Рішення № 14351517, 22.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.11 Справа № 20/111/10

Суддя

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Незалежна Страхова Компанія” (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, 9/2)

до Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Крона” (01021, м.Київ, вул. Мельникова, 31) в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Крона” (69032, м. Запоріжжя, вул. Медведєва, 12)

про стягнення суми 17 721,00 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача не зявився;

Від відповідача Шайкевич І.О. (дов. № 58 від 14.01.2011 р.);

Явор О.С. (дов. № 61 від 17.01.2011 р.);

Від третьої особи-1 не зявився

(ОСОБА_1. (паспорт НОМЕР_3 вид. 04.03.1999 р.) у судовому засіданні 09.02.2011р.)

Від третьої особи-2 Єременко І.І. (дов.№17/2011 від 04.01.2011р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача компенсації здійснених страхових виплат у сумі 17 721,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/111/10, судове засідання призначено на 18.01.2011р. Ухвалою суду від 18.01.2011р. в порядку ст.27 ГПК України до участі у справі залучено ЗАТ “Страхова компанія “Крона” в особі Запорізької філії ЗАТ “СК “Крона” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.02.2011р. Ухвалою від 09.02.2011р. розгляд справи відкладено на 22.02.2011р.

22.02.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач у судові засідання не зявився. Через канцелярію господарського суду Запорізької області від позивача отримано витребувані документи, письмові пояснення представника позивача щодо обґрунтування позовних вимог з урахуванням відзиву відповідача, а також клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами. В клопотанні зазначено, що позивач підтримує в повному обсязі вимоги, викладені в позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 28.05.2008р. у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася в м.Запоріжжя на перехресті вул. Дзержинського та вул.Грязнова, було пошкоджено автомобіль “Geely”, державний номер НОМЕР_1, що на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу був застрахований в ВАТ Страхова компанія “Правекс-Страхування”, правонаступником якого є позивач. ДТП сталася з вини ОСОБА_1., що під час виконання своїх службових обовязків керував автобусом “РАФ 2203”, державний номер НОМЕР_2, який належить відповідачу КП “Водоканал”. Позивач згідно з платіжним дорученням виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в сумі 17 151 грн., а також здійснив оплату за проведене автотоварознавче дослідження у розмірі 570 грн., всього сплачена позивачем сума складає 17 721 грн. На підставі ст.ст.993, 1187, 1191, 1192 ЦК України, ст.27 Закону України “Про страхування” позивач просить стягнути з відповідача компенсацію здійснених страхових виплат у сумі 17721грн..

Відповідач у своєму письмову відзиві на позов та усних поясненнях зазначив, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника автобуса РАФ220306, за участю якого сталася пригода, була застрахована згідно з договором обовязково страхування ОЦВ №21/07-3 від 23.04.2007р., укладеного між ЗАТ “Страхова компанія “Крона” в особі Запорізької філії ЗАТ “Страхова компанія “Крона” (Страховик) та КП “Водоканал” (Страхувальник). У звязку з втратою реєстраційних документів на автобус РАФ220306, державний номер НОМЕР_2, вказаному автобусу було присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_3. Відповідно до умов договору КП “Водоканал” письмово повідомив страхову компанію про факт скоєння ДТП в день пригоди. Представник ЗАТ “Страхова компанія “Крона” брав участь у огляді пошкодженого транспортного засобу та проведення експертизи, що підтверджується копіями протоколу огляду від 06.07.2008р. та 12.07.2008р. Таким чином, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 28.05.2008р. за участю транспортного засобу КП “Водоканал” та автомобіля “Geely”, НОМЕР_1, є страховим випадком та відповідно до умов договору страхова компанія повинна відшкодовувати завдані збитки в межах страхової суми. Для отримання страхового відшкодування ЗАТ СК “Крона” було надано усі необхідні документи, однак останнє виплати до цього часу не здійснило. 31.12.2010р. КП “Водоканал” повторно звернулося до страхової компанії з вимогою виконати взяті на себе зобовязання за договором, однак відповіді не отримано. Таким чином, КП “Водоканал” зазначило, що вважає належним відповідачем у справі ЗАТ Страхова компанія “Крона” в особі Запорізької філії, тому просило замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Третя особа ОСОБА_1. письмового пояснення по суті спору не надав. У судовому засіданні усно пояснив, що на час вчинення ДТП працював у відповідача, свою вину у скоєнні ДТП не заперечив, підтримав позицію відповідача.

Позивач у своєму письмовому поясненні на викладені у відзиві заперечення зазначив, що він, як страховик потерпілого, в порядку п.8.18 договору страхування, ст.27 Закону України “Про страхування”, ст.993 ЦК України з вимогою в порядку регресу звернувся до особи, відповідальної за завданий збиток. Чинним законодавством не передбачено виникнення у страховика, який сплатив страхове відшкодування, права регресу до страховика особи, винної у вчиненні ДТП. Оскільки КП “Водоканал” у відповіді на претензію послався на поліс цивільної відповідальності, позивач з метою досудового врегулювання спору звертався з претензією до ЗАТ СК “Крона”, проте останнє повідомило, що не знаходить підстав для здійснення виплати, тим самим не виконавши своїх зобовязань перед своїм страхувальником. Позивач зазначив особу, яка повинна бути відповідачем у даній справі та згідно з приписами законодавства, яке вказано в підставі позову, повинна відшкодувати сплачені ним кошти.

Представник ЗАТ “Страхова компанія “Крона” в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Крона” в судовому засіданні пояснив, що в переліку застрахованих ЗАТ “СК “Крона” транспортних засобів КП “Водоканал” транспортний засіб РАФ 220306 з держномером НОМЕР_2 не значиться. Страховий поліс на зазначений автотранспортний засіб не видавався. Договором № 21/07 від 23.04.2007 р. (п.п. 7.1.3) визначено, що страхувальник (КП “Водоканал”) при зміні умов страхування має надати повідомлення страховику (ЗАТ “СК “Крона”), який впродовж 10 робочих днів зобовязаний внести ці зміни в договір, повідомивши про це страхувальника. СК “Крона” такого повідомлення не отримувала, а тому не знала про зміну державного реєстраційного номеру у вищезазначеного транспортного засобу та, відповідно, не мала можливості своєчасно внести зміни до договору № 21/07 та видати новий поліс. Транспортний засіб РАФ 220306 з держномером НОМЕР_2 не є забезпеченим транспортним засобом. Після настання ДТП КП “Водоканал” не було надано страхового полісу на вказаний транспортний засіб у звязку з відсутністю факту його страхування в порядку, визначеному законодавством і договором. Вважає, що страхування вказаного транспортного засобу не відповідає ч. 2 ст. 981 ЦК України, бо не було додержано письмової форми страхування, а отже такий договір є нікчемним. Таким чином, представник третьої особи наполягає на тому, що транспортний засіб з держномером НОМЕР_2 СК “Крона” застрахований не був. На підставі п. 1.7 ст. 1, ст. 6 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст. 16, 18 Закону України “Про страхування”, ч. 2 ст. 981 ЦК України, СК “Крона” не вбачає підстав для задоволення вимоги КП ”Водоканал” щодо виплати страхового відшкодування за заподіяну шкоду третій особі під час ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу РАФ220306 з держномером НОМЕР_2.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутність позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників відповідача та третіх осіб, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з довідкою №8112296 УДАІ УМВС України в Запорізькій області про дорожньо-транспортну пригоду 28.05.2008р. в Жовтневому районі м.Запоріжжя на перехресті вул.Дзержинського/Грязнова сталося зіткнення автомобіля РАФ 2203 д/н НОМЕР_2, що належить КП “Водоканал” (водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.) та автомобіля “Джілі” (“Geely”) д/н НОМЕР_1, належного на праві власності ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, який в момент пригоди був за кермом. У протоколі вказано, що ДТП сталася внаслідок порушення правил надання безперешкодного проїзду водієм ОСОБА_1., на якого складено адміністративний протокол №428702, матеріали направлено до суду.

Постановою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13.06.2008р. про притягнення до адміністративної відповідальності у справі № 3-9581/08 винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.05.2008р., визнано Бігуна Володимира Івановича.

Як свідчать матеріали справи, наказом №1696/к від 06.13.2006р. ОСОБА_1. було прийнято КП “Водоканал” на роботу на посаду водія, наказом підприємства №82/ахо від 25.02.2008р. за ним закріплено мікроавтобус РАФ 220306, д/н 209-48 НР. Про прийняття на роботу також свідчить витяг з трудової книжки ОСОБА_1., завірений відділом кадрів КП “Водоканал”. У звязку з втратою реєстраційних документів на автобус РАФ220306, НОМЕР_3, вказаному мікроавтобусу було присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_2, власнику КП “Водоканал” видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу нового зразка .

На момент ДТП автомобілі КП “Водоканал” були застраховані у ЗАТ “Страхова компанія “Крона” в особі Запорізької філії за договором страхування ОЦВ № 21/07-3 від 23.04.2007р. обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до Додатку 1 до переліку транспортних засобів застрахованих за цим договором увійшов РАФ220306, номерний знак НОМЕР_3. Згідно з Полісом №ВА/4748748, виданим Запорізькою філією СК “Крона”, КП “Водоканал” як власник транспортного засобу РАФ 220306, номерний знак НОМЕР_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, строк дії полісу з 05.06.2007р. до 04.06.2008р.

Згідно з договором добровільного страхування транспортного засобу ТЗМ №766161 від 11.09.2007р. та сертифікатом №766161-1 до цього договору (строк дії сертифікату з 11.09.2007р. до 10.09.2008р.) на момент ДТП автомобіль “Geely” д/н НОМЕР_1 був застрахований його власником (ОСОБА_2.) у ВАТ Страхова компанія “Правекс-Страхування”.

Відповідно до п.1.1 Статуту ВАТ “Незалежна Страхова компанія” (Позивач у справі) є правонаступником ВАТ Страхова компанія “Правекс-Страхування”.

У Сертифікаті до договору встановлено, що страхова сума (оціночна вартість транспортного засобу) складає 47 722 грн., безумовна франшиза внаслідок ДТП або пошкодження без вини користувача 0,20%, що складає 95,44 грн. Об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язанні з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом, що перебуває у заставі, яка надана вигодонабувачу під забезпечення зобовязань Страхувальника як позичальника за кредитним договором (п.1.4 договору).

Згідно п.п.4.1, 4.1.1. Договору дорожньо-транспортна пригода (ДТП) події, що сталися під час руху ТЗ, внаслідок якої були завдані матеріальні збитки Страхувальнику, повязані з пошкодженням або втратою ТЗ.

У довідці старшого інспектора відділення ДТП у м.Запоріжжя при УМВС України в Запорізькій області зафіксовано, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль “Джілі” д/н НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження переднього бамперу, переднього правого крила, двері, правого порогу, лівого переднього колеса, правого бокового дзеркала.

Відповідно до звіту №241 про оцінку автомобіля субєктом оціночної діяльності, складеного 18.06.2008р., кінцевої Калькуляції до звіту розмір матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля “Geely” держномер НОМЕР_1 внаслідок ДТП склав 17 246,44 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до заяви страхувальника, умов договору ТЗМ №766161 від 11.09.2007р. ВАТ “НСК “Правекс-Страхування” сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 17151 грн. (виходячи з розміру суми шкоди, визначеної експертним висновком за вирахуванням франшизи), що підтверджується платіжним дорученням №4494 від 17.07.2008р. Крім того, згідно з платіжним дорученням №4036 від 27.06.2008р. ВАТ “НСК “Правекс-Страхування” було перераховано на рахунок субєкта оціночної діяльності суму 570 грн. вартості проведення автотоварознавчої експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ “НСК “Правекс-Страхування” зверталося до Запорізької філії СК “Крона” з листом №69642 від 03.09.2008р., в якому просило відповідно до ст.27 Закону України “Про страхування” перерахувати суму 17 721,00 грн. здійсненого позивачем страхового відшкодування та 570 грн. вартості експертизи. У випадку несплати позивач повідомив про свій намір звернутися з позовом до Страхувальника страхової компанії. У відповіді на зазначену претензію (вих.449 від 30.09.2008р.) ЗФ СК “Крона” повідомила, що в реєстрі застрахованих транспортних засобів КП “Водоканал” РАФ 2203 з державним номером 8961 ВС відсутній.

У вересні 2010р. позивач направив КП “Водоканал” претензію (вих.№3777) про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, а також витрат на оплату експертного звіту №241, всього в сумі 17 721,00 грн. Відповідач у своїй заяві (№7846 від07.10.2010р.) зазначив, що на момент ДТП автомобіль КП “Водоканал” РАФ АР 8961 АС був застрахований СК “Крона” за договором №21/07-3 від 23.04.2007р. і тому зазначена страхова компанія зобовязана здійснити компенсацію спричиненої шкоди.

У грудні 2010р. ВАТ “НСК “Правекс-Страхування” звернулося до господарського суду Запорізької області з даним позовом, предметом якого є позовні вимоги про стягнення з відповідача КП “Водоканал” компенсації здійснених страхових виплат у сумі 17721грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на наступних підставах.

Згідно зст.ст.525, 526 Цивільного кодексуУкраїни, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.8 Закону України “Про страхування” страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до ст.988 ЦК України страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як встановлено судом, позивач виконав зобовязання перед своїм страхувальником та на підставі страхового акту №9981 (т.1а.с.48) здійснив страхову виплату у сумі 17151 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Предметом спору є стягнення компенсації здійснених страхових виплат, тобто по суті відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП. Зобовязання із відшкодування шкоди є недоговірними зобовязаннями, регулюються спеціальним законодавством ( підрозділ 2) розділу Ш книги 5 ЦК України.

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Таким чином, зобовязання з відшкодування шкоди є деліктними (позадоговірними). Форми і розміри позадоговірної відповідальності визначаються лише законом. Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок та вину особи, яка заподіяла шкоду.

На позивача покладений обовязок доказати шкоду (її розмір), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний звязок; на відповідача відсутність вини.

За приписами ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Статтею 1191 цього Кодексу передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ст.27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Також положеннями ст.993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1., якого судом визнано винуватцем ДТП, у момент ДТП знаходився у трудових відносинах з КП “Водоканал” (відповідач) та керував належним відповідачу автомобілем.

Таким чином, згідно з ст.27 Закону України “Про страхування”, ст.993 ЦК України до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що на підставі наведених вище письмових доказів позивачем доказаний склад правопорушення, а саме факт спричинення шкоди власнику автомобільного транспорту, протиправність поведінки, розмір шкоди, а також причинний звязок. До позивача, який сплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача щодо сплаченого ним страхового відшкодування у межах фактичних витрат.

Суд також бере до уваги, що відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Належних доказів відсутності вини відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки та особа, яка відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків, не надав, не доказав, що шкода спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Тому в силу приписів закону він повинен відповідати за завдану шкоду.

Посилання відповідача на те, що належним відповідачем є страхова компанія, в якій застраховано цивільно-правову відповідальність відповідачавласника транспортного засобу, яким заподіяно шкоду майну третіх осіб, є необґрунтованими.

Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що він спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Однак, він не забороняє страховику, який виплатив страхове відшкодування, звернутися в порядку регресу насамперед до особи, яка в силу ст.ст.1187, 1172 ЦК України несе відповідальність. На підставі викладеного, заперечення відповідача, викладені у відзиві, спростовуються.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до приписів статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може допустити заміну первісного відповідача належним лише за згодою позивача. Позивач в позовній заяві та поясненні на відзив зазначив, що ним визначено особу, яка повинна бути відповідачем, і нею є саме КП “Водоканал”. Позивач звертаючись за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів самостійно визначає відповідача, до якого заявляються вимоги, що є його правом.

Слід також зазначити, що згідно з вищевикладеним, позивач до подачі цього позову звертався з вимогою до ЗФ СК “Крона” про компенсацію виплаченого страхового відшкодування. Страхувальник відмовив в задоволенні вимоги, з тих підстав, що в переліку застрахованих транспортних засобів КП “Водоканал” відсутній автотранспорт, вказаний у претензії, за участю якого сталася ДТП.

Таким чином, по суті існує спір між відповідачем та СК “Крона”, однак він не впливає на суть даного спору у справі №20/111/10 і КП “Водоканал” не позбавлений права у разі наявності підстав звернутися з позовом до страхової компанії в окремому провадженні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 17 151 грн. компенсації здійсненої страхової виплати відповідають закону та підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення суми 570 грн. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.20 ЦК України, ст.22, 83 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Зміна предмету та підстав позову є правом позивача і суд не може вийти за межі позовних вимог. Позивач заявив до стягнення суму 570грн. як компенсацію здійснених страхових виплат.

Однак, відповідно до ст.9 Закону України “Про страхування” страхова виплата грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно з матеріалами справи позивач сплатив лише суму 17 151 грн. страхової виплати, а сума 570 грн. сплачена за автотоварознавчу експертизу, виїзд, огляд, додатковий огляд, авто товарознавче дослідження.

Відповідно до умов договору (п.8.7), вказаних позивачем норм Закону України “Про страхування” та Цивільного кодексу України вказана виплата не входить до суми страхової виплати, страхового відшкодування та не підлягає сплаті страхувальнику.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.02.2011р. у справі №3/14/10.

Таким чином, позивач не доказав, що сплачена ним сума 570 грн. входить до складу страхової виплати, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. У звязку з цим позов в цілому задовольняється частково.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м.Запоріжжя, вул.Артема, 61, код ЄДРПОУ 03327121, р/р26002045720001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь Відкритого акціонерного товариства “Незалежна Страхова Компанія” (01021, м.Київ, Кловський Узвіз, 9/2, кв.40, код ЄДРПОУ 20036721, р/р2650600004267 в ПАТ КБ “Правекс-Банк”, МФО 321983) суму 17 151 грн. компенсації здійснених страхових виплат, суму 171 грн. 51 коп. витрат на державне мито, суму 228 грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 25. 02.2011р.