Рішення № 14351015, 15.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.11 Справа № 4/6/11

Суддя

За позовом Малого приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Генефіс”, (91055, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, буд. 27, кв. 455)

До відповідача Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, (72500, смт. Якимівка Якимівського району Запорізької області, вул. Жовтня, 6)

про стягнення 121 189,00 грн. основного боргу за договором на виконання проектно-вишукувальних та інших робіт № 18 від 18.01.2008 р. та 64 761,41 грн. пені.

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача –Агурєєв В.О. –директор (згідно довідки ЄДРПОУ № 13/48-71 від 14.01.2011 р.);

Від відповідача –не з’явився.

          20.12.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Мале приватне підприємство “Виробничо-комерційна фірма “Генефіс”, м. Луганськ з позовною заявою до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Якимівка Якимівського району Запорізької області про стягнення 121 189,00 грн. основного боргу за договором на виконання проектно-вишукувальних та інших робіт № 18 від 18.01.2008 р. та 64 761,41 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 4/6/11, справа призначена до розгляду на 26.01.2011 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. Ухвалою суду від 26.01.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 15.02.2011р. Ухвалою суду від 26.01.2011 р., на підставі ст. ст. 67,67 ГПК України, вжито заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на рахунки Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області.

В судовому засіданні 15.02.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги полягають в тому, що 18.01.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір №18 на виконання проектно-вишукувальних та інших робіт, за умовами якого позивач (підрядник) зобов’язався виконати на замовлення відповідача (замовника) та передати проектно-кошторисну документацію: центральна котельня та теплові мережі смт.Якімівка –реконструкція, а відповідач зобов’язався прийняти роботи та оплатити їх. Договором встановлено, що на протязі 3-х банківських днів після підписання договору відповідач перераховує позивачу аванс, а остаточний розрахунок проводиться на протязі 10 банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт ( п.п.2.2, 2.3). 19.02.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору №18 від 18.01.2008р. на виконання проектно-вишукувальних та інших робіт, якою було передбачено, що оплата за виконані роботи проводиться на протязі 30 днів з дня підписання додаткової угоди. Позивач взяті на себе за умовами договору зобов’язання виконав належним чином та у повному обсязі, що підтверджується підписаним замовником та підрядником актом приймання виконаних підрядних робіт від 19.02.2008р. За виконані підрядні роботи відповідач в порушення умов Договору не розрахувався. У зв’язку із цим, станом на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість за виконані роботи становить 121189,00 грн. На підставі зазначеного, просить суд позов задовольнити та стягнути з Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області 121 189,00 грн. основного боргу за договором на виконання проектно-вишукувальних та інших робіт № 18 від 18.01.2008 р. та 64 761,41 грн. пені.

          28.01.2011р. від відповідача судом отримано заперечення на позовну заяву від 20.12.2010р., яким факт неналежного виконання зобов’язань за Договором №18 на виконання проектно-вишукувальних та інших робіт від 18.01.2008 р. в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт визнав та підтвердив, в частині стягнення пені просить відмовити. Крім того, відповідач просить про надання розстрочки обо відстрочки виконання судового рішення у справі № 4/6/11. Необхідність надання розстрочки або відстрочки виконання судового рішення відповідач мотивує тим, що розрахунки з позивачем проводились з спеціального фонду –Бюджету розвитку Якимівського району, який поповнювався з відрахування від продажу землі та орендної плати за земельні ділянки, у зв'язку із змінами чинного законодавства, набрання чинності Податкового кодексу України, на рахунку бюджету розвитку Якимівського району кошти відсутні.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2008 р. Між Малим приватним підприємством “Виробничо-комерційна фірма “Генефіс” (позивач у справі, підрядник) та Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області (відповідач у справі, замовник) був укладений Договір № 18 на виконання проектно-вишукувальних та інших робіт (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору позивач (підрядник) зобов’язався виконати на замовлення відповідача (замовника) та передати проектно-кошторисну документацію: центральна котельня та теплові мережі смт.Якімівка –реконструкція, а відповідач зобов’язався прийняти роботи та оплатити їх (п.11).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що строк виконання робіт визначається календарним планом, а завершення робіт оформлюється накладною.

Згідно п.п. 2.2, 2.3 розрахунки між сторонами здійснюються на протязі 3-х банківських днів після підписання договору шляхом перерахування позивачу авансу, а остаточний розрахунок проводиться на протязі 10 банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт

19.02.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору №18 від 18.01.2008р. на виконання проектно-вишукувальних та інших робіт, якою було передбачено, що оплата за виконані роботи проводиться на протязі 30 днів з дня підписання додаткової угоди.

Як встановлено судом з матеріалів справи на виконання умов Договору позивачем були виконані проектно-вишукувальні роботи за договором №18 на виконання проектно-вишукувальних та інших робіт від 18.01.2008р. на суму 71256,00 грн. та згідно додаткової угоди №1 до договору №18 від 18.01.2008р. на суму 49933,00 грн., всього на загальну суму 121 189,00 грн.

Факт виконання позивачем виконаних робіт та їх прийняття підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт від 19.02.2008р., який узгоджений між сторонами та, згідно яких виконані роботи прийняті без жодних зауважень та претензій.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і у погоджений строк або, за згодою замовника, –достроково.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          25.01.2011р. позивачем та відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків, скріплений підписами уповноважених осіб та печатками позивача і відповідача, яким відповідач визнав факт наявності заборгованості перед позивачем, в тому числі за договором №18 від 18.01.2008 р. і додатковою угодою № 1 від 19.02.2008 р.

Таким чином, станом на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість за виконані роботи становить 121189,00 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання замовника оплатити виконані позивачем на його користь роботи не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, факт наявності заборгованості Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області перед Малим приватним підприємством “Виробничо-комерційна фірма “Генефіс” за виконані роботи за Договором № 18 на виконання проектно-вишукувальних та інших робіт від 18.01.2008 р. та додаткової угоди №1 від 19.02.2008р. у розмірі 121189,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимогу про стягнення з Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області 121189,00 грн. основного боргу за виконані роботи за договором № 18 на виконання проектно-вишукувальних та інших робіт від 18.01.2008р. та додаткової угоди №1 від 19.02.2008р. документально підтвердженою, обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 5.5 Договору, який передбачає, що за порушення фінансових забов'язань, відповідач несе відповідальність в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки виконання фінансових зобов'язань.

Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 258 ЦК України встановлена позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, строк позовної давності за вимогами про стягнення пені у даних спірних відносинах скінчився 15.03.2009р., оскільки згідно з умовами договору №18 від 18.01.2008р., строк виконання зобов'язання настав 15.03.2008р. Позивач звернувся з позовною заявою до суду 20.12.2010р., тобто після закінчення строку позовної давності щодо стягнення пені.

Відповідно до п.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідної заяви, про застосування строку позовної давності, відповідач не надав.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за період з 22.05.2008р. по 21.11.2010р. складає 64761,41 грн.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконано не вірно, оскільки невірно визначено період нарахування (22.05.2008р. по 21.11.2010р., замість правильного 15.03.2008р. по 13.09.2008р.) та строк нарахування (919 календарних днів, замість правильного 183 календарних дня).

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково в сумі 13933,42 грн. за період з 15.03.2008 р. по 13.09.2008 р.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву відповідача про надання йому відстрочки або розтрочки виконання судового рішення, заслухавши думку представника позивача з цього приводу, суд відхиляє заяву відповідача про відстрочку або розтрочку виконання судового рішення у справі № 4/6/11, оскільки відповідачем взагалі не надано доказів в обґрунтування даної заяви.

Згідно з п. 2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. з наступними змінами та доповненнями вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи фінансовий стан та матеріальні інтереси сторін, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області про надання відстрочки або розтрочки виконання судового рішення у даній справі.

Разом із тим, суд вважає за необхідне роз’яснити відповідачу, що це не позбавляє його можливості звернутися до суду в порядку ст. 121 ГПК України з аналогічним клопотанням про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення у справі № 4/6/11 на стадії виконання судового рішення, надавши суду відповідні документи і докази в обґрунтування необхідності надання відстрочки або розстрочки.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 530, 599, 837, 854 ЦК України, ст., ст. 22, 44, 49, 78, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, (72500, смт. Якимівка Якимівського району Запорізької області, вул. Жовтня, 6, код ЄДРПОУ 02140834, МФО 813015) на користь Малого приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Генефіс”, (91055, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, буд. 27, кв. 455, код ЄДРПОУ 31326071, п/р 26003001143001 в ЛРУ АКБ «Надра», МФО 304193) 121 189 (сто двадцять одна тисяча сто вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 13933 (тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 42 коп. пені, 1351 (одна тисяча триста п'ятдесят одна) грн. 22 коп. державного мита та 171 (двісті тридцять шість) грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Суддя                               Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “16” лютого 2011 р.