стягнення 13343,23 грн.,

За участю представників:

від позивача : Яцик Ю.Г. (довіреність б/н від 26.10.2010 р., адвокат);

від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство “Газоочистка”, м. Запоріжжя, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Буд”, м. Запоріжжя, 8000,00 грн. заборгованості за договором на виконання робіт від 09.04.2010р. № 07Г/2010, 810,88 грн. –пені за порушення договірних зобов’язань, 134,79 грн. –3% річних, 397,56 грн. –втрат від інфляції (індекс інфляції), 4000,00 грн. –витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язань з погашення заборгованості по оплаті за поставлений товар за договором на виконання робіт від 09.04.2010р. № 07Г/2010. Позивач вказує, що тривале невиконання відповідачем договірних зобов’язань змусило його звернутися до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Діксі»для одержання правової допомоги, про що з останнім позивач уклав договір про надання юридичних послуг від 26.10.2010р. № 010/10. У зв’язку з вищезазначеним, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Позов заявлено на підставі ч. 4 ст. 217, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 550, ст. 625 Цивільного кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15.02.2011 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що перед укладанням з позивачем договору на виконання робіт від 09.04.2010р. № 07Г/2010 по виготовленню двох скребкових транспортерів у строк 30 днів, відповідач уклав договір № 31 від 08.04.2010р. з замовником цих транспортерів –Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфотех»із зазначенням того ж строку виготовлення. Враховуючи те, що відповідач отримав товар від позивача з запізненням на 35 днів, він не зміг вчасно виконати свого зобов’язання перед ТОВ «Інфотех». Відповідач просить суд або перенести розгляд справи, або дати відстрочку оплати за договором на виконання робіт у строк 350 днів з моменту отримання обладнання.

В судовому засіданні 15.02.2011р. оголошувалася перерва до 17.02.2011 р.

В судовому засіданні 17.02.2011 р. був присутнім лише представник позивача. За його клопотанням розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2011р. відмовився від позову в частині стягнення пені, що підтверджується письмовим клопотанням від 15.02.2011р.

Відмова позивача від частини позовних вимог відповідає ст. 22 ГПК України та приймається судом.

Інші позовні вимоги представник позивача в судовому засіданні 17.02.2011 р. підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.02.2011 р. визнав борг у сумі 8000,00 грн. за договором на виконання робіт.

В судове засідання 17.02.2011 р. відповідач свого представника не направив, причин неявки не повідомив. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали позовної заяви та справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

09.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство “Газоочистка” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енерго-Буд” (замовник) укладено договір на виконання робіт по виготовленню скребкових транспортерів № 07Г/2010 (далі –договір), за яким позивач прийняв на себе зобов’язання на виготовлення та поставку скребкових транспортерів в кількості 2-х комплектів за ціною: 1 к-т 20400,00 грн., в т.ч. ПДВ-20% - 3400,00 грн. згідно кресл. № СТ-00СБ, 1 к-т 36600,00 грн., в т. ч. ПДВ-20% 6100,00 грн. згідно кресл. № СТ2-0СБ, а відповідач прийняв на себе зобов’язання прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість договору визначається умовами даного договору, а також протоколом угоди про договірну ціну (додаток № 1) та специфікацією металоконструкцій (додаток № 2) і складає 57000,00 грн., в т. ч. ПДВ 9500,00 грн.

У додатку 2 до договору сторони погодили специфікацію металоконструкцій: 2 комплекти скребкових транспортерів - комплект згідно кресл. № СТ-00СБ по ціні 17000,00 грн., комплект згідно кресл. № СТ2-0СБ по ціні 30500,00 грн., усього на суму 47500,00 грн., а з ПДВ - 57000,00 грн.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору сторони встановили наступний порядок розрахунків: замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця передплату в розмірі 30000,00 грн. до початку виконання робіт, а іншу суму замовник сплачує протягом 5 банківських днів з моменту поставки продукції.

У п.4.1 договору сторони встановили строк для виконання робіт – 30 календарних днів з моменту надходження передоплати на поточний рахунок виконавця.

Згідно з п. 5.2 договору після завершення робіт виконавець передає результати виконаних робіт замовнику, одночасно надаючи останньому 2 екземпляри акту прийому-передачі та видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2010 р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000008 на загальну суму 57000,00 грн.

На виконання умов договору відповідач вніс передплату у сумі 30000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується копією виписки за особовим рахунком від 09.04.2010р., доданої до матеріалів справи (а.с.19).

Обумовлену у специфікації продукцію позивач поставив відповідачу 14.06.2010 р., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000010 від 14.06.2010 р.

Товар отримано уповноваженим представником відповідача Беть Д.С. на підставі довіреності № 361 від 14.06.2010 р.

Відповідно до умов п. 3.2 договору відповідач мав здійснити остаточні розрахунки за отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту поставки продукції, тобто до 19.06.2010р.

Відповідач частково здійснив оплату вартості товару на суму 7000,00 грн. та 12000,00 грн., що підтверджується виписками за особовим рахунком від 18.06.2010р. та 09.07.2010р. відповідно (а.с. 18, 20).

Зобов’язання по оплаті позивачу остаточної вартості товару на суму 8000,00 грн. відповідачем не виконані.

У зв’язку з цим, 28.10.2010 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 0033-Д від 27.10.2010 р. з вимогою про сплату суми заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені. Надсилання претензії підтверджується копіями опису вкладення від 28.10.2010 р. та фіскального чеку від 28.10.2010 р. № 8755 (а.с. 29). Також позивач просив відповідача в порядку досудового врегулювання спору здійснити розрахунки з позивачем у 30-денний строк (а.с.21-27).

Претензія залишена відповідачем без виконання.

Станом на 11.01.2011р. розмір заборгованості ТОВ «Енерго-Буд»перед ТОВ «РМСП «Газоочистка»за виконані роботи по договору від 09.04.2010р. № 07Г/2010 склав 8000,00 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами (а.с.17).

Відповідачем визнано суму заборгованості у відзиві на позовну заяву та в акті звірки від 11.02.2011 р., проведеній сторонами на вимогу суду.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 8000,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач пред’явив до стягнення 134,76 грн. як 3% річних за період з 21.06.2010 р. по 11.01.2011р., нарахованих на суму боргу 8000,00 грн. Суд зазначає, що станом на 21.06.2010 р. сума боргу становила 20000,00 грн. (оскільки оплата в сумі 12000,00 була здійснена 14.07.2010 р.), тобто сума 3% річних за вказаний у розрахунку період є більшою, ніж заявлено позивачем. Однак суд не може виходити за межі позовних вимог. Тому вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в заявленій позивачем сумі.

Також позивач нараховує інфляційні втрати за період з червня по листопад 2010 р. від суми боргу 8000,00 грн., зокрема заявлено 397,56 грн. Як вже зазначалося, станом на 21.06.2010 р. сума боргу становила 20000,00 грн., а борг у сумі 8000,00 грн. виник з 14.07.2010 р. Однак суд не може виходити за межі позовних вимог. Тому суд розраховує інфляційні втрати від вказаної позивачем суми боргу 8000,00 грн.

Відповідно до Листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому, якщо заборгованість виникла з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона повинна індексуватися за період з урахуванням цього місяця, а якщо заборгованість виникла з 16 по 31 число, то розрахунок починається з урахуванням індексу наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати повинні розраховуватись не за період з червня по листопад 2010р., як зазначено у розрахунку (а.с.10), а з липня по листопад 2010 р., оскільки заборгованість у відповідача виникла з 21.06.2010р. Крім того, відповідачем не враховано під час розрахунку від’ємні значення індексу інфляції за вказаний у розрахунку період.

За розрахунком суду за період з липня по листопад 2010 р. з відповідача підлягає стягненню 380,76 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, в частині стягнення 16,80 грн. інфляційних втрат в позові слід відмовити.

В частині вимог про стягнення пені у розмірі 810,88 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відмовою позивача від цих вимог, яка прийнята судом.

В позовній заяві позивачем також заявлені до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу обґрунтовані тим, що у зв’язку з тривалим невиконанням відповідачем договірних зобов’язань, позивач змушений був звернутися до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Діксі»для вжиття заходів досудового врегулювання спору, оформлення претензії, складення процесуальних документів та представництва інтересів ТОВ «РМСП «Газоочистка»в господарському суді. Для цього позивач уклав з ТОВ «Юридична фірма «Діксі»договір про надання юридичних послуг № 010/10 від 26.10.2010р. (а.с.12-16).

За клопотанням представника позивача від 15.02.2011р., поданому в судовому засіданні, стягнення витрат на правову допомогу заявлено позивачем як судові витрати ТОВ «РМСП «Газоочистка»на залучення адвоката, оскільки штатного юриста на підприємстві немає.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор ті інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК України. У п. 12 цього ж роз’яснення зазначається, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту ст. ст. 44, 48 ГПК України та наведеного Роз’яснення, до судових витрат відносяться витрати на оплату послуг саме адвоката.

Тобто відшкодуванню підлягають суми, сплачені стороною судового процесу лише адвокату, а не іншим особам, у тому числі суб’єктам підприємницької діяльності, які також мають право представляти інтереси сторін за наявності відповідної довіреності.

У ст. 2 Закону України від 19.12.1992 р. № 2887-ХІІ «Про адвокатуру»адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Згідно з ч. 2 ст. 4 даного Закону адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Договір про надання юридичних послуг № 010/10 від 26.10.2010р. укладено позивачем з ТОВ «Юридична фірма «Діксі».

Рахунок-фактуру № 028/10 від 31.12.2010 р. на оплату послуг виставлено позивачу даним товариством. Згідно платіжного доручення № 18 від 14.02.2011 р. позивач оплатив вартість послуг, зазначену у рахунку, на користь товариства, а не безпосередньо адвокату, якому доручено представляти інтереси позивача.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Юридична фірма «Діксі»є адвокатським об’єднанням.

Враховуючи викладене, наявні у справі документи не підтверджують сплату сум на правову допомогу саме адвокату, а тому не є доказом понесення позивачем саме судових витрат згідно ст. ст. 44, 48 ГПК України.

Крім того, суд зазначає, що до судових витрат відповідно до ст. 44 ГПК України відносяться витрати, пов'язані саме з розглядом справи.

Згідно з додатковою угодою № 3 від 26.10.2010 р. до договору від 26.10.2010 р. № 010/10 та протоколом узгодження договірної ціни № 3 від 26.10.2010 р. передбачено надання позивачу послуг не лише з підготовки позовної заяви та представництва інтересів позивача в суді, але й послуги з ведення претензійної роботи, представництва інтересів позивача в органах виконавчої служби, банківських установах. Згідно з п. п. 3, 4 вказаної додаткової угоди та п. 2 протоколу узгодження договірної ціни порядок оплати послуг визначено як 100% передоплата, а остаточна вартість послуг встановлюється на день складення акту прийому-передачі робіт (послуг) з урахуванням вартості фактично відпрацьованих судоднів та сум відшкодування витрат, понесених фірмою у зв’язку з виконанням останньою договірних зобов’язань.

Позивачем не надано суду акту прийому-передачі робіт (послуг) згідно договору про надання юридичних послуг, який би підтверджував фактично надані послуги. А з наявних у справі доказів не вбачається, які конкретно послуги з надання юридичної допомоги надані позивачу та були оплачені.

Також суд зауважує, що розмір витрат на правову допомогу є неспіврозмірним та явно завищеним у відношенні до ціни позову (4000,00 грн. з 8532,35 грн. (з урахуванням відмови від частини позовних вимог)).

Таким чином, позивачем в супереч ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено правових підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн. За таких обставин суд відмовляє в задоволенні цих вимог.

Щодо клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суд зазначає, що відповідно до змісту ст. 121 ГПК України підставою для відстрочки виконання рішення є обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Заборгованість відповідача перед іншим контрагентом, на яку посилається відповідач, не є такою обставиною. Інших підстав для надання відстрочки відповідачем не зазначено, тому суд відмовляє відповідачу в задоволенні даного клопотання.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Оскільки при обчисленні розміру державного мита, яке підлягає сплаті за подання позовної заяви, позивачем було помилково включено до ціни позову витрати на правову допомогу та у зв’язку з цим переплачено державне мито, надлишково сплачені кошти в сумі 31,43 грн. підлягають поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Буд” (вул. Перемоги, 47/19, м. Запоріжжя, 69001, код ЄДРПОУ 33327538, п/р26008914201 в ВАТ «МетаБанк»м. Запоріжжя, МФО 313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство “Газоочистка” (Північне шосе, б. 5-А, кв. 45, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 23878627, п/р 26009222238100 в АКІБ «УКРСИББАНК м. Харків, МФО 351005) 8000,00 грн. (вісім тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 134,79 грн. (сто тридцять чотири грн. 79 коп.) – 3 % річних, 380,76 грн. (триста вісімдесят грн. 76 коп.) –інфляційних втрат, 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення 16,80 грн. інфляційних втрат в позові відмовити.

В частині стягнення 810,88 грн. пені провадження у справі припинити.

У стягненні 4000,00 грн. витрат на правову допомогу відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство “Газоочистка” (Північне шосе, б. 5-А, кв. 45, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 23878627, п/р 26009222238100 в АКІБ «УКРСИББАНК м. Харків, МФО 351005) з Державного бюджету України 31,43 грн. (тридцять одна грн. 43 коп.) державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 10 від 10.01.2011 р. Видати довідку на повернення державного мита.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення складено і підписано

відповідно до вимог ст. 85 ГПК України 22.02.2011 р.