Рішення № 14351236, 07.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.11 Справа № 17/4/11

Суддя

за позовною заявою: комунальної установи “Запорізький протитуберкульозний диспансер № 4” Запорізької обласної ради, 69068, м. Запоріжжя, вул. Омельченко, буд. 27-Б

до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Запорізька обласна рада, 69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164

про стягнення 30 005,44 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Гребенюк О.А.., довіреність від 10.01.10 б/н

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 22.12.10 б/н

від третьої особи: Сичова В.Ю., довіреність від 02.02.11 № 01-17/0165

СУТЬ СПОРУ:

07.12.10 до господарського суду Запорізької області звернулась комунальна установа “Запорізький протитуберкульозний диспансер № 4” Запорізької обласної ради (надалі - КУ “Запорізький протитуберкульозний диспансер № 4” Запорізької ОР) з позовною заявою про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - ПП ОСОБА_1) заборгованості за фактичне використання майна в розмірі 3 775,02 грн. та 16 850,24 грн. - штрафу.

Ухвалою від 07.12.10 судом порушено провадження у справі № 17/4/11, судове засідання призначено на 12.01.11. Цією ж ухвалою судом залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Запорізьку обласну раду. У сторін та третьої особи витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 12.01.11 розгляд справи у звязку з неявкою в судове засідання уповноваженого представника третьої особи судом відкладено на 27.01.11.

В судовому засіданні 27.01.11 судом оголошено перерву до 07.02.11.

В судовому засіданні 07.02.11 прийнята та задоволена заява позивача про уточнення позовних вимог від 26.01.11, проти якої не заперечили відповідач та третя особа, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача плату за фактичне перебування за серпень-грудень 2010 р. в сумі 8 559,69 грн. та штраф за несвоєчасне повернення орендованого майна за період з 30.10.09 по 29.12.10 в сумі 21 445,76 грн.

За заявою представників сторін та третьої особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 07.02.11, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторонам та третій особі розяснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням уточнень та додаткових пояснень, пояснив наступне. 29.09.06 між сторонами у справі укладений договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі КУ “Запорізький протитуберкульозний диспансер № 4” Запорізької ОР, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування нерухоме майно на період з 01.10.06 по 30.09.07. Додатковою угодою від 03.12.08 до договору, сторони продовжили дію спірного договору оренди по 30.09.09. У звязку з тим, що 30.09.09, тобто у день закінчення строку дії договору, відповідач не звільнив приміщення, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з відповідним позовом. Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.12.09 позов задоволено, зобовязано ПП ОСОБА_1 повернути у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Однак, відповідач не виконав вимог рішення суду та продовжує займати орендоване майно. У звязку з чим, відповідачу нараховано плату за фактичне перебування за серпень 2010 р. по грудень 2010 р. в сумі 8 559,68 грн., а також штраф за несвоєчасне повернення орендованого майна в розмірі 21 445,76 грн. На підставі викладеного, позивач керуючись ст.ст. 525, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 20, 173, 174, 216, 217, 220, 224 Господарського кодексу України, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судових засіданнях проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у письмових відзивах на позовну заяву, пояснив наступне. Строк дії договору оренди нерухомого майна, укладеного між сторонами 29.09.06 закінчився - 30.09.09. Вказаний факт встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 24.12.09, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.10. Платіжним дорученням від 17.08.10 № 29 відповідач добровільно сплатив позивачу суму за фактичне використання оренди за період з 01.10.09 по 31.07.10 згідно виставленого позивачем рахунку № 56 за 2010 р. Відносно загальної суми боргу в розмірі 8 559,58 грн. за фактичне використання приміщення за період з серпня по грудень 2010 р., то вказана сума, на думку відповідача, не підлягає сплаті як збитки оскільки позивач не зробив жодних дій щоб запобігти виникненню збитків. Також, за актом приймання-передачі від 10.01.11, відповідач передав позивачу обєкт оренди. Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 21 445,76 грн. є безпідставними оскільки вказана сума заявлена за 14 місяців, а умовами договору передбачено сплату у розмірі 100 % місячної орендної плати за останній місяць оренди. Крім того, сума штрафу в розмірі 1 531,84 грн. вже сплачена відповідачем платіжним дорученням від 17.08.10 № 29. На підставі викладеного, просить суд у задоволені позову відмовити.

Третя особа у письмових поясненнях за вих. від 10.01.11 № 3911/01-17 пояснює, що обласна рада листом від 09.07.10 № 2157/01-13 повідомила позивача з питання сплати штрафу за п. 5.11. договору оренди, згідно з яким орендар щомісячно сплачує штраф у розмірі, визначеному за останній місяць оренди за весь час використання майна. Щодо змісту інших позовних вимог Запорізька обласна рада покладається на висновки суду під час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.06 між комунальною установою “Запорізький протитуберкульозний диспансер № 4” Запорізької обласної ради (Орендодавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі комунальної установи “Запорізький протитуберкульозний диспансер № 4” Запорізької обласної ради, за умовами якого (п. 1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області: лабораторну споруду літера А (ІІ-V) інвентарний номер № 10310011 розташоване за адресою:АДРЕСА_2 яке знаходиться на балансі комунальної установи “Запорізький протитуберкульозний диспансер № 4” Запорізької обласної ради, вартість якого визначена відповідно до Акту оцінки вартості нерухомого майна і становить 59 214 грн. станом на 29.09.06.

Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі від 29.09.06 до договору від 29.09.06, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Згідно з додатковою угодою від 03.12.08 до договору оренди від 29.09.06, цей договір оренди діє з 01.10.06 по 30.09.09 включно.

За своєю правовою природою правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності із ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Положеннями ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справ слідує, що спірний договір оренди нерухомого майна від 29.09.06 припинив свою дію - 30.09.09, тобто у звязку з закінченням строку, на який його було укладено.

Вказаний факт підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 24.12.09 у справі № 13/459/09, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.10.

Згідно з приписами ст. 35 ГПК України, не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 5.6. спірного договору, у разі припинення або розірвання цього договору, повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

У п. 2.4. договору зазначено, що у разі припинення цього договору майно повертається Орендарем Орендодавцю. Орендар повертає майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю цим договором.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.12.09 у справі № 13/459/09, яке набуло чинності, вирішено усунути перешкоди у користуванні а саме: звільнити лабораторну споруду літера А (ІІ ) інвентарний номер № 10310011, загальною площею 177,94 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та знаходиться на балансі комунальної установи “Запорізький протитуберкульозний диспансер № 4” Запорізької обласної ради від приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Звільнити лабораторну споруду літера А (ІІ ) інвентарний номер №10310011, загальною площею 177,94 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та знаходиться на балансі комунальної установи “Запорізький протитуберкульозний диспансер № 4”Запорізької обласної ради від майна приватного підприємця - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яке там знаходиться.

Заборонити приватному підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) користуватися лабораторною спорудою літерою А (ІІ ) інвентарний номер №10310011, загальною площею 177,94 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та знаходиться на балансі комунальної установи “Запорізький протитуберкульозний диспансер № 4”Запорізької обласної ради.

Зобовязати приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути комунальній установі “Запорізький протитуберкульозний диспансер № 4”Запорізької обласної ради лабораторну споруду літера А (ІІ ) інвентарний номер №10310011, загальною площею 177,94 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та знаходиться на балансі комунальної установи “Запорізький протитуберкульозний диспансер № 4”Запорізької обласної ради - у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи № 17/4/11, зобовязання щодо повернення орендованого майна, станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповідач не виконав.

У звязку з чим, позивачем нараховано відповідачу плату за фактичне використання майном за період з серпня 2010 р. по грудень 2010 р. в сумі 8 559,68 грн.

Оскільки з акту приймання-передачі не житлового приміщення від 10.01.11 слідує, що спірне не житлове приміщення ПП ОСОБА_1 повернуто позивачу лише 10.01.11, суд вважає позовні вимоги про стягнення плати за фактичне використання майном за період з серпня 2010 р. по грудень 2010 р. в сумі 8 559,68 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Також, позивачем заявлено до стягнення суму штрафу за несвоєчасне повернення орендованого майна за період з 30.10.09 по 29.12.10 в сумі 21 445,76 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.11. договору, у разі несвоєчасного повернення орендованого майна у випадку припинення або розірвання договору оренди, Орендар сплачує штраф у розмірі 100 відсотків місячної орендної плати (за останній місяць оренди).

Здійсненний позивачем розрахунок суми штрафу судом визнається необґрунтованим оскільки із умов п. 5.11. договору випливає, що штраф сплачується у розмірі 100 відсотків місячної орендної плати за останній місяць оренди , а не за кожен місяць користування не житловим приміщенням. Крім того, в матеріалах справи міститься платіжне доручення від 17.08.10 № 29 про сплату відповідачем 17 772,87 грн. за оренду не житлового приміщення за період жовтень 2009 р. по липень 2010 р. Із доданого до матеріалів справи листа ПП ОСОБА_1 від 20.08.10 № 4 вбачається, що відповідачем платіжним дорученням від 17.08.10 № 29 вже сплачено суму штрафу у розмірі 1 531,84 грн., тобто за останній місяць оренди згідно договору від 29.09.06.

Отже, з огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу за несвоєчасне повернення орендованого майна за період з 30.10.09 по 29.12.10 в сумі 21 445,76 грн. є необґрунтованими, а отже, не підлягають задоволенню судом.

Позивачем заявлено до стягнення відшкодування витрат по сплаті послуг адвоката в розмірі 1500 грн.

За змістом статей 44 і 48 ГПК України сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення 1500 грн. за послуги адвоката позивач посилається на укладені між позивачем та адвокатом договори про надання адвокатських послуг, а саме договір від 08.02.10 № 10 та від 15.09.10 № 90.

Судом встановлено, що за договором від 08.02.10 № 10 позивачу надавались наступні послуги: вивчення апеляційної скарги ПП ОСОБА_1, підготовка заперечень на апеляційну скаргу в апеляційний господарський суд, участь в судовому засіданні в апеляційному господарському суді, захист інтересі тубдиспансеру, про що між сторонами складено акт № 1 виконаних робіт згідно договору від 08.02.10 № 10 про надання адвокатських послуг. Отже, зміст умов вказаного договору свідчить, що адвокатські послуги надавались при розгляді апеляційної скарги (номер справи не зазначено) в апеляційному суді на рішення господарського суду про усунення перешкод у користуванні в звязку з закінченням строку оренди не житлового приміщення згідно договору оренди від 29.09.06. Оскільки спір у справі № 17/4/11 розглядається місцевим господарським судом і предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості за фактичне використання майна та стягнення штрафу, судом визнаються необґрунтованими вимоги про стягнення адвокатських послуг в розмірі 500 грн. за договором від 08.02.10 № 10.

У п. 12 розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Пунктом 11 Інформаційного листу Вищого господарського суду України від 14.12.07 № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” передбачено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братись до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалась в країні або в регіонів; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що розмір відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним з огляду на складність та обставини справи, що позивач не надав суду: встановлених нормативно-правовими актами норм видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартості економних транспортних послуг; доказів вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалась в країні або в регіоні; ін. наявних відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг, не складності справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру судових витрат на оплату послуг адвоката до суми 300,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 85,59 грн. державного мита, 67,32 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 300,00 грн. адвокатських послуг відносяться на відповідача .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 27, 33, 49, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця (фізичної особи-підприємця) ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунальної установи “Запорізький протитуберкульозний диспансер № 4” Запорізької обласної ради (69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Омельченко, буд. 27-Б, код ЄДРПОУ 05498832, р/р 35420002001149 в ГУДКУ Запорізької області, МФО 813015) - 8 559 (вісім тисяч пятсот пятдесят девять) грн. 68 коп. основного боргу, 85 (вісімдесят пять) грн. 59 коп. державного мита, 67 (шістдесят сім) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 300 (триста) грн. 00 коп. адвокатських послуг.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 18.02.2011.

Згідно з оригіналом:

А.В.Козлова