Рішення № 14350781, 07.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.11 Справа № 9/8/11

Суддя

За позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108)

до Публічного акціонерного товариства “ППЗТ” (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 1-А)

про стягнення суми 9765 грн. штрафу

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства “ППЗТ” (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 1-А)

до Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108)

про визнання недійсним комерційного акту

Суддя Боєва О.С.

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

Від ДП “Придніпровська залізниця” Коваленко Ю.М. (довіреність № 39 від 01.01.2010р.);

Від ПАТ “ППЗТ” Москаленко Ю.В. (довіреність № б/н від 20.12.2010р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства “ППЗТ”, м.Запоріжжя, на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ, штрафу в сумі 9765 грн.

Ухвалою суду від 06.12.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 9/8/11, судове засідання призначено на 13.01.2011р. Ухвалою суду від 13.01.2011р. на підставі ст. ст. 60, 61 ГПК України для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 9/8/11 прийнято зустрічний позов Публічного акціонерного товариства “ППЗТ”, м. Запоріжжя, до Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ, про визнання недійсним комерційного акту АА № 016720/7 від 04.06.2010р, складеного на станції Мелітополь, цією ж ухвалою в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 07.02.2011р.

07.02.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач за первісним позовом (ДП «Придніпровська залізниця») підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, з урахуванням заперечень на відзив на позовну заяву, що надані у судовому засіданні 13.01.2011р., зазначивши, зокрема, про наступне. У червні 2010 року зі станції Запорізька Січ по залізничній накладній № 45098179 в залізничних вагонах №№ 66177064, 60373651, 63656094, 65287104, 66174202, 6769284, 66730755, 60729878, 66064171, 67178046 (напіввагони) на станцію Сімферополь Придніпровської залізниці на адресу пп. «ОСОБА_1» було відправлено вантаж пісок будівельний, відправник Публічне акціонерне товариство «ППЗТ». На станції Мелітополь Придніпровської залізниці 04.06.2010 року на підставі акту загальної форми № 0637 від 04.06.2010 року було проведено контрольне зважування вагону № 66730755. При контрольному зважуванні було встановлено, що маса вантажу, вказана в залізничних накладних у графі „маса вантажу в кг, визначена відправником" не відповідає фактичній масі вантажу. Так, відповідачем в накладній вказано масу нетто вантажу 69000 кг, в той же час при перевірці було виявлено, що маса нетто вантажу фактично складає 74800 кг. Враховуючи, що максимальна вантажопідйомність вагону становить 69000 кг, відправником було допущено перевантаження вагону на 5800 кг. Враховуючи зазначене, позивач просить позов задовольнити на підставі ст.ст. 3, 10 ЗУ «Про залізничний транспорт», ст. 307 ГК України, ст.ст. 7, 8, 9, 12, 13, 15, 18 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) та стягнути з відповідача штраф в п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій було виявлено даний надлишок.

Відповідач за первісним позовом (ПАТ «ППЗТ») зазначив, зокрема, про наступне. По-перше, між сторонами не укладався договір на перевезення вантажу, який би регулював обовязки та відповідальність між сторонами, тому у позивача не виникає підстав для покладення на відповідача відповідальності за виконання або невиконання обовязків. Щодо стягнення штрафу, зазначив, що відповідно до ст. 547 ЦК України всі правочини щодо забезпечення виконання зобовязань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі. У разі недотримання вказаної вимоги правочин щодо встановлення забезпечення є нікчемним. По-друге, вважає, що складання акту загальної форми є обовязковим, а оскільки позивачем не було складено акту загальної форми, тому вимоги є необгрунтованими. По-третє, позовні вимоги ґрунтуються на подіях, які мали місце під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (13.04.2010р. було порушено провадження у справі № 19/71/10 про банкрутство ПАТ «ППЗТ»), тому вони не підлягають задоволенню в силу ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». По-четверте, вважає, що позивачем не надано жодного доказу, що гранична вантажопідйомність саме цього вагону складає 69000 кг. По-пяте, зазначає, що законодавство покладає відповідальність за збереження належного стану, кількості та якості вантажів, що перевозяться саме на перевізника. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач за зустрічним позовом (ПАТ «ППЗТ») обґрунтовує свої зустрічні вимоги обставинами, викладеними у зустрічному позові. Так, вважає, що комерційний акт АА № 016720/7 від 04.06.2010р. за формою та змістом не відповідає вимогам діючого законодавства України, складений та підписаний не уповноваженою особою, тому є недійсним. По-перше, в комерційному акті не зазначено про наявність та стан захисного маркування на вагоні, що свідчить про не збереженість вантажу у дорозі. По-друге, зазначає про те, що незрозуміло навіщо оскаржуваний акт взагалі складався та з яких підстав було проведено переважування вантажу. Так, згідно з наказом Мінтрансу № 644 від 21.11.2000 «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів»(в даному випадку) маса тари вагонів може перевірятися один раз: відправником перед навантаженням або одержувачем після вивантаження. По-третє, невідповідність маси вантажу під час зважування масі, зазначеній у накладній, повинно засвідчуватись в акті загальної форми, який передує складанню комерційного акту. Акт загальної форми залізницею не складався. По-четверте, чинне законодавство покладає відповідальність за збереження належного стану, кількості та якості вантажів, що перевозяться саме на перевізника. Так, згідно з п. 2.6. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, перевізник зобовязаний перевірити відповідність фактичної кількості вантажу і зазначеної в перевізних документах. На підставі п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001р. № 542, п. 9 Правил складання актів, наказу Мінтранс України від 21.11.2000 № 644 «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів», Статуту залізниць України, просить визнати недійсним комерційний акт від 04.06.2010р. АА № 016720/7.

Крім того, 03.02.2011р. до господарського суду від Публічного акціонерного товариства “ППЗТ” надійшло уточнення до зустрічної позовної заяви, в якій товариство фактично змінює предмет зустрічного позову, доповнюючи свої вимоги наступним: просить суд визнати недійсним не тільки комерційний акт АА № 016717/4 від 04.06.2010р., складений на станції Мелітополь, а також комерційні акти: АА № 016718/5 від 04.06.2010р., АА 016719/6 від 04.06.2010р., АА № 016720/7 від 04.06.2010р., складені на станції Мелітополь.

Суд, розглянувши уточнення до зустрічної позовної заяви не приймає його до розгляду, оскільки по-перше, відповідно до ст. 22 ГПК України позивач має право змінити предмет або підставу позову лише до початку розгляду господарським судом справи по суті. По-друге, відповідно до ст. 60 ГПК України зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Однак, позивач за зустрічним позовом надавши суду уточнення до зустрічних вимог просить також визнати недійсними комерційні акти АА № 016718/5 від 04.06.2010р., АА 016719/6 від 04.06.2010р., АА № 016720/7 від 04.06.2010р., що складені на станції Мелітополь, проте, зазначені вимоги не повязані з первісним позовом, вказані комерційні акти не входять у підставу первісних позовних вимог, а тому не можуть бути прийняті судом до розгляду.

Відповідач за зустрічним позовом (ДП «Придніпровська залізниця») проти позову заперечив, зазначивши, зокрема, про наступне. 1) Щодо тверджень ПАТ «ППЗТ»про відсутність в комерційному акті АА № 016720/7 від 04.06.2010р. інформації про стан захисного маркування, - то як вбачається з залізничної накладної № 45098179, в ній відсутнє будь-яке зазначення про нанесення вантажовідправником захисного маркування та про глибину навантаження. Тому в комерційному акті було зазначено фактичний стан вантажу. Відправником не надано доказів нанесення на вантаж захисного маркування. 2) Ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають на станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобовязана класти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформлюються актами загальної форми. Тобто, доводи ПАТ «ППЗТ»про необхідність складання в даному випадку акту загальної форми є безпідставними. 3) У звязку з виявленням факту перевантаження вагону понад вантажопідйомність вагону та невірним зазначенням маси вантажу в перевізному документі, вагон № 66730755 був відчеплений на ст. Мелітополь від поїзда для проведення контрольного зважування вагону. Згідно з п. 10 «Правил приймання вантажів до перевезення», зважування вантажів на вагонних вагах провадиться із зупинкою і розчепленням вагонів або із зупинкою без розчеплення. Що стосується піску, то згідно цих Правил маса піску визначається з зупинкою вагону без розчеплення вагонів. При цьому маса тари вагону може бути взята з брусу вагону. Вважає, що комерційний акт АА № 016720/7 від 04.06.2010р. складено у відповідності зі Статутом залізниць України та Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України. Просить відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до приписів ст. 6 Статуту залізниць України (надалі за текстом "Статут") накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно з § 1 ст. 7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), яка діє з 1 листопада 1951 року, договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка. Одночасно з пред'явленням вантажу до перевезення відправник для кожної відправки повинен надати станції відправлення правильно заповнену та підписану накладну.

Судом встановлено, що згідно накладної № 45098179 у вагонах №№ 66177064, 60373651, 63656094, 65287104, 66174202, 6769284, 66730755, 60729878, 66064171, 67178046 (напіввагони) від станції Запорізька Січ до станції Сімферополь Придніпровської залізниці (на адресу ПП «ОСОБА_1») відповідачу, як відправнику вантажу, були надані послуги з перевезення піску будівельного.

На станції Мелітополь Придніпровської залізниці 04.06.2010р. було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу, зокрема, в вагоні № 66730755 не відповідає масі вказаній відправником у накладній № 45098179.

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правил оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. графа "Маса вантажу, визначена відправником, кг". Так, у накладній № 45098179 (вагон № 66730755) вантажовідправником вказана маса нетто вантажу 69000 кг.

Маса вантажу, згідно з ст. 37 Статуту та п. 5 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за № 861/5082, визначається відправником.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Аналогічний припис міститься і у частині 1 § 2 ст. 12 СМГС.

На станції Мелітополь Придніпровської залізниці було проведено контрольне зважування вагону на 150-тоних вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній № 45098179 не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні № 66730755. За даними обставинами було складено акт загальної форми № 0637 від 04.06.2010р. та комерційний акт серії АА № 016720/7 від 04.06.2010 року.

Пунктом 22 "Правил видачі вантажів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу проводиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Згідно комерційного акту АА № 016720/7 від 04.06.2010р., контрольне переважування вагону № 66730755 проводилося на 150-ти тонних вагонних вагах, тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Перевіркою було виявлено, що в накладній № 45098179 на вагон № 66730755 вказана маса вантажу 69000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 74800 кг, що на 5800 кг більше ніж вказано у накладній та на 5800 кг більше ніж вантажопідйомність вагону.

Статтею 24 Статуту та § 1 ст. 12 СМГС передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, що зазначені у накладній. В свою чергу, статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 Статуту, тобто, п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно з ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений відповідно до вимог Статуту. Таким чином, комерційний акт АА № 016720/7 від 04.06.2010р. є підставою для покладання відповідальності, передбаченої ст. 122 Статуту, на відправника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 § 3 ст. 12 СМГС, штрафи стягуються при неправильному, неповному та неточному зазначенні в накладній даних та заяв, в результаті чого при навантаженні вантажу відправником було допущено перенавантаження вагону понад його максимальну вантажопідйомність (§ 6 ст. 9). Частиною 3 § 3 ст. 12 СМГС встановлено, що в даному випадку штраф по пункту 3 даного параграфу стягується у відповідності зі статтею 15 СМГС в п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій було виявлено даний надлишок.

Згідно розрахунку позивача штраф за невірно зазначену масу вантажу у накладній № 45098179 на вагон № 66730755 складає 9765 грн.

Розрахунок штрафу складний вірно, а вимоги про його стягнення, на підставі зазначеного вище, є обґрунтованими.

Доводи відповідача за первісним позовом спростовуються вищевикладеним та наступним.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно з п. 2 «Правил складання актів», затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах, дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Комерційний акт АА № 016720/7 від 04.06.2010р. складений залізницею належним чином, з вказівкою всіх необхідних реквізитів для даного виду порушень.

Таким чином, доводи відповідача про необхідність складання в таких випадках акту загальної форми є безпідставними.

В статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»дано поняття «мораторій». Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

З вищевикладеного вбачається, що в період дії мораторію зупиняються лише грошові зобовязання, та зобовязання, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

ПАТ «ППЗТ»не брало на себе грошових зобовязань перед ДП «Придніпровська залізниця», та термін виконання до дня введення мораторію не настав.

Відповідно п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховується /штраф, пеня/ не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів /обов'язкових, платежів/.

На момент розгляду справи стягнення на підставі виконавчих документів ще не проводиться. Більш того, відповідач за первісним позовом не довів суду, що на момент виконання цього рішення буде діяти мораторій.

З пункту 4 ст. 12 вказаного Закону вбачається, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується штраф тільки за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. В даному випадку відповідач не брав на себе грошових зобов'язань перед позивачем.

За таких підстав, положення пункту 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»на спірні правовідношення не поширюються.

Посилання відповідача про відсутність інформації про вантажопідйомність вагону є безпідставною. В залізничній накладній № 45098179 в графі «Вантажопідйомність т.»чітко зазначено вантажопідйомність вагонів, правильність цих даних підтверджена представником вантажоодержувача.

Також, відповідач ПАТ «ППЗТ» безпідставно вказує, що начебто в комерційному акті АА № 016720/7 від 04.06.2010 р., вказано, що він складений на підставі акту загальної форми за № 0627, а не акту загальної форми № 0637. В преамбулі комерційного акту зазначено, що він складений на підставі акту загальної форми № 0637 від 04.06.2010р.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 10 Правил приймання вантажів до перевезення, зважування вантажів на вагонних вагах провадиться із зупинкою і розчепленням вагонів або із зупинкою без розчеплення.

Зважування під час руху дозволяється тільки на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування.

Із зупинкою і розчепленням вагонів зважуються лише вантажі: зернові, насіння, комбікорм і висівки, що перевозяться насипом; харчові в цистернах (олія, меляса тощо); картопля, овочі, баштанні культури, макуха, сіль харчова, метали всіх найменувань і лом кольорових металів, які перевозяться навалом.

Зважування на вагонних вагах інших вантажів провадиться із зупинкою вагонів без розчеплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні.

Як вбачається з вищенаведеного, маса піску визначається з зупинкою вагону без розчеплення вагонів.

Таким чином, доводи ПАТ «ППЗТ», викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними, а вимоги ДП «Придніпровська залізниця»про стягнення з ПАТ “ППЗТ” штрафу в сумі 9765 грн. підлягають задоволенню.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги ПАТ «ППЗТ»про визнання недійсним акту АА № 016720/7 від 04.06.2010р., суд встановив наступне.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України. Одним із таких способів, як вказано у пункті 10 частини 1 статі 16 ЦК України є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача.

Тобто, за змістом вказаної норми, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають, змінюються чи припиняються з прийняттям такого акту.

Оскаржений акт за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки не носить характеру обов'язкового до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією виявленої невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

У звязку з цим, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі № 9/8/11 за зустрічним позовом підлягає припиненню, так як спір такої категорії не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі за первісним позовом покладаються на відповідача.

На підставі ст. 47 ГПК України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258, сплачені позивачем за зустрічним позовом державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 22, 47, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ППЗТ” (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 1-А; код ЄДРПОУ 01235931) на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) суму 9765 грн. штрафу, суму 102 грн. державного мита та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на поточний рахунок ВСП «Запорізька дирекція залізничних перевезень»ДП «Придніпровська залізниця»№ 26007000215001 в ДФ АБ «Експрес-Банк», МФО 306964, код ЄДРПОУ 04713145.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі № 9/8/11 в частині зустрічних позовних вимог -припинити, так як спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Видати Публічному акціонерному товариству “ППЗТ” (код ЄДРПОУ 01235931) довідку про повернення із Державного бюджету України державного мита в розмірі 85 грн., сплаченого за квитанцією № 709 від 11.01.2011р., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., сплачених за квитанцією № 713 від 11.01.2011р.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 14.02.2011р.