Рішення № 14350853, 14.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.11 Справа № 7/6/11

Суддя

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, м.Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, м. Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”, м. Київ в особі Південно-східної Головної регіональної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії “Оранта”, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева - Арнет

Представники сторін:

Від позивача не зявився.

Від відповідача Гуменник С.В. дов. № б/н від 01.11.2010 р.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 3749 грн. 16коп., яка складається з 3672грн. 83 коп. страхового відшкодування, 63 грн. 95 коп. пені, 12грн. 38коп. 3% річних.

Позивач обґрунтував свої вимоги обставинами викладеними в позовній заяві договором страхування наземного транспортного засобу № 1790-а/09зп від 29.05.2009р., ст.ст. 528, 993, 1188, 1194 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 6, 22, 29, 35, 36, 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Ухвалою суду від 15.12.2010р. було порушено провадження по справі, розгляд призначено в судовому засіданні на 12.01.2011р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.02.2011р., 14.02.2011р.

Вищезазначена ухвала суду була направлена на адреси сторін в установлений законом строк, поштовим відділенням на адресу господарського суду не поверталась, що свідчить про належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Представником позивача надано нормативне обґрунтування позовних вимог та клопотання про доручення до матеріалів справи висновок експертного авто товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля Nissan Micra реєстр НОМЕР_1 АХ № 90/02 від 09.02.2011р.

Клопотання подано згідно зі ст. 22 ГПК України, судом задоволено, висновок експертного авто товарознавчого дослідження долучено до матеріалів справи.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, відзив відповідача долучений до матеріалів справи.

В продовжене 14.02.2011р. судове засідання представник позивача не зявився.

Судовий процес ведеться із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено 14.02.2011р. оголошенням вступної і резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив :

29.05.2009 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерними товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»(на даний момент перейменоване у Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування») було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1790-а/09зп (далі по тексту - договір страхування).

На умовах, встановлених цим договором, були застраховані майнові інтереси ОСОБА_2. пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Nissan Micra реєстр НОМЕР_1 АХ № 90/02 від 09.02.2011р. (далі по тексту - автомобіль Nissan), від ризиків «Викрадення», «Збитки внаслідок ДТП»та «Збитки внаслідок інших подій».

20.04.2010 року на перехресті пр. Леніна та вул. Маяковського у місті Запоріжжя сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля Nissan, та автомобіля MAZDA 6, реєстр. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Nissan, було пошкоджено. Перелік та характер пошкоджень транспортного засобу підтверджується: довідкою про ДТП від 20.04.2010року, актомогляду транспортного засобу від 28.04.2010 року. Відповідно до наданого ТОВ «ДП Автосистем»рахунку-фактури № Сч-0000615 від 28.04.2010 року, фактичні витрати на здійснення відновлювального ремонту автомобіля Nissan склали 4102грн.08 коп.

Згідно із страховим актом № 1357-а/10зп від 29.04.2010 року було прийняте рішення про визнання події, що сталася 20.04.2010 року, страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 3672 грн. 83 коп. (вартість відновлювального ремонту за вирахуванням встановленої розділом 10 договору франшизи - 429,25 грн.). У відповідності до заяви ОСОБА_4 від 28.04.2010 року, виплату страхового відшкодування було здійснено шляхом перерахування грошових коштів на станцію технічного обслуговування, що надавала послуги з відновлювального ремонту. Факт виплати страхового відшкодування майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить правовимоги, яке страхувальника підтверджується платіжним дорученням № 3560 від 29.04.2010 року.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу (далі по тексту - ЦК) України, статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором бо інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 до позивача перейшло право зворотної вимоги, яке ОСОБА_2 має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Особою, відповідальною за завдані збитки, є відповідач в силу наступних обставин: вина ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді встановлена постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 30.04.2010 року, відповідно до якої ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост.124КУпАП,тапіддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення даного спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіями особистих немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обємі особою, що її заподіяла.

У відповідності до п.2 ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Так як оцінена шкода, була відшкодована потерпілому позивачем, а відповідач є тією особою, яка на підставі договору цивільно-правової відповідальності, прийняла на себе як страховик, зобов'язання забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної третій особі дорожньо-транспортної пригоди, то саме відповідач повинен відшкодувати шкоду (відповідно до лімітів відповідальності), яка була завдана в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України: „ До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки", тобто право вимоги страхувальника до винної особи, в зв'язку з виплатою страхового відшкодування, перейшло до Позивача.

Згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, а тому позивач має всі законні підстави для відшкодування шкоди.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб з вини ОСОБА_3 при експлуатації автомобіля MAZDA 6, реєстр. НОМЕР_2, застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта»згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № ВВ / 8172639 (страхувальник - ОСОБА_5, тип договору - 3-й).

Відповідно до пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договір третього типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно із статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором». Розмір страхового відшкодування, який має виплатити страховик за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначається згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у

зв'язкузпошкодженнямтранспортногозасобувідшкодовуютьсявитрати,пов'язанізвідновлювальним ремонтом транспортно засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством...».

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, .... При цьому, відповідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України) і «особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не с обов'язковим для неї»(ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відтак, оскільки відповідно до розділу 19 договору страхування при настанні страхового випадку позивачем виплата страхового відшкодування здійснювалась за умовою «нове за старе», а також враховуючи незначні пошкодження автомобіля, автотоварознавча експертиза з визначення розміру заподіяної шкоди в результаті ДТП не призначалася.

Окрім того, на момент ДТП автомобіль Nissan Micra знаходився в експлуатації менше 7 (семи) років. За даних умов застосування норми зносу до автомобіля Nissan Micra 2007 року випуску є неможливим в силу приписів абз. п. 7.38 розділу 7 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів»(в редакції від 24.07.2009 року) - «значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складових та для складових колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує семи років; ...».

Відповідно до п. 34.1. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», « страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків». У п. 34.2. цієї статті зазначено: «якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи». Враховуючи зазначені вище положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», призначення експерта при настанні страхового випадку є обов'язком страховика і правом потерпілого .

З урахуванням зазначених обставин, відсутність експертизи з визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля Nissan Micra є результатом невиконання відповідачем вимог ст. 34 Закону.

Таким чином, враховуючи положення ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», а також ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням встановленої у полісі ОСЦПВВНТЗ № ВВ / 8172639 нульової франшизи, відповідачу пред'являється вимога по виплаті страхового відшкодування в розмірі 3672 (три тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 83 коп.

Відповідно до поштового повідомлення, 25.08.2010 року на адресу відповідача було доставлено заяву ЗФ АТ «СК «АХА Страхування»на виплату страхового відшкодування (вих. № 1380-10 від 12.08.2010 року), разом із пакетом документів.

Згідно із пунктом 37.1. статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Крім того, згідно із пунктами 36.1, 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування; протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

На день розгляду спору по суті, сума страхового відшкодування відповідачем не виплачена.

Таким чином, позовні вимоги по стягненню суми страхового відшкодування завданої джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем) складає 3672грн. 83 коп., предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Також позивач, за порушення відповідачем строку оплати регресної вимоги, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 63 грн. 95 коп., обґрунтовуючи цю вимогу п. 37.2. ст. 37 ЗУ “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, 3 % річних у сумі 12 грн. 38 коп.

Стаття 1192 ЦК України, встановлює два основні способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: - відшкодування шкоди в натурі (передача речі такого ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Даний спосіб може бути застосований, якщо відшкодування шкоди в натурі взагалі є можливим; - відшкодування завданих збитків в повному обсязі.

Визначення збитків надається статтею 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).

Основний обов'язок відповідача - відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу пошкодженим внаслідок взаємодії ТЗ.

Відповідно до п. 37.2. ст. 37 ЗУ “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена також в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Згідно з ч. 3 ст. 198 ГК України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Стаття 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, передбачають, що страховик, який відшкодував шкоду, отримує право зворотної вимоги (регресу) до винної особи (або до страховика винної особи як в даному випадку) у розмірі виплаченого відшкодування. До страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник (інша особа) має до особи, що винна у завданні шкоди.

Наведене також випливає з приписів п.1 ч.3 ст.22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п.1 ч.3 ст.22, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст.993, ч.1 ст.1191 ЦК України, ч.3 ст.198 ГК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, виключно у межах фактичних витрат тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати суд вважає за необхідне повністю покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 193, 198 ГК України, ст., ст. 11, 22, 528, 611, 990, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. ст. 16, 27 Закону України “Про страхування”, ст. ст. 22, 29, 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; р/р 26500010000241 в ПАТ “Укрсоцбанк”, МФО 300023, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57-В, п/р 26502011332557 в ПАТ “ОТП Банк”, м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 26183400) суму 3672 грн. 83 коп. страхового відшкодування, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ .

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання “15” лютого 2011р.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет