Рішення № 14350655, 07.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.11 Справа № 11/295/10

Суддя

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий –суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання –Вака В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Відкрите акціонерне товариство “Криворізький залізорудний комбінат” (вул. Сімбірцева, буд. 1-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029)

до відповідача: Закрите акціонерне товариство “Елан” (юридична адреса: вул.40 років Радянської України, буд. 41, м. Запоріжжя, 69037; поштова адреса: вул. Північне шосе, буд. 3-В, м. Запоріжжя, 69006)

у присутності представників:

позивача: не з’явився;

відповідача: Чубич О.В. –дов. № 30 від 20.12.2010р.:

                     Надененко О.В. – дов. № 01 від 20.01.2011р.

про: стягнення 99151,20 грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат” про стягнення з ЗАТ “Елан” 99 151,20 грн., як вказано в позові, 49575,60 грн. штрафу за поставку неякісного товару та 49750,60 грн. штрафу за порушення строку заміни неякісного товару.

24.11.2010р. порушено провадження по справі, призначені дата і час судового засідання. З метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення судовий розгляд відкладався, в судовому засіданні оголошувались перерви. За заявою відповідача продовжувався строк вирішення спору.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог, при цьому причиною звернення до суду із позовною заявою зазначає неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 193 від 18.03.2009р. в частині поставки товару належної якості та своєчасної заміни неякісного товару на товар належної якості. Просить також судові витрати, пов’язані із розглядом справи, покласти на відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнає, у відзиві на позовну заяву повідомив суд про невідповідність висновків позивача дійсним обставинам. Зокрема, відповідно до умов договору товар –дизельний двигун –повинен відповідати державним стандартам і технічним умовам на даний вид товару, а його якість має бути підтверджений сертифікатом заводу-виробника.

Двигун, що поставлявся позивачу виготовлений заводом виробником 27.07.2010р. (є новим), відповідає технічним умовам № 108.854-87, пройшов випробування на заводі-виробнику, має основні технічні характеристики, вказані у розділі 3 “Паспорту 6300 ПС” дизельного двигуна, який є його невід’ємною належністю і підтверджує його відповідність технічним умовам.

Посилання позивача на те що на регуляторі обертів паливного насоса злизані грані, також не відповідають дійсності. Так, регулятор обертів не має граней, є нерухливим, невід’ємним блоком паливного насосу, а грані злизані на пробці маслозаливного отвору, що жодним чином не впливає на роботу та технічні характеристики двигуна.

Терморегулятор РТП/р-6, зовнішній вигляд якого викликав невдоволення позивача взагалі не входить до комплекту поставки дизельного двигуна даного типу. Даний факт підтверджується листом заводу-виробника та розділом 4 “Паспорту 6300 ПС” –“Комплект поставки”. Не зважаючи на це, він був встановлений на двигун та пройшов стендові випробування у його складі.

З посиланням на Інструкцію про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 не вважає акти № 60 від 30.08.2010р. та № 67 від 13.09.2010р., на які посилається позивач, належними та допустимими доказами в розумінні ст.32 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дані акти не містять номерів стандартів, технічних умов, креслень, зразків (еталонів), по яким проводилась перевірка якості продукції.

У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

18.03.2009 року між сторонами укладений договір поставки №193, відповідно до якого відповідач здійснює регулярні поставки промислового обладнання та запасних частин.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник (відповідач у справі) зобов’язався поставити, а покупець (позивач) зобов’язався прийняти та оплатити вартість товару, в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Найменування, асортимент, кількість та комплектність товару оговорюється сторонами в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до умов специфікації №6 від 17.05.2010р. порядок оплати товару (двигун у зборі У1Д6-250ТК) –відкриття акредитиву на користь постачальника на суму 299700,00 грн. (в т.ч. ПДВ), протягом 20 календарних днів після отримання покупцем повідомлення постачальника про готовність до початку виготовлення продукції.

Позивач взяті на себе зобов’язання в частині оплати вартості товару виконав належним чином, а саме: відкрито акредитив на користь постачальника на суму 299700,00 грн. зі строком дії 110 календарних днів з моменту відкриття, що підтверджується договором № Г11-10/0429/767 про відкриття покритого акредитиву від 30.06.2010р. та заявою на відкриття акредитиву від 30.06.2010р.

На виконання договору відповідачем 20.08.2010р. поставлено відповідачу дизельний двигун У1Д6-250ТК вартістю 247 878,00 грн. з ПДВ та муфту зчеплення до двигуна вартістю 51 822,00 грн. з ПДВ.

При прийманні у постачальника товару працівниками позивача були виявлені недоліки двигуна У1Д6-250ТК, а саме злизані грані на пробці маслозаливного отвору регулятору обертів паливного насосу та не новий (вживаний) терморегулятор.

30.08.2010р. за результатами комісійного приймання двигуна в присутності представника відповідача було складено акт приймання продукції за якістю №60. В даному акті зроблено висновок про те, що двигун у зборі У1Д6-250ТК підлягає поверненню постачальнику, оскільки має недоліки і є неналежної якості. Представником відповідача акт був підписаний, але з зауваженнями про незгоду з цими висновками.

13.09.2010р. було проведено повторне приймання продукції за якістю комісією у складі представників покупця, постачальника та заводу-виробника –ВАТ “Уральський моторний завод”. В результаті повторного приймання продукції було складено акт № 67. Відповідно до висновку комісії поставлений двигун має дефекти (недоліки), а тому підлягає заміні. Представники постачальника та заводу-виробника акт підписали, але зазначили, що з висновками комісії не згодні, а також запропонували поставити в якості змінних частин паливний насос та терморегулятор.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 6.4. договору закріплено обов’язок постачальника замінити товар неналежної якості за свій рахунок в двадцятиденний термін з моменту складання двостороннього акту в порядку, передбаченому розділом 5 даного договору.

Паливний насос та терморегулятор до двигуна постачальником був переданий покупцю 11.10.2010р., про що свідчить прибутковий ордер №716, з порушенням встановленого умовами договору двадцятиденного строку.

Поряд з наявними в матеріалах справи доказами дана обставина також свідчить про те, що наявність недоліків продукції дійсно мала місце.

З огляду на викладене, зобов’язання відповідача щодо поставки продукції належної якості і комплектності, та своєчасної заміни неякісної продукції на продукцію належної якості не виконано.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у розумінні ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В пункті 6.3 розділу 6 договору, сторонами було передбачено сплату штрафу за поставку постачальником товару неналежної якості або поставку некомплектного товару в розмірі 20% вартості поставленого товару неналежної якості або некомплектного товару.

Позивачем за поставку неякісного або некомплектного товару відповідачу нарахований штраф в розмірі 49 575,60 грн., що становить 20 % від вартості двигуна (247 878,00 грн.)

При порушенні двадцятиденного строку наданого для заміни неякісного товару на товар належної якості п.6.4 договору передбачена сплата постачальником штрафу в розмірі 20% від вартості поставленого товару неналежної якості. На підставі цього позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 49 575,60 грн.

Загальна сума штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення, складає 99 151,20 грн.

Вимоги позивача основані на договірних зобов’язаннях і підтверджуються зібраними в справі доказами.

Між тим, відповідно до п.3 ст. 551 Цивільного кодексу України Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Приймаючи до уваги, що відповідач добровільно здійснив заміну комплектуючих запасних частин на запчастини належної якості, виходячи з об’єктивної оцінки обставин справи, непомірно великого розміру штрафних санкцій порівняно з вартістю поставленого товару, наслідкам порушення господарського зобов’язання та самому господарському зобов’язанню, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір санкцій і позов задовольнити частково в сумі 33 050,40 грн. (третині заявленої до стягнення суми).

Заперечення відповідача про те, що двигун відповідає технічним умовам, пройшов випробування на заводі-виробнику, на порушення порядку прийомки продукції за якістю тощо, спростовуються вказаними обставинами і зібраними в справі доказами.

Крім того слід зауважити, що в тексті укладеного між сторонами договору поставки та специфікації відсутнє зауваження, що на двигун можуть встановлюватись вживані частини. Відповідно до звичаїв ділового обороту під поняттям виготовлення продукції розуміється створення виробником нової речі. При цьому нова річ (в даному випадку такий складний механізм, як двигун) повинна складатись з нових, невживаних комплектуючих частин. А виявлені актами прийомки дефекти свідчать про протилежне.

Судові витрати віднести на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 47-1, 49, 82-85, Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “Елан” (юридична адреса: вул. 40 років Радянської України, буд. 41, м. Запоріжжя, 69037; поштова адреса: вул. Північне шосе, буд. 3-В, м. Запоріжжя, 69006, ЄДРПОУ 23287464) на користь відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” (вул. Сімбірцева, буд. 1-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029, ЄДРПОУ 00191307) 33050,40 грн. штрафу, 991,51 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                С.А.Гончаренко

В судовому засіданні 07.02.11 оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 11.02.11.