Рішення № 14350348, 31.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.11 Справа № 8/3/10-16/287/10

Суддя

За позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49602, м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230)

про стягнення 24534,60 грн.

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

В засіданні 20.12.2010:

від позивача - Барчунінов К.О. (дов.594 від 01.03.2010)

від відповідача - Чепурна Л.В. (дов.20-207 від 11.06.2010), Гаркуша Л.І. (дов.20-30 від 14.12.2010)

В засіданні 20.01.2011, 31.01.2011:

від позивача - Барчунінов К.О. (дов.594 від 01.03.2010)

від відповідача - Гаркуша Л.І. (дов.20-30 від 14.12.2010), Ткаченко Л.Л. (дов.20-602 від 27.12.2010)

СУТЬ СПОРУ:

В зв’язку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 у справі № 8/3/10 та передачею справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької області розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 26.11.2010 № 854 справу № 8/3/10 передано на розгляд судді Ніколаєнку Р.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області справу прийнято до розгляду з присвоєнням номеру 8/3/10-16/287/10 та призначенням судового засідання на 20.01.2010. В засіданні оголошувалися перерви до 20.01.2011, до 31.01.2010.

31.01.2011 проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач позов підтримав. Пояснив, що в червні –липні 2009 ним відповідачу були надані додаткові послуги, пов’язані із заповненням перевізних документів на прохання вантажовласників –попереднє присвоєння номеру відправки в міжнародному сполученні, про що складено накопичувальні картки. За надання послуг відповідачу був нарахований збір в розмірі 38316,00 грн., однак відповідач з нарахуванням не погодився та підписав картки із застереженням, визнавши обґрунтованою до сплати суму у розмірі 13781,40 грн., виходячи зі ставки 2,23 грн., яка передбачена договором між сторонами. Позивач з таким не погоджується та зазначає, що при нарахуванні плати керувався затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.03.2009 № 317 “Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги Тарифне керівництво № 1”, який набрав чинності з 01.05.2009. Цим Тарифним керівництвом № 1 передбачено надання такої послуги як “заповнення перевізних документів на прохання вантажовідправників”, до складу якої ввіходить послуга “попереднє присвоєння номеру відправки в міжнародному сполученні”, яка і надається з 01.05.2009. Ціна за дану послугу є врегульованою державою та не підлягає узгодженню з вантажовідправником. Позивач зазначив, що до 01.05.2009 відповідачу надавалися інші послуги –“додаткові послуги, не передбачені Правилами, пов’язані з оформленням перевезення експортних та імпортних вантажів на прохання відправника (одержувача) –попереднє надання номеру відправки митного вантажу на експорт (імпорт)”, але з 01.05.2009 надання такої послуги Тарифним керівництвом № 1 не передбачено. Позивач наголошує, що Міністерство транспорту та зв’язку України у відповідності до ст.10 Закону України “Про ціни і ціноутворення” встановило порядок та строк введення в дію нових тарифів, у зв’язку з чим у відносинах щодо перевезення вантажів залізничним транспортом на випадок віднесення ціни на послугу до державних регульованих цін застосовуються державні регульовані ціни.

Відповідач проти позову заперечив, про що надав відзив та письмові пояснення. Зазначив, що між сторонами діє договір № ПР/ДН-3-05 83/251/НЮ_20/2005/1674 від 01.06.2005, згідно з доповненням № 1 до якого на момент надання послуг (в червні –липні 2009 року) за послуги з попереднього надання номеру відправки митного вантажу на експорт (імпорт) складає 2,23 грн. без ПДВ за один вагон, і виходячи з цієї договірної вартості відповідач повністю –в сумі 13781,40 грн. розрахувався з позивачем. Вказав на те, що прийняття на законодавчому рівні нових розцінок на додаткові послуги, що надаються залізницею, не звільнило автоматично позивача від договірного зобов’язання щодо внесення відповідних змін до договору між сторонами, які б свідчили про зміну ставки за додаткову послугу, що надавалася за вільними тарифами. Але додаткова угода до договору, якою доповнення № 1 до договору викладено в новій редакції, була узгоджена та укладена лише 01.10.2009 і тільки з цього моменту оплата за отримані послуги має здійснюватися за новими тарифами.

Вивчивши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд знайшов підстави для задоволення позову внаслідок наступного.

Встановлено, що 01.06.2005 ВАТ “Запоріжсталь” та ДП “Придніпровська залізниця” укладено договір про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПР/ДН-3-05/83/251/НЮ/20/2005/1674 (далі –Договір).

Предметом договору є надання ДП “Придніпровська залізниця” вантажовласнику –ВАТ “Запоріжсталь” послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги. Залізниця зобов’язалася приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у Тарифному керівництві № 1 та доповненні № 1 “Узгодження вартості робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами до Договору” до цього Договору.

Відповідно до п.8.4 договір укладено строком на рік. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

07.08.2008 сторонами укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до якої в доповнення № 1 “Узгодження вартості робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами до Договору” внесено зміни.

Згідно з п.3.1 договору розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в доповненні № 1 до цього договору.

У червні –липні 2009 року ВАТ “Запоріжсталь” по станції Запоріжжя-Ліве були подані заявки на виділення попередніх номерів відправок згідно із затвердженим планом перевезень та виділених додаткових планів для проведення митного декларування вантажу.

Запитані послуги були надані позивачем відповідачу, про що свідчать накопичу вальні картки № 02069028 від 02.06.2009, № 04069030 від 04.06.2009, № 05069031 від 05.06.2009, № 12069032 від 12.06.2009, № 16069034 від 16.06.2009, №18069035 від 18.06.2009, № 19069036 від 19.06.2009, №24069038 від 24.06.2009, №26069039 від 26.06.2009, №30069040 від 30.06.2009, №03079042 від 03.07.2009, №08079043 від 08.07.2009, №10079044 від 10.07.2009, №15079047 від 15.07.2009, №16079048 від 16.07.2009, №17079050 від 17.07.2009, №21079051 від 21.07.2009, №24079052 від 24.07.2009 №29079053 від 29.07.2009 №31079054 від 31.07.2009

За надані додаткові послуги, пов’язані із заповненням перевізних документів на прохання вантажовласників –попереднє присвоєння номеру відправки в міжнародному сполученні позивачем відповідачу нараховано збір у розмірі 38316,00 грн.

Перелічені вище накопичувальні картки було підписано відповідачем із застереженням. Посилаючись на умови Договору між сторонами, позивач визнав обґрунтованим нарахування збору в розмірі 13781,40 грн., виходячи зі ставки 2,23 грн., яка узгоджена п.22 доповнення № 1 Договору: “Додаткові послуги, не передбачені Правилами, пов’язані з оформленням перевезення експортних та імпортних вантажів на прохання відправників (одержувачів) –попереднє надання номеру відправки митного вантажу на експорт (імпорт)” . Ця сума - 13781,40 грн. була списана з особового рахунку відповідача.

Решта сума - 24534,60 грн. відповідачем не визнана, що слід визнати помилковим та безпідставним.

У відповідності до ч.3 ст.189 Господарського кодексу України (ГК України) суб’єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни –граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.191 ГК України державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукції (послуги) суб’єктів господарювання –природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) суб’єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території України законодавчо визначено Законом України “Про ціни та ціноутворення”.

Згідно з положеннями ст.4 Закону України “Про ціни та ціноутворення” здійснення державної політики цін, визначення переліків продукції, товарів і послуг, державні та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення, віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

За ст.6 Закону України “Про ціни та ціноутворення” в народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Згідно зі ст.8 Закону України “Про ціни та ціноутворення” державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

За приписами ст.9 того ж Закону державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займаються монопольне (домінуюче) становище на ринку.

За ст.10 того ж Закону зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Статтею 9 Закону України “Про залізничний транспорт” встановлення тарифів на ввезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком міських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Розрахунки за роботи і послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Статутом залізниць України (ст.ст.57, 58) також продубльовано, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Розрахунки за роботи і послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов’язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг згідно з додатком.

Пунктом 2 додатку до зазначеної постанови КМУ визначено повноваження Міністерства транспорту та зв’язку щодо регулювання цін (тарифів). Так, Міністерство транспорту та зв’язку України за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги, а також на послуги з випробувань автобусів, переобладнаних з транспортних засобів іншого призначення, для підтвердження їх відповідності вимогам безпеки.

У відповідності до наданих Кабінетом Міністрів України повноважень наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.03.2009 № 317 “Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги” затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України Тарифне керівництво № 1.

          Пунктом 6 вказаного наказу від 26.03.2009 № 317 встановлено, що наказ набирає чинності з 01.05.2009, а п.4 наказу визначено що раніше діючий Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), затверджений наказом Мінтрансу України від 15.11.1999 № 551 та зареєстрований у Мін’юсті України 01.12.1999 за № 828/4121, втратив чинність.

          Пунктом 3 Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.03.2009 № 317, визначено, що на роботи та послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі ІІІ Тарифного керівництва, встановлюються державні регульовані тарифи.

          Пунктом 10 “Збори за інші додаткові операції” розділу ІІІ Тарифного керівництва № 1, діючого з 01.05.2009, передбачено надання такої послуги як “заповнення перевізних документів на прохання вантажовласників”, у складі якої є підпослуга “попереднє присвоєння номера відправки у міжнародному сполученні”, до якої ставку збору встановлено у 6,2 грн.

          Виходячи саме з цієї ставки позивачем розраховано суму збору за надані послуги, що є правомірним та обґрунтованим, оскільки ціна на дану послугу є врегульованою державою і вона не підлягає узгодженню контрагентами. Також є законодавчо визначеним момент, з якого підлягають застосуванню тарифи –з дня набрання чинності законодавчого акту, яким ці тарифи введені.

          Тобто з 01.05.2009 відповідачу позивачем надається передбачена Тарифним керівництвом № 1 послуга “попереднє присвоєння номера відправки у міжнародному сполученні”, яка не відноситься до послуг, що виконуються за вільними тарифами.

          За таку послугу відповідач має розраховуватися за тарифами, встановленими державою, незалежно від умов Договору. Договором державні тарифи змінені бути не можуть.

У відносинах щодо перевезення вантажів залізничним транспортом на випадок віднесення ціни на послугу до державних регульованих цін застосовуються державні регульовані ціни.

Слід зауважити, що до 01.05.2009 позивачем відповідачу надавалася послуга в іншому вигляді –додаткові послуги, не передбачені Правилами, пов’язані з оформленням перевезення експортних та імпортних вантажів на прохання відправників (одержувачів) –попереднє надання номеру відправки митного вантажу на експорт (імпорт), але з 01.05.2005 Тарифним керівництвом № 1 така послуга не передбачена.

Також слід зазначити, що зі змісту п.3.1 Договору, який наведено вище, слідує, що Договором між сторонами можуть бути узгоджені лише розміри плати за ті додаткові послуги, за які відсутні тарифні ставки. В іншому випадку договірного узгодження чи врегулювання не потребується.

          Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідач не виконав зобов’язання з оплати послуг позивача, ціни на які врегульовано державою.

Заявлений позов є правомірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, розмір яких складає 481,35 грн. (245,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягути з відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49602, м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) 24534 грн. 60 коп. основного боргу та 481 грн. 35 коп. судових витрат.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Р.Ніколаєнко

          Рішення оформлено та підписано 04.02.2011.