Рішення № 14351303, 15.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.11 Справа № 18/10/11

Суддя

за позовом: малого приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Генефіс” (91000, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 27/455)

до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області (72500, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Жовтнева, буд. 6)

про стягнення 56 107,79 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Агурєєв В.О. –керівник, довідка № 47142 від 29.12.2010 р., паспорт серія ЕК 771807 від 10.03.1998 р.;

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 20.12.2010 року звернувся позивач –мале приватне підприємство “Виробничо-комерційна фірма “Генефіс” з позовною заявою до відповідача –Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення 56 107,79 грн., а саме: 38 000 грн. основного боргу та 18 107,79 грн. пені, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 30/07 від 30.01.2008 р. Ухвалою суду від 23.12.2010 року порушено провадження у справі № 18/10/11, судове засідання призначено на 26.01.2011 р. Ухвалою суду від 26.01.2011 р. розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 15.02.2011 р.

На адресу суду 28.01.2011 р. від Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області надійшли заперечення на позов та витребувані документи; у запереченні зазначено, що Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області не заперечує щодо дебіторської заборгованості; 25.01.2011 р. був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, яким підтверджено суму за виконання робіт. Розрахунки із позивачем проводились з спеціального фонду –Бюджету розвитку Якимівського району, який наповнювався з відрахування від продажу землі та орендної плати за земельні ділянки. У зв’язку із змінами чинного законодавства, набранням чинності Податкового кодексу України, на рахунку бюджету розвитку Якимівського району кошти відсутні. Відповідач просив суд винести рішення суду з відстрочкою або розстрочкою виконання погашення основної заборгованості; пеню, яка підлягає стягненню, зменшити. Заперечення відповідача прийняті судом до уваги.

У судовому засіданні 15.02.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не прибув, згідно його заяви (№ 01-07/16/34 від 04.02.2011 р.), яка надійшла до суду 07.02.2011 р., просив розглянути справу без його участі. Розгляд справи був закінчений 15.02.2011 р., судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство “Виробничо-комерційна фірма “Генефіс” (надалі підрядник за договором, позивач у справі) та Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області (надалі замовник за договором, відповідач у справі) 30.01.2008 р. уклали договір №30/07 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, підрядник зобов’язується за оплату виконати по замовленню замовника та передати йому проектно-кошторисну документацію: МПП ВКФ “Генефіс” Центральна котельня та теплові мережі смт. Якимівка, вул. Меліораторів-реконструкція, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити розроблену підрядником документацію.

Договором встановлено наступне (п.п. 1.2, 1.3., 1.4, 2.1.): види, зміст та вартість розробленої документації підрядником в цілому визначається зведеним кошторисом. Завершення основних етапів виконання розробленої документації та роботи в цілому оформлюється накладною. Замовник зобов’язується надати підряднику необхідні для розроблення документації вихідні дані у строки, зазначені у календарному плані. Завдання замовника на виконання робіт по розробленню документації по даному договору готується підрядником на підставі вихідних даних, наданих замовником та є обов’язковим для сторін, з моменту ствердження його замовником. Загальна вартість виконаних по даному договору робіт, визначена протоколом узгодження кошторисної вартості проектно-вишукувальних робіт у сумі 189 000 грн.

Додатком № 1 до договору № 30/07 від 30.01.2008 р. є протокол узгодження кошторисної вартості проектно-вишукувальних та інших робіт на загальну суму 189000 грн., додатком № 2 –довідка про забезпечення фінансування проектно-вишукувальних та інших робіт; додатком № 3 –зведений кошторис, усі на 189 000 грн.

Позивач, за договором № 30/07 від 30.01.2008 р., виконав проектно-вишукувальні роботи на загальну суму 189000 грн., що підтверджується актами на проектно-вишукувальні роботи №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 за квітень, травень 2008 р. на загальну суму 189 000 грн., які є двосторонньо підписаними.

Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором № 30/07 від 30.01.2008 р. не виконав належним чином, виконані позивачем проектно-вишукувальні роботи загальну суму 189000,00 грн., прийняв, але повністю не оплатив їх вартість (несплаченими є 38 000 грн.).

Сторони 01.10.2008 р. підписали акт звірки взаємних розрахунків, сальдо на користь позивача складає 217 143,00 грн., в тому числі, на проектно-вишукувальні роботи (проектно-кошторисна документація) здійснені позивачем за договором № 30/07 від 30.01.2008 р.

Листом від 16.10.2008 р. позивач просив відповідача сплати, зокрема, борг за договором № 30/07 від 30.01.2008 р. Відповідач, листом від 19.08.2009 р., повідомив позивача, що заборгованість буде погашена одразу з моменту надходження коштів на рахунок, однак, відповідач не здійснив оплату за виконані позивачем проектно-вишукувальні роботи.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 38000 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1. ст. 889 ЦК України, замовник зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт: сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Стаття 530 Цивільного кодексу України проголошує, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 962 від 28.12.2007 р. затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершених реконструкцією об’єкту “центральна котельня” та теплові мережі смт. Якимівка –реконструкція котельні № 1, об’єкт № 3 по вул. Леніна, 42. В матеріалах справи міститься акт від 28.12.2007 р. державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, згідно якого вбачається, що проектна документація на реконструкцію розроблена генеральним проектувальником МПП ВКФ “Генефіс”, який виконав роботи з реконструкції Центральної котельні і теплових мереж смт. Якимівка (об’єкт № 3, котельня №1). Позивач свої зобов’язання за договором № 30/07 від 30.01.2008 р., виконав належним чином, здійснив проектно-вишукувальні роботи.

Сторони 25.01.2011 р. підписали акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого вбачається, що проектно-вишукувальні роботи із реконструкції центральної котельні і теплових мереж за договором № 30/07 від 30.01.2008 р., неоплачені з боку відповідача. Відповідач свої зобов’язання за договором виконав не належним чином та не повністю оплатив виконані позивачем проектно-вишукувальні роботи. Суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 38000 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 18 107,79 грн. пені за період з 18.08.2008 р. по 21.11.2010 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 551, п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Так, у п. 5.2. договору, встановлено, що за порушення фінансових зобов’язань (несвоєчасне здійснення розрахунків) замовник несе відповідальність відповідно до ЗУ “Про відповідальність за порушення фінансових зобов’язань” у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання фінансових зобов’язань (нездійсненого розрахунку).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення із відповідача 18 107,79 грн. не підлягає задоволенню, оскільки: згідно зі статтею 223 Господарського Кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Статтею 258 ЦК України встановлені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Таким чином, стаття 232 Господарського Кодексу України передбачає, за який період може бути нарахована пеня, а стаття 258 ЦК України передбачає, що з позовом про стягнення цей неустойки (штрафу, пені) можливо звернутися в суд протягом року.

Наданий позивачем розрахунок пені є невірним, у зв’язку з невірним визначенням строку нарахування пені, запізненням із зверненням до суду та, відповідно, необґрунтованістю нарахування 18 107,79 грн. пені. Таким чином, у задоволенні позову, в частині стягнення 18 107,79 грн. пені за період часу з 18.08.2008 р. по 21.11.2010 р., суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким, чином позов задовольняється частково.

Клопотання відповідача про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, в частині погашення основної заборгованості, було судом прийнято до уваги, однак, під час вирішення спору, не знайшло свого підтвердження збоку відповідача (Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області не визначилась із способом виконання рішення суду та не вказала період відстрочення або розстрочення виконання рішення суду).

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд залишив її без задоволення, виходячи із наступного: відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених ст. 67 даного Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відповідач не заперечує про свій борг перед позивачем, зазначає, що розрахунки із МПП “ВКФ “Генефіс” проводяться із спеціального фонду (Бюджет розвитку Якимівського району), на даний момент, кошти на зазначеному рахунку, відсутні, із обставин, які не залежать від відповідача. Отже, суд не знайшов достатніх підстав які б, згідно приписів ст.ст. 66, 67 ГПК України, могли бути підставою для застосування заходів забезпечення позову, тому, заява позивача про забезпечення позову, була судом відхилена.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 67, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області (72500, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Жовтнева, буд. 6, код ЄДРПОУ 02140834, р/р невідомі) на користь малого приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Генефіс” (91000, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 27/455, код ЄДРПОУ 31326071, р/р 2600601006087 філія ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, МФО 304289) 38000 (тридцять вісім тисяч) грн. основного боргу, 380 (триста вісімдесят) грн. державного мита та 159,84 (сто п’ятдесят дев’ять) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 21.02.2011 р.