Рішення № 14351555, 22.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.11 Справа № 3/73/10

Суддя

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, м. Київ, в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування, м. Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА”, м. Київ, в особі Запорізької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА”, м. Запоріжжя

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Хамстер Клаб Інтернейшнл”, м. Запоріжжя

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, м. Запоріжжя

про стягнення суми у розмірі 4 670, 50 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Хомутов Г.В., довіреність № 2113/12 від 17.12.2010р.

від відповідача: в судове засідання 22.02.2011р. не зявився

від третьої особи-1: не зявився

від третьої особи-2: не зявився

від третьої особи-3: не зявився

ПрАТ “Страхова компанія “АХА Страхування”, м. Київ, в особі Запорізької філії ПрАТ “Страхова компанія “АХА Страхування звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ВАТ “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА”, м. Київ, в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ “НАСК “ОРАНТА”, за участю третіх осіб ТОВ “Хамстер Клаб Інтернейшнл” (на стороні позивача), ПуАТ “Райффайзен Банк Аваль” (на стороні відповідача) та ОСОБА_3 (на стороні відповідача) про стягнення страхового відшкодування, пені та 3% річних в сумі 4 670, 50 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 528, 993, 1188, 1194 ЦК України, ст. 1, 15, 21, 22, 49, 54-57 ГПК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. 6, 22, 29, 35, 36, 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Ухвалою господарського суду від 30.12.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/73/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 12.01.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду від 12.01.2011р. розгляд справи відкладений до 22.02.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 22.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 25.02.2011р.

Під час розгляду справи представники позивача та відповідача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві № 2108-10 від 22.11.2010р. та просить суд стягнути з позивача 4 670,50 грн., а саме: 4 628,27 сума невиплаченого відповідачем страхового відшкодування, 35,38 грн. пені та 6,85 грн. 3 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Зокрема зазначив, що 28.09.2009р. між ТОВ “Хамстер Клаб Інтернейшнл” та АТ “СК “АХА Страхування” було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 4020-а/093П (Договір страхування).

На умовах, встановлених цим Договором, були застраховані майнові інтереси ТОВ “Хамстер Клаб Інтернейшнл” пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем ЗАЗ 11055742, реєстраційний № НОМЕР_1 (автомобіль ЗАЗ), від ризиків “Викрадення”, “Збитки внаслідок ДТП” та “Збитки внаслідок інших подій”.

25.06.2010р. на вул. Зої Космодем'янської м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої зіткнувся автомобіль ЗАЗ та автомобіль ОРЕL Аstга, реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Вина ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді встановлена постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2010р., відповідно до якої ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено штраф у сумі 340,00 грн.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ЗАЗ було пошкоджено, перелік та характер пошкоджень транспортного засобу підтверджується довідкою про ДТП від 25.06.2010р. та звітом № 110 від 10.11.2010р. про оцінку автомобіля ЗАЗ 11055742 СПГ державний № НОМЕР_1

Відповідно до рахунку на замовлення Наряд № ВА-003104 від 15.07.2010р., виданого ТОВ “Прогрес Автолак”, фактичні витрати на відновлювальний ремонт склали 4 832,84 грн.

Згідно страхового акту № 2253-а/10зп від 23.07.2010 року було прийняте рішення про визнання події, що сталася 25.06.2010р., страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 4 628,27 грн. (вартість відновлювального ремонту згідно рахунку № ВА-003104 від 15.07.2010р. за вирахуванням встановленої п.10.2. розділу 10 Договору франшизи (1% від страхової суми) - 204,57 грн.).

Відповідно до заяви ТОВ “Хамстер Клаб Інтернейшнл” виплату страхового відшкодування було здійснено шляхом перерахування грошових коштів на станцію технічного обслуговування на якій здійснювався відновлювальний ремонт. Факт виплати страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 6247 від 23.07.2010р.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право зворотної вимоги, яке ТОВ “Хамстер Клаб Інтернейшнл” має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб з вини ОСОБА_3 при керуванні автомобілем ОРЕL Аstга, реєстраційний № НОМЕР_2, застрахована у ВАТ “НАСК “Оранта” згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № ВЕ / 1406306 (страхувальник - ОСОБА_3, тип Договору - 3-й).

Фактичні витрати страхової компанії, понесені у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за вказаним вище страховим випадком в розмірі 4 628,27 грн. не перевищували вартість матеріального збитку, визначеного згідно звіту № 110 від 10.11.2010р. про оцінку автомобіля ЗАЗ 110557 42 СПГ державний № НОМЕР_1

Таким чином, враховуючи положення ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідачу було пред'явлено вимогу по виплаті страхового відшкодування в розмірі 4 628,27 грн.

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Таким чином, із врахуванням простроченого відповідачем строку з виконання зобов'язання по виплаті суми страхового відшкодування, а також встановленого постановою Національного банку України № 377 від 09.08.2010р. розміру облікової ставки, позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки (пені) в розмірі 35,38 грн.

Крім того, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 6,85 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.01.2011р. визнав у повному обсязі суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 4 628,27 грн., проти стягнення 35,38 грн. пені та 6,85 грн. 3% річних заперечив та просить в цій частині позовних вимог відмовити повністю.

21.02.2011р. до господарського суду надійшло клопотання № 3-04-05/379 від 18.02.2011р., в якому відповідач просить суд розглянути справу у відсутності представника ВАТ НАСК “Оранта” та задовольнити позовні вимоги частково в сумі 4 628,27 грн.

Треті особи - ТОВ “Хамстер Клаб Інтернейшнл”, ПуАТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_3, повідомлені про час і місце проведення розгляду в засіданні господарського суду в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання жодного разу не зявились, витребувані судом документи не надали. Заяв про розгляд справи за їх відсутності до господарського суду не надходило.

Приймаючи рішення за відсутності третіх осіб господарський суд бере до уваги те, що ними не надано суду відомостей про зміну даних їх державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження.

Копії ухвали про порушення провадження справи № 3/73/10 від 30.12.2010р., копії ухвали про відкладення розгляду справи від 12.01.2011р., направлені на адресу ОСОБА_3 повернулись до канцелярії суду з відміткою пошти: “за закінченням терміну зберігання”.

Копії ухвали про порушення провадження справи № 3/73/10 від 30.12.2010р. вручені ТОВ “Хамстер Клаб Інтернейшнл” 06.01.2011р., ПуАТ “Райффайзен Банк Аваль” 10.01.2011р.

Копії ухвали про відкладення розгляду справи від 12.01.2011р., направлені на адресу ТОВ “Хамстер Клаб Інтернейшнл” та ПуАТ “Райффайзен Банк Аваль”, до господарського суду Запорізької області не повернулись.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд враховує, що треті особи не повідомили суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані матеріали свідчать про те, що неявка третіх осіб не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2009р. між ТОВ “Хамстер Клаб Інтернейшнл” та ЗФ АТ “СК “АХА Страхування” укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 4020-а/093П (надалі - Договір). На умовах, встановлених цим договором, майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, повязані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, та іншим майном, вказаним у п. 5,6 Договору.

25.06.2010р. о 14-00, на вулиці Зої Космодемянської м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті, якої зіткнулися автомобіль ОРЕL Аstга, реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіль ЗАЗ під керуванням ОСОБА_5, в результаті якого пошкоджено автомобіль ЗАЗ, який належить ТОВ “Хамстер Клаб Інтернейшнл”.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 3-2585/10 від 20.07.2010р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн. у доход держави.

05.07.210р. автороведом ОСОБА_6 було складено Протокол огляду транспортного засобу ЗАЗ-110557 42 СПГ, державний № НОМЕР_1.

Згідно звіту № 110 від 10.11.2010р. про оцінку автомобіля ЗАЗ 110557 42 СПГ державний номер НОМЕР_1 вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля ЗАЗ в результаті пошкодження складає 4 650,58 грн.

Відповідно до рахунку на замовлення Наряд № ВА-003104 від 15.07.2010р. та калькуляції № 215 від 14.07.2010р., наданим ТОВ “Прогрес Автолак”, фактичні витрати на відновлювальний ремонт автомобіля ЗАЗ-110557 склали 4832,84 грн.

Згідно страхового акту № 2253-а/10зп від 23.07.2010р. було прийняте рішення про визнання події, що сталася 25.06.2010р., страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 4 628,27 грн. (вартість відновлювального ремонту згідно рахунку № ВА-003104 від 15.07.2010р. за вирахуванням встановленої п.10.2. розділу 10 Договору франшизи (1% від страхової суми) - 204,57 грн.).

Відповідно до платіжного доручення № 6247 від 23.07.2010р. ЗФ АТ “СК “АХА Страхування”, за заявою ТОВ “Хамстер Клаб Інтернейшнл”, перерахувала суму страхового відшкодування у розмірі 4628,27 грн. на користь ТОВ “Прогрес Автолак” - станції технічного обслуговування, на якій здійснювався відновлювальний ремонт.

Згідно з полісом № ВЕ / 1406306 від 30.03.2010р. обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ), страхувальник - ОСОБА_3, тип Договору - 3-й), цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб з вини ОСОБА_3 при керуванні автомобілем ОРЕL Аstга, реєстраційний № НОМЕР_2, застрахована у ВАТ “НАСК “Оранта”.

Заявою від 23.09.2010р. № 1646-10 ЗФ АТ “СК “АХА Страхування” звернулося до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування.

Відповіді щодо виплати страхового відшкодування, чи прийнятого рішення за вказаною заявою позивачу не надано.

Згідно Статуту Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” (ідентифікаційний № 20474912), затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол № 23 від 21-24 липня 2009р.), державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 05.08.2009р., ПрАТ “Страхова компанія “АХА Страхування” є правонаступником АТ “СК “АХА Страхування”.

Згідно Положенню про Запорізьку філію Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, затвердженого загальними зборами ЗАТ “СК “АХА Страхування”, протокол № 23 від 21-24 липня 2009р., Запорізька філія ЗАТ “СК “АХА Страхування” була перейменована на Запорізьку філію ПрАТ “Страхова компанія “АХА Страхування”.

28.12.2010р. позивач звернувся за захистом своїх інтересів до суду.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України від 07.03.1996р. № 85/96-ВР “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України від 01.07.2004р. № 1961- IV “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, договори обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Відповідно до пункту 15.3 статті 15 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” договір третього типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 37.5 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як встановлено судом, транспортний засіб автомобіль ОРЕL Аstга, реєстраційний № НОМЕР_2 є власністю ОСОБА_3, який керував автомобілем під час дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № ВЕ / 1406306 (страхувальник - ОСОБА_3, тип Договору - 3-й) від 30.03.2010р., цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб з вини страхувальника при керуванні автомобілем, застрахована у ВАТ “НАСК “Оранта”.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до п. 21.1 ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно ст. 6 цього ж Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обовязку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобовязання не випливає обовязок боржника виконати зобовязання особисто. У цьому разі кредитор зобовязаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Матеріали справи, зокрема, постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 3-2585\10 від 20.07.2010р. про адміністративне правопорушення, матеріали ДТП тощо свідчать про підтвердження вини гр. ОСОБА_3 у ДТП, яка сталася 26.06.2010р., та обґрунтованості заявлених позивачем в порядку регресу вимог до ВАТ “НАСК “Оранта”.

Розмір страхового відшкодування, яке має виплатити страховик за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначається згідно з статтею 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”: “У звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством…”.

Оскільки автомобіль ОРЕL Аstга, реєстраційний № НОМЕР_2 застрахований у ВАТ “НАСК “Оранта” (відповідач по справі), яке є відповідальною за завдані збитки, до позивача, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача сплаченого страхового відшкодування у межах фактичних витрат, що складає 4628,27 грн. з урахуванням того, що у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди наявна вина водія страхувальника ВАТ “НАСК “Оранта”.

У відповідності до приписів ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на викладене, особою, відповідальною за завдані збитки, є ВАТ “НАСК “Оранта” - відповідач у справі.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4628,27 грн. суми страхового відшкодування є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 35,38 грн. пені та 6,85 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно зі ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності із ч.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Даний же спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобовязань, тоді як 3% річних та пеня нараховуються за невиконання саме грошових зобовязань.

Згідно з ч. 3 ст. 198 ГК України, відсотки за грошовими зобовязаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Як зазначено у ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги , яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Це ж підтверджується і змістом ст. 1191 ЦК України, відповідно до якої, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування , якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача на підставі приписів ст.993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України “Про страхування”, перейшло саме право вимоги, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, тобто між сторонами не виникло договірних відносин, оскільки зобовязання відповідача відшкодувати шкоду не повязане з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобовязань, що унеможливлює висновок про наявність між сторонами грошового зобовязання, а відтак і застосування відповідальності за його порушення.

Крім того, заявляючи до стягнення пеню в розмірі 35, 38 грн., з посиланням на п.37.2 ст. 37 Закону України від 01.07.2004р. № 1961- IV “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, позивач не враховує наступне.

Дійсно, стаття 37 Закону України від 01.07.2004р. № 1961- IV “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначає порядок виплати страхового відшкодування. Зокрема, п.37.1 цієї статті зазначено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до ст.35 Закону України від 01.07.2004р. № 1961- IV “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися:

а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ;

б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих;

ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства;

д) розмір шкоди;

е) підпис заявника і дата подання заяви.

До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Страховик зобов'язаний надавати консультаційну допомогу заявнику при складанні заяви та на прохання заявника зобов'язаний ознайомити його з відповідними нормативними актами та порядком обчислення страхового відшкодування.

Відповідно до п.37.2 ст.37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Питання щодо регресного позову страховика та МТСБУ регламентовано іншою нормою Закону України від 01.07.2004р. № 1961- IV “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” статтею 38.

Отже, в даному випадку нарахування пені по п.37.2 ст.37 Закону України від 01.07.2004р. № 1961- IV “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” було б можливе саме позивачу, у разі затримки виплати страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Хамстер Клаб Інтернейшнл”. Тобто, на користь останнього і за рахунок позивача.

І лише у випадку такого нарахування пені, за умови обовязкової виплати страхового відшкодування разом з пенею Товариству з обмеженою відповідальністю “Хамстер Клаб Інтернейшнл”, у страховика (позивача по справі) виникло б право отримати в порядку регресу відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. 38 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не тільки страхове відшкодування, але і суми сплаченої пені.

Саме це і було б переходом права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах фактичних витрат.

Таким чином до позивача виключено у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги до особи, в даному випадку відповідача, відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування пені та 3% річних, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з нарахуванням пені та 3 % річних).

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 35,38 грн. пені та 6,85 грн. - 3 % річних від простроченої суми слід відмовити.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, м. Київ, в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57-В, код ЄДРПОУ 26183400) 4 628 (чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 27 коп. страхового відшкодування, 101 (сто одну) грн. 08 коп. витрат на держмито і 233 (двісті тридцять три) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 25.02.2011р.